вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" травня 2021 р. Справа№ 910/6753/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021
у справі № 910/6753/20 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю
до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Державне підприємство "Сетам"
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Парадай-3"
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Корп"
4. ОСОБА_1
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелтек"
6. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович
7. Міністерство юстиції України
про зобов'язання вчинити дії
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Банк" про зобов'язання вчинити дії.
02.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на групу приміщень № 153 (номер запису про право власності 30457679), загальною площею 960,7 кв.м.; нежитлове приміщення № 145 (номер запису про право власності/довірчої власності 31850333), загальною площею 1137,8 кв.м.; групу приміщень № 151 (номер запису про право власності 30561219) загальною площею 688,90 кв.м.; нежитлове приміщення № 144 (номер запису про право власності 30364136), загальною площею 1206,00 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49 а; заборони органам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т.ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо: групи приміщень № 153 (номер запису про право власності 30457679), загальною площею 960,7 кв.м.; нежитлового приміщення № 145 (номер запису про право власності/довірчої власності 31850333), загальною площею 1137,8 кв.м.; групи приміщень № 151 (номер запису про право власності 30561219) загальною площею 688,90 кв.м.; нежитлового приміщення № 144 (номер запису про право власності 30364136), загальною площею 1206, 00 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, 49а.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/6753/20 у задоволенні заяви Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Фірма "Т.М.М." - ТОВ звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/6753/20 та прийняти нове рішення, яким заяву Фірми "Т.М.М." - ТОВ про забезпечення позову задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт зазначає, що за результатами проведення банком електронних торгів третіми особами 2, 3, 4 оформлено правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомого майна. Оскільки вказані особи як власники майна в будь-який момент протягом розгляду даної справи можуть вчинити дії з його відчуження, передання в користування, іпотеку тощо, то невжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову, на думку апелянта, може унеможливити ефективний захист та поновлення порушеного права позивача в межах вирішення цієї справи. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що після оформлення права власності, 04.06.2019 третя особа-2 здійснила відчуження приміщення № 145 на користь третьої особи-5, що підтверджується інформаційною довідкою № 207988129 від 30.04.2020. Також апелянт вказує на вчинення третьою особою-5 дій з передання в іпотеку вказаного нежитлового приміщення. Наведене, на переконання апелянта, є достатнім підтвердженням необхідності забезпечення позову у даній справі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021, апеляційна скарга у справі № 910/6753/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий), Андрієнко В.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми "Т.М.М." - ТОВ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/6753/20 та призначено до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи 910/6753/20, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Ткаченко Б.О. на лікарняному.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2021 справу № 910/6753/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/6753/20 призначено до розгляду на 24.05.2021.
В межах встановлених судом процесуальних строків від АТ "Альфа-Банк" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/6753/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, АТ "Альфа-Банк" зазначає, що за приписами чинного процесуального закону можливість застосування певного виду забезпечення позову покладено в залежність від доведення заявником належними засобами доказування наявності обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Відповідач зазначає, що лише достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав, може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували обґрунтоване припущення щодо відчуження третіми особами спірного майна, передання його у користування іншим особам та/або передання майна в заставу, іпотеку тощо.
Треті особи 1, 4 - 7 не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Представники третіх осіб 1, 4 - 7 в судове засідання 24.05.2021 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від цих учасників справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання третіми особами не повідомлялось.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони та третіх осіб, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб 1, 4-7, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2021 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.
Представники відповідача, третьої особи -2 та третьої особи - 3 в судовому засіданні 24.05.2021 заперечували проти доводів апелянта з підстав, викладених у письмових відзивах, поясненнях та просили оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявником не надано будь-яких доказів того, що ТОВ "Бест Корп", ТОВ "Парадай-3", ТОВ "Ріелтек" та Макар В.Р. вчиняються дії спрямовані на відчуження спірного майна, передання його у користування іншим особам та/або передання у заставу чи іпотеку, а також доказів того, що вказаними особами вчиняються дії, що спрямовані на реалізацію спірного майна, то підстави для забезпечення позову відсутні. Крім того, судом першої інстанції зауважено, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів, за результатами перегляду апеляційної скарги на ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, погоджується з вищевикладеними висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, що можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.
Оскільки Фірма "Т.М.М." - ТОВ звернулось до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то, як вірно зауважено місцевим господарським судом, в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість ефективного захисту порушеного права прийнятим у відповідній справі судовим рішенням без наведення відповідного доказового обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правомочностями (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17).
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
З наявної в копіях матеріалів справи заяви про забезпечення позову вбачається, що позивачем на її обґрунтування не було надано доказів якими б підтверджувалось наявність вчинення відповідачем дій з підготовки відчуження та/або передачі в оренду/заставу/іпотеку цього майна, оскільки за змістом приписів ст. 137 ГПК України накладення арешту на майно може бути здійснене лише щодо майна, що належить відповідачу.
При цьому, посилання апелянта на подану разом із заявою про забезпечення позову інформаційну довідку № 207988129 від 30.04.2020 щодо відчуження на користь третьої особи-5 приміщення № 145 та передання його в іпотеку оцінюються критично, оскільки перехід права власності відбувся до звернення апелянта з позовом та порушення провадження у справі згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2020.
Наявність у третіх осіб правомочностей, унормованих приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України, не може свідчити про наявність достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідне майно, оскільки вказаний захід забезпечення позову виключає можливість вчинення таким власником будь-яких дій щодо своєї власності, що не лише пов'язані з його відчуженням та передачею в оренду, іпотеку, заставу (розпорядженням). Наведене, на переконання судової колегії, є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника, презумпція правомірності набуття права власності якого на час вирішення питання про забезпечення позову не спростована.
Колегія суддів, серед іншого, звертає увагу на те, що посилання апелянта на вчинення однією з третіх осіб дій щодо одного з нежитлових приміщень не може бути достатньо обґрунтованим припущенням про наявність правових підстав для забезпечення позову щодо усіх приміщень.
З урахуванням наведеного та встановлених у даній справі обставин, судова колегія, вважає, що місцевим господарським судом правомірно було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення. Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків Господарського суду міста Києва.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 08.02.2021, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 136, 137, 234 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Апеляційна скарга Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № № 910/6753/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/6753/20 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Фірму "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю.
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № № 910/6753/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Повний текст постанови складено 03.06.2021