24 травня 2021 року Справа № 160/4010/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮркова Е.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку призначеної рішенням № 047250008746 від 07.12.2020 пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 по 31.03.2000
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням періоду ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 по 31.03.2000, відповідно до поданої 20 січня 2021 року заяви.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою, якій призначена пенсія за віком з 07.12.2020 року. Проте при призначенні пенсії позивачу не було враховано період ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р. Вказує, що період ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р. підтверджено свідоцтвом про взяття на облік в податковому органі Російської Федерації, інформаційним листом про взяття на облік платника податків, довідкою № 113 від 13.04.2001 р., виданою Управлінням Пенсійного фонду РФ. Отже, позивач вважає, що при призначенні пенсії відповідачем протиправно не було враховано трудовий стаж з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р., з огляду на наявність документів, що свідчать про те, що позивач має стаж роботи у вказаний період.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем 26.04.2021 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 33730/21), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до п. 3-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, зокрема: 1) з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому підтвердженням застосування періоду спрощеної системи оподаткування є свідоцтво про сплату єдиного податку або патент про сплату фіксованого розміру податку; 2) з 1 липня 2000 по 31 грудня 2017, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру. На даний час діє Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода), відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Згідно ст. 6 Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових підставах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цієї Угодою. Так, як здійснення підприємницької діяльності проводилося з 20.03.1996 по 31.03.2000 року, тобто після набуття чинності Угодою (13.03.1992 р.), то зарахувати даний період до трудового стажу не має законних підстав.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, якому з 07.12.2020 року призначена пенсія за віком.
Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 від 23.01.1967 року, дані щодо періоду роботи з 09.03.1996 р. по 31.12.2003 р. відсутні.
В підтвердження провадження підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р. позивачем надано: свідоцтво від 30.09.1999 р. серія НОМЕР_1 про взяття на облік в податковому органі фізичної особи за місцем проживання на території Російської Федерації, згідно якого ОСОБА_1 поставлено на облік 08.04.1997 р. в ДПІ Державної податкової інспекції м.Нерюнгри; довідка № 113 від 13.04.2001 р., виданої Управлінням пенсійного фонду РФ м.Нерюнгри, згідно якої ОСОБА_1 взятий на облік як індивідуальний підприємець; здійснював відрахування страхових внесків в ПФРФ від доходу з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р.
20.01.2021 року позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про перерахунок пенсії з включенням до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.02.2021 р. № 5368-1930/3-01/8-0400/21 позивача повідомлено, що на даний час діє Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода), відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 року, підтверджується записами наявними в трудовій книжці та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 4 Порядку, до трудового стажу фізичних осіб-підприємців періоди проведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Враховуючи вищевикладене, зараховувати період ведення підприємницької діяльної на території Російської Федерації відсутні підстави.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
14.01.1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн підписано відповідну Угоду.
Статтею 7 вказаної Угоди визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами (статті 3 Угоди).
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
В підтвердження провадження підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р. позивачем було надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: свідоцтво від 30.09.1999 р. серія 14 № 0010151 про взяття на облік в податковому органі фізичної особи за місцем проживання на території Російської Федерації, згідно якого ОСОБА_1 поставлено на облік 08.04.1997 р. в ДПІ Державної податкової інспекції м.Нерюнгри; довідка № 113 від 13.04.2001 р., виданої Управлінням пенсійного фонду РФ м.Нерюнгри, згідно якої ОСОБА_1 взятий на облік як індивідуальний підприємець; здійснював відрахування страхових внесків в ПФРФ від доходу з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р.
Вказані документи, відповідно до пункту 4 Порядку № 637, з урахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, підтверджують трудовий стаж ОСОБА_1 за період з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р.
Отже, твердження відповідача щодо неможливості зарахування до трудового стажу для обчислення пенсії період ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р. є безпідставними.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Надавши правову оцінку обставинам справи, а також висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування до стажу роботи період ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000р., суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р. та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією 23 від 16.03.2021 року.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 454,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, б.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням періоду ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 20.03.1996 р. по 31.03.2000 р., з моменту призначення - з 07.12.2020 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, б.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 454,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 24 травня 2021 року.
Суддя Е.О. Юрков