Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.
04 червня 2021 р. Справа № 520/14663/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/14663/2020
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними пунктів наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 08.06.2020 року №217-АГ з адміністративно-господарської діяльності "Про результати службового розслідування", яким доручено начальнику штабу - першому заступника командира військової частини НОМЕР_1 підготувати клопотання до вищого командування, командира військової частини НОМЕР_2 , про притягнення до дисциплінарної відповідальності командира танкової роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді - "звільнення з військової служби через службову невідповідність";
- визнати протиправним та скасувати пункт 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 08.06.2020 року №217-АГ з адміністративно-господарської діяльності "Про результати службового розслідування", яким утримано суму в розмірі - 195965 гривень 39 коп. (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'яносто шістдесят п'ять гривень) 39 копійок з командира танкової роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 08.06.2020 року №217-АГ з адміністративно-господарської діяльності "Про результати службового розслідування", яким доручено заступнику командира з морально-психологічного забезпечення направити через військову частину НОМЕР_2 матеріали службового розслідування до Державного бюро розслідувань для розслідування факту заподіяння істотної шкоди та притягнення до відповідальності винних у злочині передбаченого ч.3 ст.425 КК України (недбале ставлення військової службової особи до служби);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок грошового забезпечення командира танкової роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 та виплатити кошти, стягнуті з ОСОБА_1 на виконання пункту 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 08.06.2020 року №217-АГ з адміністративно-господарської діяльності "Про результати службового розслідування".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 08.06.2020 року №217-АГ з адміністративно-господарської діяльності "Про результати службового розслідування", яким доручено начальнику штабу - першому заступника командира військової частини НОМЕР_1 підготувати клопотання до вищого командування, командира військової частини НОМЕР_2 , про притягнення до дисциплінарної відповідальності командира танкової роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді - "звільнення з військової служби через службову невідповідність", пункт 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 08.06.2020 року №217-АГ з адміністративно-господарської діяльності "Про результати службового розслідування", яким утримано суму в розмірі - 195965 гривень 39 коп. (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'яносто шістдесят п'ять гривень) 39 копійок з командира танкової роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 та пункт 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 08.06.2020 року №217-АГ з адміністративно-господарської діяльності "Про результати службового розслідування", яким доручено заступнику командира з морально-психологічного забезпечення направити через військову частину НОМЕР_2 матеріали службового розслідування до Державного бюро розслідувань для розслідування факту заподіяння істотної шкоди та притягнення до відповідальності винних у злочині передбаченого ч.3 ст.425 КК України (недбале ставлення військової службової особи до служби) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку, оскільки, розслідування проведено поверхово, перевірка пояснень позивача щодо відсутності його вини у нестачі майна не проведена, акт перевірки відомостей про це не містить.
Разом з позовною заявою представником позивача (Донець А.А.) подано заяву про поновлення строку звернення до суду.(а.с.11-13).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду у справі №520/14663/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними пунктів наказу та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними пунктів наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин та залишення позовної заяви без розгляду у справі №520/14663/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними пунктів наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними пунктів наказу та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 скасувати та вирішити питання про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що клопотання про визнання причини пропуску строку поважною та поновлення строку на звернення до суду не було вирішено судом під час відкриття провадження у справі, що суперечить положенням ст. 171 КАС України. Також зазначає, що акт про відмову позивача у засвідченні підпису від 09.06.2020 не може бути належним докази ознайомлення позивача зі змістом спірного наказу, оскільки з 18.05.2020 позивача направлено в розпорядження командира мінометної батареї в зону ООС з терміном виконання - до особового розпорядження. Крім того зазначає, що позовна вимога щодо стягнення позивачу невиплаченої суми заробітної плати, яка є похідної від вимоги про скасування пунктів спірного наказу, відповідно до трудового законодавства не обмежується будь-яким строком звернення до суду.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з очевидного та значного пропуску позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та відсутності будь-яких обставин, які б можна було вважати поважними для цілей поновлення строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 статті 122 КАС України).
Зі змісту положень ст. 122 КАС України вбачається, що початок перебігу такого строку обраховується з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, строк, як правова категорія, означає певний момент, період, проміжок часу, з настанням та закінченням якого пов'язані конкретні юридичні наслідки. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Повноваження адміністративного суду щодо поновлення пропущених строків визначені ст. 121 КАС України. За правилами даної статті суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
До поновлювальних строків відноситься строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до суду для оскарження пунктів 3,8,10 наказу від 08.06.2020 № 217-АГ, строк оскарження якого сплив 09.07.2020.
Водночас, інша позовна вимога позивача є похідною від даної позовної вимоги (зобов'язання вчинити певні дії).
З даною позовною заявою представник позивача діючи в інтересах позивача звернувся до суду 26.10.2020.
Однак, як зазначив позивач, про існування спірного наказу він дізнався 09.10.2020, з матеріалів кримінального провадження №42020050000000073.(абз.3 а.с.12).
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія документа «Службове розслідування» по факту нестачі майна танкової роти що обліковується по службі РАО та технічний частині в/ч НОМЕР_1 , яке розпочато 11.05.2020 та закінчено 08.06.2020, рішенням командира вирішено зокрема:
- за порушення вимог ст. 11, ст. 58, ст. 111, ст. 112 Статуту внутрішньої служби ЗС України, порушення пункту 4 розділу І наказу МО України №359 від 29.06.2005 «Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі зброї та боєприпасів у ЗС України» командиром танкової роти лейтенантом ОСОБА_1 внаслідок чого було завдано майнову шкоду державі, на підставі ст. 48,70 Дисциплінарного статуту ЗУ України та ст. 26 Статуту внутрішньої служби ЗУ України начальнику штабу- першому заступнику командира в/ч НОМЕР_1 підготувати клопотання до вищого командування, командира в/ч НОМЕР_2 , про притягнення до дисциплінарної відповідальності командира танкової роти в/ч НОМЕР_3 лейтенанта ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарне стягнення у вигляді «Звільнення з військової служби через службову невідповідність»;
- оголосити нестачу майна танкової роти в/ч НОМЕР_1 , що обліковується по службі РАО в/ч НОМЕР_1 в розмірі 188068 грн. 31 коп.;
- начальнику служби РАО військової частини НОМЕР_1 внести нестачу майна танкової роти в/ч НОМЕР_1 в розмірі 188068 грн. 31 коп. в книгу нестач служби РАО.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з матеріалами службового розслідування був ознайомлений після його завершення (09.06.2020), що підтверджується відповідною відміткою «з рішенням не згоден» та особистим підписом позивача.(а.с.27-28, 93-95).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.06.2020 за №217-АГ «Про результати службового розслідування» вбачається, що зокрема:
службове розслідування завершено;
за порушення вимог ст. 11, ст. 58, ст. 111, ст. 112 Статуту внутрішньої служби ЗС України, порушення пункту 4 розділу І наказу МО України №359 від 29.06.2005 «Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі зброї та боєприпасів у ЗС України» командиром танкової роти лейтенантом ОСОБА_1 внаслідок чого було завдано майнову шкоду державі, на підставі ст. 48,70 Дисциплінарного статуту ЗУ України та ст. 26 Статуту внутрішньої служби ЗУ України начальнику штабу- першому заступнику командира в/ч НОМЕР_1 підготувати клопотання до вищого командування, командира в/ч НОМЕР_2 , про притягнення до дисциплінарної відповідальності командира танкової роти в/ч НОМЕР_3 лейтенанта ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарне стягнення у вигляді «Звільнення з військової служби через службову невідповідність»;
на підставі ст. 13 Закону України №160-ІХ від 03.10.2019 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» утримати з грошового забезпечення лейтенанта ОСОБА_1 згідно чинного законодавства суму в розмірі 195965 грн. 39 коп.;
заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення довести наказ до відома особового складу, що його стосується.(а.с.29-31).
Відповідачем зазначено в письмових поясненнях, що позивачу після видання оскаржуваного наказу, були надані для ознайомлення всі матеріали службового розслідування включаючи оскаржуваний наказ, однак позивач відмовився засвідчити свій підпис для підтвердження факту ознайомлення з оскаржуваним наказом.
Враховуючи викладене, 09.06.2020 комісією був складений акт про відмову позивача у засвідченні підпису щодо ознайомлення з оскаржуваним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2020 №217-АГ.(а.с.82-83).
Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, актом від 09.06.2020 «Про відмову від ознайомлення з наказом про результати службового розслідування» у присутності трьох військовослужбовців засвідчено факт відмови командира танкової роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 від ознайомлення під підпис з наказом про результати службового розслідування від 08.06.2020 №217-АГ з боку командира танкової роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта Семенова.(а.с.183).
Таким чином, у даному випадку є очевидним, що відносно обставин передумов винесення спірного наказу позивачу було відомо щонайменше із службового розслідування зі змістом якого він був не згоден, про що був зроблений відповідний запис позивачем 09.06.2020р.(а.с.95)
Отже, слід дійти висновку, що 09.06.2020 позивачу було достеменно відомо про існування спірного наказу, однак звернувшись до суду з даною позовною заявою 26.10.2020, позивачем пропущено відповідний строк звернення до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що перебіг строку звернення до суду з даним позовом розпочався з дня, коли позивач дізнався про результати службового розслідування, зі змістом якого він був не згоден, про що був зроблений відповідний запис позивачем 09.06.2020р
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, звернувшись до суду з адміністративним позовом 26.10.2020 року, подав його поза межами строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо знаходження позивача в зоні ООС до особового розпорядження (без кінцевої дати) згідно із бойовим розпорядженням командира 46 ошб «Донбас» №29 рд від 18.05.2020, як на підставу поновлення строку, оскільки будь-яких причин не можливості звернення до суду з даною позовною заявою через уповноваженого представника у встановлений законом строк, позивачем не наведено.
Інші доводи апеляційної скарги фактично є обґрунтуванням позовних вимог та не стосуються питання правомірності оскаржуваної ухвали про залишення без розгляду позовної заяви, а тому не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 по справі № 520/14663/2020 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов