Справа № 761/3142/21
Провадження № 33/824/2422/2021
Головуючий в суді першої інстанції: Притула Н.Г.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
01 червня 2021 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу захисника Кузьміна Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисникаГКузьміна Є.О.
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 30 грудня 2020 року о 18 год. 30 хв. в м. Києві, вул. Ризька, 14 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Cherry» номерний знак НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Кузьмін Є.О. просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року та закрити провадження щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В доводах апеляційної скарги апелянт вважає, що постанова суду є незаконною, оскільки судом допущено спрощений підхід до розгляду справи.
Захисник вказує, що зазначене у протоколі, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, не відповідає дійсності.
Так, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння перед ДТП, а був абсолютно тверезим. Після ДТП він пішов до себе додому та вже там, через сильний стрес та хвилювання випив алкогольні напої аби заспокоїтись.
При цьому, захисник звертає увагу на те, що коли ОСОБА_1 повернувся до свого автомобіля, біля нього вже була поліція та оформлювала ДТП. Працівники поліції відчули запах алкоголю з порожнини рота та запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, що він випив після ДТП, однак поліцейський на це ніяк не відреагував та склав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в той час, як вважає захисник, у такому разі поліцейський мав би скласти протокол за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Захисник вказує, той факт, що ОСОБА_1 був абсолютно тверезим до ДТП може підтвердити свідок ОСОБА_2 , яка була пасажиром іншого автомобіля з яким відбулась ДТП.
Крім того, апелянт вважає, що судом було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про відкладення у зв'язку із відрядженням до іншого міста.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Кузьміна Є.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в повній мірі дотримався вимог закону.
В доводах апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши справу без його участі, порушив право ОСОБА_1 на захист.
Апеляційний суд вважає наведені доводи необґрунтованими та зазначає, що та обставина, що справу було розглянуто за відсутності захисника, не може бути визнана безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.
У рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається із матеріалів справи, після надходження справи до Шевченківського районного суду міста Києва, судом було неодноразово призначено дату судового засідання, а саме: 08 лютого 2021 року, 26 лютого 2021 року, 05 березня 2021 року, 11 березня 2021 року, 15 березня 2021 року, 19 березня 2021 року, 23 березня 2021 року, а також 29 березня 2021 року однак за неодноразовими клопотаннями захисника Кузьміна Є.О. та ОСОБА_1 засідання відкладались.
При цьому захисник Кузьмін Є.О. був належним чином повідомлений про призначене на 29 березня 2021 року засідання, однак в черговий раз направив до суду клопотання про відкладення.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що задоволення клопотання захисника Кузьміна Є.О. про відкладення розгляду справи призвело б до безпідставного її затягування та порушення вимог статей 38, 277 КУпАП.
У зв'язку з цим, незважаючи на неявку захисника Кузьміна Є.О., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки, в даному конкретному випадку це не вплинуло і не могло вплинути на дотримання судом вимог ст. 245 КУпАП щодо забезпечення реалізації завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи та її вирішення в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та випив алкогольні напої після ДТП, що як вважає захисник є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Так судом апеляційної інстанції був досліджений наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, із якого вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що вживав алкогольні напої до ДТП, при цьому на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків ОСОБА_1 відмовився.
Крім того із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 006333 від 30 грудня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 2.5 ПДР України, а саме: 30 грудня 2020 року о 18 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Ризька 14, керуючи транспортним засобом «Cherry» номерний знак НОМЕР_1 , став учасником ДТП та під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП серед іншого передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років.
Отже, відмова водія від проходження відповідно до п. 2.5 ПДР України огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Крім того, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП можлива за умови вживання ним алкогольних напоїв після ДТП, та проходження огляду на стан сп'яніння, результат якого мав би бути позитивним.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що сукупність доказів, досліджених судом давали законні підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, та викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника Кузьміна Є.О. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р. Трясун