ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2021Справа № 910/5141/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000"
про стягнення 1 061 016,43 грн.,
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТМ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки від 07.07.2020 року № 0707/20 у загальному розмірі 1 061 016,43 грн., з яких: 970 000,20 грн. - основний борг, 17 497,33 грн. - пеня, 73 518,90 грн. - штраф.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 07.07.2020 року між сторонами було укладено договір поставки № 0707/20, на виконання умов якого позивач у період з грудня 2020 року по січень 2021 року поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" погоджений між означеними контрагентами товар. Проте всупереч умовам договору відповідач вчасно та у повному обсязі поставлений позивачем товар не оплатив, унаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2021 року відкрито провадження у справі № 910/5141/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
21.04.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" від 19.04.2021 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було здійснено часткове погашення спірної суми основного боргу в розмірі 140 000,00 грн., на підтвердження чого відповідач надав суду копії відповідних платіжних доручень. Також у цій заяві по суті спору відповідач вказав про помилкове зазначення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТМ" у позовній заяві та відповідному розрахунку про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" 22.01.2021 року заборгованості за рахунком від 18.12.2020 року № 381 в розмірі 9 879,60 грн., тоді як дійсною фактично сплаченою 22.01.2021 року відповідачем на користь позивача сумою грошових коштів є 10 000,00 грн., про що свідчить надане Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТМ" платіжне доручення від 22.01.2021 року № 509. Крім того, відповідач зазначив про необґрунтованість одночасного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" заявлених позивачем сум пені та штрафу, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" про стягнення з відповідача 73 518, 90 грн. штрафу.
Слід також зазначити, що у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" просило суд продовжити йому строк на подання доказів часткової сплати заборгованості за договором поставки від 07.07.2020 року № 0707/20, посилаючись на поступове погашення спірної заборгованості перед позивачем. Враховуючи обґрунтованість означеного клопотання, суд дійшов висновку про його задоволення.
17.05.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 14.05.2021 року, до якого останнім було долучено докази здійснення додаткового часткового погашення наявної перед позивачем суми боргу за договором поставки від 07.07.2020 року № 0707/20 у розмірі 20 000,00 грн.
Інших клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, від сторін до суду на момент вирішення даного спору не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
07.07.2020 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 0707/20 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним Договором, товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Умовами пункту 1.2 Договору передбачено можливе складання окремої Специфікації на партію товару, в якій можуть змінюватися умови поставки та оплати, визначені цим Договором.
Право власності на товар (партію товару), який постачається за даним Договором, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній (пункт 1.3 цього правочину).
Згідно з пунктами 2.1-2.3 означеної угоди підставою для поставки кожної партії товару є замовлення покупця, узгоджене з постачальником, шляхом підписання сторонами відповідної Специфікації, в якій сторони зазначають найменування товару, його кількість, вартість, умови оплати та поставки товару покупцеві.
Замовлення може направлятися покупцем по факсу, поштою, електронною поштою, або узгоджуватися усно (на розсуд сторін). Відповідно до замовлення покупця постачальник не пізніше наступного дня після його одержання виписує і передає або направляє факсом та/або електронною поштою покупцю рахунок для оплати та складену на підставі замовлення Специфікацію.
Поставка товару (партії товару) здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами Специфікації, якщо інший термін не вказаний у Специфікації.
Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у Специфікації та видатковій накладеній, які підписуються сторонами.
Сума Договору складається з суми всіх Специфікацій (пункт 3.2 Договору).
За умовами пунктів 3.3, 3.4.1 цієї угоди товар (партія товару) може бути оплачений покупцем на умовах внесення передоплати на банківський рахунок постачальника або на умовах відстрочення оплати. Умови оплати кожної партії товару визначаються сторонами у Специфікації. Термін відстрочення оплати товару визначається сторонами у Специфікації.
Пунктом 3.4.6 зазначеного правочину встановлено, що повна оплата вартості товару, придбаного на умовах відстрочення оплати, передбачає здійснення усіх платежів, передбачених пунктом 3.4 даного Договору.
Умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору унормовано, що розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100 % вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника за кожну партію товару згідно з умовами, погодженими у Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору. Партією товару вважається товар, поставлений по одній Специфікації. Порядок оплати покупцем товару (партії товару) визначається у Специфікації, укладеній сторонами.
Товар вважається оплаченим з моменту надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника у порядку, передбаченому цим Договором та/або Специфікацією. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що в момент отримання товару покупець зобов'язується підписати відповідну видаткову накладну. Видаткова накладна може бути відправлена за допомогою засобів електронної пошти та/або факсимільного зв'язку з подальшою заміною її оригіналом.
Підписання накладної покупцем (його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю і кількістю без зауважень (за винятком прихованих недоліків товару) (пункт 5.7 Договору).
Згідно з пунктом 9.1 вказаного правочину останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022 року. Зобов'язання сторін по взаємних грошових розрахунках у будь-якому випадку діють до їх повного виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання положень вищевказаного Договору між сторонами було складено та підписано ряд Специфікацій, в яких останні погодили найменування товару (відповідних партій), його кількість, вартість, умови оплати та поставки товару покупцеві.
Так, Специфікацією від 18.12.2020 року № 20 до Договору погоджено здійснення позивачем поставки поліетилену HD PE FL 7000 у кількості 22 000 кг за ціною 35,088 грн./кг загальною вартістю 771 936,00 грн. (з ПДВ). Згідно зі Специфікацією від 18.12.2020 року № 21 до Договору позивач взяв на себе обов'язок поставити відповідачу поліетилен HFX 4810 вищого сорту в кількості 3 000 кг за ціною грн./кг загальною вартістю 108 576,00 грн. (з ПДВ). Відповідно до підписаної сторонами Специфікації від 22.01.2021 року № 22 до Договору позивач зобов'язався поставити покупцю поліетилен LD 15803-020 у кількості 10 000 кг за ціною 44,304 грн./кг загальною вартістю 443 040,00 грн. (з ПДВ). За умовами Специфікації від 25.01.2021 року № 23 до Договору позивач зобов'язався поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" поліетилен LD 15803-020 у кількості 4 550 кг за ціною 44,304 грн./кг та поліетилен HD PE FL 7000 у кількості 750 кг за ціною 44,304 грн./кг загальною вартістю 234 811,20 грн.
Пунктами 4 усіх вищенаведених Специфікацій встановлено, що товар має бути оплачений покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання товару.
Судом встановлено, що позивач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" відповідні рахунки на оплату вищенаведеного товару: від 18.12.2020 року № 381 на суму 771 936,00 грн., від 18.12.2020 року № 382 на суму 108 576,00 грн., від 22.01.2021 року № 22 на суму 443 040,00 грн. та від 25.01.2021 року № 27 на суму 234 811,20 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними від 18.12.2020 року № 418 на суму 771 936,00 грн., від 18.12.2020 року № 414 на суму 108 576,00 грн., від 22.01.2021 року № 23 на суму 443 040,00 грн. та від 25.01.2021 року № 24 на суму 234 811,20 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 1 558 363,20 грн. Факт поставки означеного товару відповідачу додатково підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних товарно-транспортних накладних, а також не заперечувався Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" у відзиві на позовну заяву.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов'язань за Договором.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТМ" вказало, що відповідач оплату вищенаведеного товару здійснив частково, перерахувавши позивачу грошові кошти лише за товар, поставлений за видатковою накладною від 18.12.2020 року № 418, у загальному розмірі 588 363,00 грн., та залишивши неоплаченим товар, поставлений за рештою видаткових накладних (від 18.12.2020 року № 414 на суму 108 576,00 грн., від 22.01.2021 року № 23 на суму 443 040,00 грн. та від 25.01.2021 року № 24 на суму 234 811,20 грн.), заборгувавши таким чином позивачу 970 000,20 грн.
Зважаючи на те, що спірна сума боргу погашена відповідачем у добровільному порядку не була, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 970 000,20 грн. основного боргу, а також 17 497,33 грн. пені та 73 518, 90 грн. штрафу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки від 07.07.2020 року № 0707/20, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи дати поставки відповідачу погодженого сторонами товару за видатковими накладними від 18.12.2020 року № 418 на суму 771 936,00 грн., від 18.12.2020 року № 414 на суму 108 576,00 грн., від 22.01.2021 року № 23 на суму 443 040,00 грн. та від 25.01.2021 року № 24 на суму 234 811,20 грн., а також беручи до уваги строки оплати цього товару, встановлені відповідними Специфікаціями від 18.12.2020 року № 20, від 18.12.2020 року № 21, від 22.01.2021 року № 22 та від 25.01.2021 року № 23, суд дійшов висновку про те, що строк оплати відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною від 18.12.2020 року № 418 на суму 771 936,00 грн., виник 18.01.2021 року (з урахуванням вихідних днів), за видатковою накладною від 18.12.2020 року № 414 на суму 108 576,00 грн. - 18.01.2021 року (з урахуванням вихідних днів), за видатковою накладною від 22.01.2021 року № 23 на суму 443 040,00 грн. - 22.02.2021 року, за видатковою накладною від 25.01.2021 року № 24 на суму 234 811,20 грн. - 24.02.2021 року.
Заперечуючи проти задоволення у повному обсязі вимог позивача, відповідач посилався на помилкове зазначення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТМ" у позовній заяві та відповідному розрахунку про часткову сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" 22.01.2021 року заборгованості за рахунком від 18.12.2020 року № 381 (видаткова накладна від 18.12.2020 року № 418 на суму 771 936,00 грн.) в розмірі 9 879,60 грн., тоді як дійсною фактично сплаченою 22.01.2021 року відповідачем на користь позивача сумою грошових коштів є 10 000,00 грн.
З огляду на викладене, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплату поставленого йому товару за видатковими накладними від 18.12.2020 року № 414 на суму 108 576,00 грн., від 22.01.2021 року № 23 на суму 443 040,00 грн. та від 25.01.2021 року № 24 на суму 234 811,20 грн. не здійснив, заборгувавши таким чином позивачу за вказаними товаророзпорядчими документами 786 427,20 грн. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" частково сплатило постачальнику вартість товару, поставленого за видатковою накладною від 18.12.2020 року № 418, у загальному розмірі 588 483,40 грн., заборгувавши таким чином позивачу за цією видатковою накладною 183 452,60 грн. Факт здійснення відповідачем часткових погашень заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною від 18.12.2020 року № 418, до моменту звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до суду з вказаним позовом, зокрема: 290 032,88 грн. - 25.01.2021 року, 12 023,52 грн. - 01.02.2021 року, 10 000,00 грн. - 02.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 03.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 04.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 08.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 09.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 10.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 11.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 15.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 16.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 17.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 22.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 25.02.2021 року, 15 000,00 грн. - 03.03.2021 року, 10 000,00 грн. - 04.03.2021 року, 10 000,00 грн. - 10.03.2021 року, 10 000,00 грн. - 12.03.2021 року, 15 000,00 грн. - 15.03.2021 року, 10 000,00 грн. - 17.03.2021 року, 10 000,00 грн. - 18.03.2021 року, 21 427,00 грн. - 25.03.2021 року, - не заперечувався сторонами під час розгляду справи.
Разом із тим, судом встановлено, що у розрахунку заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум грошових коштів необґрунтовано зазначено про сплату покупцем 22.01.2021 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" заборгованості за видатковою накладною від 18.12.2020 року № 418 у розмірі 9 879,60 грн., тоді як дійсною сумою, сплаченою Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на користь позивача 22.01.2021 року за означеною видатковою накладною, є 10 000,00 грн. (що на 120,40 грн. більше, ніж вказано у розрахунку позивача). Наведені обставини підтверджуються наданою відповідачем копією відповідного платіжного доручення від 22.01.2021 року № 509 на суму 10 000,00 грн., а також випискою з банківського рахунку позивача за 22.01.2021 року, наданою самим Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТМ".
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до господарського суду міста Києва з даним позовом дійсна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки від 07.07.2020 року № 0707/20 складала 969 879,80 грн., а не 970 000,20 грн., як зазначено позивачем у позовній заяві.
За таких обставин, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача частини пред'явленої суми основного боргу в розмірі 120,40 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.
У той же час, як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив про часткове погашення ним спірного основного боргу за Договором на суму 140 000,00 грн., на підтвердження чого надав суду копії відповідних платіжних доручень: від 31.03.2021 року № 2265 на суму 20 000,00 грн., від 01.04.2021 року № 2303 на суму 20 000,00 грн., від 06.04.2021 року № 2304 на суму 20 000,00 грн., від 08.04.2021 року № 2305 на суму 20 000,00 грн., від 13.04.2021 року № 2553 на суму 20 000,00 грн., від 15.04.2021 року № 2571 на суму 20 000,00 грн. та від 19.04.2021 року № 2694 на суму 20 000,00 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.04.2021 року відповідач додатково перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "ПТМ" грошові кошти в рахунок оплати поставленого йому за Договором товару, про що свідчить копія відповідного платіжного доручення від 22.04.2021 року № 2843 на суму 20 000,00 грн.
З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).
З матеріалів справи вбачається, що з означеним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТМ" звернулося до господарського суду міста Києва 26.03.2021 року, що підтверджується календарним штемпелем відділення поштового зв'язку на конверті, в якому вказана позовна заява надійшла до суду (засобами поштового зв'язку).
Разом із тим, судом встановлено, що предмет спору в частині, зокрема, стягнення з відповідача суми основного боргу за договором поставки від 07.07.2020 року № 0707/20 у загальному розмірі 160 000,00 грн., існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв'язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості відповідно до платіжних доручень від 31.03.2021 року № 2265 на суму 20 000,00 грн., від 01.04.2021 року № 2303 на суму 20 000,00 грн., від 06.04.2021 року № 2304 на суму 20 000,00 грн., від 08.04.2021 року № 2305 на суму 20 000,00 грн., від 13.04.2021 року № 2553 на суму 20 000,00 грн., від 15.04.2021 року № 2571 на суму 20 000,00 грн., від 19.04.2021 року № 2694 на суму 20 000,00 грн. та від 22.04.2021 року № 2843 на суму 20 000,00 грн.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором поставки від 07.07.2020 року № 0707/20 в сумі 160 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, внаслідок сплати відповідачем суми основного боргу, зокрема, після звернення позивача до суду з позовною заявою (та до моменту прийняття судом такої позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі), викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 року в справі № 904/5645/19.
Докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень сум спірної заборгованості за договором поставки від 07.07.2020 року № 0707/20, у матеріалах справи відсутні.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 07.07.2020 року № 0707/20, яка складає 809 879,80 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Разом із тим, як було вказано вище, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача частини пред'явленої суми основного боргу в розмірі 120,40 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов'язань, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" 17 497,33 грн. пені, нарахованої на відповідні суми заборгованості по кожній видатковій накладній окремо у період з 19.01.2021 року по 25.03.2021 року, згідно з наданим позивачем розрахунком.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.
Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
У пункті 6.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті отриманого товару за даним Договором, покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених помилок при визначенні бази нарахування цієї штрафної санкції за відповідні періоди прострочення (з урахуванням сплати відповідачем 22.01.2021 року на користь постачальника суми грошових коштів у розмірі 10 000 , 00 грн., а не 9 879,60 грн., як зазначено позивачем у позовній заяві), що призвело до заявлення вказаних сум у завищеному розмірі.
Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, нарахованої внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" зобов'язань з оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 18.12.2020 року № 418 на суму 771 936,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням здійснених відповідачем часткових сплат цього товару), є 7 932,20 грн., з яких: 761,36 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 771 936,00 грн. у період з 19.01.2021 по 21.01.2021 року; 751,50 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 761 936,00 грн. у період з 22.01.2021 по 24.01.2021 року; 1 086,02 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 471 903,12 грн. у період з 25.01.2021 по 31.01.2021 року; 151,19 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 459 879,60 грн. у період з 01.02.2021 по 01.02.2021 року; 147,91 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 449 879,60 грн. у період з 02.02.2021 по 02.02.2021 року; 142,93 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 434 879,60 грн. у період з 03.02.2021 по 03.02.2021 року; 552,17 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 419 879,60 грн. у період з 04.02.2021 по 07.02.2021 року; 133,11 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 404 879,60 грн. у період з 08.02.2021 по 08.02.2021 року; 128,18 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 389 879,60 грн. у період з 09.02.2021 по 09.02.2021 року; 123,25 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 374 879,60 грн. у період з 10.02.2021 по 10.02.2021 року; 473,27 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 359 879,60 грн. у період з 11.02.2021 по 14.02.2021 року; 113,39 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 344 879,60 грн. у період з 15.02.2021 по 15.02.2021 року; 108,45 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 329 879,60 грн. у період з 16.02.2021 по 16.02.2021 року; 517,61 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 314 879,60 грн. у період з 17.02.2021 по 21.02.2021 року; 295,77 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 299 879,60 грн. у період з 22.02.2021 по 24.02.2021 року; 561,95 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 284 879,60 грн. у період з 25.02.2021 по 02.03.2021 року; 88,73 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 269 879,60 грн. у період з 03.03.2021 по 03.03.2021 року; 85,44 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 259 879,60 грн. у період з 04.03.2021 по 04.03.2021 року; 462,80 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 259 879,60 грн. у період з 05.03.2021 по 09.03.2021 року; 178,00 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 249 879,60 грн. у період з 10.03.2021 по 11.03.2021 року; 256,31 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 239 879,60 грн. у період з 12.03.2021 по 14.03.2021 року; 160,19 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 224 879,60 грн. у період з 15.03.2021 по 16.03.2021 року; 76,53 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 214 879,60 грн. у період з 17.03.2021 по 17.03.2021 року; 510,80 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 204 879,60 грн. у період з 18.03.2021 по 24.03.2021 року; 65,34 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 183 452,60 грн. у період з 25.03.2021 по 25.03.2021 року.
Водночас наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої внаслідок несплати відповідачем вартості товару, поставленого за рештою видаткових накладних, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" підлягає пеня у загальному розмірі 17 494,73 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2,60 грн. пені слід відмовити.
Також у поданій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТМ" просило суд стягнути з відповідача 73 518,90 грн. штрафу, нарахованого у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.2 Договору, у разі прострочення покупцем оплати вартості товару більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.
Враховуючи викладене, а також зважаючи, зокрема, на те, що дійсною сумою простроченого платежу відповідача за товар, поставлений на підставі видаткової накладної від 18.12.2020 року № 418, є 183 452,60 грн. (а не 183 573,00 грн., як зазначено позивачем у позовній заяві), суд дійшов висновку про те, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на користь позивача підлягає штраф у розмірі 73 506,86 грн. Разом із тим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 12,04 грн. штрафу слід відмовити.
Заперечення відповідача проти позову в частині нарахованої суми штрафу, які зводяться до неможливості застосування до покупця заходів відповідальності за порушення умов Договору щодо повної та своєчасної оплати товару у вигляді одночасного стягнення пені та штрафу, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень, або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Згідно з положеннями частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, законодавець наділяє суб'єктів господарських відносин при укладенні договору правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
З огляду на викладені положення законодавства сторони, керуючись принципом свободи договору, у пункті 6.2 Договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір у разі порушення строків оплати вартості товару - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати, а також у разі порушення строків оплати вартості товару більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, - штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.
У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року в справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року в справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року в справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості у повному обсязі.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов'язки, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" про стягнення 1 061 016,43 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 29; код ЄДРПОУ 31111758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 101; код ЄДРПОУ 43635341) 809 879 (вісімсот дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 80 коп. основного боргу, 17 494 (сімнадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 73 коп. пені, 73 506 (сімдесят три тисячі п'ятсот шість) грн. 86 коп. штрафу, а також 13 513 (тринадцять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" про стягнення 120 (сто двадцять) грн. 40 коп. основного боргу, 2 (дві) грн. 60 коп. пені та 12 (дванадцять) грн. 04 коп. штрафу відмовити.
5. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" про стягнення 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. закрити, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 04.06.2021 року.
Суддя В.С. Ломака