03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 260/71/19
адміністративне провадження № К/9901/32269/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (головуючий суддя Маєцька Н.Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді - Гінда О.М., Заверуха О.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування вимог,
У січні 2019 року ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ГУ ДФС в Закарпатській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Закарпатській області), в якому просила визнати протиправними та скасувати вимогу від 21 листопада 2018 року №Ф-4939-56 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15211,75 грн; вимогу від 18 лютого 2019 року №Ф-4939-56 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8659,27 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
ГУ ДФС в Закарпатській області скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 2 грудня 2020 року замінено відповідача ГУ ДФС у Закарпатській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Закарпатській області.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року замінено позивача у цій справі ОСОБА_2 на її правонаступника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Міжгірського районного нотаріального округу ОСОБА_2» від 27.12.2017 року №288/8 припинено приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Міжгірського районного округу ОСОБА_2. з 02.01.2018 року.
21.11.2018 року ГУ ДФС у Закарпатській області винесено вимогу №Ф-4939-56 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15211,75 грн.
Відповідно до службової записки заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Хустського управління ГУ ДФС у Закарпатській області від 24.01.2019 року №84/07-16-56 в ході проведеної інвентаризації карток особових рахунків платників встановлено, що в КОР фізичних осіб-підприємців зайво нараховані суми єдиного внеску та єдиного податку. Так, зокрема, фізична особа ОСОБА_2 в інтегрованій картці платника за технологічним кодом 71040000 зменшити нарахування ЄСВ 6552,48 грн за період з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року, оскільки 02.01.2018 року припинила діяльність як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність.
ГУ ДФС у Закарпатській області 18.02.2019 року винесено вимогу №Ф-4939-56 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8659,27 грн.
Вважаючи вказані вимоги ГУ ДФС у Закарпатській області протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність незалежно від одержаних доходів від здійснення такої діяльності з 01.01.2017 року по 02.01.2018 року (дата припинення нотаріальної діяльності).
Колегія суддів вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш, як чотирьох фізичних осіб.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із пунктом 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) або за, яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 30 Закону України «Про нотаріат» підставами припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є, зокрема, подання приватним нотаріусом письмової заяви про припинення нотаріальної діяльності.
Частиною першою статті 30-1 цього ж Закону встановлено, що припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса здійснюється Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав, передбачених цим Законом, шляхом видання наказу про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем припинено нотаріальну діяльність 02.01.2018 року, що підтверджується наказом Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 27.12.2017 року №288/8 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Міжгірського районного нотаріального округу ОСОБА_2».
Відтак, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, до 02.01.2018 року позивач здійснювала незалежну професійну діяльність (нотаріальну діяльність) та була платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Однак, як вбачається із довідки Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 21.02.2019 року №1358/05/14-19, наявної у матеріалах справи (т.1 а.с.206), ОСОБА_2 з 01.01.2018 року нотаріальну діяльність не здійснювала, жодних нотаріальних дій не вчиняла.
Як вбачається з оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінки спірним відносинам, судами не враховано та не надано оцінки вказаній довідці Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.
Крім того, надаючи оцінку спірній вимозі від 21 листопада 2018 року №Ф-4939-56 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15211,75 грн, суди попередніх інстанцій не перевірили правильність розрахунків податкового органу щодо нарахування позивачу єдиного соціального внеску.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що за приписами статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною другою статті 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Разом з тим, суд повинен не лише надати оцінку доказам, але й перевірити достовірність доказів.
Статтею 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За змістом частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 3 частини другої статті 353 вказаного Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування вимог направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 3 червня 2021 року.
Головуючий суддя О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх