04 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4580/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, що полягають у відмові надати публічну інформацію на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: інформацію про нарахування заробітної плати, разом із преміями, надбавками, доплатами до неї директору Ковельського МТМО Валентину Вітру за 2020 рік; інформацію про розміри нарахованих премій працівникам Ковельського МТМО за 2020 рік; інформацію про кількість працівників Ковельського МТМО у 2020 році; зобов'язання протягом п'яти днів з дня набрання рішення суду чинності надати відкриту публічну інформацію, а саме: інформацію про нарахування заробітної плати, разом із преміями, надбавками, доплатами до неї директору Ковельського МТМО Валентину Вітру за 2020 рік; інформацію про розміри нарахованих премій працівникам Ковельського МТМО за 2020 рік; інформацію про кількість працівників Ковельського МТМО у 2020 році.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача із запитом на інформацію на підставі і в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації». В запиті просила надати: інформацію про нарахування заробітної плати, разом із преміями, надбавками, доплатами до неї директору Ковельського МТМО Валентину Вітру за 2020 рік; інформацію про розміри нарахованих премій працівникам Ковельського МТМО за 2020 рік; інформацію про кількість працівників Ковельського МТМО у 2020 році.
Однак, на запит позивач отримала лист-відповідь від 02.04.2021, у якому у наданні інформації на перше питання відмовлено, а стосовно другого та третього питання зазначено, що будуть розглянуті у відповідності до Закону України «Про звернення громадян». У свою чергу, позивач 07.04.2021 повторно звернулась до відповідача із запитом на доступ до публічної інформації з тих же питань. На що отримала відповідь від 13.04.2021 з копією тексту відповіді від 02.04.2021. Позивач вважає, що відмова відповідача надати запитувану інформацію на перше питання є протиправною, а розгляд другого та третього питання у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», а не Закону України «Про доступ до публічної інформації» є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України порушує права позивача на отримання інформації.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується із обґрунтуваннями позивача, що викладені в адміністративному позові, оскільки запитувана інформація стосувалася заробітної плати працівників Ковельського МТМО у 2020 році, то джерелами фінансування цих видатків у першому кварталі 2020 року були субвенції з державного бюджету та місцевих бюджетів, і починаючи з другого кварталу і до кінця 2020 року виплата заробітної плати працівникам проводилась за кошти отримані від Національної служби здоров'я України за надані медичні послуги, а отже кошти отримані в результаті провадження господарської некомерційної діяльності. З огляду на те, що відповідач, як заклад охорони здоров'я отримував у 2020 році бюджетне фінансування і частково спрямовував його на виплату заробітної плати, він є розпорядником інформації лише в частині інформації щодо використання бюджетних коштів. Крім того, представник відповідача зазначив, що оскільки розглядуваний запит передбачав собою опрацювання великого обсягу інформації та потребував значних витрат часу для підготови відповіді, листом від 14.04.2021 позивач був повідомлений про продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів. Також представник відповідача вказує, що листом від 30.04.2021 позивачу була надана відповідь на запит про доступ до публічної інформації, а тому позовна заява подана особою, права якої не порушено. З наведених підстав, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 30.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з запитом щодо доступу до публічної інформації, у якому просила надати наступну інформацію: 1) інформацію про нарахування заробітної плати, разом із преміями, надбавками, доплатами до неї директору Ковельського МТМО Валентину Вітру за 2020 рік; 2) інформацію про розміри нарахованих премій працівникам Ковельського МТМО за 2020 рік; інформацію про кількість працівників Ковельського МТМО у 2020 році.
Листом від 02.04.2021 №1714/13-221 відповідач на запит позивача повідомив, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Щодо інформації зазначеної в пунктах 2, 3, то відповідач повідомив, що запитувана інформація буде розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
07.04.2021 позивач повторно звернулась до відповідача з запитом щодо доступу до публічної інформації з аналогічними питаннями, на що отримала лист від 13.04.2021 №1933/13-2-21 з аналогічною відповіддю, зазначеною в листі від 02.04.2021 №1714/13-221.
Крім того, 14.04.2021 відповідачем було надіслано позивачу лист про те, що запит на інформацію від 07.04.2021 передбачає опрацювання великого обсягу інформації та потребує значних витрат часу для підготовки відповіді, у зв'язку з цим строк розгляду запиту продовжується до 20 робочих днів.
Разом з тим, листом від 30.04.2021 відповідач надав наступну інформацію на запит позивача від 07.04.2021, зокрема, по першому питанню повідомив, що за кошти державного та місцевого бюджету у 2020 році виплата заробітної плати керівнику Ковельського МТМО не здійснювалась. Детальна інформацію про заробітну плату керівника Ковельського МТМО разом з преміями, надбавками та доплатами за 2020 рік розміщена у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції в розділі Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у вигляді декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Дана інформація підлягає оприлюдненню відповідно до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції». По другому питанню відповідач повідомив, що у 2020 році на заробітну плату (в тому числі премії, доплати, надбавки) медичним працівникам Ковельського МТМО було виділено субвенції з державного бюджету та місцевих бюджетів в сумі 27110,2 тис. грн., з них скеровано на виплату премії 6159,4 тис. грн. По третьому питанню відповідач повідомив, що станом на грудень 2020 року кількість працівників Ковельського МТМО складала 1334 особи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Положення статті 40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати право особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (частини перша та друга статті 7 Закону №2657-XII).
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону №2939-VI).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі право звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.
Відповідно до положень статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно з пунктом 2 статті 5 Закону України №2939-VI доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI).
Частиною п'ятою статті 6 Закону №2939-VI передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
У свою чергу, щодо статусу Комунального некомерційного підприємства Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області як розпорядника публічної інформації, суд враховує наступне.
У статті 13 Закону №2939-VІ закріплено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Частиною четвертою статті 13 Закону №2939-VI визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Отже, у правовідносинах доступу до публічної інформації не є обов'язковою участь суб'єкта владних повноважень. Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб.
У свою чергу, пунктом 2.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 № 10 роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника (частина четверта статті 63 ГК України).
Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (частина перша статті 78 ГК України).
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (частина друга статті 78 ГК України).
Згідно частиною третьою статті 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відповідно до частини першої статті 140 ГК України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів та інше.
Судом встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області є комунальним унітарним некомерційним підприємством, єдиним засновником якого є Ковельська міська рада. Інформація про це міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тому, відповідно до статті 78 Господарського кодексу України, Комунальне некомерційне підприємство Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області вважається комунальним унітарним підприємством, майно якого перебуває у комунальній власності та закріплюється за підприємством на праві господарського відання.
Так, відповідно до статуту Комунального некомерційного підприємства Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 13.03.2020 №64/3, майно підприємства є власністю територіальної громади міста Ковеля в особі Ковельської міської ради Волинської області. Підприємство створене на базі майна територіальної громади міста Ковеля (пункти 4, 5 Статуту).
Джерелами формування майна та коштів підприємства є: 1) комунальне майно, передане підприємству засновником; 2) кошти бюджетів усіх рівнів; 3) власні надходження підприємства: кошти від здачі в оренду майна, закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів некомерційної господарської діяльності; кошти отримані від надання платних послуг населенню згідно чинного законодавства; 4) цільові кошти; 5) кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення; 6) кредити банків, інших кредиторів; 7) майно, придбане у інших юридичних або фізичних осіб; 8) майно та кошти, що надходять безоплатно та/або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; 9) надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі; 10) майно так кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством України (пункт 4 Розділу V Статуту).
З огляду на наведене вбачається, що Комунальне некомерційне підприємство Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області утворено органом місцевого самоврядування на основі комунального майна.
При цьому, суд враховує, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів (частина третя статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я). Тобто медичне обслуговування є основним видом діяльності державних та комунальних закладів охорони здоров'я. Тому інформація щодо його здійснення, є публічною, оскільки становить суспільний інтерес. Водночас державні та комунальні заклади охорони здоров'я є суб'єктами господарювання, на яких поширюється вимога пункту 4 частини другої статті 13 Закону №2939-VI щодо віднесення до публічної інформації відомостей про їхню діяльність, які становлять суспільний інтерес.
За таких обставин, враховуючи норми частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, Комунальне некомерційне підприємство Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області вважається розпорядником публічної інформації стосовно інформації, за наданням якої звернулась позивач.
Як було встановлено судом, звернення позивача стосувались, зокрема, оплати праці працівників відповідача.
У свою чергу, суд зауважує, що статтею 31 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.
На підставі абзацу 2 частини третьої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно з частиною 5 статті 6 Закону №2939-VІ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що інформація, яка стосується розміру заробітної плати працівника комунального закладу є відкритою і має бути надана на запит на інформацію. У цьому контексті така інформація є суспільно необхідною, а комунальні підприємства є її розпорядниками відповідно до пункту 4 частини другої статті 13 Закону № 2939-VІ. Таким чином, твердження представника відповідача про те, що він є розпорядником інформації лише в частині інформації щодо використання бюджетних коштів, оскільки відповідач, як заклад охорони здоров'я отримував у 2020 році бюджетне фінансування і частково спрямовував його на виплату заробітної плати, є безпідставними.
