25 травня 2021 року Справа № 804/958/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В.
за участі секретаря судового засіданняНагрої Д.О.,
за участі:
позивача представника відповідача Волошина Д.А., Попової Ю.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,-
03.02.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Касаційного адміністративного суд у складі Верховного суду надійшла адміністративна справа № 804/958/16 за позовною заявою ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:
- розрахувати і стягнути з УМВС України на Придніпровській залізниці, а у випадку відсутності достатніх коштів або у випадку ліквідації з Міністерства внутрішніх справ України грошове забезпечення, за період вимушеного прогулу з 05.09.2015 по 22.12.2016 фактичну дату винесення відповідного судового Дніпропетровського окружного адміністративного у відповідності до чинного законодавства на час винесення судового рішення та у відповідності до постанови Верховного суду України від 21.09.2017 по справі № 6-2597цс16 без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів:
138,16 грн. * 475 днів вимушеного прогулу = 65626 грн. - 20421,75 грн. (виплачене грошове забезпечення) = 45204, 25 грн.;
- стягнути з УМВС України на Придніпровській залізниці, а у випадках відсутності достатніх коштів або у випадках ліквідації з Міністерства внутрішніх справ України грошову компенсацію за несвоєчасну видачу трудової книжки згідно ст. 235 КЗпП України у розмірі: 138, 16 грн. * 475 днів (термін затримки видачі трудової книжки, який стався з вини відповідача-1) = 6217, 20 грн.;
- стягнути судові витрати, а саме: за видачу витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.09.2015 у сумі 60 грн. 90 коп., поштові витрати від 01.10.2015 у сумі 09 грн. 10 коп., поштові витрати від 06.10.2015 у сумі 12 грн. 00 коп.;
- у разі задоволення позовних вимог вирішити питання про повернення грошових коштів за сплату судових зборів: за оплату судового збору в ДОАС в сумі 487 грн. 20 коп., за оплату судового збору в ДААС в сумі 536 грн. 80 коп.., за оплат судового збору в ВАСУ в сумі 584 грн. 64 коп., грошові кошти витрачені позивачем на квиток у 2016 році у зв'язку з відвідуванням засідання ВАСУ;
- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці, а у випадку відсутності достатніх коштів або у випадку ліквідації МВС України перерахувати та стягнути на корить позивача грошове забезпечення, яке позивач отримав у серпні та вересні 2015 року, встановивши премію не менше 10 % від посадового окладу та як наслідок чого перерахувати суму грошового забезпечення за серпень та вересень 2015 року та суму одноразової матеріальної грошової допомоги при звільненні та здійснити дані фінансові виплати відповідно до перерахунку, вказавши суму;
- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці, а у випадку відсутності достатніх коштів або у випадку ліквідації Міністерства внутрішніх справ перерахувати та стягнути на користь грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2015 рік, сумі: 138, 16 грн. * 35 = 4835, 6 грн. - 1329, 69 грн. (виплачена компенсація) = 3505, 91 грн.
- розрахувати щомісячну премію за червень - вересень 2015 року. З урахуванням вкладу позивача в роботу (не притягнення до дисциплінарної відповідальності, сумлінне виконання своїх функціональних обов'язків), яка не може бути менше ніж в розмірі 10 відсотків від посадового окладу позивача, встановивши премію - 100 % від посадового окладу позивача, та як наслідок чого перерахувати суму грошового забезпечення за червень - вересень 2015 року.
В обґрунтування позовної заяви, ОСОБА_1 зазначив, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки відсутній юридичний факту ліквідації відповідача 1 - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, а проведено лише його реорганізацію шляхом приєднання до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. Після набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» функції, які були покладені законом на міліцію, стала виконувати Національна поліція. Відповідачем-1 не виконаний обов'язок щодо належного працевлаштування позивача згідно з вимогами трудового законодавства та не з'ясована можливість використання його для подальшого продовження служби. Позивач зазначає, що з невідомої причини та невідомого часу, відповідачем було прийнято рішення про відмову в оформленні матеріалів на посаду оперуповноваженого СКР Баглійського РВ Дніпродзержинського МУ. Незаконне звільнення позивача призвело, на думку останнього, до порушення трудових прав, які підлягають ефективному судовому захисту.
Від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 11.05.2021 надійшов відзив на позовну заяву, разом з тим, 11.05.2021 від Головного управління МВС України в Дніпропетровській області також надійшов відзив на позов, в обґрунтування яких викладені заперечення з приводу позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття атестованої посади на території м. Дніпро у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про національну поліцію», а також вимоги ОСОБА_1 , визнати протиправними дії ГУ МВС в Дніпропетровській області щодо неправомірності відмови у прийнятті на службу до Національної поліції.
