ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2021Справа № 910/5062/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС»
до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»
про відшкодування шкоди 7 298, 79 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» про відшкодування шкоди у розмірі 7 298, 79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 400а9п від 02.05.2019, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «BMW X1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «AUDI Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
16.04.2021 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття № 9-02/13096 від 12.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 встановлено відповідачу строк на подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Судом встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 відповідач отримав 09.04.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105476325125.
Таким чином, строк на подання відзиву у відповідача закінчився 26.04.2021.
19.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Судом встановлено, що відзив на позовну заяву відповідачем здано на пошту 18.05.2021.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем пропущено встановлений судом процесуальний строк на подання відзиву, при цьому, клопотання про поновлення/продовження строку відповідачем не подано.
Відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення відзиву без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на вищенаведене, суд вирішує справ за наявними матеріалами справи.
28.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просив відзив відповідача залишити без розгляду через недотримання строку на його подання. Також у відповіді на відзив, позивач заперечував проти доводів по суті спору, зокрема щодо здійсненого відповідачем розрахунку суми страхового відшкодування з урахуванням КФЗ.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
02.05.2019 між АТ «СК «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 400а9п, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу «BMW X1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 01.02.2020.
Так, відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 03.03.2020 в справі № 753/2931/20, водій ОСОБА_2 01.02.2020 о 14:00, керуючи автомобілем «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Драгоманова 4-а, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження згаданих транспортних засобів, чим порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху України, тобто скоїла правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
Вищевказаною постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до акту виконаних робіт № BIN00000703 від 22.07.2020, складеного ТОВ «АВТ Баварія Київ», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW X1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження після ДТП склала 15 946, 38 грн.
Згідно звіту № 1774 від 30.11.2020 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, зробленого оцінювачем ОСОБА_3 , коефіцієнт фізичного зносу автомобіля дорівнює нулю.
Страховими актами № ARX2543911 від 24.02.2020 та № ARX2596609 від 27.07.2020 дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 01.02.2020.2020, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «BMW X1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 13 836, 14 грн та 2 110, 24 грн відповідно.
Відповідно до платіжних доручень № 645 642 від 25.02.2020 на суму 13836, 14 грн та № 690506 від 28.07.2020 на суму 2 110, 24 грн, позивачем виплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 15 946, 38 грн.
Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу «AUDI Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 3571890 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100 000, 00 грн, франшизи - 0, 00 грн.
У зв'язку з чим позивач направив відповідачеві заяву № ЕЛ_00010769 від 05.04.2020 про сплату страхового відшкодування на суму 13 836, 14 грн, а в подальшому доповнення № ЕЛ_00011644 від 06.11.2020 до вказаної заяви на суму 2 110, 24 грн.
У відповідь на вказані звернення відповідач направив лист, в якому вказував на те, що розмір страхового відшкодування розрахований відповідачем без урахування КФЗ автомобіля. У зв'язку з чим, відповідачем нараховано та відшкодовано позивачеві 8 647, 59 грн страхового відшкодування.
Листом № ЕЛ_00011731 від 26.11.2020 позивач просив доплатити 7 298, 79 грн страхового відшкодування, проте доказів розгляду вказаного звернення матеріали справи не утримують.
Отже, невиплата повної суми страхового відшкодування зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 03.03.2020 в справі № 753/2931/20 дорожньо-транспортна пригода 01.02.2020 сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог пункту 2.9 «а», 13.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Судом встановлено, що відносини між ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», як страховиком та власником автомобіля «AUDI Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 3571890.
Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
У відповідності до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу «AUDI Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) ним врегульовані відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і він спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За змістом ст. 14 цього Закону страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
У відповідності до ст. 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною 2 пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля «AUDI Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності серії АО № 3571890, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 ЦК України, ст. 12, 22, 27 Закону № 1961-IV, з огляду на те, що полісом серії АО № 3571890 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 100 000, 00 грн і франшизу в сумі 0, 00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу «AUDI Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 7 298, 79 грн.
З приводу мотивів відповідача, якими він керувався при визначені суми страхового відшкодування, суд зазначає таке.
Положеннями статті 29 та пункту 32.7 статті 32 Закону № 1961-ІV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Так, стаття 29 Закону № 1961-ІV передбачає відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Тобто, дана стаття передбачає необхідність врахування зносу, але не передбачає порядок його розрахунку.
Частинами 1 та 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення
На виконання цієї норми, спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).
Пунктами 1.6 та 8.2 Методики визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ.
За змістом п.п. 7.38, 7.39 Методики, коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Винятками стосовно використання зазначених вимог є:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
Так, в акті огляду транспортного засобу від 12.02.2020 зазначено пошкодження, яке не пов'язано з ДТП, а саме «задній бампер - незначні пошкодження з правого боку, накладка бамперу заднього».
Таким чином, на переконання відповідача, оскільки пошкодження заднього бамперу з правого боку не відносяться до ДТП за участі забезпеченого відповідачем транспортного засобу, розрахунок збитку повинен становити 50% завданого збитку.
Проте суд не може погодитись з такими доводами, оскільки значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобіля марки «BMW X1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (01.02.2020) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків, а ремонті роботи, які проводились згідно наданого витягу, не входять до переліку виключень, визначених п. 7.39 Методики.
Як слушно зауважує позивач, в спірному випадку не замінювався задній бампер, а лише проводились роботи по відновленню ЛФП, що підтверджується актом виконаних робіт № BIN00000703 від 22.07.2020, а відтак коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року в справі № 910/22886/16, від 14 травня 2018 року в справі № 910/5092/17 та від 25 липня 2018 року в справі № 922/4013/17.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
З огляду на результат вирішення спору, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) 7 298, 79 грн (сім тисяч двісті дев'яносто вісім гривень 79 коп.) страхового відшкодування та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 04.06.2021.
Суддя О.С. Комарова