Отже, під час розгляду запиту позивача від 30.03.2021 та від 07.04.2021 Комунальне некомерційне підприємство Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області вважалося розпорядником інформації та було зобов'язане надати повну і достовірну інформацію на запит. Крім того, суд зазначає, що медичне обслуговування є основним видом діяльності державних та комунальних закладів охорони здоров'я, тому інформація щодо його здійснення, є публічною, оскільки становить суспільний інтерес.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 22.10.2019 у справі №351/872/16-а констатував, що інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.
Згідно з положеннями статті 19 Закону від 13.01.2011 року №2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
У відповідності до частини першої статті 20 Закону від 13.01.2011 року № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відтак, право позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов'язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації розглянути запит та надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.
Статтею 23 Закону від 13.01.2011 року №2939-VI закріплено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, у тому числі, ненадання відповіді на запит на інформацію.
Як було встановлено судом 30.03.201 позивач звернувся з запитом на публічну інформацію до відповідача, в якому просила надати: 1) інформацію про нарахування заробітної плати, разом із преміями, надбавками, доплатами до неї директору Ковельського МТМО Валентину Вітру за 2020 рік; 2) інформацію про розміри нарахованих премій працівникам Ковельського МТМО за 2020 рік; 3) інформацію про кількість працівників Ковельського МТМО у 2020 році.
Листом від 02.04.2021 №1714/13-221 відповідач на запит позивача повідомив, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Щодо інформації зазначеної в пунктах 2, 3, то відповідач повідомив, що запитувана інформація буде розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
07.04.2021 позивач повторно звернулась до відповідача з запитом щодо доступу до публічної інформації з аналогічними питаннями, на що отримала лист від 13.04.2021 №1933/13-2-21 з аналогічною відповіддю, зазначеною в листі від 02.04.2021 №1714/13-221.
Разом з тим, листом від 30.04.2021 відповідач надав наступну інформацію на запит позивача від 07.04.2021, зокрема, по першому питанню повідомив, що за кошти державного та місцевого бюджету у 2020 році виплата заробітної плати керівнику Ковельського МТМО не здійснювалась. Детальна інформацію про заробітну плату керівника Ковельського МТМО разом з преміями, надбавками та доплатами за 2020 рік розміщена у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції в розділі Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у вигляді декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Дана інформація підлягає оприлюдненню відповідно до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції». По другому питанню відповідач повідомив, що у 2020 році на заробітну плату (в тому числі премії, доплати, надбавки) медичним працівникам Ковельського МТМО було виділено субвенції з державного бюджету та місцевих бюджетів в сумі 27110,2 тис. грн., з них скеровано на виплату премії 6159,4 тис. грн. По третьому питанню відповідач повідомив, що станом на грудень 2020 року кількість працівників Ковельського МТМО складала 1334 особи.
Таким чином, відповідачем по першому та другому питаннях, станом на момент розгляду справи, відповідь була надана. Що стосується першого питання, то суд зазначає, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). А тому, враховуючи надану відповідь розпорядника інформації про те, що за кошти державного та місцевого бюджету у 2020 році виплата заробітної плати керівнику Ковельського МТМО не здійснювалась, а також те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел (офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції), вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Суд вчергове зазначає, що інформація, яка стосується розміру заробітної плати працівника комунального закладу, є відкритою і має бути надана на запит на інформацію.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач є запитувачем публічної інформації, а відповідач є розпорядником запитуваної інформації, а також те, що запитувана інформація повинна бути в розпорядженні відповідача і на момент розгляду справи вказана інформація позивачу у повному обсязі надана не була, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково. У зв'язку із чим, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 публічної інформації на запит щодо доступу до публічної інформації від 07.04.2021 та зобов'язання повторно розглянути та надати позивачу належну обґрунтовану відповідь на перше питання її запиту від 07.04.2021.
Також, слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією від 26.04.2021 №90647 (а.с.10).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про доступ до публічної інформації”, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Комунального некомерційного підприємства Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 публічної інформації на запит щодо доступу до публічної інформації від 07 квітня 2021 року.
Зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 щодо доступу до публічної інформації від 07 квітня 2021 року та надати відповідь на перше питання запиту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області (45001, Волинська область, місто Ковель, вулиця Олени Пчілки, 4 , код ЄДРПОУ 01982940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт, серія НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко