Справа № 754/15732/20 Головуючий в суді І інстанції - Вінтоняк Р.Я.
Провадження № 33/824/1033/2021 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
01 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Клунко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Клунко О.М.на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 29 грудня 2020 року,
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 29 грудня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 10 жовтня 2020 року о 10 годині 00 хвилин, в м. Києві по вул. Драйзера, 30, будучи особою, яка двічі протягом року притягувалась до адміністративної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, втретє протягом року керував автомобілем «Kia Rio», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
У апеляційній скарзі захисника Клунко О.М. указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважав наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення пояснення свідків такими, що не відображають всіх обставин справи, а також такими, що містять розбіжності з протоколом про адміністративне правопорушення щодо місця вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, на переконання сторони захисту, наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції також містить розбіжності з протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки відеозапис розпочинається раніше зазначеного часу в протоколі про адміністративне правопорушення, а також на ньому відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Поряд з цим, захисником звернуто увагу на ту обставину, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено кваліфікуючих ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, а саме вчинення останнім аналогічного правопорушення більш двох разів протягом одного року. Наведені обставини, на переконання сторони захисту, свідчать про порушення вимог Наказу МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», вимог п. 9 розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» та положень ст. ст. 265-266 КУпАП, які були допущенні працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Вислухавши пояснення:
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності -адвоката Клунко О.М., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив апеляційну скаргу задовольнити;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до оскаржуваної постанови у вину ОСОБА_1 поставлено вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у тому, що особа втретє протягом року відмовилась від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Між тим, ці висновки судді зроблені на підставі неповно досліджених доказів та погодитись із ними не можливо.
Так, частиною третьою ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, серед іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчиненного особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дії, передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Аналіз об'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, вчиненого у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у поєднанні із вимогами зазначених вище нормативних документів дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі зазначеної категорії підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у особи, яка керувала транспортним засобом ознак наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, факт відмови водія від проходження зазначеного огляду та факт накладення на особу адміністративного стягнення двічі протягом року за дії, передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП. Лише при наявності усіх зазначених обставин та доказів, які підтверджують ці обставини, поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння втретє протягом року. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Вимог цих нормативних документів як у ході фіксації поліцейськими вчиненого адміністративного правопорушення, так і під час розгляду справи у суді першої інстанції дотримано не було.
За результатами розгляду справи у суді першої інстанції, на підставі досліджених доказів суддя дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП.
Проте, суд вважає, що указані висновки суддею місцевого суду зроблені внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи, неналежної оцінки зібраних у справі доказів з точки зору їх допустимості та достатності та порушення вимог КУпАП в частині безпосередності дослідження доказів, а тому погодитись із цими висновками не можливо.
Як зазначено вище, факт керування особою, яка має ознаки наркотичного сп'яніння, транспортним засобом підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення за допомогою доказів, вичерпний перелік джерел яких визначений у ст. 251 КУпАП. Між тим, у справі не зібрано достатньої кількості доказів, які би указували на доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Так, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, який був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що вказаний відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Натомість, з вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 йде по житловому массиву та його наздоганяє особа, яка представилась працівником патрульної поліції і просить ОСОБА_1 підійти до автомобіля. Після цього ОСОБА_1 з працівником поліції близько декількох хвилин йдуть в напрямку ділянки між житловими будинками, де припарковані автомобілі, у тому числі і автомобіль ОСОБА_1 . Після цього працівники поліції пропонують ОСОБА_1 надати документи на автомобіль та проводять огляд автомобіля та особистих речей ОСОБА_1 на наявність заборонених речовин. З вказаного відеозапису також вбачається, що свідки, які були запрошені працівниками поліції, також не бачили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки були запрошені значно пізніше.
Таким чином, будь-яких беззаперечних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, встановлених за допомогою об'єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону) матеріали справи не містять.
З метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи до суду були викликані поліцейські, які складали протокол про адміністративне правопорушення. Не дивлячись на своєчасне отримання повідомлення про необхідність явки до суду апеляційної інстанції, до суду працівники поліції не з'явились. При цьому, відповідно до положень ст. 251 ч. 2 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Наведене у своїй сукупності указує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками наркотичного сп'яніння.
Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 10.10.2020 року ОСОБА_1 поставлено у вину порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, а саме те, що він, 10 жовтня 2020 року о 10 годині 00 хвилин, в м. Києві по вул. Драйзера, 30 керував автомобілем «Kia Rio», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Разом з тим, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.3 ст. 130КУпАП суд в постанові вказав, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка двічі протягом року притягувалась до адміністративної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, втретє протягом року керував автомобілем «Kia Rio», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння та від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Отже, при розгляді справи суд вийшов за межі складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та встановив обставини, які не були поставлені у вину ОСОБА_1 відповідно до складеного щодо ньогопротоколу.
Витлумачивши, відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви на користь ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини,висловленої у рішенні Суду «Карелін проти Російської Федерації», збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.
Враховуючи положення ч.2 ст. 62 Конституції України, якою передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові місцевого суду, апеляційний суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а тому апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Клунко О.М. задовольнити.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 29 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька