04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 120/1792/20-а
адміністративне провадження № К/9901/13637/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року
у справі №120/1792/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та невиплати компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за вказаний період;
- зобов'язати відповідача нарахувати невиплачені суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 з розрахунку місяця підвищення грошових доходів для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січень 2008 та нарахувати і виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 та з 01 червня 2016 по 28 лютого 2018 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 та з 01 червня 2016 по 28 лютого 2018 включно, з урахуванням базового місяця січень 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
16 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №120/1792/20-а.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код 0102933288843) копія ухвали суду від 26 квітня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 06 травня 2021 року.
17 травня 2021 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційгої скарги та платіжне доручення №1071 від 12 травня 2021 року про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного провадження.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати сум індексації грошового забезпечення, невиплати компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за відповідний період; зобов'язання нарахувати невиплачені суми індексації грошового забезпечення з розрахунку місяця підвищення грошових доходів для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) та нарахування і виплати компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за певний період.
Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Суд зауважує, що у касаційній скарзі відсутні посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, оскаржуючи судове рішення, яке розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте, які саме норми права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, щодо яких наявний висновок, викладений у постановах Верховного Суду, в касаційній скарзі відповідачем не зазначено.
Таким чином, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування Конституції України, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», практики Європейського суду з прав людини, переоцінки доказів у справі, неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанції, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що оскільки пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, проте відповідачем таких винятків не зазначено, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.
Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №120/1792/20-а.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду