вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про розстрочення виконання судового наказу
03.06.2021м. Дніпро№ 904/4894/20
Суддя Красота О.І., розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" про розстрочення виконання рішення господарського суду від 02.02.2021
у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ", м.Нікополь
про стягнення штрафних санкцій в сумі 754 694,67 грн.
Представники:
від позивача Становова Ю.В. - дов.№НМВ 082927 від 11.02.21 адвокат
від відповідача Кононович О.М. - дов. від 02.04.21 адвокат
від відповідача Мельничук В.Ю. - дов. від 01.09.21 адвокат
Рішенням господарського суду від 02.02.2021 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 235 214,67 грн. - пені та 519 480,00 грн. - штрафу за неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки від 27.04.2020 №ЦЗВ-01-01120-01 та судовий збір у сумі 11 320,42 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 у справі № 904/4894/20 - залишено без змін.
21.05.2021 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021 видано наказ.
24.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" подало заяву і просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 у справі №904/4894/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 235 214,67 грн. - пені та 519 480,00 грн. - штрафу за неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки від 27.04.2020 №ЦЗВ-01-01120-01 на 6 місяців рівними частинами з дня прийняття судом відповідного рішення. Судове засідання щодо розгляду зазначеної заяви здійснювати за обов'язковою участю повноважного представника Заявника.
На теперішній час фінансово-господарська діяльність Товариством не здійснюється на належному рівні, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, що виникло в результаті поширення протягом 2020 року на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та призупиненням, у зв'язку з цим здійснення своєї господарської діяльності значною кількістю підприємств-замовників, які постійно придбавали у Товариства готову продукцію, на виготовленні якої спеціалізується ТОВ «М-ЛИТ».
Крім того, Заявник зазначає, що на розрахункових рахунках Товариства в установах банків відсутні грошові кошти у розмірі 754 694,67 грн., що було б достатнім для вжиття заходів з боку ТОВ «М-ЛИТ» у добровільному порядку виконати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021.
Згідно Балансу (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2019, Товариство за період 01.01.2019 по 31.12.2019 мало збиток у показниках фінансової звітності (рядок 1420 Балансу), де на кінець звітного періоду нерозподілений прибуток (непокритий збиток) склав 36 918 000 грн.
Відповідно до Балансу (Звіту про фінансовий стан) товариства на 30.06.2020, згідно з яким Товариство за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 мало збиток у показниках фінансової звітності (рядок 1420 Балансу), де на кінець звітного періоду нерозподілений прибуток (непокритий збиток) склав 75 387 000 грн.
В підтвердження наявності збитків у товариства станом на день подання цієї заяви відповідач надає Баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2021.
Наразі товариство несе величезні збитки, які виникли внаслідок укладення договорів купівлі-продажу та комісії з ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ», оскільки недобросовісним контрагентом фактично викрадено рухоме майно (магістральні тепловози) на суму 15 000 000грн. (в особливо великих розмірах), в зв'язку чим за заявою ТОВ «М-ЛИТ» відкрито кримінальне провадження №12019060060001402 та ведеться слідство з вказаних підстав.
Одночасно з цим, в порядку адміністративного судочинства розглядається позовна заява товариства до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020р. №005400520 та №0005390520 про нарахування податку на прибуток у розмірі 8 411 991грн. та застосування штрафної санкції на суму 4 205 995грн., на загальну суму 12 617 986грн.
Крім зазначеного, до Товариства постійно подаються позовні заяви до судів цивільної юрисдикції від колишніх працівників з вимогами виплатити заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку. Станом на день звернення з цією заявою заборгованість по зарплаті становить 4 823 756,79 грн., у тому числі заборгованість з ПДФО 1178 749,94 грн. та ЄСВ 1033 806,76 грн., що підтверджується довідкою №112 від 24.05.2021р. та рішеннями судів цивільної юрисдикції.
27 квітня 2020 між Заявником та філією «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ укладено договір поставки № ЦЗВ-01-01120-01 в, відповідно до якого ТОВ «М-ЛИТ» (за договором - Постачальник) зобов'язався виготовити та поставити Укрзалізниці (за договором - Замовник) продукцію, відповідно до специфікації, а саме: колодка гальмівна локомотивна гребенева тип «М» ГОСТ 30249-97 у кількості 6 500 штук на суму 2 886 000,00 грн.
21.10.2020 за заявою ТОВ «М-ЛИТ», Торгово-промисловою палатою України засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки № ЦЗВ-01-01120-01 від 27.04.2020, з видачею відповідного Сертифікату № 3100-20-1705, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): аварія (вихід з ладу обладнання), яка унеможливила виконання зобов'язань в зазначений в договорі термін.
Період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання -04.05.2020, дата закінчення - 26.06.2020.
З урахуванням вище викладеного, в зв'язку з наявністю обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, що набрало законної сили, ТОВ «М-ЛИТ» пропонує наступний графік розстрочення заборгованості за рішенням на 6 (шість) місяців:
1. до 30.06.2021 - 125 782,35 грн.
2. до 31.07.2021 - 125 782,35 грн.
3. до 31.08.2021 - 125 782,35 грн.
4. до 30.09.2021 - 125 782,35 грн.
5. до 31.10.2021 - 125 782,35 грн.
6. до 30.11.2021 - 125 782,92 грн.
Всього6 754 694,67 грн.
Ухвалою господарського суду від 25.05.2021 призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 03.06.2021 о 10:00.
Позивач подав заперечення та просив суд відмовити в задоволенні заяви щодо розстрочення виконання рішення у справі, посилаючись на те, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність скрутного матеріального становища. Аналізуючи Баланс Відповідача станом на 31.03.2021 на думку Позивача у боржника наявні ресурси для виконання рішення господарського суду від 02.02.2021 у справі №904/4894/20. У кримінального провадженні не значиться потерпілим або заявником Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ", що не може бути доказом спричинення третіми особами збитків саме Відповідачу. Щодо заборгованості по заробітній платі колишні працівники звернулися до суду за захистом своїх законних інтересів та порушених прав, що в свою чергу, не може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення у справі №904/4894/20.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення, господарський суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.
В той же час, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Господарський суд зазначає, що в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).
Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.
Оскільки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для Боржника при виконанні судового наказу у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для Стягувача при затримці виконання судового наказу, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що Боржником не доведено належними доказами, що відстрочення виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу Стягувачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.
Таким чином, сукупність усіх обставин справи не дозволяє дійти висновку щодо добросовісної поведінки Боржника, а отже, не доведеними є обставини дійсних намірів Боржника.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень статей 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що Заявником не надано належних та допустимих доказів перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" у більш скрутному фінансовому становищі ніж Стягувач; судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання судового наказу, які могли б слугувати підставою для розстрочення виконання судового рішення.
При цьому, надання розстрочення виконання судового рішення у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів Стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до слідуючих висновків:
- Заявником не надано доказів, які б підтверджували наявність виключних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення;
- посилання Заявника на скрутне фінансово-економічне становище не є винятковою обставиною в розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання розстрочення виконання судового рішення;
- скрутне фінансово-економічне становище Заявника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу певних об'єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового наказу або роблять його неможливим;
- розстрочення виконання судового рішення призведе до надання переваг Боржнику у порівнянні зі Стягувачем за відсутності для цього підстав;
- із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів Стягувача та Боржника порушує основи судового наказу, позбавляє кредитора можливості захистити свої права. Надання за вищезазначених обставин Боржникові можливості тимчасово не виконувати судовий наказ (розстрочення) буде порушенням права власності Позивача у розумінні частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення відсутні.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" про розстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" про розстрочення виконання рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 03.06.2021.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.І. Красота