ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2021Справа № 910/3767/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Фізичної особи-підприємця Шикалової Марії Федорівни ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАПОЛ ТМ» (пр-т. Соборності, буд. 19, м. Київ, 02160), про стягнення 50 405,92 грн.,
без повідомлення (виклику) сторін,
Фізична особа-підприємець Шикалова Марія Федорівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАПОЛ ТМ» (далі - відповідач, ТОВ «НОВАПОЛ ТМ») про стягнення 50 405,92 грн., у тому числі: 49 000,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 322,19 грн. та 1 083,73 грн. інфляційних витрат, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на підставі укладеного Договору-Заявки на міжнародне перевезення № 1 від 25.11.2020 здійснив перевезення вантажу, що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною CMR, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не розрахувався в повному обсязі за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, на яку було нараховано 3% річних та індекс інфляції, які і просить стягнути позивач.
Автоматизованою системою документообігу Господарського суду міста Києва здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/3767/21 та справу передано на розгляд судді Демидову В.О.
Ухвалою суду від 15.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3767/21 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, з урахуванням положень пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), подати до суду відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог статті 165 ГПК України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів, а докази на підтвердження такого направлення разом з відзивом надати суду.
Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої статті 178 ГПК України.
Копії вказаної ухвали суду були надіслані сторонам за адресами, зазначеними у позивній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частин другої та третьої статті 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома статті 120 ГПК України).
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Пунктами 1 та 3 частини шостої статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (пункт 7 частини шостої статті 242 ГПК України).
Так, копія ухвали суду від 15.03.2021 була надіслана на юридичну адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: пр-т. Соборності, буд. 19, м. Київ, 02160 (рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення за № 0105474906899), яка отримана останнім 22.03.2021, що підтверджується відомостями з офіційного сайту організації поштового зв'язку «УКРПОШТА» https://track.ukrposhta.ua/.
Згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали від 15.03.2021 на офіційну адресу відповідача у справі та отримання ухвали останнім, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 910/3767/21 та встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву.
Відзиву на позовну заяву, доказів, що підтверджують заперечення проти позову та направлення відзиву позивачу, будь яких заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.
Частиною дев'ятою статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України.
Згідно з частиною першою статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною восьмою статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, між Фізичною особою-підприємцем Шикаловою Марією Федорівною (далі - Повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВАПОЛ ТМ» (далі - Довіритель) було укладено Договір-Заявку на міжнародне перевезення № 1 від 25.11.2020 (далі - Договір-Заявка).
Відповідно до умов Договору-Заявки: маршрут - Бельгія-Україна; дата і час завантаження - 26.11.2020 на 07:30 год. ранку за місцевим часом; характер вантажу - Панелі фальшпідлоги (8 паллет розміром 1,2м х 0,61м висота паллети 1,2м); вимоги до автомобіля - тент; вантажовідправник - згідно CMR: Kingspan Access Floors Europe NV; адреса завантаження - Бельгія Fabriekstraat 4 3670 Оудсберген Oudsbergen, компанія-відправник: Kingspan Access Floors Europe NV; адреса замитнення - згідно CMR на завантаженні; митний прохід - Ягодин; термін поставки вантажу - 30.11.-11.12.2020; адреса розмитнення - згідно CMR м. Київ, вул. Новопирогівська, 58; адреса розвантаження - згідно CMR м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Е; вантажоодержувач - згідно CMR ТОВ «Новапол ТМ»; автомобіль - DAF ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ); ПІБ водія - ОСОБА_1 ; повний фрахт - 51 323,55 грн. Оплата після розвантаження по сканкопіях документів.
Вказаним Договором-Заявкою також встановлено додаткові умови: сумарний нормативний простій автомобіля при завантаженні, розвантаженні та митному оформленні становить 48 годин (24+24), за винятком вихідних та святкових днів. Понаднормовий простій автомобіля оплачується Довірителем Повіреному по території України 50 євро, по території Європи 100 євро за кожну добу простою. У разі відмови від завантаження менш ніж за 24 годин до зазначених термінів завантаження в даній заявці, винна сторона сплачує штраф у розмірі 15% від ставки за перевезення.
З метою виконання зазначеного Договору-Заявки, Фізичною особою-підприємцем Шикаловою Марією Федорівною (Довіритель, ФОП Шикалова М.Ф.) з Фізичною особою-підприємцем Клешніним Вадимом Сергійовичем (Повірений, ФОП Клешнін В.С.) було укладено Договір-Доручення № 201207 на транспортно-експедиційне обслуговування від 25.11.2020 (далі - Договір-Доручення).
Відповідно до умов Договору-Доручення, позивач доручив ФОП Клешнін В.С. здійснити перевезення за такими умовами: маршрут - Бельгія-Україна; дата і час подачі під завантаження - 26.11.2020 на 09:00 год. ранку; необхідний тип рухомого складу - тент з задн., завантаж./розвантаж., CMR; митний прохід - Ягодин; вантажовідправник - згідно CMR; місце завантаження - Kingspan Access Floors Europe NV Fabriekstraat 4, 3670 Oudsbergen згідно CMR; замитнення - згідно CMR; вантажоодержувач - згідно CMR; місце розвантаження - м. Київ, згідно CMR; розмитнення - м. Київ, згідно CMR; найменування вантажу - Тнп, 8 палет; термін доставки - 30.11- 01.12.2020; марка автомобіля - DAF; № автомобіля/напівпричепу - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ); ПІБ водія - ОСОБА_1 .
На підтвердження здійснення транспортних послуг в міжнародному сполученні: Бельгія (3670 Oudsbergen) - Україна (м. Київ) між позивачем та ФОП Клешнін В.С. був підписаний Акт № 513 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.12.2020, згідно з яким сторони одна до одної претензій по об'єму, якості, строкам виконання робіт (надання послуг) не мають.
Згідно даних, зазначених в міжнародної товарно-транспортній накладній CMR № 873020, відповідачем було отримано вантаж, доставлений ФОП Клешнін В.С., що підтверджується підписом представника ТОВ «НОВАПОЛ ТМ» на вказаній CMR, скріплений відбитком печатки відповідача.
З метою проведення розрахунків за Договором-Заявкою, позивачем були виписані Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 201207 від 02.12.2020 та рахунок на оплату № 201207 від 02.12.2020, які були надіслані на адресу ТОВ «НОВАПОЛ ТМ» (м. Київ, 02160) листом за № 3301000442845, що підтверджується фіскальним чеком організації поштового зв'язку «УКРПОШТА» від 10.12.2020.
В Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 201207 від 02.12.2020 та рахунку на оплату № 201207 від 02.12.2020 були вказані наступні надані позивачем послуги на загальну суму 51 323,55 грн.:
- міжнародні транспортні послуги за кордоном 3670 Oudsbergen (Бельгія) - м/п Ягодин, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на суму 27 200,00 грн.;
- міжнародні транспортно-експедиційні послуги на митній території України м/п Ягодин - м. Київ (Україна), НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на суму 24 123,55 грн.
Вказаний Акт та рахунок були отриманні відповідачем 14.12.2021, що підтверджується відомостями з офіційного сайту організації поштового зв'язку «УКРПОШТА» https://track.ukrposhta.ua/, однак не підписані зі сторони ТОВ «НОВАПОЛ ТМ» та неповернуті позивачу.
При цьому, 29.01.2021 в розрахунок наданих позивачем послуг, відповідачем було сплачено на рахунок ФОП Шикалова М.Ф. - 2 323,55 грн, що підтверджується Випискою по особовим рахункам за 29.01.2021, копія якої надана в матеріали справи.
Гарантійним листом вих. № 04/02-2021 від 08.02.2021 ТОВ «НОВАПОЛ ТМ» повідомив ФОП Шикалова М.Ф. терміни погашення заборгованості по оплаті послуг з транспортних перевезень згідно рахунку № 201207 від 02.12.2020, яка становить 49 000,00 грн. станом на 08.02.2021, які становлять: 11.02.2021 - 5 000,00 грн., 18.02.2021 - 8 000,00 грн., 24.02.2021 - 10 000,00 грн., 02.03.2021 - 16 000,00 грн., 09.03.2021 - 10 000,00 грн.
Вказаний гарантій лист був наданий на бланку ТОВ «НОВАПОЛ ТМ», підписаний директором Косенко Ю.С. та скріплений відбитком печатки відповідача.
12.02.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 1202 перерахувати заборгованість у розмірі 49 000,00 грн. на поточний рахунок позивача, вказаний у вимозі, проте доказів направлення вимоги відповідачу суду надано не було.
Позивач також вказав на те, що у разі невиконання вимоги та залишення її без відповіді, буде змушений звернутись до Господарського суду з позовною заявою про стягнення вказаної суми заборгованості, штрафних санкцій та упущеної вигоди, а також усіх інших витрат, пов'язаних з поданням позову.
Однак, як зазначає позивач вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та належного виконання, заборгованість за транспортні послуги сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою за захистом свої прав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з перевезенням вантажу, регулювання яких здійснюється Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Законом України «Про автомобільний транспорт», ГК України та ЦК України.
Суд звертає увагу на те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.
Слід зауважити, що на теперішній час Договір-Заявка на міжнародне перевезення № 1 від 25.11.2020 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір-Заявку на міжнародне перевезення № 1 від 25.11.2020 як належну підставу у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг перевезення.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Нормами статті 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з положеннями статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави (Глава 65 ЦК України) поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються також нормами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Згідно з нормами статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, 1956 року (далі - Конвенція).
Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві (надалі в тексті - Конвенція). Частиною першою статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.
Згідно з положеннями статей 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина друга статті 307 ГК України.
Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
Така вантажна накладна є єдиним документом зі спеціальним номером і заповнюється перевізником та уповноваженими особами відправника, отримувача товару, митної служби під час здійснення на одне перевезення. CMR накладна не може повторно використовувати в іншому перевезенні.
При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення. Матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами іншого договору, аніж того, що є предметом розгляду в даній справі. Тому відсутність посилання в міжнародних товарно-транспортних накладних CMR на Договір-Заявку, не є підставою вважати, що їх складено за іншими правовідносинами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 920/99/17.
В матеріали справи була надана міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 873020, яка підтверджує отримання ТОВ «НОВАПОЛ ТМ» вантажу, доставленого ФОП Клешнін В.С., що підтверджується підписом представника ТОВ «НОВАПОЛ ТМ» на вказаній CMR, скріплений відбитком печатки відповідача.
Таким чином, факт виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 873020, на якій міститься підпис та печатка вантажоодержувача (ТОВ «НОВАПОЛ ТМ»).
Крім того, суд зазначає, що відповідач своїми діями щодо часткової оплати наданих позивачем послуг додаткового підтвердив факт надання послуг та гарантійним листом погодився із розміром наявної заборгованості.
Частиною першою статті 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Так, у Договорі-Заявці сторони погодили, що вартість послуг з перевезення становить 51 323,55 грн.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за наданні послуги з перевезення вантажу за Договором-Заявкою.
Як зазначалось, відповідачем було сплачено послуги перевезення лише частково у розмірі 2 323,55 грн., що підтверджується Випискою по особовим рахункам за 29.01.2021, копія якої надана в матеріали справи.
Доказів оплати наданих послуг на суму 49 000,00 грн. матеріали справи не містять.
Приймаючи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 49 000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з простроченням оплати відповідачем послуг з перевезення вантажу на суму 49 000,00 грн., позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 322,19 грн. та 1 083,73 грн. інфляційних витрат.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГКУ учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 ГКУ підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд вважає його невірним оскільки позивачем не враховано, що 2020 рік був високосним та складав 366 днів.
Провівши власний розрахунок загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 317,99 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних позивачу належить відмовити.
Стосовно нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційної складової боргу, з урахуванням Методики розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем неправильно визначено період нарахування оскільки невірно обрано кінцеву дату нарахування з урахування вищевказаної методики.
Провівши власний розрахунок судом встановлено, що загальна сума інфляційних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду становить більше ніж було заявлено позивачем, отже враховуючи, що позивачем заявлено меншу суму ніж та що здійснена за розрахунком суду, з відповідача підлягає до стягнення інфляційна складова у розмірі 1083,73 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини першої статті 123 ГПК України).
Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Згідно із частинами першою та другою статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем у встановлений статтею 129 ГПК України строк подано, зокрема, Договір про надання правової допомоги від 26.02.2021 (далі - Договір від 26.02.2021), укладений між ФОП Шикаловой М.Ф. (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Скорпіон» (далі - Адвокат).
Як зазначалось у заяві про стягнення витрат понесених відповідачем по оплаті професійної правничої допомоги від 04.03.2021, згідно розпорядження голови адвокатського об'єднання, обов'язки по наданню правової допомоги покладено на Адвоката Дяденчука А.І.
За умовами пункту 1 Договору від 26.02.2021, Адвокат зобов'язується надати Клієнту правову допомогу, а Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату гонорар за надану йому правову допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Пунктом 2 Договору від 26.02.2021 передбачені вид та обсяги правової допомоги, яким встановлено, що Клієнт замовляє, а Адвокат зобов'язується надати йому правову допомогу при вирішенні Господарським судом міста Києва спору за позовом ФОП Шикаловой М.Ф. до ТОВ «НОВАПОЛ ТМ» про стягнення заборгованості.
Для належного виконання договору Клієнтом замовляється наступний вид правової допомоги: повний правовий супровід господарського спору під час його вирішення судом першої інстанції; ознайомлення з матеріалами справи в господарському суді; формування та узгодження правової позиції з клієнтом; складення та подання до суду заяви по суті справи та інших документів правового характеру; здійснення представництва, що полягає у забезпеченні реалізації прав і обов'язків Клієнта під час здійснення господарського судочинства по вирішенню спору в суді першої інстанції; надання правових консультацій Клієнту з приводу замовленого ним виду правової допомоги.
Адвокат може надавати інші види правової допомоги, що не заборонені законом та стосуються правового супроводу даної справи.
Надання того, чи іншого виду правової допомоги та їх об'ємів визначається Адвокатом самостійно з дотриманням принципу домінантності інтересів Клієнта.
Перелік наданої Адвокатом правової допомоги визначається атом передачі-прийняття.
Статтею 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3 Договору від 26.02.2021 встановлено, що за надання правової допомоги Клієнту сторонами узгоджено фіксовану вартість гонорару у розмірі 5 000,00 грн. Визначений сторонами гонорар має бути оплачено в строк встановлений в рахунку на оплату, однак в будь-якому разі до моменту завершення розгляду справи в суді першої інстанції. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок Адвоката.
Представником позивача в матеріали справи був наданий рахунок № 1 від 04.03.2021 про сплату 5 000,00 грн. та встановлено строк оплати до 05.03.2021.
Вказані послуги були оплачені ФОП Шикаловой М.Ф. в повному розмірі на суму 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 942 від 04.03.2021, копія якого долучена до матеріалів справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
На виконання Договору від 26.02.2021 представником позивача було надано Акт приймання-передачі від 04.03.2021, відповідно до пункту 1 якого, Сторони договору підтверджують, що Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято замовлену ним правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 26.02.2021, а саме:
1.1. Надання юридичних консультацій Клієнт з приводу замовленого ним виду правової допомоги. Узгодження правової позиції стосовно способу захисту прав та інтересів Клієнта щодо стягнення заборгованості відповідно до договору-Заявки на міжнародне перевезення № 1 від 25.11.2020.
1.2. Вивчення та здійснення юридичного аналізу наданих позивачем документів, а саме: копії договору-Заявки на міжнародне перевезення № 1 від 25.11.2020; копії міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 873020; копії рахунку на оплату № 201207 від 02.12.2020; копії гарантійного листа за вих. № 04/02-2021 від 08.02.202; копії вимоги про сплату заборгованості за вих.№ 1202 від 12.02.2021.
1.3. Аналіз Адвокатом положень матеріального та процесуального права, в частині необхідній для підготовки та подання до суду позовної заяви та повного та належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час розгляду справи в суді першої інстанції. Зокрема, аналіз положень матеріального права - статей 525, 526, 530, 612, 625 ЦК України, статей 193, 316, ГУ України, статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та положень процесуального права - статей 162-164 ГПК України.
1.4. Здійснення розрахунків інфляційних витрат в розмірі 1 083,73 грн. та 3% річних в розмірі 322,19 грн. за період 15.12.2020-04.03.2021.
1.5. Написання та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення з ТОВ «НОВАПОЛ ТМ» заборгованості у розмірі 49 000,00 грн., 322,19 грн. 3% річних та 1 083,73 грн. Виготовлення додатків до позовної заяви.
1.6. Представництво інтересів Клієнта, що полягає в забезпеченні реалізації його прав і обов'язків під час розгляду позовної заяви ФОП Шикаловой М.Ф. до ТОВ «НОВАПОЛ ТМ» про стягнення заборгованості.
Пунктами 3, 4 та 5вказаного Акту передбачено, що сторони визнають, що правова допомога у розмірі 5 000,00 грн., надана належним чином у повному обсязі та відповідає умовам договору. Жодна сторона не має зауважень та претензій з приводу повноти виконання Адвокатом своїх зобов'язань за договором та зобов'язань Клієнта з оплати наданої правової допомоги.
За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, у рішеннях від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У цій же постанові ВС вказав, що суд визначає орієнтовну вартість послуг адвоката з урахуванням конкретних обставин справи, кваліфікації та досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, судам при вирішенні питання про розмір гонорару слід досліджувати факт підписання адвокатом процесуальних та інших документів, участь в судових засіданнях, надання консультацій по справі та інші обставини, наявність договорів та узгоджених сторонами актів виконаних робіт.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалось, в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. було надано: Договір про надання правової допомоги від 26.02.2021, рахунок № 1 від 04.03.2021, платіжне доручення № 942 від 04.03.2021, Акт приймання-передачі від 04.03.2021.
У підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача також було долучено до матеріалів справи: копію ордера серії ВК № 1004434 від 04.03.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1126 від 11.09.2014.
Також судом приймається до уваги, що позовна заява складена та підписана представником позивача - Адвокатом Дяденчук А.І. (на 6 (шести) аркушах) і направлена відповідачу, що підтверджується підписом Адвоката на описі вкладення у цінний лист (накладна 3302808485599).
За приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження порушення критерію реальності наданих позивачу Адвокатом послуг професійної правничої допомоги, їх неспівмірності з ціною позову та обсягом проведених адвокатом робіт.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в матеріали справи надані належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачем витрат та професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 910/3767/21, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, і, відповідно, та з огляду на те, що позов задоволено у повному обсязі, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 231, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАПОЛ ТМ» (пр-т. Соборності, буд. 19, м. Київ, 02160; ідентифікаційний код юридичної особи: 43037353) на користь Фізичної особи-підприємця Шикалової Марії Федорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) 50 401 (п'ятдесят тисяч чотириста одна) гривня 72 копійки, у тому числі: 49 000 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок основного боргу, 3% річних у розмірі 317 (триста сімнадцять гривень) 99 копійок та 1 083 (одна тисяча вісімдесят три) гривні 73 копійки інфляційних витрат, а також судового збору у розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень) 81 копійка.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАПОЛ ТМ» (пр-т. Соборності, буд. 19, м. Київ, 02160; ідентифікаційний код юридичної особи: 43037353) на користь Фізичної особи-підприємця Шикалової Марії Федорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2021.
Суддя В.О.Демидов