04.06.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5968/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 22.02.2021р. у справі № 904/5968/20
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Інгосстрах”, м. Дніпро
до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхове товариство “Домінанта”, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Моторне (транспортне) страхове бюро України, м. Київ
про зобов'язання визнати кредиторські вимоги у сумі 42 750,63 грн., -
У листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Інгосстрах” (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхове товариство “Домінанта” (відповідач) про зобов'язання визнати кредиторські вимоги в розмірі 42 750,63 грн., які є невиплаченою сумою страхового відшкодування, та включення даної вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021р. у справі № 904/5968/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; зобов'язано відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю “Страхове товариство “Домінанта” (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1, код ЄДРПОУ 35265086) визнати кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Інгосстрах” (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, узвіз Кодацький, буд. 2, код ЄДРПОУ 33248430) в сумі 42 750,63грн., що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включити дані вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу; стягнуто з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю “Страхове товариство “Домінанта” (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1, код ЄДРПОУ 35265086) на користь позивача - Приватного акціонерного товариства “Страхова компанії “Інгосстрах” (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, узвіз Кодацький, буд. 2, код ЄДРПОУ 33248430): 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Моторне (транспортне) страхове бюро України, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021р. у справі № 904/5968/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема вказує на те, що позивачем порушений строк заявлення кредиторських вимог. При цьому скаржник зазначає, що чинне законодавство не передбачає поновлення такого строку, проте не позбавляє права кредитора отримати борг після задоволення вимог всіх кредиторів, що звернулися завчасно, в порядку встановленому ст. 112 ЦК України. Також, скаржник вказує на те, що у відповідності до ст. 112 ЦК України кредитор має звернутися із позовом до суду лише у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, а на думку апелянта, матеріали справи не містять доказів про відмову ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду. Таким чином, на думку скаржника, позивач має право звернутися з позовом до суду з вимогою виключно про зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача розглянути його кредиторську вимогу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021р. у справі № 904/5968/20 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач та відповідач не скористалися своїм правом та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.07.2017р. між ПрАТ “СК “Інгосстрах” та ТОВ “Автокредит Плюс” (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АВН0СРS-176W043. Термін дії договору з 25.07.2017р. по 24.07.2018р.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язався в разі настання страхового випадку відшкодувати збитки в межах страхової суми в порядку та на умовах, передбачених договором.
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем GEELY GC6 , р.н. НОМЕР_1 .
17.01.2018р. о 16 год. 00 хв. в м. Харкові на перехресті вул. Рилєєва - вул. Полтавський шлях відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля GEELY GC6, р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ 21063, р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 19.03.18р. у справі № 642/423/18 винним у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля ВАЗ 21063, р.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .
У відповідності до звіту від 09.03.2018р. № 1708129/2018 розмір заподіяної шкоди автомобілю страхувальника складає 52 109,20 грн. без ПДВ. Сума страхового відшкодування до виплати згідно з умовами договору на підставі страхового акту від 16.04.2018р. № 54-1448967 складає 43 250,63 грн. без ПДВ. Зазначене страхове відшкодування виплачено страхувальнику в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням від 24.04.2018 р. № 1030584.
Цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи - ОСОБА_2 застрахована у відповідача, поліс АМ/1354807.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 13.06.2019 внесено запис про рішення засновників (учасників) Товариства з додатковою відповідальністю “Страхове товариство “Домінанта” щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Інгосстрах” 16.09.2020р. звернулося із заявою № 16-09/02-01 від 16.09.20р. про грошові вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхове товариство “Домінанта”. Вказана заява відповідачем не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 01.10.2020р. повернута за зворотною адресою.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що відповідач безпідставно ухиляється від визнання кредиторських вимог, що виникли у позивача внаслідок переходу до нього права зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як страховика винної особи.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог у сумі 42 750,63грн. і включення їх до реєстру кредиторів після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією відповідача для їх пред'явлення, що не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Оскільки відповідач ухилився від розгляду кредиторських вимог позивача, це надало останньому право звернутися у місячний строк, встановлений ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, до суду із цим позовом.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно апеляційного розгляду у цій справі є судове рішення в частині правомірності визнання та включення кредиторських вимог позивача у сумі 42 750,63 грн. до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, у зв'язку із припиненням його діяльності, за рішенням засновників.
Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що за приписами ст. 112 Цивільного кодексу України, кредитор має звернутися із позовом до суду лише у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор, проте, в матеріалах справи відсутні докази відмови ліквідаційної комісії відповідача у задоволенні вимог кредитора (позивача) або ухилення від їх розгляду кредитор, тому, на думку апелянта, позивач має право звернутися з позовом до суду з вимогою виключно про зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача розглянути його кредиторську вимогу.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України “Про страхування”, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Оскільки позивач, виплатив застрахованій ним особі страхове відшкодування, то він мав право звернутися з відповідною вимогою про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу до страховика винної особи - відповідача.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Пунктом 36.4 ст. 36 Закону встановлено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування на підставі страхового акту 16.04.2018р. № 54-1448967 складає 43 250,63 грн. без ПДВ. Зазначене страхове відшкодування виплачено страхувальнику в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням від 24.04.2018р. № 1030584.
Згідно зі ст. 12 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, за полісом АМ/1354807 становить 100 000,00 грн. У відповідності до Витягу з ЦБД МТСБУ франшиза за полісом АМ/1354807 становить 500,00 грн.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, розмір страхового відшкодування складає 42 750,63 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.09.2020р. позивачем направлено на адресу відповідача заяву № 16-09/02-01 про визнання грошових вимог та включення до реєстру грошових вимог, до яких зокрема включено суму страхованого відшкодування у розмірі 42 750,63 грн.
Вказана заява була надіслана за належною адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідачем не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта, про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 01.10.2020 р. повернута за зворотною адресою.
Позивач, з посиланням на ухилення відповідача від розгляду та визнання вимог позивача, просив господарський суд визнати кредиторські вимоги в сумі 42 750,63 грн., що є невиплаченою сумою страхового відшкодування, та включення даної вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу.
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно з ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Статтею 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем надано позивачу відповідь на його кредиторську вимогу, а також не містять доказів протилежного, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача надало останньому право звернутися у місячний строк, встановлений ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, до суду із позовом до ліквідатора (ліквідаційної комісії).
Враховуючи, що заява позивача № 16-09/02-01 від 16.09.2020р. про грошові вимоги відповідачем не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 01.10.2020р., повернута за зворотною адресою, позивач був обізнаний про те, що ліквідаційна комісія відповідача ухилилась від розгляду його кредиторських вимог, тому з 02.10.2020р. розпочався місячний строк для звернення до суду з відповідним позовом, відтак, позивач звернувся з позовом до суду 02.11.2020р., тобто з дотриманням строку, встановленого ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати кредиторські вимоги в розмірі 42 750,63 грн. та включити ці вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2018 у справі № 912/1433/16 положення Цивільного кодексу України не передбачають можливості пред'явлення вимог безпосередньо до суду, а чітко визначають, що захист прав кредитора у суді в порядку ч. 3 ст. 112 ЦК України відбувається виключно у разі відмови або ухилення ліквідаційної комісії від розгляду вимог кредитора.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про ухилення відповідача від отримання заяви кредитора, направленої на юридичну адресу боржника, як і ухилення від розгляду такої вимоги та, відповідно, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 22.02.2021р. відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті скаржником судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 153,00 грн. слід покласти на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021р. у справі № 904/5968/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021р. у справі № 904/5968/20 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд