ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.05.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/53/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм"
до відповідача: Дочірнього підприємства "Авангард-Агро" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"
про стягнення заборгованості в сумі 496037 грн 79 к., з яких: 354559 грн 20 к. основний борг, 34622 грн 64 к. 3 % річних, 73875 грн 95 к. інфляційні втрати, 32980 грн 00 к. пеня,
представники сторін в судове засідання не з'явилися.
З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суть спору.
ТОВ "АТ Біофарм" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДП "Авангард-Агро" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" про стягнення заборгованості в сумі 496037 грн 79 к., з яких: 354559 грн 20 к. основний борг, 34622 грн 64 к. 3 % річних, 73875 грн 95 к. інфляційні втрати, 32980 грн 00 к. пеня.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 27.01.2021 суд залишив без руху позовну заяву, встановив позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі суду доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 11.02.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 09.03.2021, встановити строки для подачі суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Підготовче засідання 09.03.2021 суд відклав на 08.04.2021, про що постановив протокольну ухвалу.
Ухвалою від 08.04.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, з власної ініціативи, та відклав підготовче засідання на 07.05.2021.
Протокольною ухвалою від 07.05.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.05.2021.
Про дату та час розгляду справи сторони належним чином були повідомлені, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень.
Позиції сторін.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати за поставлений товар. За прострочення виконання грошового зобов'язання, окрім суми основного боргу, відповідачу нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
Позиція відповідача обґрунтована тим, що: позивач документально не підтвердив факту наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар; строки поставки товару є простроченими; позивач не виставляв рахунки на оплату; сплив строку позовної давності для звернення до суду з заявленими вимогами.
Фактичні обставини справи.
03.01.2018 між ТОВ "АТ Біофарм" (постачальник) та ДП "Авангард-Агро" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" (покупець) укладено договір поставки № 030118/004, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити ветеринарні препарати, добавки, вакцини, миючі та дезінфікуючі засоби, та іншу ветеринарну продукцію, а покупець прийняти та оплатити товар.
Сторони у п. 13.2 договору погодили, що він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018.
Кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у додатку до договору, в якому зазначені кількісні і якісні характеристики товару (специфікація), які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід'ємною частиною від дати їх підписання сторонами (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору одержаний товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - відповідно до візуального огляду та сертифіката якості під час передачі товару представнику покупця та по кількості - відповідно до даних, зазначених в видаткових накладних. Остаточна кількість поставленого товару визначається згідно до даних, зазначених в накладних на товар.
Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що поставка здійснюється на умовах "СРТ" правил Інкотермс - 2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку товару до покупця згідно умов договору.
Розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника шляхом попередньої оплати товару, або за іншою (письмовою чи усною) домовленістю (п. 4.2 договору).
Ціна за договором становить суму всіх видаткових накладних на товар (п. 4.5 договору).
Відповідно до п. 5.4 договору покупець гарантує сплату грошових коштів на умовах, визначених договором.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 659604 грн 00 к., що підтверджується видатковими накладними: № 41 від 10.01.2018 на суму 277200 грн 00 к., № 105 від 17.01.2018 на суму 178200 грн 00 к., № 1331 від 12.07.2018 на суму 204204 грн 00 к.
Позивачем виставлялися рахунки на оплату: № 37 від 09.01.2018 на суму 277200 грн 00 к. з терміном дії рахунку на оплату до 12.01.2018, № 91 від 15.01.2018 на суму 178200 грн 00 к. з терміном дії рахунку на оплату до 18.01.2018, № 1272 від 03.07.2018 на суму 204204 грн 00 к. з терміном дії рахунку на оплату до 06.07.2018.
Частково відповідач розрахувався за товар, зокрема в сумі 305044 грн 80 к., згідно платіжних доручень: № 120546 від 09.07.2018 року на суму 204204 грн 00 к., № 142849 від 19.07.2018 на суму 40840 грн 80 к., № 961945 від 22.02.2019 на суму 60000 грн 00 к.
Пунктом 6. 4 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5 % від суми простроченого грошового зобов'язання.
На підставі наведеного пункту договору відповідачу нараховано пеню в сумі 32980 грн 00 к.: по видатковій накладній за період прострочення з 13.01.2018 до 12.07.2018, при цьому враховано часткову проплату, по видатковій накладній № 105 від 17.01.2018 за період прострочення з 19.01.2018 до 19.07.2018, по видатковій накладній № 1331 від 12.07.2018 за період прострочення з 07.07.2018 до 07.01.2019.
На підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 34622 грн 64 к.: по видатковій накладній за період прострочення з 13.01.2018 до 22.02.2019, при цьому враховано часткові проплати, по видатковій накладній № 105 від 17.01.2018 за період прострочення з 19.01.2018 до 15.01.2021, при цьому враховано часткові проплати, по видатковій накладній № 1331 від 12.07.2018 за період прострочення з 07.07.2018 до 15.01.2021 та інфляційні втрати в сумі 73875 грн 95 к.: по видатковій накладній за період прострочення з 13.01.2018 до 22.02.2019, при цьому враховано часткову проплату, по видатковій накладній № 105 від 17.01.2018 за період прострочення з 19.01.2018 до 15.01.2021, при цьому враховано часткову проплату, по видатковій накладній № 105 від 17.01.2018 за період прострочення з 07.07.2018 до 15.01.2021.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на матеріали справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 659604 грн 00 к., про що свідчать видаткові накладні.
Частково відповідач розрахувався за товар, несплаченим залишився борг в сумі 354559 грн 20 к.
Твердження відповідача про те, що ним не були отримані рахунки на оплату не беруться судом до уваги, оскільки умови договору не містять положень, які вказують на обов'язок позивача виставляти такі рахунки.
Пункт 4.2 договору чітко вказує, що розрахунки за товар повинні здійснюватись шляхом попередньої оплати або за іншою домовленістю. Як вбачається з матеріалів справи іншої домовленості між сторонами не було досягнуто.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Згідно ч. 1-2 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
Отже, строк оплати за поставлений товар настав в день його отримання відповідачем.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4 ст. 538 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено факт простроченння з боку відповідача виконання зобов'язання за договором щодо оплати за отриманий товар. Вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується доводів відповідача про те, що строк поставки є простроченим, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права на застосування певної відповідальності щодо позивача за порушення виконання зобов'язань шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Разом з тим, на даний момент, такі обставини не підлягають дослідженню, оскільки не входять в предмет доказування у цій справі.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
В контексті наведеного суд визнає право позивача на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Суд здійснив перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", при цьому врахував часткові проплати.
За розрахунком суду 3 % річних становлять 29667 грн 02 к., інфляційні втрати - 67596 грн 35 к. Вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В частині стягнення 3 % річних в сумі 4955 грн 62 к. та 6279 грн 60 к. інфляційних втрат слід відмовити.
Що стосується нарахування пені, суд вказує на приписи ст. 549 ЦК України, якими визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що позивач, на підставі п. 6. 4 договору правомірно здійснив нарахування пені та обмежив її розмір 5 % від суми простроченого грошового зобов'язання.
Розрахунок пені здійснено арифметично вірно.
Разом з тим, суд розглянувши клопотання відповідача про застосування позовної давності, про яке вказано у відзиві на позовну заяву, вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частинами 1 та 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
В даному випадку перебіг позовної давності переривався, у зв'язку з проведенням часткових проплат, тобто переривався у зв'язку з вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.
З урахуванням ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності після переривання почався заново.
Враховуючи наведені обставини суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат заявлені в межах встановленої законом загальної трирічної позовної давності, вимоги про стягнення пені - заявлені поза межами встановленого річного строку позовної давності.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 183/1617/16).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.
Висновок суду.
В контексті наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову: в частині стягнення 354559 грн 20 к. основного боргу, 29667 грн 02 к. 3 % річних та 67596 грн 35 к. інфляційних втрат позов слід задоволити, в частині стягнення 4955 грн 62 к. 3 % річних, 6279 грн 60 к. інфляційних втрат та 32980 грн 00 к. пені - відмовити.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 6777 грн 34 к. слід покласти на відповідача (пропорційно розміру задоволених вимог); 663 грн 23 к. - залишити за позивачем (враховуючи відмову в позові).
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 191, 231, 236, 238, 250 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" до відповідача Дочірнього підприємства "Авангард-Агро" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення заборгованості в сумі 496037 грн 79 к., з яких: 354559 грн 20 к. основний борг, 34622 грн 64 к. 3 % річних, 73875 грн 95 к. інфляційні втрати, 32980 грн 00 к. пеня - задоволити частково.
Cтягнути з Дочірнього підприємства "Авангард-Агро" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" заборгованість в сумі 451822 (чотириста п'ятдесят одна тисяча вісімсот двадцять дві) грн 57 к., з яких: 354559 (триста п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 20 к. основний борг, 29667 (двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 02 к. 3 % річних, 67596 (шістдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн 35 к. інфляційні втрати, 6777 (шість тисяч сімсот сімдесят сім) грн 34 к. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення заборгованості в сумі 44215 (сорок чотири тисячі двісті п'ятнадцять) грн 22 к., з яких: 4955 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 62 к. 3 % річних, 6279 (шість тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн 60 к. інфляційні втрати, 32980 (тридцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн 00 к. пеня - відмовити.
Судовий збір в сумі 663 (шістсот шістдесят три) грн 23 к. залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписане 04.06.2021.
Суддя Т. В. Стефанів