04.06.2021
Справа № 642/85/21
Провадження № 1-кп/642/347/21
04 червня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 42018220750000079 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, із вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого помічником брокера «Арена Сіті», раніше не судимого
у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, -
встановив:
згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
За Конституцією України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію, а відповідний Указ Президента України підлягає затвердженню Верховною Радою України (п. 31 ч.1ст.85, п. 20 ч.1 ст. 106).
Протягом 2014р.-2015р. Президентом України неодноразово приймались рішення про часткову мобілізацію, а саме: Указ Президента України від 17.03.2014р. №303 (затверджено Законом України від 17.03.2014р. № 1126VІІ), Указ Президента України від 06.05.2014р. №454 (затверджено Законом України від 06.05.2014р. №1240 VІІ), Указ Президента України від 21.07.2014р. №607 (затверджено Законом України від 22.07.2014р. №1595 VІІ), Указ Президента України від 14.01.2015р. №15 (затверджено Законом України від 15.01.2015р. №113VІІІ).
Крім того, відповідно до п. 5 Указу Президента України від 14.01.2015р. №15 «Про часткову мобілізацію» Кабінету Міністрів України було доручено перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність; установити з метою мінімізації негативних наслідків для економіки держави обмеження під час виконання мобілізаційних завдань та довести їх до визначених суб'єктів національної економіки, які переводяться на функціонування в умовах особливого періоду, з введенням ступеня повна готовність.
Визначення «особливого періоду» міститься в абзаці 11ст.1 Закону України «Про оборону України», у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У свою чергу, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз.4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: або оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент введення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях.
Згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України», уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. №405/2014, у Донецькій та Луганських областях проводиться антитерористична операція.
В силу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Збройні Сили України та інші військові формування приймають участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів.
У відповідності до абзацу 8 статті 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Президент України приймає рішення про демобілізацію із внесенням відповідного Указу на затвердження Верховної Радою України.
Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
За викладених обставин особливий період як часовий проміжок, що охоплює мобілізацію, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, не завершився.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу.
ОСОБА_5 11.05.2018р. призвано на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 №290 від 11.05.2018р. ОСОБА_5 присвоєно військове звання «солдат».
Відповідно до іменного списку на молоде поповнення, яке відправляється військовим ешелоном (командою) № НОМЕР_1 зі збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в розпорядження начальника пункту прийому молодого поповнення А0665 станція «Київ» (Десна), яке затверджено військовим комісаріатом ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ОСОБА_5 включено до вказаного списку та направлено для проходження строкової військової служби.
Відповідно до вимог ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 2,9,11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_5 під час проходження строкової військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканість державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження строкової військової служби та, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо, діючи умисно, 11.05.2018р. допустив їх порушення та вирішив стати на злочинний шлях, шляхом самовільного залишення місця служби з метою ухилитись від військової служби.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 , в порушення ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 2,9,11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 11.05.2018р., близько 21 год. 30 хв., самовільно залишив станцію «Харків-Пасажирський», що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та до 22 грудня 2020р. до місця служби - військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) не повертався, та наміру повертатись не має, тобто самовільно залишив місце служби з метою ухилитись від військової служби, в умовах особливого періоду.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України визнав повністю, підтвердивши вищевикладене, про обставини здійснення кримінального правопорушення дав пояснення, як зазначено в описовій частині вироку, вказавши, що самовільно залишив місце дислокації до місця служби військової частини, так як не мав наміру проходити військову службу. Після чого, проживав за адресою своєї бабусі. У скоєному щиро покаявся.
Суд враховує, що показання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, за пропозицією прокурора та згодою обвинуваченого і його захисника, дослідження доказів, вирішує за недоцільне, а вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважає повністю доведеною.
Таким чином, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_5 доказано повністю та кваліфікує його дії, що виразилися у самовільному залишенні місця служби з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім військового стану за ч.3 ст. 408 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого в силу ст. 66 КК України, є щире каяття у скоєному проступку, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого в силу ст. 67 КК України, не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд враховує, що згідно із ст. 12 КК України дії обвинуваченого є кримінальним правопорушенням (злочином), а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується посередньо, працює, його молодий вік.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , визнання обвинуваченим своєї вини, суд вважає, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції інкримінованої статті із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України.
Доля речових доказів по справі вирішується судом згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 408 Кримінального кодексу України, призначивши покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки. Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженими з моменту вручення йому копії вироку. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Головуючий: