04 червня 2021 р.Справа №160/8950/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши заяву приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 160/8950/21 за позовною заявою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державне підприємство Національні інформаційні системи (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 4, код ЄДРПОУ 39787008) про визнання протиправним і скасування наказу,-
04.06.2021 приватний нотаріус ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, третя особа Державне підприємство Національні інформаційні системи в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України від 30.04.2021 № 1580/5 «Про задоволення скарги» щодо тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адмністративного суду від 04.06.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22 червня 2021 року о 13:00 год.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити дію пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 30.04.2021 № 1580/5 «Про задоволення скарги» щодо тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Вербі Віталію Миколайовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці до набрання законної сили судового рішення по даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що дія оскаржуваного наказу фактично завдає шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення. Зазначає, що у разі задоволення позову порушене право позивача не буде поновленим, адже положення оскаржуваного наказу щодо тимчасового блокування доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже буде виконане, а позивач буде змушений звертатись до суду з новим позовом про відшкодування збитків за час блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі наказу, який був визнаний протиправним та скасований. Для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а розгляд заявлених позивачем позовних вимог в даній адміністративній справі взагалі втратить будь-який сенс, до моменту набрання законної сили судовим рішенням по даній справі та надання правової оцінки оскаржуваному наказу він вже буде виконаний. Невжиття забезпечення позову у вигляді зупинення дії пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 30.04.2021 № 1580/5 «Про задоволення скарги», як індивідуального акту, на думку позивача, вже має несприятливі наслідки для нього, оскільки позбавляє нього засобів до існування.
За положеннями частини першої та другої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Відповідно до приписів частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Як вбачається зі справи, пунктом 3 наказу Міністерства юстиції України від 30.04.2021 № 1580/5 «Про задоволення скарги» тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.
Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.
Враховуючи наведену норму, позивач не може займатись іншою оплачуваною роботою, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.
Згідно зі статтею 32 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.
Наведене доводить, що шляхом видачі оскаржуваного наказу позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності.
Також у відповідності до наданої позивачем довідки від 17.05.2021 року вих. № 21 у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 офіційно працевлаштовані дві особи, а саме: архіваріус та секретар; у позивача є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків, встановлених Податковим кодексом України, не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності.
Стосовно правомірності забезпечення позовних вимог у аналогічних спорах шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України про обмеження доступу державних реєстраторів - нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначено в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 826/15847/17.
Відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, шляхом прийняття відповідачем оскаржуваного наказу позивача позбавлено можливості отримувати дохід від професійної діяльності, оскільки професійна дільність приватного нотаріуса пов'язана із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Станом на сьогодні оскаржуваний наказ є діючим, а відтак позивач не має можливості здійснювати нотаріальну діяльність, що є єдиним джерелом його доходу.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" - Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) - Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У даній адміністративній справі позивачем оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, якими позивачу заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, суд робить висновок, що неможливість позивачем здійснювати свою професійну діяльність призведе до порушення конституційного права на працю ще до вирішення даної справи щодо правомірності оскаржуваного наказу, адже оскарження в суді індивідуального акту не зупиняє його дію.
З огляду на викладене, дія оскаржуваного наказу про тимчасове блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично унеможливлює здійснення позивачем професійної діяльності за наявності відповідного свідоцтва, отже, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам не тільки заявника, а й його офіційно працевлаштованих двох осіб, для відновлення, яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Оскільки, правомірність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України підлягає дослідженню лише під час судового розгляду адміністративної справи, проте оскаржуваний наказ має правовим наслідком позбавлення позивача можливості та права здійснювати повноваження, визначені законодавством, за наявності чинного відповідного свідоцтва, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та є співмірними до заявлених позовних вимог, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Вживаючи заходи забезпечення адміністративного позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією N R (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13.09.89 року.
Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.
Відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 28.09.77 року, термін "адміністративний акт" означає будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.
У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.
Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади.
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії пункту 3 оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору в даній справі.
Вжиття саме цього заходу забезпечення позову забезпечить ефективний захист й поновлення порушеного права позивача за захистом якого позивач звернулися до суду, адже до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі позивач не буде позбавлений доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Додатково суд зазначає, що зупинення дії п. 3 оскаржуваного наказу не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову, захистить гарантоване Конституцією України право позивача та його найманих працівників на працю та отримання ним доходу від професійної діяльності.
Розглянувши подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з п. 2.2. Статуту державного підприємства "Національні інформаційні системи" (розміщений у вільному доступі за посиланням: https://nais.gov.ua/about), основними завданнями підприємства є технічне і технологічне забезпечення, супроводження збереження та захист даних; здійснення технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до Системи.
З урахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення реального виконання даного судового рішення та уникнення випадків невірного трактування порядку його виконання, суд вважає за необхідне визначити спосіб і порядок його виконання шляхом зобов'язання державного підприємства "Національні інформаційні системи", як суб'єкта, основними завданнями якого є, зокрема, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, у тому числі, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто суб'єкта, який фактично наділений повноваженнями виконання відповідного рішення Міністерства юстиції України, відновити приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявні достатні та обгрунтовані підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Керуючись статтями 77, 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державне підприємство Національні інформаційні системи - задоволити.
Зупинити дію пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 30.04.2021 № 1580/5 «Про задоволення скарги» щодо тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Вербі Віталію Миколайовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці до набрання законної сили судового рішення по даній справі.
Визначити спосіб і порядок виконання ухвали про забезпечення позову шляхом зобов'язання державного підприємства "Національні інформаційні системи" (код ЄДРПОУ 39787008) відновити приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Вербі Віталію Миколайовичу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Стягувач: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .
Боржник: Міністерство юстиції України; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00015622; адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13 та державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, ідентифікаційний номер - 39787008).
Строк пред'явлення до виконання: до 04 червня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя С.В. Ніколайчук