ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2021Справа № 910/17296/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нап фінанс";
до Приватного підприємства "СТІТЕКС";
про стягнення 5 155 060,87 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: Янкова А.В., довіреність № б/н від 25.01.21 р.;
Від відповідача: Олексієнко Т. В., адвокат, довіреність № б/н від 05.06.2018 р.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" з позовом до Приватного підприємства "Стітекс", в якому просить стягнути з відповідача 5 155 060,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено заборгованість за кредитним договором № 15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму простроченої заборгованості за процентами у сумі 57 800,98 дол. США, що еквівалентно 1 652 108,07 грн, нарахованих за період з 01.04.2017 по 09.12.2017 та частину заборгованості основної заборгованості у сумі 122 555,00 дол. США, що еквівалентно 3 502 952,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року відкрито провадження у справі № 910/17296/20 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 26.01.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 замінено позивача у справі № 910/17296/20 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астер-Фінанс" (код ЄДРПОУ 40033382) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нап фінанс" (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Перемоги, будинок 2; код ЄДРПОУ 42628218).
У підготовчих засіданнях 26.01.2021 та 23.02.2021 оголошувалась перерва в слуханні справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/17296/20 до судового розгляду по суті на 06.04.2021 року.
У судовому засіданні 06.04.2021 оголошувалась перерва в слуханні справи по суті до 11.05.2021 р.
Під час розгляду спору по суті 11.05.2021 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.05.2021 р. проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» (надалі - Банк) та Приватним підприємством «САЛІУС» (надалі - позичальник) було укладено Кредитний договір №15/01-КР-25/2012 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого АТ «БАНК БОГУСЛАВ» відкрив відновлювальну відкличну кредитну лінію в гривні з загальним лімітом кредитної лінії в сумі 36 000 000,00 (тридцять шість мільйонів) гривень 00 копійок, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом-1 в сумі 8 000 000,00 грн. - 26% річних, та зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом-2 в сумі 28 000 000,00 грн. - 21% річних. Термін повернення кредиту - 1 становив 25.09.2015 року, термін повернення кредиту-2 становив 25.09.2015 року, або термін, встановлений у відповідності п.п. 4.З., 4.4. Кредитного договору.
Додатковими договорами вносились зміни до Кредитного договору, якими розміри кредитної лінії, відсотки за користування коштами та терміни повернення кредиту збільшувались та/або зменшувались.
Між Банком, ПП "СТІТЕКС" та ПП «Саліус» 30.08.2017 року укладено тристоронній Договір переведення боргу, відповідно до якого ПП «Саліус» переводе свій борг (обов'язки) на нового боржника - ПП "СТІТЕКС", внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як зобов'язану сторону у кредитному договорі, відповідно до якого Банком надано кредит в іноземній валюті - доларах США в сумі станом на 30.08.2017р. - 909 000,00 дол США строком дії - 20.09.2019р.
Надалі, на підставі рішення Правління Національного банку України від 06 листопада 2017 року №708-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БАНК БОГУСЛАВ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 06 листопада 2017 року № 4928 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «БАНК БОГУСЛАВ» та делеговано повноваження тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого розпочато процедуру виведення АТ «БАНК БОГУСЛАВ» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 13 год.00 хв. 06 листопада 2017 року по 05 грудня 2017 року включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 30.11.2017 № 774-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК БОГУСЛАВ», Фондом прийнято рішення від 01.12.2017 № 5267 «Про початок процедури ліквідації АТ «БАНК БОГУСЛАВ», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «БАНК БОГУСЛАВ» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «БАНК БОГУСЛАВ».
Позивач зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Банком реалізовано право вимоги за Кредитним договором шляхом укладення з громадянином України ОСОБА_1 Договору №1 від 15.06.2020 про відступлення прав вимоги.
11 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Астер-Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги №11/08/20 за яким, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до позичальників (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених в Додатку №1 до цього Договору.
Відповідно до додатку 1 до договору відступлення прав вимоги №11/08/20 вказується, що загальна заборгованість ПП «СТІТЕКС» в валюті договору становить 965 031,98 доларів США, з яких 907 231,00 доларів США заборгованість по тілу кредиту та 57 800,98 доларів США заборгованість по нарахованим процентам.
Вподальшому, між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АСТЕР-ФІНАНС» (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НАП ФІНАНС» (новим кредитором) укладено договір відступлення прав вимоги №19/01/21 за яким, первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору.
Відповідно до додатку 1 до договору відступлення прав вимоги №19/01/21 вказується, що загальна заборгованість ПП «СТІТЕКС» в валюті договору становить 965 031,98 доларів США, з яких 907 231,00 доларів США заборгованість по тілу кредиту та 57 800,98 доларів США заборгованість по нарахованим процентам.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012 в розмірі 965 031,98 (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч тридцять один) долар США 98 центів, з яких: заборгованість за кредитом - 907 231,00 доларів США 00 центів та заборгованість за відсотками за користування кредитом - 57 800,98 доларів США 98 центів. З Розрахунку ціни позову, доданого до позовної заяви, позивачем заявлена до стягнення сума простроченої заборгованості за процентами у сумі 57 800,98 дол. США (що в еквіваленті становить 1 652 108,07грн.), нарахованими за період з 01.04.2017р. по 09.12.2017р., та частина заборгованості за основною сумою боргу у сумі 122 555,00 дол США (що в еквіваленті становить суму 3 502 952,80 грн), а всього 180 355,98 дол США, що в еквіваленті становить суму 5 155 060,87 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2019 року Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду в рамках справи № 910/2758/18 визнано припиненим зобов'язання Приватного підприємства «Стітекс» на суму 897 601,88 доларів США за кредитним договором № 15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012, укладеним Приватним підприємством «Саліус» з Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав», обов'язки боржника за яким перейшли до Приватного підприємства «Стітекс» за договором про переведення боргу від 30.08.2017.
Постановою Верховного суду від 14.08.2019 у справі №910/2758/18 було встановлено наступне.
Набувши по відношенню до відповідача права вимоги грошових коштів за встановленими НБУ офіційними курсами валют загальною еквівалентною сумою 851 235, 35 дол. США, позивач надав 03.11.2017 відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на цю суму.
Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог отримано відповідачем 04.11.2017 (на суму 27 000 дол. США) та 06.11.2017 о 10 год. 45 хв. (на суму 150 000 дол. США). З огляду на наведене, суди установили, що станом на 10:45 год 06.11.2017 позивачем надано відповідачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог загальною еквівалентною сумою 934 500 дол. США. Зазначена сума відповідає кредиторським правам позивача, проте, є більшою його боргових зобов'язань, визначених відповідачем листом-вимогою №209/14 від 03.11.2017.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання Приватного підприємства «Стітекс» на суму 897 601,88 доларів США за кредитним договором № 15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012 є припиненими.
У матеріалах справи міститься повідомлення про заміну кредитора від 30.06.2020, підписане представником нового кредитора за кредитним договором № 15/01-КР- 25/2012 від 28.09.2012 ОСОБА_1 , яким повідомлено поручителей, що з 15.06.2020 року всі платежі за вищевказаним кредитним договором необхідно сплачувати на банківський рахунок нового кредитора. Також у вказаному повідомленні зазначалось, що загальний залишок заборгованості за кредитним договором, враховуючи рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/2758/18, становить 9 898,12 доларів США.
Поручителем за кредитним договором - ОСОБА_4 було здійснено погашення заборгованості у розмірі 9 898.12 дол. США на користь ОСОБА_1 , що підтверджується копіями квитанцій від 19.11.2020 в розмірі 149 000,00 грн. та від 20.11.2020 в розмірі 132300,00грн., загалом 281 300,00 грн., що еквівалентно 9 898.12 доларам США станом на день оплати.
Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначені в статті 202 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язань визначені в статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.
З викладеного вище слідує, що зобов'язання Приватного підприємства «Стітекс» на суму 907 500,00 доларів США за кредитним договором № 15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012 є припиненими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача частини заборгованості за основною сумою в розмірі 122 555,00 доларів США є безпідставними.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що ПАТ «Банк Богуслав» скористалося передбаченим частиною 2 статті 1050 ЦК України правом, направивши позичальнику 03.11.2017 вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором з підстав порушення позичальником п. 6.1.7. договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
При цьому в пункті 6.31 зазначеної постанови уточнено, що у разі втрати банком права нараховувати проценти після закінчення строку кредитування не підлягають задоволенню і вимоги про визнання відповідних нарахувань (штрафні санкції, інфляційні втрати, 3 % річних) за цими процентами.
Зважаючи на наведене, суд зазначає, що пред'явлення Банком вимоги до підприємства про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання кредитного зобов'язання, тобто Банком було змінено строк повернення кредиту.
З викладеного вище слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 05.07.2017 р. у справі № 6-459цс17.
З наявного у матеріалах справи договору відступлення права вимоги №19/01/21 від 19.01.2021 р., укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АСТЕР-ФІНАНС» (первісний кредитор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НАП ФІНАНС» (новий кредитор) вбачається, що первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги за кредитним договором № 15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012 в загальному розмірі 965 031,98 доларів США, що еквівалентно 25 669 754,16 грн.
В ч. 3 п. 1 вказаного договору зазначається, що первісний кредитор володіє Правами вимоги на підставі: договору №1 від 15.06.2020 про відступлення прав вимоги, укладеного між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ 'ТОВАРИСТВОМ «БАНК БОГУСЛАВ», ідентифікаційний код: 34540113 та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; Договору №11/08/2020 від 11.08.2020 про відступлення прав вимоги, укладеного між ОСОБА_1 , РНОКПГІ: НОМЕР_1 та Первісним кредитором.
Суд відзначає, що у матеріалах справи відсутній договір від 15.06.2020 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012, укладений між АТ «Банк Богуслав» та ОСОБА_6 огляду на викладене суд позбавлений можливості встановити обсяг і зміст прав, які перейшли до ОСОБА_1 як нового кредитора за договором від 15.06.2020 про відступлення права вимоги.
Також суд зауважує, що станом на день укладення договору відступлення права вимоги №19/01/21 від 19.01.2021 р. зобов'язання Приватного підприємства «Стітекс» на суму 907 500,00 доларів США за кредитним договором № 15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012 вже були припиненими, а відтак, відступлення права вимоги за договором №19/01/21 від 19.01.2021 р. здійснювалось відносно недійсної вимоги, що не існувала на момент переходу цих прав.
Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нап фінанс" про стягнення з Приватного підприємства "СТІТЕКС" заборгованості за кредитним договором № 15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012 є безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.06.2021
Суддя О.В. Мандриченко