вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/933/21
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Фонтекс-Агро», м. Чернігів
до Державного підприємства «Чайка», с. Дударків Бориспільського району
про стягнення 326 750,63 грн.
Приватне підприємство «Торговий дім «Фонтекс-Агро» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Чайка» (надалі-відповідач) про стягнення 326 750,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 659 від 24.10.2019 щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у сумі 246 330,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 17 750,44 грн. інфляційних втрат, 9 799,21 грн. 3 % річних та 52 870,98 грн. пені.
Разом з цим, звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2021 відкрито провадження у справі № 911/933/21, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
19.04.2021 до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові докази разом із супровідним листом від 15.04.2021.
26.04.2021 до господарського суду Київської області надійшов відзив ДП «Чайка» від 28.04.2021 № 20-21/335 на позов, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнення судових витрат. Відповідач вважає, що позивач не довів факт передачі товару ДП «Чайка» з огляду на те, що видаткова накладна від 24.10.2019 № РН-0008748 містить тільки підпис, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також, у відповідній накладній не зазначено посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; відповідач вважає, що позивач належним чином не обґрунтував наявність заборгованості, а отже й заявлені вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також є незаконними. Разом із цим, відповідач посилаючись на строк дії договору до 31.12.2018 вважає, що штрафні санкції, що визначені у договорі, можуть бути нараховані лише до закінчення строку дії такого договору. Крім того, відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру судових витрат, оскільки останнім не надано детального опису наданих адвокатом послуг та розрахунку їх вартості, у зв'язку з чим не виявляється можливим встановити, які саме послуги надані адвокатом та яка їх вартість.
05.05.2021 до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 20-21/333 від 29.04.2021 про застосування строків позовної давності у частині вимог про стягнення пені за період з 24.11.2019 по 05.04.2020.
Також, 05.05.2021 до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 20-21/334 від 28.04.2021 (вх. № 10436/21) про зменшення розміру санкцій на підставі ст. 233 Господарського кодексу України з урахуванням дефіциту обігових коштів відповідача.
19.05.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь б/н від 17.05.2021 (вх. № 12484/21) на відзив, в якій позивач стверджує про те, що первинні документи, які підтверджують поставку товару відповідачу, зокрема, видаткова накладна та товарно-транспортна накладна оформлені належним чином, наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах підтверджує факт здійснення господарської операції; позивач стверджує про те, що згідно з постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин і, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, отже позивач вказує на своєчасне звернення останнього до господарського суду; позивач стверджує про відсутність підстав щодо зменшення відповідачу розміру штрафних санкцій, оскільки останній безоплатно користується грошовими коштами з 2019 року та не має наміру оплачувати наявну за ним заборгованість.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
24.10.2019 між ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» (позивач, постачальник) та ДП «Чайка» (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 659, в порядку та на умовах якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали, у тому числі масла автомобільні (далі-ПММ) (п. 1.1 договору).
Асортимент: дизельне пальне - 11 730 л (п. 1.2 договору).
Кількість та ціна поставленого товару (окремої партії) визначається відповідно до видаткової накладної (п. 2.2.2 договору).
Партія товару вважається погодженою до передачі покупцеві з моменту підписання та надання покупцеві видаткової накладної та товарно-транспортної накладної (п. 2.3 договору).
Приймання товару здійснюється відповідно до вимог Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затверджена наказом від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (п. 2.7 договору).
Право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження (зливу) постачальником товару до резервуарів покупця, з оформленням та підписанням сторонами відповідної видаткової документації (п. 2.8 договору).
Загальна вартість договору складає 246 330,00 грн. (п. 3.1 договору).
Оплата товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу, згідно з якою покупець зобов'язаний на протязі 30 календарних днів з моменту отримання, оплатити отриману партію товару (п. 3.4 договору).
Зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.5 договору).
Покупець зобов'язаний за прострочення оплати сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору (п. 4.2 договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 7.1 договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.2019 (п. 7.2 договору). Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час цього договору (п. 7.3 договору).
Договір підписаний повноважними представниками постачальника та покупця, а також скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб.
Доказів визнання недійсним договору або його окремих положень чи розірвання спірного договору суду не надано.
Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пункт 2.1.1 договору визначає, що поставка товару здійснюється засобами постачальника на протязі двох днів з моменту отримання специфікації від покупця або у інший термін, обумовлений між постачальником та покупцем. Згідно пункту 2.8 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження (зливу) постачальником товару до резервуарів покупця, з оформленням та підписанням сторонами видаткової накладної.
Договір поставки у даному випадку передбачає як відпуск, так і транспортування товару.
Відповідач на підтвердження поставки товару надав суду копії видаткової накладної від 24.10.2019 № РН-0008748 на суму 246 330,00 грн. та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № П00016420.
Серед іншого видаткова накладна містить посилання на Договір № 659 від 24.10.2019 як на підставу поставки. ТТН містить відомості про вантажоодержувача ДП «Чайка» та адреси навантаження та розвантаження.
Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна містять підписи повноважних осіб позивача та відповідача, а також скріплені відбитками печаток обох сторін.
Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на недоліки оформлення видаткової накладної, та висновок про те, що позивач не довів факт передачі товару відповідачу.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
З поданих суду документів (договір поставки, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна) суд може достовірно ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала товар за накладною. При цьому факт отримання товару відповідач не заперечує та не спростовує жодними доказами.
Згідно із частиною 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару - дизельного пального у кількості 11 730.000 літрів та загальною вартістю 246 330,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.4 договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу, згідно з якою покупець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту отримання оплатити отриману партію товару.
Однак, позивач твердить, що оплата за товар, у строки, визначені договором, здійснена не була.
Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою
Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за надані послуги у повному обсязі не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.
Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 246 330,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання передбачену договором пеню у сумі 52 870,98 грн., нараховану за період з 26.11.2019 по 24.03.2021.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний за прострочення оплати сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Інше за взаємною згодою сторін встановлено пунктом 4.2 договору, відповідно до якого пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд відзначає таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із спливом строку виконання.
Статтею 258 Цивільного кодексу встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України).
Договором не передбачено збільшення строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
З огляду на викладене, строк позовної давності по пені, нарахованій по зобов'язанню, почав перебіг з 26.11.2019.
Позивач звернувся до суду із даним позовом 29.03.2021.
Разом з тим, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” із змінами і доповненнями, якою установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. Вказаною Постановою (в редакції змін, внесених Постановою КМУ від 9 грудня 2020 року N 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року N 104, від 21 квітня 2021 року N 405) строк карантину продовжено до 30.06.2021.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на викладене, позовну давність щодо стягнення пені (у тому числі і позовна давність щодо вимог про стягнення пені за період з 26.11.2019 по 24.03.2020, яка не спливла на дату початку карантину (12.03.2020) позивачем не пропущено.
На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок пені, наявний в матеріалах справи є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 52 870,98 грн. пені визнається судом та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати в сумі 17 750,44 грн. (за період: грудень 2019 - лютий 2021) та 3 % річних у сумі 9 799,21 грн. (за період: 26.11.2019 - 24.03.2021).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив, що позивачем розрахунок здійснено арифметично вірно, відтак вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 17 750,44 грн. та 3 % в сумі 9 799,21 грн. річних визнаються судом та підлягають задоволенню.
Стосовно заявленого відповідачем до суду клопотання про зменшення заявленого позивачем розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Зменшення суми пені є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/2158/17.
При цьому у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відповідач зазначив, що основними видами діяльності ДП «Чайка» є вирощування зернових культур, молочне та м'ясне скотарство, вирощування племінного молодняку великої рогатої худоби та свиней, переробка молока, м'яса. Враховуючи, що сільськогосподарське виробництво носить сезонний характер, підприємству необхідні значні вкладення грошових коштів у стислі періоди часу. Зокрема, на період проведення весняних польових робіт (підготовка гнуту до посіву, посів та догляд за посівами) потреба в коштах складає 90 млн. грн., для проведення літньо-осінніх польових робіт (збір урожаю) потреба в коштах становить 51 млн. грн. Так, для вирощування продукції рослинництва загальна потреба в коштах складає орієнтовано 141 млн. грн., у тому числі для придбання: паливно-мастильних матеріалів на суму 18,5 млн. грн., посівного матеріалу на суму 16,1 млн. грн., засобів захисту рослин на суму 15,6 млн. грн., мінеральних добрив на суму 24,4 млн. грн., запасених на суму 7,8 млн. грн. Оскільки на підприємстві більшість сільськогосподарської техніки зношена «морально» та фізично (знос 70 %), для вчасного виконання технологічних процесів вирощування продукції, підприємству необхідно залучати техніку (трактори з відповідним обладнанням, комбайни, автомобілі) у сторонніх організацій на суму орієнтовно 18,6 млн. грн.
За доводами відповідача, на даний час кредиторська заборгованість підприємства складає 93,7 млн. грн., у тому числі: за товари, роботи та послуги - 51 млн. грн., перед бюджетом (ЄСВ, ПДВ, інші обов'язкові податки та збори) - 9,4 млн. грн., з яких прострочений платіж по ПДВ у сумі 7,7 млн. грн.; фінансова допомога - 13,3 млн. грн., короткостроковий кредит - 15 млн. грн.; фінансовий лізинг - 5 млн. грн. Однак, основний дохід ДП «Чайка» від реалізації продукції припадає на кінець ІІІ кварталу та ІV квартал поточного року, у зв'язку з чим виникає значний дефіцит коштів. Так, за твердженням відповідача, відсутність обігових коштів, на даному етапі може призвести до збою виконання або невиконання технологічних процесів по вирощуванню сільськогосподарської продукції. У результаті цього, можливе зменшення якості та об'ємів зернових культур та заготівельних кормів для тварин, що може призвести до значного зменшення поголів'я великої рогатої худоби та свиней, невиплати заробітної плати працівникам, не сплати обов'язкових податків і внесків та значного зниження прибутковості підприємств і як результат, невиконання показників фінансового плану підприємства.
Суд враховує, що у даному випадку, прострочення оплати мало місце тривалий проміжок часу. При цьому відповідач вказує на сезонний характер сільськогосподарського виробництва, однак кінцевий строк оплати отриманого товару припадав саме на ІV квартал коли, за твердженням відповідача, він отримує основний дохід від реалізації продукції. Крім того від передбаченої договором кінцевої дати виконання грошового зобов'язання пройшло півтора роки, тобто як мінімум повний цикл сільськогосподарського виробництва.
Позивач посилається на скрутне матеріальне становище та значну кредиторську заборгованість підприємства, однак не подає на підтвердження вказаних обставин жодних доказів. Крім того, доказів на підтвердження того, що скрутне фінансове становище відповідача утворилося внаслідок об'єктивних обставин, а не через брак ефективного управління його господарською діяльністю, відповідач суду також не подав.
При цьому матеріали справи не містять також жодних доказів вжиття відповідачем будь-яких заходів до врегулювання спірної заборгованості з 2019 року.
Враховуючи викладене, правові підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем не обґрунтовані та не доведені.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» повністю та приймає рішення про стягнення з ДП «Чайка» 246 330,00 грн. заборгованості, 52 870,98 грн. пені, 17 750,44 грн. інфляційних втрат та 9 799,21 грн. 3 % річних.
У зв'язку із задоволенням позову у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.
У позовній заяві позивач зазначив попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу - 4 000,00 грн.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти заявленого позивачем розміру судових витрат зазначивши, що позивачем не надано детального опису наданих адвокатом послуг та розрахунку їх вартості, у зв'язку із чим не виявляється можливим встановити, які саме послуги надані адвокатом та яка вартість.
Відповідно до частини 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно із частиною 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Жодних доказів на підтвердження вказаних витрат на правову допомогу адвоката позивачем подано не було.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський район, с. Дударків, вул. Гоголя, буд. 62-А, код ЄДРПОУ 31245252) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Фонтекс-Агро» (14020, м. Чернігів, вул. Малиновського, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 38510009) 246 330 (двісті сорок шість тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. заборгованості 52 870 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 98 коп. пені, 17 750 (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 44 коп. інфляційних втрат та 9 799 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 21 коп. 3 % річних та 4 901 (чотири тисячі дев'ятсот одну) грн. 26 коп. судового збору.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 04.06.2021.
Суддя О.О. Христенко