58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
01 червня 2021 року Справа № 926/1701/21
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., секретар судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Приватного підприємства «НОВ-ТРАНС-АВТО»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про відшкодування витрат, пов'язаних з регламентною виплатою у сумі 102625,88 грн
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось з позовом до Приватного підприємства «НОВ-ТРАНС-АВТО» про відшкодування витрат, пов'язаних з регламентною виплатою у сумі 102625,88 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09.06.2017 року в с. Старе Село, на автодорозі Львів-Рогатин-Івано-Франківськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса «БАЗ» (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керувала водій ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_2 ) та завдано шкоди власнику зазначеного транспортного засобу
Згідно Постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 22.01.2018 року (справа № 726/1447/17), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 12.1,12.3,13.1 ПДР України.
На момент скоєння ДТП винуватець перебував у трудових відносинах з ПП «НОВ-ТРАНС-АВТО», що підтверджується Постановою Чернівецького Апеляційного суду від 09.03.2021 року (справа № 726/480/20).
Позивач здійснив регламентну виплату потерпілій особі відповідно до Наказу № 6294 від 27.06.2018 року та вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі платіжного доручення № 909792 від 02.07.2018 року. Крім того, розмір витрат на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку склав 2625,88 грн.
Відтак, до Моторного (транспортного) страхового бюро України перейшло право вимоги до відповідача, тому він керуючись ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 30, 38, 39, 40, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути з відповідача понесені ним витрати, пов'язані з регламентною виплатою у розмірі 102625,88 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.04.2021 року справу № 926/1701/21 передано судді Швецю М.В.
Ухвалою суду від 29.04.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.05.2021 року о 15:00 годині.
14.05.2021 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 1912, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що станом на день вчинення ДТП 09.06.2017 року водій ОСОБА_1 дійсно працював на посаді водія в ПП «НОВ-ТРАНС-АВТО» проте свої службові обов'язки не виконував та керував транспортним засобом, що на праві власності належить ОСОБА_3 , а ПП «НОВ-ТРАНС-АВТО» ніякого відношення до транспортного засобу не має, оскільки ТЗ «БАЗ» (д.р.н. НОМЕР_1 ) був повернутий власнику ОСОБА_3 на підставі акту повернення транспортного засобу від 15.05.2017 року.
Судом долучено 20.05.2021 року до матеріалів справи поданий відповідачем відзив на позовну заяву за вх. № 1912 від 14.05.2021 року.
19.05.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли пояснення по справі (відповідь на відзив) за вх. № 985, в якому вважає заперечення представника відповідача, викладені ним у відзиві на позов, безпідставними та необґрунтованими, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та проводити розгляд даної справи за відсутності представника позивача; клопотання за вх. № 2005 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та просить витребувати матеріали цивільної справи № 726/480/20 з Кельменецького районного суду Чернівецької області за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , для підтвердження даних, що транспортний засіб БАЗ» (д.р.н. НОМЕР_1 ), використовувався ОСОБА_1 в службових цілях.
Ухвалою суду від 20.05.2021 року повернено без розгляду позивачу пояснення по справі (відповідь на відзив) та клопотання про залучення третьої особи та витребування матеріалів цивільної справи та розгляд справи по суті відкладено на 01.06.2021 року 15:30 год.
25.05.2021 року через канцелярію суду від представника позивача повторно надійшли пояснення по справі (відповідь на відзив) за вх. № 985, в якому вважає заперечення представника відповідача, викладені ним у відзиві на позов, безпідставними та необґрунтованими, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та проводити розгляд даної справи за відсутності представника позивача; клопотання за вх. № 2005 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та просить витребувати матеріали цивільної справи № 726/480/20 з Кельменецького районного суду Чернівецької області за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , для підтвердження даних, що транспортний засіб БАЗ» (д.р.н. НОМЕР_1 ), використовувався ОСОБА_1 в службових цілях.
Отже, суд долучає до матеріалів справи подане представником позивача пояснення по справі (відповідь на відзив) за вх. № 985 від 19.05.2021 року.
Щодо поданого представником позивача клопотання за вх. № 2005 від 19.05.2021 року про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , суд повторно зазначає, що ухвалою суду від 29.04.2021 року вже було залучено ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Розглянувши клопотання за вх. № 2005 від 19.05.2021 року (оригінал поданий 25.05.2021 року) про витребування матеріалів цивільної справи № 726/480/20 з Кельменецького районного суду Чернівецької області за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , враховуючи приписи ст. 81 ГПК України, за змістом якої учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України (приписи яких кореспондуються із пунктом 8 частини 3 статті 162 та частини 2 статті 164 ГПК України), позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, нормами ГПК України чітко визначено обов'язок позивача подати клопотання про витребування доказів разом із позовною заявою. На противагу цьому, позивач звертається до суду із клопотанням про витребування доказів, в порядку статті 81 ГПК України, поза межами встановленого процесуальним законом строку.
Згідно до статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Згідно з пунктом 2 та пунктом 6 частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Водночас, суд зазначає, що позивачем, при поданні клопотання, в порядку статті 81 ГПК України, поза межами встановленого законом строку не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для витребування доказів, що суперечить приписам статей 80, 81 та 119 ГПК України.
Крім того, суд зазначає, що до даного клопотання не додано доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних в клопотаннях документів. Зокрема, відсутні докази, що підтверджують звернення з запитом до Кельменецького районного суду Чернівецької області про отримання документів з матеріалів цивільної справи № 726/480/20, а також не надано суду докази, які підтверджують, що позивачу було відмовлено у наданні цих документів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).
Тому, суд вважає заявлене представником позивача клопотання про витребування матеріалів цивільної справи необґрунтованим, а згідно до частини 1 статті 81 ГПК України, якщо клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення.
Позивач явку своїх представників в судове засідання 01.06.2021 року не забезпечив, хоча направив клопотання про розгляд справи за відсутності представників вх. № 985.
Відповідач явку своїх представників в судове засідання 01.06.2021 року не забезпечив, проте направив клопотання про розгляд справи за відсутності представників вх. № 2276.
Третя особа явку своїх представників в судове засідання 01.06.2021 року не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату час та місце розгляду справи, про свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм 24.05.2021 року ухвали суду від 20.05.2021 року.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи клопотання позивача та відповідача про розгляд справи за відсутності їх представників та те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, встановивши фактичні обставини у справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив:
09.06.2017 року о 19:15 годині в с. Старе Село, на автодорозі Львів-Рогатин- Івано-Франківськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса «БАЗ» (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля - ОСОБА_3 ) та автомобіля «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_3 ), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ОСОБА_2 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_3 ), механічні пошкодження якого зафіксовані у відповіді від НПУ № 3017161336976844 про ДТП та акті огляду пошкодженого транспортного засобу.
Згідно Постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 22.01.2018 року по справі № 726/1447/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в настанні ДТП внаслідок порушення водієм п. 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України.
Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 - водія транспортного засобу «БАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не була застрахована, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ.
Потерпіла особа ОСОБА_2 - власник транспортного засобу «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_2 ), звернулась до МТСБУ з заявою про відшкодування заподіяної шкоди від 10 березня 2018 року.
02 липня 2018 року згідно платіжного доручення № 909792 МТСБУ була виплачена потерпілій ОСОБА_2 сума страхового відшкодування в розмірі 100000 гривень відповідно до Наказу МТСБУ № 6294 від 27.06.2018 року та на виконання вимог п.п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». А також МТСБУ було сплачено особам, які надавали послуги по врегулюванню по справі, здійснювали збір документів та визначили розмір шкоди - 2625,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1260522 від 10.10.20172017 та платіжним дорученням № 909917 від 11.07.2018 року.
Згідно із розрахунком, проведеним МТСБУ, регламентна виплата за зазначеним вище страховим випадком становить 102625,88 грн, зважаючи на наступне:
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № 142 від 05.09.2017 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_2 ) складає 176446,22 грн, а ринкова вартість ТЗ «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_2 ) до ДТП - 164677,73 грн. Відповідно до Розрахунку вартості КТЗ в пошкодженому стані (після ДТП), ринкова вартість транспортного засобу «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_2 ) після ДТП, складає 63980,00 грн. Отже, 164677,73 грн (ринкова вартість ТЗ до ДТП) - 63980 грн (вартість ТЗ після ДТП) = 100697,73 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи те, що вартість ремонту пошкодженого ТЗ перевищує вартість ТЗ, транспортний засіб «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_2 ) вважається фізично знищеним, отже, розмір регламентної виплати склав 100000 грн (ліміт відповідальності).
Таким чином, Позивачем були понесені витрати, пов'язані з регламентною виплатою, в розмірі 102625,88 грн, що складається з: 100000 грн (ліміт відповідальності) та 2625,88 грн (витрати позивача на послуги по визначенню розміру шкоди).
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.
Таким чином до МТСБУ у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації у повному обсязі регламентної виплати - матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_2 ), внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, яка мала місце 09.06.2017 року о 19:15 в с. Старе Село, на автодорозі Львів - Рогатин- Івано-Франківськ.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм ст. ст. 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року справа № 6-108цс13 та Постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року справа № 501/2298/16-ц.
Як встановлено судом, на момент скоєння ДТП, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПП «НОВ-ТРАНС-АВТО», працюючи водієм та виконуючи свої трудові обов'язки з перевезення пасажирів на законних підставах, що підтверджується представником відповідача на стор. 3 відзиву на позов за вх. № 1912 від 14.05.2021 року.
Однак, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що відсутні належні докази, які б підтверджували, що на момент ДТП автобус «БАЗ» (д.р.н. НОМЕР_1 ) належав ПП «НОВ - ТРАНС- АВТО» або перебував у користуванні ПП «НОВ-ТРАНС-АВТО» на відповідній правовій підставі. Також, відповідач стверджує що на момент ДТП автобус «БАЗ» (д.р.н. НОМЕР_1 ) вже не був у користуванні ПП «НОВ - ТРАНС-АВТО», оскільки договір лізингу був розірваний ще 15.05.2017 року, та Відповідач не знає чому ОСОБА_1 в той день керував цим автобусом.
Як встановлено судом, при скоєнні дорожньо- транспортної пригоди поліцією при перевірці документів не було зафіксовано факту незаконного керування ОСОБА_1 автобусу «БАЗ» (д.р.н. НОМЕР_1 ). Тобто, на момент ДТП рейсовий автобус знаходився у користуванні на законних підставах та у ОСОБА_1 при собі знаходився реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до умов п. 3.3 договору лізингу в разі дострокового припинення договору власнику повертається майно з усіма документами на нього, тобто якщо б договір було дійсно розірвано ще до скоєння ДТП, то свідоцтво про реєстрацію було б відсутнє у водія ТЗ на момент ДТП.
Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, самовільний виїзд на маршрут та здійснення незаконних перевезень пасажирів.
Посилання відповідача в своєму відзиві на позов про розірвання 15.05.2017 року нотаріально посвідченого договору лізингу від 21.08.2016 року, укладеного між ПП «НОВ-ТРАНС-АВТО» та власником транспортного засобу «БАЗ» (д.р.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 (підтверджується заявою власника транспортного засобу ОСОБА_3 та актом повернення транспортного засобу від 15.05.2017 року) - спростовується наступним:
Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Зміна або розірвання нотаріально посвідченого договору оформляється шляхом складання окремого договору. При цьому нотаріальне посвідчення зміни або розірвання договору має вчинити той самий нотаріус, який посвідчував основний договір. Але якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можливості посвідчити договір про його зміну або розірвання у разі смерті, заміщення приватного нотаріуса при неможливості виконання ним своїх обов'язків, призупинення здійснення приватним нотаріусом своєї діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву тощо), договір про зміну або розірвання основного договору може бути посвідчений іншим нотаріусом, який складає додатковий примірник договору і направляє його за місцем зберігання договору, що змінюється або розривається, для долучення до нього (п. 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5).
У разі недотримання сторонами вимог щодо зміни або розірвання нотаріально посвідченого договору договірне зобов'язання (у своєму первісному вигляді) зберігає свою чинність, незважаючи на те, що одна із сторін договору надіслала іншій стороні пропозицію про зміну або розірвання договору.
Однак, ПП «НОВ-ТРАНС-АВТО» в додатках до відзиву подало акт повернення транспортного засобу від 15.05.2017 року, що не може слугувати нотаріально посвідченим підтвердженням розірвання договору з власником транспортного засобу до 09.06.2017 року (дата вчинення ДТП), тобто відповідач не довів той факт, що ним дотримана форма, необхідна для розірвання договору лізингу, який посвідчено нотаріально.
Таким чином, слід дійти висновку, що договір лізингу від 21.08.2016 року, не був розірваний сторонами в установленому законом порядку та на дату вчинення ДТП був чинним.
Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №913/661/17
Що стосується документів, долучених відповідачем до відзиву, а саме: табелю обліку робочого часу водіїв, журналу випуску автомобілів на лінію та довідки ПП «НОВ-ТРАНС-АВТО» про те, що транспортний засіб не перебував у власності або іншому праві користування на момент вчинення ДТП, то вони не можуть братися до уваги судом, як належні докази, оскільки вони є односторонніми внутрішніми документами підприємства та можуть бути ним змінені та скореговані.
За таких обставин до позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України у порядку зворотної вимоги перейшло право вимоги на отримання від відповідача ПП «НОВ- ТРАНС-АВТО» компенсації у повному обсязі регламентної виплати - матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Fiat» (д.р.н. НОМЕР_2 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.06.2017 року о 19:15 в с. Старе Село, на автодорозі Львів - Рогатин- Івано-Франківськ, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову про відшкодування витрат, пов'язаних з регламентною виплатою у сумі 102625,88 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа «Трофимчук проти України» §54 рішення від 28 жовтня 2010 року, справа «Серявін та інші проти України» § 58 рішення від 10 лютого 2010 року), отже інші доводи відповідача судом до уваги не беруться, як явно необґрунтовані та такі, що не відносяться до предмету спору.
Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «НОВ-ТРАНС-АВТО» (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Котовського, буд. 106-А; код 36192021) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8; код 21647131) - 102625,88 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір в сумі 2270 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.06.2021 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.В. Швець