проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"03" червня 2021 р. Справа № 922/3935/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Ільїн О.В. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання - Чумак Д.В.
за участю представників сторін:
від апелянта - арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д., свідоцтво 1759 від 30.03.2016, ухвала ГСХО від 01.10.2020;
від ініціюючого кредитора - адвокат Сасіна К.О., згідно ордеру АХ№1054205 від 03.06.2021;
від інших кредиторів - не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКС Компані" арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича(вх. №1336 Х/1)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.04.2021, постановлену у складі судді Міньковського С.В.
у справі №922/3935/19
за заявою Фізичної особи-підприємця Капустіна Володимира Володимировича, м. Харків
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКС Компані", м. Харків
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2021 у справі №922/3935/19 повернуто клопотання/заяву за вх. №9137 від 21.04.2021 про стягнення коштів заявнику ліквідатору ТОВ "ДАКС Компані" без розгляду на підставі п. 6 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКС Компані" арбітражний керуючий Мухітдінов Рустам Джурайович, який просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.04.2021 у справі №922/3935/19 та передати на розгляд Господарському суду Харківської області заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь боржника ТОВ "ДАКС Компані" грошові кошти в сумі 215000,00 грн в межах справи про банкрутство №922/3935/19.
За твердженням апелянта, він неодноразово звертався у письмовій формі до ОСОБА_1 , однак жодних відповідей від останнього отримано не було, що свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов'язків.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено, згідно якого саме закону передбачено обов'язкове досудове врегулювання спору у конкретному випадку. Зазначає, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи.
Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки ліквідатор не просить визнати недійсним правочин, а звернувся із позовною вимогою про стягнення безпідставно набутих коштів, що належать боржнику.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2021 для розгляду справи сформовано колегія суддів у складі: головуючи суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКС Компані" арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.04.2021 у справі №922/3935/19. Встановлено учасникам справи строк до 25.05.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи. Призначити справу до розгляду на 03.06.2021 о 12:30 годині.
Від ініціюючого кредитора ФОП Капустіна В.В. (надіслано засобами поштового зв'язку 25.05.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, та просить залишити її без змін.
28.05.2021 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З поштового конверту, в якому до суду надсилався відзив ОСОБА_1 , вбачається що поштове відправлення передано до пересилання 26.05.2021, тобто з пропуском строку встановленого судом на подання відзиву.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 не порушується питання про поновлення строку на подання відзиву.
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, відзив ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 01.06.2021 у зв'язку з відпусткою на дату розгляду справи судді Россолова В.В., який входить до складу колегії суддів призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.
03.06.2021 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній апелянт, який наполягав на доводах апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.06.2021 була присутня представник ініціюючого кредитора, яка заперечувала проти вимог апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Представники інших кредиторів та ОСОБА_1 до судового засідання 03.06.2021 не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи всі учасники провадження повідомлялися належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 7 а.с. 43-47, 53).
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника інших кредиторів та ОСОБА_1 , у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Постановою Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 ТОВ "ДАКС Компані" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Титаренко Є.І.
Ухвалою суду від 01.10.2020 припинено повноваження ліквідатора ТОВ "ДАКС Компані" Титаренко Є.І.; призначено ліквідатором боржника ТОВ "ДАКС Компані", код 39326152, арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича.
21.04.2021 до суду через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання/заява ліквідатора Мухітдінова Р.Д., в якій він просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДАКС Компані" грошові кошти в сумі 215000,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ним були отримані виписки з банківських рахунків боржника, в яких зафіксовано зняття готівки ОСОБА_1 25.01.2017 в сумі 25 000,00 грн (як затрати на відрядження), 06.06.2017 в сумі 40000,00 грн (затрати на відрядження); 28.12.2015 в сумі 150000,00 грн (як поворотна фінансова допомога за 2015 рік). Ліквідатор вважає, що грошові кошти в загальному розмірі 215000,00 грн були набуті ОСОБА_1 безпідставно, а отже підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.
Оскаржуваною ухвалою суду повернуто клопотання/заяву за вх. №9137 від 21.04.2021 про стягнення коштів заявнику ліквідатору ТОВ "ДАКС Компані" без розгляду на підставі п. 6 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Суд першої інстанції зазначив, що питання про стягнення грошових коштів з особи вирішується судом за наявності спору. Проте, з наданих суду документів не вбачається, що ліквідатор ТОВ "ДАКС Компані" звертався до ОСОБА_1 з вимогою про повернення грошових коштів, а одразу звернувся до господарського суду.
Крім того суд першої інстанції зазначив, що матеріали поданого клопотання/заяви ліквідатора Мухітдінова Р.Д. не містять достатніх доказів вжиття заходів відповідно до обов'язків покладених на арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право зокрема звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКС Компані" арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д. звернувся до господарського суду в межах справи про банкрутство із заявою про стягнення з колишнього директора товариства ОСОБА_1 на користь боржника грошових коштів у розмірі 215000 грн.
В обґрунтування підстав звернення із даною заявою ліквідатор зазначив, що із виписок по банківському рахунку ним було виявлено зняття готівки колишнім директором ОСОБА_1 25.01.2017 та 06.06.2017, кошти передано як затрати на відрядження. Крім того, 28.12.2015 на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у розмірі 150000,00 грн., призначення платежу - поворотна фінансова допомога за 2015 рік.
Однак ліквідатору не було передано жодних документів, що підтверджують правомірність набуття ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 215 000,00 грн.
На підставі зазначеного, арбітражний керуючий вважає, що ці кошти були набуті ОСОБА_1 безпідставно та повинні бути повернуті боржнику на підставі положень ст. 1212 ЦК України, та включені до ліквідаційної маси банкрута.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Повертаючи заяву ліквідатора суд послався на положення п. 6 ч. 5 ст. 174 ГПК України, якими передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Разом з тим, господарським судом першої інстанції не зазначено, яким саме законом передбачено обов'язок досудового врегулювання спору у даному випадку.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 №15-рп/2002 зазначено таке.
Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Судова колегія зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачається обов'язку заявника до звернення до суду із заявою про стягнення грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України попередньо звертатися до особи, яка на думку заявника безпідставно набула такі грошові кошти.
Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на звернення для захисту своїх прав (у даному випадку прав боржника) до суду.
Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства з огляду на таке.
Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Однак, як вбачається із заяви ліквідатора, останнім не порушується питання щодо визнання правочину недійсним.
Відповідно до вимог заяви, ліквідатор просить стягнути кошти, які отримані ОСОБА_1 без достатньої правової підстави.
Твердження суду першої інстанції, що заява арбітражного керуючого не містить достатніх заходів вжиття заходів відповідно до обов'язків покладених на арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства, колегія суддів вважає помилковим, адже на стадії прийняття заяви про стягнення коштів, отриманих відповідачем без достатньої правової підстави до провадження суд не вправі надавати оцінку щодо повноти дій ліквідатора вчинених в межах справи про банкрутство.
Судова колегія зазначає, що на стадії прийняття заяви до провадження суд має надати оцінку доказам, доданим заявником/позивачем до матеріалів заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі/прийняття зави до розгляду, тобто належності оформлення заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не надавати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо суті заявлених позовних вимог.
У даному випадку, господарським судом першої інстанції в ухвалі про повернення заяви/клопотання без розгляду судом розглянуто по суті таку заяву, що є порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви, іншої заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Таким чином, висновки господарського суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви арбітражного керуючого у зв'язку з тим, що заявником не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору є помилковими та суперечать наведеним положенням законодавства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКС Компані" арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 23.04.2021 у справі №922/3935/19 підлягає скасуванню, справа підлягає направленню на розгляд до господарського суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат у справі лише у разі прийняття ним постанови про скасування чи зміну судового рішення суду першої інстанції, прийнятого за результатами розгляду справи (заяви) по суті.
Отже, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції у даному випадку не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 280, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКС Компані" арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.04.2021 у справі №922/3935/19 скасувати.
Справу №922/3935/19 направити для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.
У судовому засіданні 03.06.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 04.06.2021.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя О.В. Ільїн
Суддя М.М. Слободін