ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2021Справа № 910/3274/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаві-Транс" (вул. Спортивна, буд. 10-Б, смт. Кольчино, Мукачівський р-н, Закарпатська обл. 89636, код ЄДРПОУ 38236409) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіст Партнер" (вул. Ризька, буд. 8-А, офіс 141, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 43825253) про стягнення 66 679, 00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітаві-Транс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіст Партнер" (далі - відповідач) про стягнення 66679, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за заявкою-договором перевезення вантажу №2 від 06.10.2020 в частині оплати за фактично здійснене міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Ранквайль (Австрія) - м. Київ, у зв'язку з чим в останнього наявна заборгованість у розмірі 66 679, 00 грн. Ухвалою від 04.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
У зв'язку з тим, що суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І. перебувала у відпустці, розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки. Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України. розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що якщо до розгляду справи у порядку спрощеного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 04.03.2021 отримана позивачем - 19.03.2021. З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2021 надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Ризька, буд. 8-А, офіс 141, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 43825253. Однак, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 19.03.2021 з приміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить реєстр відстеження поштової кореспонденції 0105477300517. Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логіст Партнер" (далі- відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітаві-Транс» (далі- позивач, перевізник) за допомогою засобів електронної пошти було погоджено та прийнято Заявку - договор на перевозку груза №2 від 06.10.2020 року, відповідно до яких перевізник зобов'язався здійснити перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за маршрутом з м. Ранкайваль (Австрія) до м. Києва, а замовник зобов'язався сплатити погоджену сторонами провізну плату.
На виконання умов Заявки-договору, TOB «ВІТАВІ-ТРАНС» (далі - позивач) виконало міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Ранквайль (Австрія) - м. Київ. Підтвердженням належного виконання перевезення є відтиск печатки вантажоодержувача в графі 24 накладної CMR та відсутність будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в цій графі. Вартість перевезення, згідно пункту «Ставка за рейс» Заявки-договору, - 2000,00 євро.
За змістом цього пункту, - оплата здійснюється протягом 14 банківських днів, після отримання оригіналів документів (без конкретизації).
Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін: найменування та кількість вантажу, його пакування: умови та термін перевезення: місце та час навантаження і розвантаження: вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 66 679,00 грн.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В Заявці-договору зазначені усі обов'язкові для подібного виду правочинів істотні умови. Так, статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін: найменування та кількість вантажу, його пакування: умови та термін перевезення: місце та час навантаження і розвантаження: вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, розглянувши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаві-Транс" об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення, підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України.
Згідно з положенням статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Заявку - договор на перевозку груза № 2 від 06.10.2020 як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Для міжнародних перевезень використовується товарно-транспортна накладна міжнародної форми (CMR).
Відповідно до статей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Частиною 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Дійсно, в матеріалах справи міститься міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) серія A №464297, яку у графі 22 підписав та завірив відповідач, як відправник вантажу, в графі 23 - виконавець перевезення, у звёязку з чим підтверджується прийняття вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітаві-Транс» до перевезення на підставі Заявки - договора на поставку груза № 2 від 06.10.2020 р. та здійснення його перевезення за маршрутом з міста Ранквайль (Австрія) до міста Києва.
Згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01 серпня 2006 року № 57-V, Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві (далі - Конвенція).
За змістом статті 1 Конвенції, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на проживання і громадянство сторін. У відповідності до статті 9 Конституції України, частини 1 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", дана Конвенція є невід'ємною частиною національного законодавства України, тому вона підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин. В частині 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Статтею 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Таким чином, вказана міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) серія А №464297 є належним доказом, що підтверджує факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітаві-Транс" (далі-позивач) перевезення вантажу, замовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Логіст Партнер" (далі-відповідач). Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з Заявкою - договора на поставку груза № 2 від 06.10.2020 р. сторони погодили, що вартість перевезення становить 2000 євро, що згідно з перерахунком на гривні складає 66 679, 60 грн. Оплата здійснюється протягом 14 днів. У позовній заяві позивач вказує, що документи, які є підставою для здійснення оплати за міжнародне перевезення, відповідно до Заявки - договора на поставку груза № 2 були направлені на адресу замовника перевезення кілька разів, останній раз - 22 січня 2021 р. на юридичну адресу рекомендованим листом №8960010171345 з описом вкладення. Однак, судом встановлено, що в матеріалах справи наявна лише копія накладної Нової Пошти №59000577115353, без опису вкладення у цінний лист та відсутні будь-які інші докази, які могли б підтверджувати факт щодо направлення позивачем рахунків про здійснення оплати за міжнародне перевезення на адресу відповідача, відповідно до Заявки - договора на поставку груза № 2 від 06.10.2020.
Частиною 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Пунктом 1 статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не виконав обов'язкову умову, всупереч вимогам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про направлення на адресу відповідача документів, які є підставою для здійснення оплати за міжнародне перевезення, відповідно до умов Заявки-договора на перевозку груза № 2 від 06.10.2020. У зв'язку з чим, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаві-Транс" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2021
Суддя Н.І. Ягічева