Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"24" травня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/48/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Костюкович В.М., довіреність № 007-170-1220 від 30.12.2020,
від відповідача: Приймак С.В. - керівник, розпорядження № 46/05-01 від 21.04.2021,
Чайковська О.С. - начальник юридичного відділу, наказ №75/к від 01.06.2017 та довіреність №263 від 07.05.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом
до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"
про стягнення 225786 грн.98 коп.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 225786,98 грн. заборгованості, з яких: 219935,76 грн. штрафу, 4680,98 грн. пені, 1170,24 грн. 3% річних за договором реструктуризації заборгованості №58А100-8150-20 від 16.10.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором реструктуризації заборгованості №58А100-8150-20 від 16.10.2020.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
01.03.2021 до суду надійшов відзив КП "Бердичівтеплоенерго", відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач також звертав увагу суду на те, що остаточна сплата реструктуризованого боргу була сплачена 18.12.2020, а платежі сплачувалися відповідачем щоденно, проте не в повному обсязі. Крім цього, відповідач відзначив, що несвоєчасне проведення розрахунків виникло не внаслідок умисного ухилення від своїх зобов'язань, а через ряд причин, зокрема: несвоєчасний та неповний розрахунок споживачів за поставлену теплову енергію, зміна порядку розрахунку за послуги з розподілу природного газу (постанова НКРЕП від 07.10.2019 № 2080), неможливість вільно розпоряджатися власними коштами (Постанова КМУ № 217), неможливість впливати на алгоритм розподілу коштів з рахунку зі спеціальним режимом, збитковість тарифів, невчасне виділення державою різниці в тарифах, необхідність проведення термінових ремонтів для усунення аварійних ситуацій.
Разом з тим, відповідач просив суд в разі недостатності таких доводів для відмови в позові, зменшити штрафні санкції згідно умов ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Ухвалою суду від 01.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/48/21 до судового розгляду по суті, призначено судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі. Крім цього представник позивача просив врахувати майновий стан позивача, ступінь виконання зобов'язань та співрозмірність заявлених штрафних санкцій.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд врахувати доводи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Також просить врахувати фінансовий стан відповідача та ступінь виконання відповідачем зобов'язань по договору реструктуризації. Крім цього представники відповідача просили зменшити нараховані суми пені та штрафу.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2020 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (кредитор/позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (боржник/відповідач) укладено договір реструктуризації заборгованості №58А100-8150-20 від 16.10.2020 (Договір) (а.с. 9-10).
Відповідно до п.1.1. Договору боржник визнає заборгованість перед кредитором, а останній підтверджує, заборгованість в розмірі 4398715,28 грн. з урахуванням ПДВ (далі - Борг, Заборгованість), яка виникла в період червень - вересень за договором на розподіл природного газу.
Згідно з п.1.3. Договору, кредитор надає боржнику розстрочку, з моменту укладення договору, в погашенні заборгованості визначеної в п. 1.1 договору в строк до 30 листопада 2020 року.
За умовами пункту 1.4 Договору, графік погашення заборгованості погоджений сторонами у таблиці наведеній нижче. Сторони погодили, що графік погашення заборгованості наведений у таблиці відповідає їхнім інтересам і є реальним до виконання.
Пунктом 1.5. Договору передбачено, що погашення заборгованості відбувається в порядку та розмірах визначених в графіку погашенні заборгованості, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у національній валюті з розрахункового рахунку боржника на розрахунковий рахунок кредитора визначений в розділі "Реквізити Сторін", даного Договору.
Відповідно до графіка погашення заборгованості загальна сума боргу становить 4428480,66 грн. та сплачується боржником наступними платежами: в розмірі 1000000 грн. - в строк до 26.10.2020 (включно), в розмірі 3398715,28 грн. - в строк до 30.11.2020 (включно) та в розмірі 29765,38 грн. - в строк до 20.10.2020 року (включно).
Відповідно до п.5.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання боржником зобов'язань за даним договором.
Договір реструктуризації заборгованості №58А100-8150-20 від 16.10.2020 підписаний представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.
Посилаючись на те, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором відповідач заборгованість оплатив не в повному обсязі та з порушенням погоджених строків, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 219935,76 грн. штрафу, 4680,98 грн. пені, 1170,24 грн. 3% річних.
Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що у даному випадку, за умовами договору реструктуризації, відповідач зобов'язався погашати заборгованість в чітко визначені строки. Проте, взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконав.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За ч. 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.1 Договору реструктуризації заборгованості, у випадку порушення боржником графіку погашення заборгованості, погодженого в п.1.5 даного договору, останній зобов'язується сплатити на користь кредитора штраф в розмірі 5,0% (п'яти відсотків) від суми заборгованості визначеної в п. 1.1 договору, а саме 219935,00 грн.
Умовами п. 3.2 Договору реструктуризації заборгованості сторони визначили, що у випадку прострочення боржником сплати обов'язкових платежів, згідно з графіку погашення заборгованості, погодженого в п.1.4 даного договору, останній зобов'язується сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день такого прострочення.
На підставі наведених норм та погоджених сторонами умов договору щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач на суму заборгованості в розмірі 2938178,03 грн. нарахував відповідачу 219935,00 грн. штрафу та за період з 01.12.2020 по 17.12.2020 пеню в сумі 468098 грн. і 1170,24 грн. - 3% річних.
Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу, пені та 3% річних, судом встановлено, що вказані нарахування штрафу, пені та 3% річних, проведені арифметично вірно та у відповідності з умовами Договору і приписами чинного законодавства.
Відповідачем у відзиві на позов з урахуванням доповнень, заявлено клопотання про зменшення суми пені та штрафу з посиланням на скрутне матеріальне становище підприємства відповідача, наявність заборгованості кінцевих споживачів за спожиті послуги з теплопостачання, а також на незначне прострочення виконання зобов'язання - лише 18 днів, впродовж яких відповідач здійснював оплати для термінового погашення заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, посилаючись на те, що позивач також знаходиться у скрутному фінансовому становищі.
Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення пені та штрафу судом враховується, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафних санкцій зменшувати їх розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи та виключно за клопотанням сторони. Підстави та розмір, на який зменшуються стягувані штрафні санкції, повинні бути мотивовані та обґрунтовані.
Так, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.
Судом враховується, що відповідач перебуває у складному фінансовому стані, який обумовлений сезонним характером виробництва та збитковістю послуг теплопостачання. Також у вирішенні питання про зменшення нарахованої до стягнення суми пені, враховує, що борг по договору відповідачем повністю сплачений.
З огляду на наведене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надані відповідачем в підтвердження обставин, що зумовили несвоєчасну оплату зобов'язань за Договором, з огляду на високій ступінь виконання зобов'язання боржником (погашення відповідачем заборгованості), майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд відзначає, що наведені відповідачем факти в сукупності з поданими доказами, свідчать про наявність виняткових обставин, за яких можливим є зменшення розміру штрафних санкцій. Окрім цього, судом враховується, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.
Водночас, суд враховує і доводи позивача про те, що несвоєчасне здійснення розрахунків відповідача має негативний вплив на платоспроможність позивача та наявність непокритого збитку у зв'язку з чим, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу та пені до 50% від обґрунтовано заявлених сум 219935 грн. штрафу та 4680,98 грн. пені та стягнути їх в сумі 109967,88 грн. штрафу та 2340,49 грн. пені.
Щодо вимог позивача про стягнення 1170,24 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, сума 3% річних обрахована вірно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Як визначає ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. Також суд зменшує розмір штрафних санкцій, що стягуються з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" а саме штрафу на 50% - до 109967,88 грн. та пені на 50% - до 2340,49 грн.
Як роз'яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір штрафу на 50% - до 109967,88 грн.
3. Зменшити розмір пені на 50% - до 2340,49 грн.
4. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська область, вул. Шевченка, 23, ід. код 32794899)
- на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, ід. код 03344071) 109967,88 грн. штрафу, 2340,49 грн. пені, 11702,24 грн. 3% річних, а також 3386,98 грн. сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 03.06.21
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2 - позивачу (рек.)
на ел. пошту: office@ztgaz.com.ua
3 - відповідачу (рек.)
на ел. пошту: kpbte@ukr.net