справа № 399/301/21
провадження № 2-а/399/5/2021
Рішення
Іменем України
27 травня 2021 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Шуліки О.О., за участю: секретаря судового засідання - Бобрик І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.. Онуфріївка Кіровоградської області в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на онлайн платформі «Easy Con», справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Перекрьостова Антона Валерійовича до Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Перекрьостов А.В. звернувся до Онуфріївського районного суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким постанову відповідача від 16 квітня 2021 року КД № 015709 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 175 КУпАП України, винесену головним державним інспектором з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Онуфріївського районного сектору Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області Кохно Ростиславом Ігоровичем відносно ОСОБА_1 - визнати протиправною і скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити. Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 , всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача, Головного управління ДСНС у Кіровоградській області.
Свої вимоги представник позивача мотивував тим, що 16 квітня 2021 року головним державним інспектором з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Онуфріївського районного сектору Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області Кохно Р.І. винесено стосовно позивача постанову КД № 015709 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 175 КУпАП України. У постанові стверджується, що "під час проведення планової перевірки релігійної організації "Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови" смт Онуфріївна, вул. Назаренка, 45, порушив вимоги пожежної безпеки, встановлені НАПБ А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні", а саме: посадовим особам та працівникам пройти перевірку знань з питань пожежної безпеки" (НАПБ А.01.001-2014, розділ II, пункт 16). Оскаржувана постанова була винесена за результатами розгляду Протоколу КД № 015709 про адміністративне правопорушення відповідно до статті 175 КУпАП, складеного 16 квітня 2021 року тою самою посадовою особою: головним державним інспектором з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Онуфріївського районного сектору Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області Кохно Ростиславом Ігоровичем. Зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Позивач не є суб'єктом інкримінованого адміністративного правопорушення. Відповідач в протоколі КД № 015709 від 16 квітня 2021 року стверджує, що позивач є посадовою особою, з огляду на що наклав на позивача санкцію, передбачену ст. 175 КУпАП для посадових осіб. Інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення дійсно може бути вчинене лише посадовою особою. Натомість, позивач не є посадовою особою Релігійної організації "Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови", а є лише її представником по довіреності. Тому, він не є суб'єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Відповідачу це було відомо під час винесення оскаржуваної постанови, оскільки до протоколу було докладено відповідну довіреність та протокол зустрічі Координаційного комітету Релігійної організації, які достеменно підтверджували, що позивач був лише представником по довіреності, а не посадовою особою релігійної організації. Натомість, посадовою особою (керівником), відповідно до загальнодоступних відомостей з ЄДР юридичних осіб, є інша особа - ОСОБА_2 . Оскажувана постанова винесена тою самою посадовою особою, що склала протокол. Зазначена обставина свідчить про очевидну упередженість посадової особи відповідача, яка виносила оскаржувану постанову, оскільки вона заздалегідь сформувала переконання про винність позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. З огляду на це, особа, що винесла оскаржувану постанову, не могла виконати вимоги, передбачені ст. 288 КУпАП, а саме: при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішити питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Оскаржувану постанову винесено в день складення протоколу, відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. За таких умов позивач не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо. Конституційний Суд України у Рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначив: «Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності». Таким чином, той факт, що винесення постанови одразу після складення протоколу, без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням право особи, яка притягається до відповідальності, - прямо визнаний Конституційним Судом України, рішення якого є обов'язковим до виконання на усій території України. Цей висновок не може бути скасовано. Окрім цього, у відповідності до ч. 1 ст.277-2 КУпАП України: «Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.» Винятків з цього правила для справ, які розглядаються «за місцем порушення», не передбачено, тобто, зазначена норма стосується усіх справ про адміністративні правопорушення. Відтак, від виявлення, за думкою відповідача, правопорушення до винесення постанови повинно було надати строк для реалізації прав, передбачених ст.268 КУпАП і до того ж цей строк не може бути меншим за 3 доби, оскільки саме за такий строк повинно бути повідомлено особу про розгляд справи. Так само не містить винятків стосовно категорій справ і ст.278 КУпАП України, а згідно неї не було проведено відповідачем підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Між тим, ряд дій, які повинні бути проведені під час такої підготовки, також є спрямованими на дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст.251 КУпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо. За таких умов постанову слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів. Конституційний Суд України у Рішенні N 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року у пунктах 4, 4.1, 4.2 мотивувальної частини Рішення вказав на розповсюдження ряду презумпцій та правових гарантій на усі види юридичної відповідальності, у тому числі й на адміністративну відповідальність. Зокрема прямо вказав у цьому переліку (у п.4 мотивувальної частини Рішення): «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62 Конституції України». Обвинувачення, не підтверджене належними та допустимим доказами взагалі, має бути визнано таким, що ґрунтується на припущеннях. А відтак, постанова, винесена щодо позивача відповідачем, є незаконною та не відповідає обставинам справи. Відповідач не мав повноважень проводити планову перевірку РО “Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови". Протокол, на підставі розгляду якого було винесено оскаржену постанову було складено посадовою особою відповідача під час планової перевірки РО "Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови". Повноваження на проведення таких перевірок для відповідача передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Стаття 1 цього Закону передбачає, що "державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища". Водночас, стаття 2 цього Закону передбачає, що "дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". РО "Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови" є релігійною організацією, жодної господарської діяльності не здійснює, і суб'єктом господарювання не є, а тому у відповідача були відсутні повноваження здійснювати щодо неї заходи державного нагляду (контролю), зокрема, проводити планову перевірку. Вимоги п. 16 Розділу II Правил пожежної безпеки в Україні не поширюються на Релігійну організацію. Відповідно до вказаного пункту, посадові особи та працівники проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року N 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях». По АДРЕСА_1 ", належну Релігійній організації, в якій, окрім богослужінь, нічого не проводиться. Релігійна організація згідно свого статуту не може використовувати найману працю та, відповідно, мати працівників. Жодних посадових осіб у вказаній будівлі також немає. Тому вимоги щодо навчання посадових осіб та працівників та перевірки їх знань на Релігійну організацію, зокрема, на її об'єкт по АДРЕСА_1 , не поширюються.
Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27.04.2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 05.05.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07.05.2021 року призначено проведення судових засідань дистанційно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
07 травня 2021 року на адресу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Перекрьостова А.В. надійшла уточнена позовна заява, яка мотивована тим, що предметом цього позову є визнання протиправною постанови від 16.04.2021 року КД № 015709 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 175 КУпАП України, винесеної головним державним інспектором з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Онуфріївського районного сектору Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області Кохно Р.І. В оскаржуваній постанові стверджується, що ОСОБА_1 "о 10:00 год 16.04.2021 р. під час проведення планової перевірки Релігійної організації "Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови" смт. Онуфріївка, вул. Назаренка, 45, порушив вимоги пожежної безпеки, встановлені НАПБ А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні", а саме: посадовим особам та працівникам пройти перевірку знань з питань пожежної безпеки" (НАПБ А.01.001-2014, розділ II, пункт 16). Зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Фактичні обставини справи. 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 , представник за довіреністю Релігійної організації «Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови» на вимогу представнику Онуфріївського районного сектору Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, головного державного інспектора з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Кохно Р.І., надав йому доступ до належної на праві власності Релігійній організації культової будівлі в АДРЕСА_2 . Того, ж дня 16.04.2021 року інспектором Кохно Р.І. було складено: Акт від 16 квітня 2021 року №19 за «результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки»; Протокол КД № 015709 про адміністративне правопорушення відповідно до статті 175 КУпАП, в якому було зазначено, що позивач є посадовою особою та що «16.04.2021 р. о 10:00 год під час здійснення планової перевірки Релігійної організації "Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови" смт Онуфріївка, вул. Назаренка, 45, гр. ОСОБА_1 порушив вимоги пожежної безпеки, встановлені НАПБ А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні", а саме: посадовим особам та працівникам пройти навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки" (НАПБ А.01.001-2014, розділ II, пункт 16). До Протоколу було долучено два документи: 1) протокол зустрічі Координаційного комітету Релігійної організації № 08-02/2019 від 08.02.2019 р. та 2) довіреність від 08.02.2019 р. розгляд протоколу був призначений на той самий день через 2,5 години, о 12:30 год. Оскаржувану постанову за результатами розгляду вищевказаного Протоколу. Позивач вважає незаконними як саму перевірку, проведену інспектором ОСОБА_3 , так і оскаржувану постанову, винесену за її результатами. Це підтверджується наступними аргументами. Планова перевірка, за результатами якої було винесено оскаржувану постанову, є незаконною, оскільки Релігійну організацію та належний їй об'єкт по АДРЕСА_1 , не було внесено до плану перевірок ДСНС на 2021 рік. Підстави та порядок проведення планових заходів державного нагляду (контролю) передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон). До принципів державного нагляду (контролю) віднесено, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом: відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю) (ст. 3 Закону). Відповідно до частини 2 статті 8 Закону, органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону, «планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок». Водночас, стаття 4-1 Закону передбачає обов'язкове внесення відомостей про планові заходи державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю). Однак, ані в плані перевірок на 2021 рік, затвердженому Наказом ДСНС від 26.11.2020 № 633, ані в інтегрованій автоматизованій системі державного нагляду (контролю) на сайті планова перевірка Релігійної організації «Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови», зокрема, її об'єкту в АДРЕСА_1 не передбачена. Тож, відповідач не мав права проводити планову перевірку Релігійної організації. Що стосується позапланових перевірок, то частина 1 статті 6 Закону передбачає вичерпний перелік підстав для здійснення позапланових заходів, а частина 2 цієї ж статті містить передбачає, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється. Оскільки жодна з вказаних у цій статті підстав не мала місця, відповідач не мав права призначати та проводити також і позапланову перевірку Релігійної організації. Відповідно до правової позиції Верховного суду, «порушення процедури, за якою призначається перевірка, робить таку перевірку нікчемною» Відповідач не мав повноважень проводити захід контролю щодо Релігійної організації, оскільки ані сама Релігійна організація, ані належний їй культовий будинок по АДРЕСА_1 не підпадають під сферу дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Стаття 1 Закону передбачає, що "державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища". Водночас, стаття 2 цього Закону передбачає, що "дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Таким чином, органи ДСНС уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) лише у сфері господарської (а не будь-якої діяльності), лише щодо суб'єктів господарювання (а не щодо будь-яких юридичних осіб) і лише за місцем провадження такої господарської діяльності. Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність. реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому, відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Водночас, Релігійна організація «Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови» є релігійною громадою. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. З урахуванням вказаних норм законодавства, Релігійна організація не є суб'єктом господарювання, оскільки вона не здійснює жодної господарської діяльності, тобто діяльності, яка б була спрямована на «виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру». Відповідно, культова будівля Релігійної організації, розташована по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) не є місцем провадження господарської діяльності Релігійної організації, адже вона призначена виключно для спільного задоволення релігійних потреб віруючими Свідками ОСОБА_4 шляхом проведення у ній спільних богослужінь і в інший спосіб не використовується. З огляду на вищевикладене, дія Закону не поширюється на Релігійну організацію та на належну їй культову будівлю Релігійної організації, розташована по АДРЕСА_1 , а тому відносно неї та її культової будівлі не можуть здійснюватися будь-які заходи (планові чи позапланові) державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Правовий висновок про безпідставність проведення заходів державного нагляду (контролю) щодо юридичних осіб, які не є суб'єктами господарювання та не здійснюють господарської діяльності, викладений у Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.07.2020 по справі № 826/6397/17. Таким чином, у Відповідача були відсутні підстави для проведення планової перевірки Релігійної організації та її культової будівлі по АДРЕСА_1 , що робить проведену перевірку та винесену за її результатами постанову протиправними. Позивач не є суб'єктом інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки не є посадовою особою Релігійної організації, тож відсутній склад адміністративного правопорушення. Відповідач в протоколі КД № 015709 від 16 квітня 2021 року стверджує, що Позивач є посадовою особою, з огляду на що наклав на Позивача санкцію, передбачену ст. 175 КУпАП для посадових осіб. Інкриміноване Позивачу адміністративне правопорушення дійсно може бути вчинене лише посадовою особою. Натомість, позивач не є посадовою особою Релігійної організації, а є лише її представником по довіреності, тож він не відповідає за організацію дотримання вимог НАПБ А.01.001-2014, р. II, п. 16 (щодо проходження навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки), а тому він не є та не може бути суб'єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Відповідачу було відомо про правовий статус Позивача під час винесення оскаржуваної постанови, оскільки до Протоколу про адміністративне правопорушення було докладено документи (довіреність та протокол зустрічі Координаційного комітету Релігійної організації), які достеменно підтверджували, що позивач був лише представником по довіреності, а не посадовою особою Релігійної організації. Натомість, посадовою особою (керівником), відповідно до загальнодоступних відомостей з ЄДР юридичних осіб ( ІНФОРМАЦІЯ_1 є інша особа (особи). Відсутність складу адміністративного правопорушення (зокрема, його суб'єкту), відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Оскаржувана постанова винесена тою самою посадовою особою, що склала протокол, чим порушено принцип неупередженості. Складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про адміністративне правопорушення в одній справі однією й тією самою особою суперечить вимогам КУпАП, оскільки згідно ст. 251 КУпАП протокол є одним із засобів доказування і підлягає оцінці при розгляді справи про адміністративне правопорушення наряду з іншими доказами, тому оцінка його законності та обґрунтованості не може покладатись на особу, яка його й складала, оскільки це може призвести до необ'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, інспектор ОСОБА_3 , при винесенні оскаржуваної постанови, не міг неупереджено та об'єктивно виконати вимоги, передбачені ст. 288 КУпАП, а саме: вирішити питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, оскільки він фактично перевіряв самого себе. Відповідно до правових позицій Верховного суду, «за своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку»(Постанова від 08.11.2019 по справі № 685/1279/17; Касаційний адміністративний суд Верховного Суду). Складаючи протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача, інспектор ОСОБА_3 зробив припущення про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, а тому він не міг об'єктивно розглянути цю справу та перевірити своє ж припущення. Тож, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем було порушено принцип безсторонності (неупередженості), передбачений п. 4 ч. З ст. 2 КАС України. Винісши оскаржувану постанову в день складення протоколу, відповідач позбавив позивача прав, гарантованих КУпАП України. Як було зазначено вище, протокол про адміністративне правопорушення був складений о 10:00 год. 16 квітня 2021 року, а оскаржувану постанову було винесено лише двома з половиною годинами пізніше, о 12:30 год. того ж дня. За таких умов позивач не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо. Конституційний Суд України у Рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року зазначив: «Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, мас право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності)). Таким чином, винесення постанови одразу після складення протоколу, без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням прав особи, яка притягається до відповідальності. Окрім цього, у відповідності до ч.1 ст.277-2 КУпАП України, «повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи». Відтак, від виявлення, за думкою Відповідача, правопорушення до винесення постанови повинно було надати строк для реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП. і до того ж. цей строк не може бути меншим за три доби, оскільки саме за такий строк повинно бути повідомлено особу про розгляд справи. Також внаслідок проведення розгляду справи через 2,5 години після складення протоколу Відповідачем не було дотримано вимог ст. 278 КУпАП України, яка вимагала від нього провести підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка, серед іншого, також є спрямованою на дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова винесена без дослідження у сукупності доказів, передбачених ст.251 КУпАП України. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Водночас, оскаржувану постанову було винесено лише на підставі Протоколу про адміністративне правопорушення (який, як вже було зазначено вище, був складений тією ж самою посадовою особою). Жодні інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП, Відповідачем не досліджувалися. Відповідно до правових позицій Верховного суду, «правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності... При вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення адміністративний протокол розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновками експерта, речовими докази, фотоматеріали, т. і.)» (Постанова від 08.11.2019 по справі № 685/1279/17; Касаційний адміністративний суд Верховного Суду). Конституційний Суд України у Рішенні N 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року у пунктах 4, 4.1, 4.2 мотивувальної частини Рішення вказав на розповсюдження ряду презумпцій та правових гарантій на усі види юридичної відповідальності, у тому числі й на адміністративну відповідальність. Зокрема прямо вказав у цьому переліку (у п. 4 мотивувальної частини Рішення): «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також' на припущеннях: усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь (частина третя статті 62 Конституції України». Обвинувачення, не підтверджене належними та допустимим доказами взагалі, має бути визнано таким, що ґрунтується на припущеннях. Як було зазначено вище, протокол про адміністративне правопорушення є лише припущенням щодо винності особи у його вчиненні. Тож, постанова, винесена щодо Позивача Відповідачем, є незаконною, а його винність у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не доведена. Висновок в оскаржуваній постанові про нібито наявність інкримінованого Позивачу адміністративного правопорушення суперечить фактичним обставини, встановленим актом перевірки № 19 від 16 квітня 2021 року. У оскаржуваній постанові стверджується, що позивач "під час проведення планової перевірки Релігійної організації "Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови" смт Онуфріївка, вул. Назаренка, 45, порушив вимоги пожежної безпеки, встановлені НАПБ А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні", а саме: посадовим особам та працівникам пройти перевірку знань з питань пожежної безпеки" (НАПБ А.01.001-2014, розділ II, пункт 16). Однак, у акті № 19 від 16 квітня 2021 року, який був складений інспектором ОСОБА_3 за результатами проведення перевірки Релігійної організації, у пункті 5 Переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) (сторінка 3) зазначається, що «посадові особи та працівникам пройшли навчання, протипожежний інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки» (позначено знаком «+» відповідь «так»). Таким чином, сам відповідач встановив, що навіть подія інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення була відсутня, що, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, також є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладені 7 аргументів, які вказують на відсутність події та складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачу, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо позивача - закриттю.
13.05.2021 року на електронну адресу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від представника відповідача Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що 29.04.2021 р. головному державному інспектору з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки у Онуфріївському районі було вручено повідомлення про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення КД № 015709, яка була винесена вищевказаною посадовою особою 16.04.2021 р., відносно гр. ОСОБА_1 . Також була надана копія позовної заяви і роздруківка з сайту Судової влади України про прийняття судом позовної заяви (справа № 399/301/21). 07.05.2021 р. електронною поштою від Онуфріївського районного суду - до Головного управління ДСНС України в області надійшла ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження по справі № 399/301/21 та про призначення її до розгляду на 14.05.2021 р. о 10.00, а також відповідачу було запропоновано до 14.05.2021 р. подати відзив. Одночасно до відповідача надійшла уточнена позовна заява від 07.05.2021 року по даній справі. За результатами розгляду даної позовної заяви відповідач відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України надає відповідний відзив, у якому зазначає, що не погоджується із доводами позивача так як вони є безпідставними. Як наслідок позовні вимоги задоволенню не підлягають. Так, позивач зазначає, шо начебто у відповідача не було підстав для здійснення планової перевірки об'єкта позивача (культового будинку Релігійної організація "ОДЕСЬКА МІСЦЕВА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВІДКІВ ЄГОВИ", АДРЕСА_1 ) щодо дотримання законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. Згідно з пп. 39 п. 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету''Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052 (розміщено на офіційному сайті Верховної ради України, за посиланням https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1052-2015-%D0%ВF#Техt, ДСНС України відповідно до покладених на неї завдань організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно- правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання. Відповідно до пп. 27 п. 4 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (далі - Головне управління), затвердженого наказом ДСІІС України від 04.02.2013 № 3 у редакції наказу ДСНС України від 29.03.2021 .49 167, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території здійснює безпосередньо та через підпорядковані підрозділи нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання. Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV (далі - ГКУ), суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене манно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. У даному випадку позивач маг майно (культовий будинок: АДРЕСА_1 ) і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна. Згідно із підпунктом 2 статті 3 розділу 1 глави І ГКУ господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Відповідно до інформації зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний напрямок діяльності за КВЕД релігійної організації " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (ЄДРПОУ 26248074) є: «Діяльність релігійних організацій». Згідно з пунктом 9 Положення Головне управління у межах повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру (копія витягу додається). Так як згідно із статтею 3 розділу І глави І Господарського кодексу України релігійна організація "ОДЕСЬКА МІСЦЕВА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВІДКІВ ЄГОВИ” відноситься до не господарюючих суб'єктів, тобто діяльність без мети одержання прибутку', її було перевірено відповідно до Плану заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки У ДСНС України у Кіровоградській області стосовно об'єктів (будівель, споруд, територій тощо), що перебувають у власності, володінні, користуванні центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та непідприємницьких товариств та установ, на II квартал 2021 року, затвердженого наказом Управління ДСНС України від 26.03.2021 № 71 (копія додається). Щодо тверджень позивача, про те, що він начебто не є суб'єктом інкримінованого правопорушення, так як правопорушення передбачене ст. 175 КУпАП, відповідно до якого складено протокол та винесена постанова, що оскаржується може бути вчинене лише посадовою особою вказуємо, що дане твердження позивача не відповідає дійсності та чинному законодавству. Відповідно до ст. 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, а також використання протипожежної, аварійно-рятувальної або іншої спеціальної техніки або засобів протипожежного захисту не за призначенням - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста (1700) до двохсот (3400) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб та фізичних осіб-підприємців - від двохсот (3400) до трьохсот (5100) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто за порушення вимог пожежної, техногенної безпеки ст. 175 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність як посадових осіб, ФОП, так і громадян. З огляду на нижче наведене (представництво за довіреністю). У нашому випадку чітко вказано у постановчій частині постанови, що оскаржується, то до адміністративної відповідальності притягнуто громадянина, а не посадову особу релігійної організації. У період з 12 по 16 квітня 2021 року головним державним інспектором з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки у Онуфріївському районі (головним інспектором Онуфріївського районною сектора У ДСНС України в області) у відповідності до розпорядчих документів здійснювався захід державного нагляд)' (контролю) щодо дотримання юридичною особою - релігійна організація " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (ЄДРПОУ 26248074) вимог чинного законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки на підконтрольному об'єкті, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Під час вказаного заходу від зазначеної організації була присутня уповноважена особа (за довіреністю від 08,02.2019 р.): гр. ОСОБА_1 . Копія довіреності долучена до матеріалів справи, згідно вказаної довіреності даний громадянин представляє інтереси юридичної особи - релігійної організації "ОДЕСЬКА МІСЦЕВА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВІДКІВ ЄГОВИ” в усіх без виключення установах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, у тому числі державних установах, а також в органах і підрозділах МНС. За наслідками перевірки було виявлено 5 порушень вимог нормативно- правових актів у сфері пожежної та техногенної безпеки, у тому числі щодо не проходження посадовими особами та працівниками навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях». Зазначене є порушенням пункту 16 розділу II Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697. Даний факт підтверджується актом перевірки від 16.04.2021 № 19. Копія якого вручена під підпис гр. ОСОБА_1 та долучена його представником до матеріалів судової справи разом із уточненням позовних вимог. Відповідно до розділу 1 цих правил вони встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також піл час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонт), технічного переоснащення будівель та споруд. Вимоги цих правил не поширюються на підземні споруди промислового призначення; метрополітени (крім об'єктів комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення); тунелі; об'єкти виробництва, зберігання та утилізації вибухових і радіоактивних речовин й засобів підривань; морські та річкові споруди, що знаходяться на плаву; нафто-, газо-, продуктопроводи; лісові масиви. Ці правила є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами державної влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Враховуючи зазначене, у відповідності до с. 