04 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/797/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк")
на рішення господарського суду Київської області від 15.09.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021
за позовом АТ КБ "Приватбанк"
до: фізичної особи - підприємця Хахлюка Василя Сергійовича;
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
07.05.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі №911/797/20 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Предметом позову у даній справі є стягнення 299 033,18 грн., а, отже, ціна позову у справі № 911/797/20 не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.
У касаційній скарзі заявник зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктом "а" частини третьої статті 287 ГПК України. Скаржник стверджує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами належним чином не досліджено докази, наявні в матеріалах справи, а саме розрахункові документи, які надані відповідачем на виконання умов зобов'язання, й таке порушення норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного рішення. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 23.09.2014 у справі №3-119гс14, оскільки попереднє зобов'язання припинено новацією, й даний факт не заперечувався відповідачем; також судами попередніх інстанцій не досліджено виписки по рахунках та не враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.
Суд не вважає наведені скаржником обґрунтування такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.
Поряд із цим у силу положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями повторно встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на рішення господарського суду Київської області від 15.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 911/797/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293
ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду Київської області від 15.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 911/797/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов