ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
20 травня 2021 року Справа № 923/232/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області,Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон, код ЄДРПОУ 21295778
до: Державної екологічної інспекції у Херсонській області, м. Херсон, код 38044149
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Херсонська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту), м. Херсон, код ЄДРПОУ 38728533,
про зобов'язання звільнити незаконно займане державне майно.
За участю представників сторін:
від позивача - Кулініч В.В., довіреність № 3 від 06.01.21;
від відповідача - не з'явився;
від 3-ї особи - Берегова В.І., наказ № 380-к від 03.09.20.
У відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Обставини справи.
22 лютого 2021 року Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Херсонській області, в якій просить суд зобов'язати останнього звільнити незаконно займане державне майно-нежитлові приміщення на цокольному поверсі чотирьох поверхової будівлі загальною площею 148,44 кв.м., за адресою: м. Херсон, вул. Морська, 2, що знаходиться на балансі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів Урани" (Адміністрація Херсонського морського порту).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору оренди державного майна № 497-27-065 від 22.02.2007, в частині повернення орендованого майна з посиланням на положення п.п. 10.6, 10.10, 10.11 Договору та приписи ст. ст. 526, 530, 629, 759, 763, 785 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.02.2021 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 26 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 923/232/21 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Херсонську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та запропоновано надати письмові пояснення або свої міркування по суті заявленого позивачем позову у встановлені строки.
Матеріали справи містять докази вручення ухвали суду від 26.02.2021 учасникам справи (а.с. 33-35).
23 березня 2021 року до суду від ХФ ДП "Адміністрація морських портів Украйни" надійшла заява про вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, яка за своїм змістом є позовною заявою .
У зв'язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов'язків, з метою повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи, у підготовчому засіданні 25 березня 2021 року оголошено перерву до 10:00 год. 22 квітня 2021 року.
26 березня 2021 року до суду від позивача у справі надійшов відзив на заяву Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів Урани" (Адміністрація Херсонського морського порту) про вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та відмовити третій особі у задоволенні поданої заяви.
Ухвалою суду від 29 березня 2021 року суд позовну заяву ХФ ДП "Адміністрація морських портів Украйни" (Вх. № 855/21 від 23.03.2021) повернув заявнику.
Ухвалою від 22 квітня 2021 року суд закрив підготовче провадження у справі № 923/232/20 та призначив справу до судового розгляду по суті на 20 травня 2021 року о 10:00 год.
Ухвала суду від 22.04.2021 направлена сторонам у справі рекомендованою поштою з повідомленням про вручення та отримана сторонами, по що свідчать повернуті на адресу суду поштові повідомлення з відмітками про вручення ухвали суду адресантам.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У призначене судове засідання прибули повноважні представники позивача та третьої особи.
Відповідачем явки повноважного представника у судове засідання не забезпечено, про причини неявки суд не повідомлено.
Наслідки неявки у судове засідання учасника справи передбачені ст. 202 ГПК України.
Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, а завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат, з огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлені строки, доказів в обґрунтування своєї позиції, жодних заяв про продовження/поновлення строків для їх подачі, відсутність заявлених учасником справи заяв чи клопотань, пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті спору без участі представника відповідача та прийняття рішення у справі за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 20 травня 2021 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник третьої особи у судовому засіданні 20 травня 2021 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
У судовому засіданні 20.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтований час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,
Матеріали справи свідчать, що 22 лютого 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області (правонаступником якого є - Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області , Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) (надалі - позивач або орендодавець) і Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області (правонаступником якого є - Державна екологічна інспекція у Херсонській області) (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір оренди державного майна № 497-25-065 (надалі - Договір), предметом оренди якого були нежитлові приміщення площею 148,44кв.м. на цокольному поверсі чотирьохповерхової житлової будівлі, розташованою за адресою: м. Херсон, вул. Морська, 2, що перебуває на балансі Херсонського торговельного порту.
Договір укладений строком на 11 (одинадцять) місяців та діє з 22 лютого 2007 року по 22 січня 2008 рік (п. 10.1 договору).
Згідно Акта приймання-передавання державного майна від 22.02.2007, який є додатком до Договору та є його невід'ємною і складовою частиною, орендодавець та балансоутримувач передали, а орендар прийняв в оренду державне майно - нежитлові приміщення на цокольному поверсі чотирьохповерхової житлової будівлі загальною площею 148,44 кв.м., що знаходяться на балансі Херсонського морського торговельного порту за адресою: м. Херсон, вул. Морська, 2.
В подальшому між сторонами укладено наступні додаткові договори:
- Додатковий договір №1 від 16.04.2007, відповідно до змісту якого в преамбулі договору змінено назву орендаря на "Державна екологічна інспекція в Херсонській області", інші умови залишено без змін;
- Додатковий договір № 2 від 22.02.2008, за умовами якого внесено зміни у розділи 2-9 Договору, разом з тим поновлено дію договору до 22.01.2009;
- Додатковий договір №3 від 20.02.2009, яким внесено зміни у п. 10.1 та 10.4 розділу 10 Договору "Строк чинності, умови зміни та припинення договору та викладено у наступній редакції: "п.10.1. Строк дії договору визначити в два роки одинадцять місяців. Договір діє з 22.01.2009 року до 22.12.2011 року.
п. 10.4. У разі відсутності заяви однієї з Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною цього Договору за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди."
- Додатковий договір № 4 від 22.12.2011, яким внесено зміни та доповнення: Абзац 2 пункту 1.1 розділу 1 "Предмет договору", Пункти 3.1 та 3.4 розділу 3 "Орендна плата", Пункт 8.3 розділу 8 "Права орендодавця", У розділі 11 "Платіжні та поштові реквізити сторін", Пункт 10.4. розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору". Даним додатковим договором визначено строк дії Договору - до 23.12.2011.
- Додатковий договір № 5 від 23.02.2012, яким визначено, що Державна екологічна інспекція у Херсонській області є правонаступником Державної екологічної інспекції в Херсонській області, стороною за Договором - Орендарем - вважати Державну екологічну інспекцію у Херсонській області (код ЄДРПОУ 38044149). Також внесено зміни у Розділ ІІ Платіжні та поштові реквізити сторін». Інші умови залишено без змін.
- Додатковий договір № 6 від 07.02.2014, яким внесено зміни до Договору;
- Додатковий договір №7 від 21.11.2014, яким змінено залишкову вартість орендованого майна, станом на 01.09.2014 становить 664176,16 грн. та продовжено дію договору оренди від 24.10.2017;
- Додатковий договір № 8 від 14.12.2018, внесено зміни та доповнення: Абзац другий пункт 1.1 розділу 1 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ», у пункті 9.4 розділу 9 «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ЗА ДОГОВОРОМ», пункт 10.1 розділу 10 «СТРОК ЧИННОСТІ, УМОВИ ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ», у першому реченні пункту 10.4 розділу 10 «СТРОК ЧИННОСТІ, УМОВИ ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ ДОІ ОВОРУ», абзац 1 розділу 11 "ПЛАТІЖНІ ТА ПОШТОВІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН". Інші умови Договору не змінені цим Додатковим договором залишаються чинними в попередній редакції і сторони підтверджують їх обов'язковість для виконання. За умовами зазначеного договору строк дії Договору становить з 25.10.2017 до 25.09.2020.
Відповідно до пункту 10.6. Договору чинність Договору припиняться внаслідок закінчення строку на який його було укладено.
За твердженням позивача, листом від 26.08.2020 №2054/12-09/08-35 відповідач звернувся до Регіонального відділення з пропозицією про продовження Договору.
Позивач вказує, що Регіональне відділення листом від 02.10.2020 №08-03-02708 повідомило відповідача про необхідність надання Звіту про оцінку майна та рецензію на цей звіт та повідомило орендаря про наслідки неподання вищевказаних документів - прийняття рішення про припинення дії Договору. Вказаний лист був отриманий відповідачем 06.10.2020.
Надалі, позивач на адресу відповідача направив претензію про повернення державного майна та сплату заборгованості (Вих. №08-09-00268 від 29.01.2021).
Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку з припиненням договору оренди, орендар зобов'язаний звільнити об'єкт оренди.
Позивач вказує, що відповідачем об'єкт оренди позивачу не повернуто, що свідчить про користування відповідачем державним майном без достатніх правових підстав.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що укладений між позивачем і відповідачем договір оренди державного майна за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 03.10.2019 р., №157-ІХ «Про оренду державного та комунального» договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування ( щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади ), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону або 1 липня 2020 р.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь - якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяця до закінчення терміну договору. (ч. 2 ст. 17 вказаного Закону).
Згідно ч. 2 вказаної статті Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважаться продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до умов п.10.4. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі якщо за три місяці до спливу строку Договору не надійшло повідомлення від органу, уповноваженого управляти майном, що знаходиться в оренді, про неможливість продовження дії договору оренди у зв'язку з наміром використовувати це Майно для власних потреб, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються Додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору.
З огляду на викладене, вбачається, що після закінчення строку Договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Така ж правова позиції міститься у абзаці 2 пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 «Про деякі питання застосування законодавства про оренду (найм) майна».
Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець листом №08-03-02708 від 02.10.2020 повідомив відповідача щодо необхідності надання орендодавцю Звіту про оцінку майна та рецензію на цей звіт для подовження дії укладеного договору оренди державного майна з посиланням на вимоги п. 8 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ , п. 136 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483. Одночасно позивачем зазначено, що у разі ненадання вказаних вище документів у термін визначений ст. 764 Цивільного Кодексу України, Регіональне відділення буде вимушене прийняти рішення про припинення дії зазначеного договору.
Матеріали справи містять докази вручення відповідачу зазначеного листа Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов'язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.
Підстави для відмови у продовженні договору оренди визначенні статтею 19 зазначеного Закону, зокрема у випадку якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк.
Волевиявлення орендодавця відносно припинення договору в зв'язку з закінченням строку його дії і неможливість продовжувати орендні відносини, підтверджується направленою на адресу Державної екологічної інспекції у Херсонській області претензією позивача №08-09-00268 від 29.01.2021 з вимогою щодо повернення орендованого за Договором оренди державного майна від 25.02.2007№497-27-065, яка надіслана на адресу відповідача та отримана останнім.
Таким чином, враховуючи лист позивача від №08-03-02708 від 02.10.2020 та претензію №08-09-00268 від 29.01.2021, орендодавець висловив заперечення щодо продовження терміну дії Договору та виконав свій обов'язок щодо доведення інформації до відповідача про припинення дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, додатковим договором №8 від 14.12.2018, згідно з пунктом 10.1. Договору та пунктом 3 Додаткового договору, строк дії Договору сторонами було узгоджено до 25.09.2020 року включно.
Відповідно до пункту 10.6. Договору чинність Договору припиняться внаслідок закінчення строку на який його було укладено.
Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з п.п. 10.10 10.11 Договору у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцеві - Регіональному відділенню та балансоутримувачу - Херсонській філії ДП «Адміністрація морських портів України». Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на відповідача.
Правові наслідки припинення договору оренди визначені в ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою встановлено, що у разі припинення, розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених в договорі.
Станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, незважаючи на припинення дії договору та відмову позивача від продовження його дії, орендар приміщення не звільнив та продовжує його використовувати.
Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Додатковим договором № 6 від 07.02.2014 до договору сторонами погоджено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві та Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.
Доказів виконання зазначеного матеріали справи не містять.
У контексті приписів ГПК України саме сторони мають доводити свої вимоги і заперечення; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій; збирання, перевірка доказів та встановлення обставин справи є повноваженнями суду, а не експерта. Тобто, з огляду на викладене, відповідач має надати докази на спростування викладених позивачем обставин щодо припинення дії укладеного договору та звільнення незаконно займаного майна.
Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2270 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Державну екологічну інспекцію у Херсонській області (73026, місто Херсон, провулок Козацький, будинок 10, код ЄДРПОУ 38044149) звільнити незаконно займане державне майно - нежитлові приміщення на цокольному поверсі чотирьох поверхової будівлі загальною площею 148,44 кв.м., за адресою: м. Херсон, вул. Морська, 2, що знаходиться на балансі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів Урани" (Адміністрація Херсонського морського порту).
3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Херсонській області (73026, місто Херсон, провулок Козацький, будинок 10, код ЄДРПОУ 38044149) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 47, код ЄДРПОУ 21295778) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.06.2021.
Суддя С.В. Нікітенко