02 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2344/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 за вх. № 4395/2021
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021
у складі колегії суддів: Склярук О.І. (головуючий), Гетьман Р.А., Дучал Н.М.
у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення 199 362, 11 грн,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 199 362,11 грн безпідставно отриманих коштів згідно платіжного доручення № 29 від 20.12.2019.
28.12.2019 рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/2344/20 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
13.04.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/2344/20 від 28.12.2020 задоволено, рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/2344/20 від 28.12.2020 скасовано та прийнято нове рішення у справі № 922/2344/20 про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 199 362, 11 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 199 362, 11 грн, витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом у сумі 2 990,43 грн та за звернення з апеляційною скаргою у сумі 4485,65 грн.
13.05.2021 (згідно з вхідною відміткою на штампі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) ОСОБА_2 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2020 у справі № 922/2344/20.
Також у касаційній скарзі скаржник просить зупинити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 922/2344/20 до ухвалення відповідного судового рішення Верховним Судом.
13.05.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у зазначеній справі подано у 2020 році.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у цій справі є стягнення 199 362,11 грн безпідставно отриманих коштів згідно платіжного доручення № 29 від 20.12.2019, що значно менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 922/2344/20 є малозначною.
При цьому, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких підстав також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 немає.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов'язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині другій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 за вх. № 4395/2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 922/2344/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 за вх. № 4395/2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 922/2344/20, розгляд клопотання про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у даній справі, колегією суддів не здійснюється.
Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/2344/20 за касаційною скаргою ОСОБА_2 за вх. № 4395/2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Погребняк