04 червня 2021 року Справа № 414/726/21 Провадження № 2/414/270/2021
Кремінський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Безкровного І.Г.,
за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей,
ОСОБА_1 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей - доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачем та перебувають на її повному утриманні. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, хоча має таку можливість, оскільки є працездатною особою та отримує пенсію. Стягнення за виконавчими документами з відповідача не проводяться. У зв'язку з цим позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, у позовній заяві просили розглядати справу за їх відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надійшло, відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позову не подав, а також враховуючи відсутність заперечень з боку сторони позивача проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, про що судом була постановлена відповідна ухвала.
Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які містяться в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей» від 12.05.2016 селище міського типу Дзержинський Ровеньківської міської ради на селище міського типу Любимівка.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 10 жовтня 2003 року Дзержинською селищною радою міста Ровеньки Луганської області (а.с. 6, 26).
Від цього шлюбу сторони мають двох дітей - неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, батьками в яких записані позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (а.с. 7, 8, 27, 28).
На підтвердження перебування вказаних дітей на її утриманні позивачем надано суду акт про фактичне місце проживання № 132 від 04.06.2021, виданого «Державною установою «Відділ забезпечення життєдіяльності смт Дзержинський Адміністрації міста Ровеньки» так званої «Луганської Народної Республіки», з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а разом із нею проживають її неповнолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 45).
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово, на строк, що закінчується через один рік з дня набрання чинності Законом України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (окремі райони Донецької та Луганської областей).
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252-VIII від 17.03.2015 до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.
Таким чином, смт Любимівка Ровеньківської міської ради Луганської області (так само, як і м. Ровеньки) розташоване на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (рішення від 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває і це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (рішення у справі «Кіпр проти Туреччини» від 10.05.2001, §§92, 96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (§142) наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)».
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки акту про фактичне проживання позивача та її дітей № 132 від 04.06.2021, виданого установою, що знаходиться на тимчасово окупованій території, як доказу, оскільки суд бере до уваги, що можливості збору та подання позивачем доказів на підтвердження перебування дітей на її утриманні є суттєво обмеженими з огляду на їх проживання на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 Сімейного кодексу України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 і ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За таких обставин, оскільки відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання спільних з позивачем неповнолітніх дітей, суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву повністю та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на їх дітей - неповнолітню доньку ОСОБА_6 та малолітню доньку ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, а позивач при зверненні з позовом до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей - задовольнити повністю.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 квітня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути зі ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятисот восьми) гривень на користь держави (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів із дня його складення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів із дня складення заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Кремінського районного суду Луганської області протягом тридцяти днів із дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя І.Г. Безкровний