04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 620/3733/19
адміністративне провадження № К/9901/4356/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 (суддя - Житняк Л. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 (колегія суддів у складі: Собківа Я. М., Бабенка К. А., Бужак Н. П.),
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У грудні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітній на ім'я ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503;
- зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач в інтересах неповнолітньої доньки звертався до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області з приводу видачі їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, на що отримав лист-відповідь, в якій було повідомлено про відсутність повного пакету документів, поданих для оформлення паспорта.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 12.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020, у задоволенні позову відмовив.
Судові рішення мотивовано тим, що заявник, звертаючись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України. Разом з тим, законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа, зокрема, не подання усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа. При цьому, особі також надано можливість повторного звернення після усунення підстав, через які їй було відмовлено у видачі документа. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що надання особою повного переліку вказаних документів не є обов'язковою умовою для видачі паспорта у формі книжечки та залежить від конкретних обставин, за яких така особа звертається до територіального підрозділу ДМС, що закріплено нормами Порядку. На думку суду, в даному випадку, обов'язковими документами для подання при оформленні паспорта книжечки є документи вказані у пунктах 1, 3, 4, 5, 6 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 (далі - Тимчасовий порядок). При цьому, відсутність рішення суду, не може бути правомірною підставою для відмови, оскільки рішенню суду має передувати порушення прав особи, яка до нього звертається, а документи, визначені в пунктах 7 та 8 стосуються виключно внутрішньо переміщених осіб та бездомних осіб. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано не весь пакет документів відповідно до Тимчасового порядку, а саме: позивач до заяви додав дві фотокартки розміром 3,5х4,5, копію свідоцтва про народження та вказав, що для засвідчення копій - надає й оригінали необхідних документів. Проте довідка, яка містить дані про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 видана 09.12.2019, в той час як звернення датоване 12.11.2019, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що при зверненні до відповідача, до заяви вона не додавалась.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
10.02.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , у якій скаржник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: застосування в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17.
Скаржник вважає, що дана справа повністю відповідає ознакам типової справи, проте суди попередніх інстанцій цього не вказали та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17. Як у зразковій справі, так й у даній справі було подано до органу ДМС заяву про видачу паспорта громадянина України у довільній формі, оскільки заява-анкета, передбачена Постановою КМУ № 302 подається лише для видачі паспорта і громадянина України у формі пластикової картки типу ІD-1, що містить безконтактний електронний носій. При цьому, органом ДМС у зразковій справі, так само як в даній справі, рішення приймалося у вигляді листа, в якому викладалися формальні підстави відмови. Висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування до спірних правовідносин сторін Постанови КМУ № 302 є неправильними та суперечать висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 та висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10705/18.
Також скаржник зазначає, що для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки до відповідного органу ДМС України згідно із підпунктом 1 пункту 7, пунктом 14 розділу «Загальна частина» Порядку № 302 подається заява-анкета, зразок якої затверджений наказом МВС України від 26.11.2014 № 1279, натомість для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки до відповідного органу ДМС України згідно із підпунктом 1 пункту 13 розділу ІІ Положення про паспорт подається заява за формою, встановленою МВС України. Оскільки наказ МВС України від 13.04.2012 № 320, яким було затверджено форму такої заяви (додаток 1), втратив чинність на підставі наказу МВС України від 01.03.2018 № 161, а іншої форми заяви для реалізації пункту 13 розділу ІІ Положення про паспорт на сьогодні немає, то, на думку скаржника, дитиною та її законними представниками, як й у зразковій справі № 806/3265/17, правомірно подавалася заява у довільній формі.
Крім того, вважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору по суті неправильно застосовано Тимчасовий порядок. На думку скаржника, до спірних правовідносин необхідно застосовувати Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, оскільки обсяг необхідних документів для оформлення і вдачі паспорта громадянина України у формі книжечки особі, яка досягла 16-річного віку та звертається до відповідного територіального органу ДМС вперше, визначено виключно приписами пункту 13 розділу ІІ Положення про паспорт. Разом з тим, у визначених у пункті 13 розділу ІІ Положення про паспорт необхідних документів відсутня довідка про реєстрацію місця проживання особи, яка звертається за оформленням паспорта-книжечки.
На обґрунтування касаційної скарги позивач також зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин частину другу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та не врахували при цьому висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.07.2019 у справі № 815/1761/18, від 26.06.2019 у справі № 820/155/18, від 31.03.2020 у справі № 520/4214/19, від 28.02.2020 у справі № 200/10469/19-а, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20. Так, згідно з листом відповідача від 16.11.2019 за вих. № 74.34/34-02-К-53 єдиною підставою для відмови в оформленні і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року було неподання заявником повного пакету документів, передбаченого пунктом 1 розділу 3 Тимчасового порядку. Проте, які саме документи не було подано заявником відповідач не зазначив. Разом з тим, обставини щодо неподання довідки про реєстрацію місця проживання особи не були зазначенні у відповіді як підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року. Отже, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання відповідача під час судового розгляду справи на підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені у відповіді відповідача від 16.11.2019 за вих. № 74.34/34-02-К-53.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 .
12.11.2019 позивач звернувся із заявою до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області, в якій просив оформити бланк паспорту громадянина України та видати його донці паспорт у вигляді паспортної книжечки. До заяви було додано дві фотокартки розміром 3,5х4,5, копію свідоцтва про народження та для засвідчення копій - оригінали необхідних документів.
Листом від 16.11.2019 відповідачем надано відповідь-відмову, в якій відповідач вказав, що позивачем подано не весь пакет документів відповідно до Тимчасового порядку.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров'я та про засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише у разі, якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу.
Частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).
За приписами частини третьої статті 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
Положення про паспорт громадянина України (на яке позивач посилається як на одну з правових підстав для задоволення позовних вимог, затверджено Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Згідно з пунктами 12, 13 Положення № 2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадиться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв постанову № 302 (далі - Постанова № 302), якою затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).
За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;
з 1 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься інформація, зокрема: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи). Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 (набрала чинність 07.06.2019) внесено зміни до пункту 3 Постанови № 302 (далі - Постанова № 398), якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 06.06.2019 № 456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
Згідно з пунктом 1 розділу Тимчасового порядку цей порядок розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII та визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2 розділу І Тимчасового порядку паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», дію якого відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 415 «Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185».
Підпунктом 1 пункту 3 розділу І Тимчасового порядку передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
За приписами пунктів 4, 5 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта. Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). Заявник, який звертається за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім'я якої оформлюється паспорт. За відсутності таких документів стосовно цієї особи проводиться процедура встановлення особи, визначена в розділі VIII цього Тимчасового порядку. У такому випадку заявник подає письмове звернення у довільній формі, у якому зазначаються адреси місць проживання, навчання, роботи, перебування в установах виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які залучатимуться до проведення процедури встановлення цієї особи.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зі змісту ухвали Верховного Суду від 19.02.2021 встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Даною нормою передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
Зі встановлених в цій справі обставин вбачається, що спір виник у зв'язку з тим, що 12.11.2019 ОСОБА_1 подав до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області заяву, в якій просив оформити бланк паспорту громадянина України та видати його донці паспорт у вигляді паспортної книжечки. До заяви додав дві фотокартки розміром 3,5х4,5, копію свідоцтва про народження та вказав, що для засвідчення копій - надає й оригінали необхідних документів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на вказану заяву відповідачем 16.11.2019 надано відповідь № 74.34/34-02-К-53, якою позивачу відмовлено у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, оскільки ним подано не весь пакет документів відповідно до пункту 1 розділу 3 Тимчасового порядку. При цьому у самому тексті вказаної відповіді вказано, що в разі незгоди з прийнятим рішенням, відповідно до вимог діючого законодавства, позивач має право оскаржити його до вищестоящого органу або в судовому порядку.
В позовній заяві позивач просить: визнати протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітній на ім'я ОСОБА_2 відповідно до Положення № 2503; зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо відмови від надання згоди на обробку персональних даних, з внесенням їх до Єдиного державного демографічного реєстру), а також про те, що чинне законодавство (Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№ 806/3265/17).
У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що заявник, звертаючись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся із заявою, на яку відповідачем було надано відповідь, в якій роз'яснено підстави, за яких буде видано паспорт громадянина України зразка 1994 року у зв'язку з відмовою отримати паспорт громадянина України у вигляді ID-картки.
Тобто, відповідачем не заперечується право на отримання паспорта у формі книжечки з підстав, які були підставою для відмови у видачі такого паспорта у зразковій справі та які були визнані неправомірними.
При цьому вказані у листі підстави судами попередніх інстанцій не досліджувались.
Суд зазначає, що зміст заяви позивача (копія якої міститься в матеріалах справи) свідчить про викладення позивачем інших підстав та вимог, які не містять результатів їх розгляду у наданій відповідачем відповіді.
Так, позивач, зокрема просив оформити паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки на підставі Положення № 2503-ХІІ.
Проте інформація вказана у листі від 16.11.2019 стосується тих випадків, коли оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Зокрема, відповідач у відповіді послався на Тимчасовим порядок, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, тобто регулює відносини щодо виконання відповідного судового рішення.
У той же час, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи можливо вважати надану позивачу відповідь рішенням, і чи досліджувалась відповідачем заява з документами на відповідність вимогам та порядку подання такої заяви в межах нормативно-правого акту, який визначено підставою її подання.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що звертаючись до відповідача із заявою від 12.11.2019 позивач до заяви додав дві фотокартки розміром 3,5х4,5, копію свідоцтва про народження та вказав, що для засвідчення копій - надає й оригінали необхідних документів. Водночас суди зазначають, що довідка, яка містить дані про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та знаходиться в матеріалах справи, видана 09.12.2019, у той час як звернення датоване 12.11.2019, у зв'язку з чим суди дійшли висновку, що при зверненні до відповідача, до заяви вона не додавалась.
Проте обставини щодо неподання позивачем довідки про реєстрацію місця проживання особи не були зазначені у відповіді відповідача як підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року, а тому не можуть братися до уваги під час дослідження правомірності дій відповідача щодо надання ним відповіді на заяву позивача, яка, як зазначалося, містить лише інформацію про випадки, коли оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Так, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суді від 28.02.2020 у справі № 200/10469/19-а, від 31.03.2020 у справі № 520/4214/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20.
Без належного дослідження вказаних обставин у комплексі з іншими обставинами справи ухвалення рішення по суті заявлених у цій справі позовних вимог, як і обрання способу захисту порушених прав позивача, є передчасним.
Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.
Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, оскільки зазначені обставини залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, тому Верховний Суд не має можливості перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Під час нового розгляду справи судам слід дати юридичну оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Таким чином, оскільки наведені порушення процесуального закону були допущені судом першої інстанції, а судом апеляційної інстанції ці порушення не усунуті, Суд дійшов висновку, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 620/3733/19 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк