03 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1356/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Волковицької Н. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі
за позовом прокуратури Деснянського району міста Києва
до 1) Київської міської ради, 2) Фізичної особи - підприємця Рахімової Ганни Вікторівни, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), 2) Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу,
13.05.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Київська міська рада (далі - Київська міськрада, скаржник) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у цій справі, повний текст якої складено 20.04.2021.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.05.2021 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Краснов Є. В., Волковицька Н. О.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41)).
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду ухвалена 15.04.2021, повний текст якої складено 20.04.2021, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови, є 11.05.2021 (оскільки закінчення строку припадало на вихідний день 10.05.2021, то останнім днем строку є перший після нього робочий день).
Скаржник касаційну скаргу подав у відділення АТ «Укрпошта» 13.05.2021. Скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 18.05.2021 про що свідчить відбиток календарного штампу про одержання вх. № 4568/2021 від 18.05.2021 на першому аркуші цієї скарги.
Скаржником до касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Натомість скаржником до касаційної скарги додано роздруківку з веб-сайту АТ «Укрпошта» по штриховому кодовому ідентифікатору № 04116344007410 про вручення відправлення 23.04.2021, яка не дає можливості встановити кому та на чию адресу воно направлялося.
За таких обставин суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановити чи дотримано скаржником строк для подання касаційної скарги, встановлений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що Київській міськрада потрібно надати суду належні докази отримання оскаржуваної постанови (копію конверту суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення тощо) або навести інші підстави для поновлення строку.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Звідси скаржник має вказати яку саме конкретно визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частину тощо якої статті та якого нормативно-правового акта) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому саме полягає неправильне застосування або порушення даної норми права.
Більше того, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (п. 4.6. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Київська міськрада формально зазначивши пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як підставу звернення з касаційною скаргою, не навела обґрунтування щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Для усунення недоліків касаційної скарги, поданої на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, на час подання позову у цій справі) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява у цій справі подана у 2013 році, у якій позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення, визнати недійсним договір купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 8 Закону України від 06.12.2012 № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2013 року становить 1147,00 грн.
Отже, предметом позову у цій справі є дві вимоги немайнового характеру, тому ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви у цій справі, складала 2294,00 грн (2 розміри мінімальної заробітної плати).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 4588,00 грн (2294,00 грн х 200%).
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник сплатив судовий збір у сумі 2348,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.05.2021 № 454.
З метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід доплатити судовий збір у сумі 2240,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)» та надати документи щодо сплати судового збору касаційному суду.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються.
При цьому, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які саме судові рішення нею оскаржуються.
Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки в тексті касаційної скарги скаржник вказує про оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 910/1356/13, натомість у пункті 2 прохальної частини касаційної скарги зазначено: «скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 910/7864/20».
Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника, а подана касаційна скарга не містить однозначної інформації про те, яке саме судове рішення оскаржується Київською міськрадою, тому скаржнику необхідно уточнити, яке саме судове рішення ним оскаржується.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги Київської міськради без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України та подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 910/1356/13 залишити без руху.
2. Встановити Київській міській раді строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду касаційної інстанції.
3. Роз'яснити Київській міській раді, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Є. В. Краснов
Н. О. Волковицька