19.05.2021 до суду від позивача надійшов уточнений позов, відповідно до якого позивач відмовився від частини позовних вимог у справі № 804/958/16, оскільки такі вимоги вже розглянуті Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі 160/8702/19 та з приводу них ухвалене рішення. Зазначене, в свою чергу, слугувало підставою для зміни кількості відповідачів у справі, зокрема виключення з них Головне управління Національної поліції Дніпропетровській області та Головне управління МВС України в Дніпропетровській області.
25.05.2021 від відповідача - Управління МВС України на Придніпровській залізниці надійшли письмові пояснення з приводу позовних вимог ОСОБА_1 та проведених розрахунків з позивачем.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточнених вимог від 19.05.201 та заяви про збільшення позовних вимог від 19.05.2021, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача - Управління МВС України на Придніпровській залізниці заперечували проти позовних вимог, вважала їх необґрунтованими та просила відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд встановив такі обставини справи.
Відповідно до витягу з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці № 80 о/с від 21.08.2015 ОСОБА_1 було звільнено з ОВС України за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС через скорочення штатів з 31.08.2015.
Відповідно до витягу з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці № 83 о/с від 04.09.2015 було внесено зміни в наказ № 80 о/с від 21.08.2015 і ОСОБА_1 було звільнено з ОВС України за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС через скорочення штатів з 04.09.2015.
02.10.2015 до позивача надійшов лист Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці від 24.09.2015 №5/5905 з інформацією про його звільнення з органів внутрішніх справи за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом, через скорочення штатів та додано два витяги з наказів про звільнення.
Одночасно рекомендовано позивачу звернутись до відділу кадрового забезпечення для отримання трудової книжки.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 у справі № 804/14983/15 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці, Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 року по справі № 804/14983/15 скасовано та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Управління МВС України на Придніпровській залізниці видати ОСОБА_1 довідки з деталізованим розрахунком про компенсацію за дні невикористаної чергової відпустки за 2015 рік; одноразову грошову допомогу при звільненні. Стягнуто з Управління МВС України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за час затримки видачі трудової книжки за період з 04.09.2015 по 02.10.2015 із розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 61,94 грн. В частині вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Управління МВС України на Придніпровській залізниці видати трудову книжку та фінансові документи - закрито провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2016 по справі № 804/14983/15 були скасовані постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016, а справу було направлено на новий розгляд.
Ухвалою суду першої інстанції від 24.06.2016 справа №804/958/16 була об'єднана в одне провадження з адміністративною справою № 804/14983/15 (804/3387/16) з присвоєнням єдиного номеру 804/958/16, оскільки частина позовних вимог по справі №804/958/16 співпадала з частиною позовних вимог по справі № 804/14983/15.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №80 о/с від 21 серпня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці № 83 о/с від 04 вересня 2015 року, яким внесено зміни до наказу № 80 о/с від 21 серпня 2015 року в частині виправлення дати звільнення ОСОБА_1 з 31 серпня 2015 року на 04 вересня 2015 року. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України поновити ОСОБА_1 на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України з 05 вересня 2015 року. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 20421,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць -1734,38 грн. та поновлення на службі. Присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 150,00 грн.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.01.2021 касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 в частині вимог про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади з 07.11.2015 у відповідності до п. 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та видати відповідний наказ з цього приводу, стягнення грошової компенсації за несвоєчасну видачу трудової книжки згідно ст. 235 КЗпП України у розмірі 5928,30 грн., стягнення грошового забезпечення із встановленням премії, одноразової матеріальної допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану чергову відпустку за 2015 рік, стягнення судових витрат, повернення судового збору та про встановлення судового контролю - скасовано та направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Змінено мотивувальну частину постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 з врахуванням висновків, наведених у постанові Верховного Суду, а також змінено абзац 4 резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та викладено його в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-Вузол УМВС України на Придніпровській залізниці з 05 вересня 2015 року». В решті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Отже, з системного аналізу вищевикладеного, можна зробити висновок, що Постановою Верховного суду від 20.01.2021 у справі № 804/958/16 зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-Вузол УМВС України на Придніпровській залізниці з 05 вересня 2015 року. Постанова Верховного Суду набрала законної сили з 20.01.2021 є остаточною та не може бути оскаржена.
У висновках викладених в Постанові № 804/958/16 від 20.01.2021 Верховний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, зобов'язуючи відповідача поновити позивача в органах МВС України не дотримались приписів ст. 235 КЗпП України та п. 24 Положення № 114. Разом з тим, суд касаційної інстанції посилався на висновки Постанови Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 826/16716/14 для проведення належного розрахунку грошового забезпечення позивача за період вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 24 Положення № 114 «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
За цим же пунктом нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Вказана правова позиція знаходить також своє відображення в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 826/16716/14.
Отже, відповідно до Порядку № 100 середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів з дня звільнення по день винесення рішення про поновлення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі № 804/3807/17 встановлено, що у відповідності до довідки від 25.02.2016 року про доходи, нараховані старшому оперуповноваженому кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-Вузол майора міліції ОСОБА_1 за період червень-липень 2015 року (тобто за два повні календарні місяці роботи) середньоденне грошове забезпечення складає 138,16 грн. (грошове забезпечення за червень 2015 року - 3 230,05 грн. + грошове забезпечення за липень 2015 року - 2434,61 грн. = 5 664,66 грн.; 5664,66 грн./41 робочий день = 138,16 грн. Рішення набрало законної сили 08.02.2018.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі вищезазначеного, враховуючи, що позивач та відповідачі - Міністерство внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, Міністерство внутрішніх справ України по справі № 804/958/16 та по справі № 804/3807/17 є тотожними, з урахуванням положень ч. 4 ст. 78 КАС України, суд враховує вищевикладені обставини встановлені у справі № 804/3807/17, та дійшов висновку про необхідність застосувати розмір середньоденної заробітної плати у сумі 138,16 грн.
З урахуванням листів Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13 та «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 період вимушеного прогулу позивача з 05.09.2015 року (наступний за звільненням день, початок вимушеного прогулу) по 22.12.2016 року (дату ухвалення судового рішення) становить - 329 робочих днів (2015 рік - 84 дні, 2016 рік - 245 днів, а отже, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу розраховується таким чином: 329 днів х 138,16 грн. = 45454, 64 грн.
Підчас розгляду адміністративного провадження, суд не встановив вини позивача у тому, що справа розглядалася більше року, тому позивач має право на отримання грошового забезпечення за весь період вимушеного прогулу.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року (справа № 11-134ас18) підтримала правову позицію, сформульовану раніше Верховним Судом України, та вказала, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Разом з тим, відповідачем було виплачено позивачу грошове забезпечення за період вимушеного прогулу у розмірі 20421,75 грн. Зазначені обставини не заперечується учасниками справи, і в свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.
Суд звертає увагу, що на час ухвалення рішення, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровської залізниці (код ЄДРПОУ: 08602833) не ліквідоване, а лише перебуває в стані припинення, тобто є юридичною особою, а отже на підставі ст. 80 Цивільного кодексу України наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Отже, остаточно сума яка підлягає стягненню з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровської залізниці становить 25032,89 грн. (45454, 64 грн. - 20421,75 грн.).
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні визначена судом без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.
Щодо несвоєчасності видачі трудової книжки, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно пункту 1.1 ч. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 ч. 4 Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.
Трудова книжка заповнюється одночасно українською та російською мовами і засвідчуються окремо обидва тексти.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Так у рапорті позивача від 22.09.2015, який адресований Голові комісії з ліквідації Т.в.о. Начальника УМВС України на Придніпровській залізниці полковнику міліції ОСОБА_2 зазначено прохання надати на адресу ОСОБА_1 , зокрема, оригінал трудової книжки. (т.1, а.с.37)
Тобто, у рапорті від 22.09.2015 позивачем було надано згоду на відправлення йому оригіналу трудової книжки.
Проте листом Відділу кадрового забезпечення Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 24.09.2015 за вих. № 5/5905, який ОСОБА_1 отримав 02.10.2015, висловлено прохання позивачу у найближчий час отримати у відділі кадрового забезпечення Управління трудову книжку.
Вищевикладене свідчить про порушення відповідачем-1 норм трудового законодавства щодо своєчасного обов'язку видачі трудової книжки, що, в свою чергу, призвело до затримки отримання її позивачем.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
06.11.2015 року позивачем отримано трудову книжку.
Разом з тим Постановою Верховного суду від 20.01.2021 у справі № 804/958/16 зобов'язано відповідача-1 поновити ОСОБА_1 саме з 05.09.2015, тобто з наступного дня який передував звільненню, а не з 06.11.2015 - дня отримання трудової книжки.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
З урахуванням листів Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13 період стягнення грошової компенсації розраховується з 05.09.2015 року (наступний за звільненням день) по 06.11.2015 року (дату видачі трудової книжки) та становить - 44 робочих днів (вересень 2015 року - 18 дні; жовтень 2015 рік - 22 дні, проте з урахування внесених змін до ст. 73 КЗпП України від 05.03.2015, 14 жовтня - День захисника України є святковим і неробочим днем, отже кількість робочих днів у жовтні 2015 становить 21 день; листопад 2015 року - 5 днів).
Тобто, грошова компенсація за несвоєчасну видачу трудової книжки розраховується таким чином: 44 дні х 138,16 грн. = 6079, 04 грн.
Щодо позовних вимог зобов'язати відповідача-1 перерахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, яке останній отримав у серпні та вересні 2015 року, встановивши премію не менше 10 % від посадового окладу та як наслідок, перерахувати суми грошового забезпечення за цей період та суму одноразової матеріальної допомоги при звільненні та здійснити дані фінансові виплати відповідно до перерахунку, суд зазначає таке.
Змінення відсоткової ставки преміальних виплат є правом керівника, а не його обов'язком. Реалізація такого права здійснюється керівником на власний розсуд та обумовлена особистим внеском працівника міліції в загальний результат служби та наявністю асигнувань, затверджених на грошове забезпечення. Такі повноваження керівника є дискреційними, правомірність їх здійснення не можуть бути перевірені судом під час розгляду справи.
Більш того, перерахування одноразової грошової допомоги при звільненні може здійснюватись лише за умови відсутності поновлення особи на роботі. Оскарження наказу про звільнення та подальше поновлення на роботі унеможливлює подальше вирішення питання здійснення виплати (перерахунку) одноразової грошової допомоги, оскільки юридична сутність виплати такої допомога стосується лише звільнених осіб, в протилежному випадку, поновлений працівник отримує більше фінансове забезпечення, що є неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
Вищевикладене кореспондується з висновками Постанови Верховного суду України від 01.02.2017
Окрім встановлення відсотка преміальних виплат, правильність нарахування грошового забезпечення не оспорюється позивачем.
З приводу зобов'язання позовних вимог перерахувати та стягнути на користь позивача грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено виплату ОСОБА_1 такої компенсації у сумі 1329,69 згідно довідки № 84 від 05.09.2016, підстав для перерахування відповідачем грошової компенсації позивачем не зазначено.
З приводу позовної вимоги - розрахувати щомісячну премію за червень - вересень 2015 року. З урахуванням вкладу позивача в роботу (не притягнення до дисциплінарної відповідальності, сумлінне виконання своїх функціональних обов'язків), яка не може бути менше ніж в розмірі 10 відсотків від посадового окладу позивача, встановивши премію - 100 % від посадового окладу позивача, та як наслідок чого перерахувати суму грошового забезпечення за червень - вересень 2015 року, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2, 3 ст. 47 КАС України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Суд звертає увагу, що викладена позовна вимога заявлена 19.05.2021 і є збільшеною позовною вимогою, яка будь-яким чином не пов'язана із зміною фактичних обставин справи, судами попередніх інстанція не розглядалась, а отже не може бути розглянута по суті судом першої інстанції в межах адміністративного провадження № 804/958/16.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для повного встановлення обставин справи щодо ухвалення законного судового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись положеннями ст. 139 КАС України суд вважає за необхідним стягнути судові витрати на користь позивача у зв'язку з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у розмірі 60,9 грн., поштові витрати у розмірі 9,1 грн., та 12,0 грн., разом з тим, частково стягнути витрати пов'язані з оплатою судового збору пропорційно кількості задоволених позовних вимог у розмір 804,32 грн., що загалом складає 886, 32 грн.
Керуючись ст. 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, б. 108-А, код ЄДРПОУ: 08602833), Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10, код ЄДРПОУ: 00032684), про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Стягнути на корить ОСОБА_1 з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці частину грошового забезпечення позивача, за період вимушеного прогулу з 05.09.2015 по 22.12.2016 у розмірі 25032,89 грн.
Стягнути на корить ОСОБА_1 з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці грошову компенсацію за несвоєчасну видачу трудової книжки з 05.09.2015 по 06.11.2015 у розмірі 6079,04 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, б. 108-А, код ЄДРПОУ: 08602833), Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10, код ЄДРПОУ: 00032684) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) частину судових витрат у розмірі 886, 32 грн. в рівних частках.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 04 червня 2021 року.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко