ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2021Справа № 910/3896/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Содружество", м. Херсон
до Фізичної особи-підприємця Харій Ярослава Михайловича, м. Київ
про стягнення 783 254,25 грн, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Довбенко О.В. (адвокат за ордером серія ХС№038934 від 22.03.2019);
від відповідача: Харій Я.М. (особисто);
від відповідача: Гризодуб Я.Д. (адвокат за ордером серія КС№293617 від 09.07.2019).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Содружество" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Харій Ярослава Михайловича (відповідач) суми виплаченого позивачем авансу в розмірі 783 254,25 грн., посилаючись на те, що відповідачем не виконано обов'язків, покладених на нього умовами Договору про надання послуг від 05.04.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.05.2019.
В підготовчому засіданні 14.05.2019 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.07.2019.
09.07.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що недосягнення успіху за проектами, над якими працював відповідач в інтересах позивача зумовлена недобросовісним та нерозумним ставленням до виконання договору службових осіб самого позивача. Невиконання позивачем частини спільних зобов'язань за договором позбавило відповідача можливості продовжити роботу над проектами та завершити надання послуг в повному обсязі. Окрім того, відповідачем поставлено у відзиві 10 запитань позивачу.
В підготовчих засіданнях 09.07.2019 та 17.09.2019 судом оголошувались перерви до 17.09.2019 та до 22.10.2019 відповідно.
21.10.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначає, що всі докази відповідача, що стосуються обставин у сфері продажу бізнесу з експорту меду за договором від 22.06.2016 року є неналежними та недопустимими, оскільки не стосуються предмету доказування. Позивач зазначає, що ним не отримано жодних результатів роботи, жодних письмових висновків, листів фінансових інституцій, будь-яких договорів про фінансування чи виділення коштів з боку зарубіжних фінансових установ, жодних траншів фінансових надходжень, що підтверджується відсутністю актів виконаних робіт.
В підготовчому засіданні 22.10.2019 судом оголошено перерву до 03.12.2019.
11.11.2019 року відповідачем подано до суду заперечення, в яких зазначено, що норми чинного законодавства не передбачають обов'язку відповідача повертати позивачу отримані ним як оплату послуг (які споживаються під час їх виконання) кошти, у т.ч. у випадку його розірвання. Відповідач наголосив на тому, що неможливість виконання договору виникла з вини замовника. Окрім того, позивач не надав відповіді відповідачу на 10 питань, які ним поставлені у відзиві.
В підготовчому засіданні 03.12.2019 протокольними ухвалами судом було задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та витребувано у позивача інформацію про ціну купівлі природного газу протягом 2016-2017 років (з наданням відповідних підтверджуючих документів), у т.ч. того, який був реалізований ПАТ "Херсонгаз", ПРАТ "Кременчукгаз" і ПАТ "Гадячгаз" з розбивкою по місяцях, зобов'язано позивача надати додаткові пояснення з відповідями на запитання, які викладені у відзиві, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування документів у Київської міської прокуратури та оголошено перерву до 04.02.2020.
В підготовчому засіданні 04.02.2020 протокольною ухвалою судом було продовжено строк позивачу для надання інформації про ціну купівлі природного газу протягом 2016-2017 років (з наданням підтверджуючих документів), у т.ч. того, який був реалізований ПАТ "Херсонгаз", ПРАТ "Кременчукгаз" і ПАТ "Гадячгаз" з розбивкою по місяцях та оголошено перерву до 24.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було повідомлено про відкладення підготовчого засідання до 19.05.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 було повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Содружество": інформацію про ціну купівлі природного газу протягом 2016-2017 років (з наданням відповідних підтверджуючих документів), у т.ч. того, який був реалізований ПАТ "Херсонгаз", ПРАТ "Кременчукгаз" і ПАТ "Гадячгаз" з розбивкою по місяцях та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.07.2020.
В підготовчому засіданні 07.07.2020 судом було оголошено перерву до 22.09.2020.
Підготовче засідання 22.09.2020 судом було відкладено до 10.11.2020.
Підготовче засідання 10.11.2020 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було викликано в підготовче засідання на 26.01.2021.
Ухвалою від 26.01.2021 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 23.03.2021 року.
В судовому засіданні 23.03.2021 року в справі було оголошено відкладення до 25.05.2021 року.
В засіданні 25.05.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
05.04.2016 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено Договір про надання послуг (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику послуги, спрямовані на:
- спільну розробку стратегії розвитку Групи компаній «Содружество» (п. 1.1.1.);
- пошук механізмів і організація фінансування та супроводження проектів в рамках реалізації стратегії (п. 1.1.2.);
- пошук стратегічних та фінансових партнерів (п. 1.1.3.);
- сприяння у формуванні позитивного іміджу Групи компаній «Содружество» та акціонерів в Україні та за кордоном (п. 1.1.4.).
Пунктом 1.2. Договору сторони домовились, що виконання виконавцем умов цього Договору включає:
- проведення виконавцем аналізу можливих варіантів розвитку групи компаній «Содружество»;
- погодження із замовником кожного потенційного стратегічного та/або фінансового партнера, фінансової та нефінансової установи, донорської організації перед проведенням переговорів, які потребуватимуть розкриття конфіденційної інформації;
- проведення виконавцем переговорів в інтересах замовників, або організація переговорів замовників з потенційними стратегічними та/або фінансовими партнерами, фінансовими та нефінансовими установами, донорськими організаціями, політичними інституціями та їх представниками задля реалізації предмету Договору;
- організація підписання з потенційними партнерами договору про нерозголошення та конфіденційність отриманої інформації;
- підготовка спільно із замовником інформації, необхідної для організації фінансування та імплементації проектів;
- надання потенційним партнерам, установам та організаціям необхідної конфіденційної інформації, після погодження із замовником;
- підписання з потенційними партнерами, установами та організаціями та замовником протоколу про наміри;
- сприяння замовнику в укладенні відповідних Договорів з потенційними стратегічними та/або фінансовими партнерами, фінансовими та нефінансовими установами, донорськими організаціями;
- допомога при проведенні аудиту чи/та процедур «знай свого клієнта» для замовника;
- інші дії, необхідні для виконання послуг відповідно до п. 1.1. цього Договору.
Виконавець у ході виконання даного Договору інформує замовника щодо поточного стану та статусу по кожному з напрямків роботи, відповідно до додатку №1 до цього Договору, вживає необхідних заходів для сприяння замовнику в досягненні мети даного Договору. (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору обсяг послуг, наданих за даним Договором, відображається в актах виконаних робіт, які оформляються відповідно до описаної нижче процедури:
- виконавець готовить проект акту та направляє його замовнику у двох екземплярах, підписаних виконавцем (п. 3.2.1.);
- замовник зобов'язується підписати акт і протягом 3 робочих днів з моменту його одержання від виконавця передати (направити) один екземпляр підписаного акту виконавцю (п. 3.2.2.);
- у випадку незгоди з умовами акту мотивована відмова від його підписання повинна бути передана (спрямована) виконавцю у письмовій формі протягом 5 робочих днів з моменту його одержання. У іншому випаду акт вважається підписаним, а послуги - прийнятими замовником в обсязі, зазначеному в акті (3.2.3.).
Замовник зобов'язується сплатити виконавцю 100% суми винагороди, зазначеної в п. 6.2. даного Договору, у випадку, якщо використовуючи результат послуг виконавця, поданих за цим Договором, замовники протягом 1 року з моменту закінчення даного Договору здійснять будь-яку фінансову транзакцію, пов'язану з предметом даного Договору з партнерами, інституціями та організаціями, зазначеними у Додатку №2 до цього Договору, або їх афілійованими структурами. (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 5.3. Договору підтвердженням надання послуг виконавцем у будь-якому випадку є факт підписання Договору про фінансування чи виділення коштів між замовником і зацікавленими партнерами, інституціями та організаціями, зазначеними в Додатку №2 до цього Договору, проходження першого траншу оплати.
Протягом 3 робочих днів з дати підписання цього Договору, в рахунок належної Договором комісії за успіх, замовник оплачує виконавцю авансовий платіж в сумі 783 254,25 грн. (п. 6.1. Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 березня 2017 року. Цей Договір може бути розірваний достроково у випадку встановлення недоцільності його продовження відповідно до взаємної домовленості сторін або у разі настання обставин, зазначених у статті 9 цього Договору. Сторона, яка виступає з ініціативою дострокового розірвання Договору повинна письмово проінформувати про це іншу сторону не пізніше, ніж за 10 календарних днів до можливої дати розірвання Договору. (пункти 7.1., 7.2. Договору).
Додатками №1 та №2 до Договору сторонами погоджено проекти замовника та винагороду виконавця по проектах і перелік потенційних стратегічних та/або фінансових партнерів, фінансових та нефінансових установ, донорських організацій, політичних інституцій.
На виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачу суму коштів в розмірі 783 254,25 грн згідно платіжного доручення №1175 від 05.04.2016 року.
Як зазначає позивач, у зв'язку з неотриманням результатів роботи відповідача, останньому було надіслано листи (на електронну пошту та №62/01 від 07.11.2016 року) про відмову від подальшої співпраці, в яких зазначено, що кошти відповідачем отримано безпідставно, оскільки умови Договору не виконані.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що невиконання позивачем частини спільних зобов'язань за договором позбавило відповідача можливості продовжити роботу над проектами та завершити надання послуг в повному обсязі, а норми чинного законодавства не передбачають обов'язку відповідача повертати позивачу отримані ним як оплату послуг (які споживаються під час їх виконання) кошти.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір про надання послуг від 05.04.2016 року належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Укладений сторонами Договір є договором послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями частин 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Істотними вважаються умови договору: 1) визнані такими за законом; 2) необхідні для договорів даного виду, тобто прямо не названі у законі як істотні, але є необхідними для договорів певного виду; 3) ті, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Отже всі умови договору - істотні, звичайні і випадкові - з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
В цьому полягає сенс цивільно-правового договору, як правової форми узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже лише після узгодження всіх умов договору, які притаманні для певного виду договору, сторони можуть їх виконати.
У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору, а саме п.6.1., позивачем було сплачено на користь відповідача суму авансу розмірі 783 254,25 грн згідно платіжного доручення №1175 від 05.04.2016 року.
Позивач, в результаті ненастання успіху згідно умов Договору, по передбаченим Додатковими угодами проектах, надіслав відповідачу лист про припинення співпраці.
Проте, заперечуючи проти тверджень позивача, відповідач зазначив, що він працював на підставі усних домовленостей та було отримано пропозиції від декількох покупців, а також проведений аудит бізнесу та переговори з багатьма інвесторами. Окрім того, із січня по вересень 2016 року 80% робочого часу відповідач приділяв проектам позивача. Проводились переговори з банком BGK (банк Польщі) щодо фінансування проектів з АРВІ Груп та проекту «Модернізація і розвиток газорозподільчих компаній ПАТ «Зерсонгаз», ПАТ «Кременчукгаз» і ПАТ «Гадячгаз», про відповідач доповідав позивачу через Олексія Некрасу. Проте, нажаль запропонована модель співпраці не викликала у позивача інтересу. Відповідачем також була підготовлена і проведена зустріч з директором регіону ЄБРР, після якої відповідач звертався до позивача відправити проекти для створення проектної групи (Лондонський, Польський і Балтійський офіси). Більше того, протягом 2016 року відповідач 8 разів літав до Польщі на переговори, доказом чого надав до матеріалів справи копію закордонного паспорту.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься лист №37-90-17 від 05.02.2018 року Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, в якому зазначено, що відомості про перетинання Харій Ярославом державного кордону України в зазначений період відсутні.
В підтвердження свої тверджень відповідачем надано до матеріалів справи:
- електронну переписку;
- копію презентації;
- інвестиційні проекти;
- лист президента груп компаній «АРВИ» Відмантаса Кучинскаса до Міністра аграрної політики та продовольства України від 10.05.2016 року, щодо покращення співпраці між агропромисловцями Литви та України;
- біографічну довідку ОСОБА_2 ;
- листи б/н б/д (без підписів та реквізитів і доказів надсилання);
- перелік виконаних відповідачем робіт по проектам позивача;
- заяву свідка (нотаріально не посвідчена) Харій Михайла, в якій останній зазначає, що його син Ярослав реалізував проекти, зокрема з компанією-постачальником газу та те, що Харій Ярослав літав до Польщі задля ініціювання низки зустрічей.
При цьому, Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Договором сторони погодили, що обсяг послуг, наданих за даним Договором, відображається в актах виконаних робіт. (п. 3.2. Договору)
Відповідно до п. 5.3. Договору підтвердженням надання послуг виконавцем у будь-якому випадку є факт підписання Договору про фінансування чи виділення коштів між замовником і зацікавленими партнерами, інституціями та організаціями, зазначеними в Додатку №2 до цього Договору, проходження першого траншу оплати.
Суд зазначає, що надані до матеріалів справи документи підпадають під визначення доказів у розумінні статті 73 ГПК України та підлягають перевірці на належність та допустимість у загальному порядку.
Адвокат відповідача в судовому засіданні 25.05.2021 року зазначив, що послугою, в даному випадку, є невидимий товар, а саме результат роботи, який споживається позивачем в результаті отримання послуги.
Проте, попри заперечення відповідача викладені вище, матеріали справи не містять ні акту виконаних робіт на виконання умов Договору, ні підписаних з позивачем Договорів про фінансування чи виділення коштів.
При цьому, відповідач у поданий до суду заявах по суті спору, як і в судовому засіданні 25.05.2021 року, неодноразово наголошував на тому, що неможливість виконання ним умов Договору виникла з вини замовника.
Однак, вину замовника, про яку зазначав відповідач, останній не доводив, оскільки, як зазначено у запереченні на відповідь на відзив, позивач має довести вчинення ним цих дій, що в свою чергу може спростувати твердження відповідача про їх невчинення.
Враховуючи викладене, відповідачем фактично визнано обставину невиконання ним умов Договору, проте, заперечуючи проти стягнення з нього суми авансу в розмірі 783 254,25 грн зазначає, що норми чинного законодавства не передбачають обов'язку відповідача повертати позивачу отримані ним як оплату послуг (які споживаються під час їх виконання) кошти.
Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте, позивач, не отримавши результату співпраці з відповідачем, у зв'язку з ненастанням успіху такої співпраці, просив відповідача повернути суму авансу.
Як передбачено ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Станом на момент розгляду справи Договір припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено та відсутності погодженої сторонами умови щодо пролонгації, а тому, повернення коштів за неотримані від відповідача послуги є правомірним, а заперечення відповідача щодо того, що договір не розірвано і відсутні підстави для стягнення коштів, не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Відповідальність за порушення істотних умов Договору не може нести інша особа.
Посилання відповідача на норму ст. 525 ЦК України, якою передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, є правомірним, та свідчить про неможливість в односторонньому порядку відмови відповідача від надання оплачених позивачем послуг.
За змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
При цьому, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження виконання ним умов Договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу суми оплати в розмірі 783 254,52 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачами не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Зважаючи на встановлені факти, та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю та стягненню з відповідача суми коштів в розмірі 783 254,25 грн.
Судовий збір, у розмірі 11 7847,81 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Харія Ярослава Михайловича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Содружество" (код ЄДРПОУ 14121018, адреса: 73025, м. Херсон, вул. Петренка, буд. 18) суму коштів в розмірі 783 254,25 грн (сімсот вісімдесят три тисячі двісті двадцять чотири гривни 25 копійок) та суму судового збору в розмірі 11 748,81 грн (одинадцять тисяч сімсот сорок вісім гривень 81 копійка).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 04.06.2021 року.
Суддя С.М. Морозов