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол КД № 015709. Одночасно даного громадянина було ознайомлено і роз'яснено йому його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача (у разі не володіння мовою, якою ведеться провадження); право оскаржити постанову по справі. Зазначене підтверджується особистим підписом гр. ОСОБА_1 у пункті 15 протоколу. Також дана особа була згодна із наявністю вказаного правопорушення і складеним протоколом, що також засвідчено у пункті 17 протоколу (в особистих поясненнях зазначено, що «з протоколом згоден», що засвідчено підписом порушника). Щодо тверджень позивача, що начебто у головного інспектора ОСОБА_3 не було повноважень розглядати вищевказаний протокол КД № 015709 так як він сам його склав зазначаємо, що вказане не відповідає дійсності. Відповідно до пункту 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Згідно ст. 223 КУпАП центральний орган виконавчої влади, шо реалізує державну політику з питань державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані із самовільним випалюванням рослинності або її залишків, порушенням встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, здійсненням суб'єктом господарювання господарської діяльності без декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки, невиконанням приписів, розпоряджень та постанов посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки (статті 77, 77-1, 120, 175, 175-2, 188-8 КУпАП). Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки і його заступники, головні державні інспектори з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та їх заступники, старші державні інспектори України з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, державні інспектори з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. Частиною 2 ст.255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені па те посадові особи цих органів. Тобто головний державний інспектор з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки у Онуфріївському районі (головний інспектор Онуфріївською PC У ДСНС України в області) Кохно Р.І. мав усі повноваження розглядати вищевказану справу, протокол КД № 015709. Щодо того, що постанова, яка оскаржується винесена у день складання відповідного протоколу, вказуємо, що відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Відповідно до рішення Конституційного Суду № 5-рп/2015 від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Згідно ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. У даному випадку протокол складений 16.04.2021 року, розглянутий у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Онуфріївського району) у терміни, встановлені ст. 277 КУпАП. Крім того, гр. ОСОБА_1 заздалегідь був ознайомлений про час і місце розгляду відповідної справи, про, шо свідчить його підпис у п. 16 протоколу КД № 015 709. Також слід зазначити, що вказаній особі були роз'яснені її права та обов'язки у тому числі про надання заяв чи клопотань. Але жодних заяв чи клопотань, у тому числі про надання часу для залучення фахівця у галузі права чи адвоката і перенесення дати розгляду справи від гр. ОСОБА_1 не надходило. Це відображено у п. 19 протоколу КД № 015709. Тобто, час та місце розгляду його адміністративної справи гр. ОСОБА_1 влаштовувало та правової допомоги він не потребував. Одночасно безпідставним є посилання позивача на ч. 1 ст. 277-2 КУпАП щодо вручення за 3 доби повістки особі відносно якої, розглядається справа. Так, як ця норма стосується лише тих випадків коли справа розглядається у суді. У даному випадку справа розглянута посадовою особою, відповідно до вимог КУпАП. Крім того зазначаємо, що справа, відносно гр. ОСОБА_1 розглянута із дотриманням норм ст. 251 КУпАП. Факт наявності порушення вимог пожежної безпеки, за яку передбачена відповідальність ст. 175 КУпАП зафіксовано у Акті перевірки 16.04.2021 № 19 (вручений гр. ОСОБА_1 16.04.2021 року та долучений до матеріалів справи). У протоколі також чітко зазначене відповідне порушення і особа, відносно якої його складено, зазначила у пункті 17 протоколу, що вона із ним згодна. Тобто факт наявності порушення гр. ОСОБА_1 не заперечував, а навпаки підтвердив. Як наслідок під час складання і розгляду відносно гр. ОСОБА_1 справи про адміністративне правопорушення за ст. 175 КУпАП права вищевказаної особи не порушені. Вказують, що у пункті 5 Переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) Акта № 19 від 16.04.2021 (сторінка 3) помилково проставлено у п'ятому стовпчику знак «+», що посадові особи і працівники пройшли навчання, протипожежний інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Це є друкарська помилка. У пункті 5 вказаного Переліку у Акті № 19 знак «+» повинен стояти у шостому стовпчику, що означає «Ні» - посадові особи і працівники не пройшли навчання, протипожежний інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Летальний перелік виявлених і зафіксованих на об'єкті позивача порушень із відповідними обґрунтуваннями нормативно-правових актів, зазначений на 12 сторінці вищевказаного Акта № 19 у розділі «Опис виявлених порушень вимог законодавства», де у пункті 4 чітко вказано, що відповідне навчання не пройдено. Прохають суд, відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
21 травня 2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Перекрьостова А.В. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відзив відповідача, Головного управління ДСНС України у Кіровоградській області від 13 травня 2021 року (отримано поштою 17 травня 2021 року), в якій наведені його пояснення, міркування та аргументи щодо заперечень відповідача та мотиви їх відхилення. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Заперечуючи проти позовної заяви (щодо непоширення положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на Релігійну організацію «Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови», далі - Релігійна організація) відповідач стверджує, що він мав право проводити планову перевірку в рамках своїх повноважень на проведення перевірок суб'єктів господарювання. На підтвердження цього Відповідач посилається на: Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затв. Постановою КМУ від 16 грудня 2015 року № 1052 та на Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області, які надають йому повноваження здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки та цивільного захисту: 1) місцевими органами виконавчої влади; 2) органами місцевого самоврядування та 3) суб'єктами господарювання. Положення статті 55 Господарського кодексу України щодо визначення поняття «суб'єкт господарювання». Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Межі повноважень відповідача у сфері здійснення заходів державного нагляду (контролю) визначені статтею 65 Кодексу цивільного захисту (КЦЗ) України. Так, ст. 65 КЦЗ України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) з питань, які визначені частиною першою статті 64 цього Кодексу (щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно- рятувальних служб) щодо: центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів та органів; - суб'єктів господарювання; - аварійно-рятувальних служб. Вказаний перелік суб'єктів, щодо яких відповідач має повноваження здійснювати державний нагляд (контроль) відповідає процитованим ним нормам Положень про ДСНС та ГУ ДСНС у Кіровоградській області і є вичерпним. Відповідач стверджує, що Релігійна організація нібито є суб'єктом господарювання, оскільки: 1) вона «має майно... і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна»; 2) в ЄДР основним напрямком діяльності Релігійної організації зазначено «Діяльність релігійних організацій». Насправді вказаних відповідачем ознак недостатньо для визнання юридичної особи суб'єктом господарювання, оскільки ключовою ознакою є здійснення цією особою господарської діяльності, визначення якої міститься у ст. З ГК України. Як обґрунтовано у п. 20-24 уточненої позовної заяви, Релігійна організація не є суб'єктом господарювання, оскільки вона не здійснює жодної господарської діяльності, тобто діяльності, яка б була спрямована на «виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру». Відповідно, повноваження відповідача щодо здійснення державного нагляду (контролю) щодо суб'єктів господарювання на Релігійну організацію не поширюються. Заперечуючи проти позовної заяви (щодо не включення Релігійної організації до Річного плану перевірок на 2021 рік, затвердженому Наказом ДСНС від 26.11.2020 № 633), відповідач стверджує, що він мав повноваження проводити планову перевірку Релігійної організації на підставі іншого плану - Плану заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної і пожежної безпеки УДСНС України у Кіровоградській області стосовно об'єктів (будівель, споруд, території тощо), що перебувають у власності, володінні, користуванні центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та непідприємницьких товариств та установ, на II квартал 2021 року, затвердженого наказом Управління ДСНС України від 26.03.2021 року № 71. На підтвердження цього відповідач заявляє, що Релігійна організація «відноситься до негосподарюючих суб'єктів», а тому її не потрібно було включати до Річного плану перевірок на 2021 рік, затвердженому Наказом ДСНС від 26.11.2020 № 633, затвердженого відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Це заперечення відповідача містить суперечності: він нібито розглядає Релігійну організацію як негосподарюючий суб'єкт, хоча кількома абзацами раніше намагався довести, що вона - суб'єкт господарювання. Так, відповідно до ч. 3 ст. 3 ГК України, на відміну від господарської діяльності, визначення якій дано у частині 2 цієї ж статті, «діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів». А відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України, «суб'єктами майново - господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією». Таким чином, ГК України чітко розрізняє суб'єктів господарювання та негосподарюючих суб'єктів як окремі, різні суб'єкти, ключовою різницею між якими є те, що перші здійснюють господарську діяльність, а другі - ні. Тобто, стверджуючи, що Релігійна організація є «негосподарюючим суб'єктом», Відповідач фактично визнає, що вона не є суб'єктом господарювання. Як вже зазначалось вище, ст. 65 КЦЗ України передбачено вичерпний перелік суб'єктів, щодо яких Відповідач має повноваження здійснювати державний нагляд (контроль). До цього переліку, окрім суб'єктів господарювання (до яких, як вже доведено вище, Релігійна організація не належить, що визнає сам Відповідач), належать ще 2 групи суб'єктів: центральні органи виконавчої влади. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (до яких Релігійна організація також не належить) та аварійно-рятувальні служби (до яких Релігійна організація також не належить). Таким чином, у Відповідача були взагалі відсутні повноваження включати до Плану заходів державного нагляду (контролю) на II квартал 2021 року, затвердженого наказом Управління ДСНС України від 26.03.2021 року № 71 непідприємницькі товариства та установи (в тому числі Релігійну організацію), та, відповідно проводити щодо останньої плановий захід на підставі вказаного Плану. Слід водночас зазначити, що, відповідно до повідомлення про проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 02.04.2021 року № 49-32/49-35, яке було вручено Позивачу як представнику Релігійної організації, Відповідач повідомив про планову перевірку об'єкта Релігійної організації по АДРЕСА_1 «відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Водночас, частина перша цієї ж статті містить вимогу щодо того, що «планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок». Таким чином, оскільки Відповідач проводив перевірку Релігійної організації в порядку Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», він, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, був зобов'язаний діяти у спосіб, визначений цим законом, тобто включити Релігійну організацію до річного, а не квартального плану перевірок. Проведення планових заходів нагляду (контролю) на підставі квартальних планів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачено. Додатково до викладеного слід зазначити, що відповідно до п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533-ІХ тимчасово, по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), але не раніше 30 червня 2020 року, забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю): 1) за діяльністю суб'єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику; 2) у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 3) у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення". Враховуючи те, що Релігійна організація «Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови» та її об'єкт по АДРЕСА_1 не відноситься до вичерпного переліку виключень, на які вказаний мораторій не поширюється, а Відповідачем доказів протилежного не надано, проведення планової перевірки цієї Релігійної організації заборонено зазначеним законом, а тому було незаконним. Заперечуючи проти позовної заяви (щодо того, що Позивач не є суб'єктом інкримінованого йому правопорушення, адже не є посадовою особою Релігійної організації), відповідач стверджує, що за ст. 175 КУпАП за порушення вимог пожежної та техногенної безпеки передбачена відповідальність як для посадових осіб, так і для громадян, і що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме як громадянина. Диспозиція статті 175 КУпАП є бланкетною та відсилає до «встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки». Як визнає сам відповідач, позивача оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за нібито порушення конкретної вимоги Правил пожежної безпеки в Україні, а саме: пункту 16 розділу II Правил, яким передбачено наступне: «Посадові особи та працівники проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року N2 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях». Таким чином, ця вимога стосується не будь-яких громадян, а лише посадових осіб та працівників конкретного підприємства, установи чи організації. Водночас, частина 3 статті 55 КЦЗ передбачає, що забезпечення пожежної безпеки в розрізі вимог до юридичних осіб, покладається на керівника (керівників) суб'єкта господарювання. Таким чином, громадянин, який не є керівником суб'єкта господарювання, не є та не може бути суб'єктом інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення. Оскільки позивач, як визнає сам відповідач, є лише представником Релігійної організації за довіреністю, тобто не є її керівником і навіть працівником, на ньому не лежить обов'язок щодо забезпечення проходження навчання посадовими особами Релігійної організації (працівників в Релігійній організації немає), а тому він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за невиконання вказаного обов'язку. Слід додатково відзначити, що насправді Відповідач, притягаючи Позивача до адміністративної відповідальності, все-таки помилково розглядав Позивача як посадову особу, а не просто як громадянина, про що прямо зазначено у п. 8 Протоколу КД № 015709 від 16 квітня 2021 року: «8. Чи є посадовою особою так, є посадовою особою». Заперечуючи проти позовної заяви (щодо порушення принципу неупередженості внаслідок розгляду протоколу про адміністративне правопорушення яка його склала), відповідач наголошує на наявності у головного інспектора ОСОБА_3 загальних повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення за ст. 175 КУпАП і накладати адміністративні стягнення. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався не на відсутність у головного інспектора ОСОБА_3 загальних повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення за ст. 175 КУпАП і накладати адміністративні стягнення, а на неможливість здійснення ним неупередженого розгляду конкретної адміністративної справи - відносно позивача - внаслідок того, що протокол про адміністративне правопорушення у цій справі був складений ним самим. Тут можна застосувати принцип, який сформульований у практиці Європейського суду з прав людини про дотримання принципу безсторонності у ряді справ, що стосуються передбачуваної зневаги заявника до суду, в яких та сама особа (суддя) прийняла рішення про притягнення заявника до відповідальності та визначила його винність і наклала санкцію. Європейський Суд підкреслив, що в такій ситуації таке змішання ролей між скаржником, свідком, прокурором та суддею може самоочевидно викликати об'єктивно обґрунтовані побоювання щодо відповідності провадження до укоріненого принципу, що ніхто не повинен бути суддею у власній справі, а отже, щодо дотримання принципу неупередженості («Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], § 126- 128; «Сломка проти Польщі» (Slomka v. Poland), §§ 44-51; «Делі проти Республіки Молдова» (Deli v. the Republic of Moldova), § 43). Заперечуючи проти аргументу № 5 позовної заяви (щодо розгляду протоколу в день його складення), Відповідач наголошує на тому, що справу про адміністративне правопорушення відносно позивача було розглянуто з дотриманням 15-денного строку, передбаченого ст. 277 КУпАП. Насправді суть аргументу № 5 позивача не в тому, що відповідач не дотримався передбаченого ст. 277 КУпАП строку розгляду його справу, а в тому, що його справу було розглянуто через 2,5 години після складення протоколу. Заперечуючи проти цього аргументу, відповідач наголошує на тому, що позивач не заявляв жодних клопотань про перенесення дати розгляду чи залучення адвоката, а тому «час та місце розгляду його адміністративної справи гр. ОСОБА_1 влаштовувало та сторонньої правової допомоги він не потребував». Вказані заперечення повністю нівелюються тим фактом, що, призначивши та провівши розгляд адміністративної справи відносно позивача через 2,5 години після складення протоколу проти нього, відповідач позбавив його фізичної можливості встигнути до початку розгляду його справи звернутися до адвоката та отримати юридичну консультацію, з якої він міг дізнатися як про ознаки протиправності дій Відповідача під час проведення перевірки, так і про відсутність в своїх діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Як наголошено у п. 37 уточненої позовної заяви, Конституційний суд України вважає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, може реалізувати свої права, гарантовані їй КУпАП лише у разі, «якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності». У вказаній справі відносно позивача часовий інтервал у 2,5 години не можна вважати достатнім для підготовки до захисту. Заперечуючи проти позовної заяви (щодо відсутності належних доказів винності позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення), Відповідач наголошує на тому, що Позивач у п. 17 протоколу про адміністративне правопорушення зазначив, що він з ним згідний і таким чином «факт наявності порушення гр. ОСОБА_1 не заперечував, а навпаки підтвердив». Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. При цьому, саме по собі визнання вини особою (особливо у разі відсутності у неї можливості скористатися правовою допомогою адвоката) не є безумовною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних та достатніх доказів. Це відповідає правовим позиціям Верховного суду: «Водночас Суд відхиляє доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам Факт визнання особою вини у порушенні... не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень [про притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності] за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення» (Постанова від 08.07.2020 по справі №177/525/17(2-а/177/23/17); Касаційний адміністративний суд Верховного Суду) Заперечуючи проти позовної заяви (щодо зазначенні в акті перевірки N° 19 від 16 квітня 2021 року відомостей про те, що у «посадові особи та працівникам пройшли навчання, протипожежний інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки» (позначено знаком «+» відповідь «так»), Відповідач наголошує на тому, що це «друкарська помилка», оскільки в іншому розділі акту стверджується про те, що навчання не було пройдено. Є очевидною наявність суперечливості відомостей в акті перевірки щодо наявності/відсутності порушення, інкримінованого Позивачу. Відповідно до частини 7 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання. Застосовуючи цей принцип до обставин вказаної справи, вказана суперечливість щодо наявності/відсутності порушення, інкримінованого Позивачу, має тлумачитися на користь позивача. Прохає позовну заяву задовольнити повністю.
26 травня 2021 року до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено, що 21.05.2021 р. електронною поштою до Головного управління ДСНС України в Кіровоградській області надійшла відповідь на відзив від представника позивача по справі № 399/301/21. За результатами розгляду даної відповіді на відзив відповідач не погоджується із доводами позивача так як вони є безпідставними і ґрунтуються на припущеннях і помилкових твердженнях. Як наслідок позовні вимоги задоволенню не підлягають. Так, щодо здійсненої перевірки культового будинку Релігійної організація "ОДЕСЬКА МІСЦЕВА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВІДКІВ ЄГОВИ" ( АДРЕСА_1 ) щодо дотримання законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки вказуємо, що відповідно до статті 55 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, суб'єктами „господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. У даному випадку позивач має майно (культовий будинок: АДРЕСА_1 ) і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна. Згідно із підпунктом 2 статті 3 розділу І глави І ГКУ господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Згідно із статтею 3 розділу І глави І ГКУ релігійна організація "ОДЕСЬКА МІСЦЕВА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВІДКІВ ЄГОВИ" відноситься до негосподарюючих суб'єктів, тобто діяльність без мети одержання прибутку. Даний об'єкт відноситься до об'єктів з масовим перебуванням людей, тобто забезпечення на ньому безпеки, у тому числі пожежної та техногенної, є першочерговим завданням, оскільки у разі виникнення надзвичайної ситуації на ньому створюється велика небезпека та ймовірність травмування і загибелі людей. Вищевказану організацію було перевірено відповідно до Плану заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки У ДСНС України у Кіровоградській області стосовно об'єктів (будівель, споруд, територій тощо), що перебувають у власності, володінні, користуванні центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та непідприємницьких товариств та установ, на II квартал 2021 року, затвердженого наказом Управління ДСНС України від 26.03.2021 № 61 (копія витягу надано до суду), що не заборонено чинним законодавством України. Також, помилковим є твердження позивача, що вимога щодо проходження навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки стосується виключно посадових осіб та працівників, так як відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 цей Порядок визначає механізм організації навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, його структуру, види та форми. Навчання населення здійснюється: за місцем роботи - працюючого населення; за місцем навчання - дітей дошкільного віку, учнів та студентів; за місцем проживання - непрацюючого населення. Повторно звертають увагу позивача, що ОСОБА_1 , який за довіреністю є уповноваженим представником юридичної особи - Релігійної організації "ОДЕСЬКА МІСЦЕВА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВІДКІВ ЄГОВИ" відповідно до постанови № 015709, що оскаржується, до адміністративної відповідальності притягнуто за ст. 175 КУпАП як громадянина, а не посадову особу релігійної організації. Щодо інших доводів вказують, що жодним законодавчим або підзаконним актом (нормами) не заборонено одному й тому самому інспектору (одній посадовій особі) органу державного нагляду (контролю) у сфері пожежної і техногенної безпеки складати протокол про адміністративне правопорушення та розглядати відповідну справу і виносити постанову. Навпаки відповідно до пункту 5 ст. 213, ст. 223, частини 2 ст. 255 КУпАП йому надане таке право. Зазначене свідчить, що це не є порушенням чинного законодавства, а тому відповідне твердження позивача є безпідставними, а доводи про упередженість є лише припущенням. Щодо доводів позивача про те, що ніхто не повинен бути суддею у власній справі вказуємо, що це стосується випадку коли особа розглядає протокол, який складений відносно нього самого (наприклад: ОСОБА_3 розглядав би протокол, який складений відносно нього самого). Також повторно зазначають, що у жодному законодавчому або нормативному акті не вказано, що забороняється розглядати інспектору (посадовій особі) органу державного нагляду (контролю) у сфері пожежної і техногенної безпеки протокол про адміністративне правопорушення за ст. 175 КУпАП через 2,5 години після його складання (законодавством визначений термін, не більше 15 діб). Детальне обґрунтування наведено у відзиві на позов. Усі доводи позивача із зазначеного питання є припущенням, так як гр. ОСОБА_1 під час складання відповідного протоколу та розгляду справи був із усім згоден та не надавав клопотань про свою незгоду і про перенос терміну розгляду справи чи необхідності надання йому правничої допомоги. Зазначене ним особисто письмово підтверджується відповідними записами у протоколі. Про час і місце розгляду справи він був завчасно повідомлений і не заперечував і навпаки надав свою згоду. Щодо доводів позивача, що визнання особою правопорушення не є достатнім доказом у справі, вказуємо, що доказом також є Акт № 19 від 16.04.2021 p., оформлений по наслідках перевірки відповідного об'єкта (копія долучена до матеріалів справи). У якому у пункті 4 розділу «Опис виявлених порушень вимог законодавства», чітко вказано, відповідне порушення. Щодо посилань позивача на ч. 7 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» про, те що норма закону чи іншого нормативного-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно - правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання (це щодо того, що у пункті 5 Переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) Акта перевірки №19 від 16.04.2021 р. допущенна друкарська помилка і як наслідок на думку позивача начебто з'являється суперечливість, неоднозначне трактування) вказують: по-перше, ця норма стосується законів чи інших нормативно-правових документів, а у нашому випадку Акт перевірки № 19, не відноситься до вказаних категорій документів. Як наслідок ця норма не може застосовуватись у даному випадку; по-друге суперечливості ніякої немає (на об'єкті, як було наявне правопорушення щодо не проходження навчання, яке вказане у протоколі, так і воно залишається). Підтверджуючі документи про проходження відповідного навчання відсутні і позивачем до справи не долучені. Як наслідок у даному випадку дану норму закону не можливо застосувати і посилання позивача на неї є безпідставним. Також звертають увагу, на те, що позиція представника позивача є незрозумілою (неоднозначною), то він вказує у позові, відповіді на відзив, що Релігійна організація "ОДЕСЬКА МІСЦЕВА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВІДКІВ ЄГОВИ" не є суб'єктом господарювання, а тому норми вищевказаного Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на неї не розповсюджуються, а тепер (коли стало зручно) посилається на вказаний документ і вказує начебто на те, що відповідач порушив його норми по відношенню до нього. Тобто, коли треба позивачу то він є суб'єктом господарювання і застосовує відповідні Закони і користується наданими правами, а коли не треба, то він стверджує, що він не суб'єкт господарювання і відповідні норми до нього не можуть застосовуватись. Прохають суд, відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
26 травня 2021 року до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Перекрьостова А.В. надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначено, що відповідач не заперечує проти твердження позивача про те, що Релігійну організацію не було внесено до Річного плану перевірок на 2021 рік, затвердженому Наказом ДСНС від 26.11.2020 № 633. Водночас, намагаючись довести законність проведеної ним планової перевірки Релігійної організації, Відповідач до свого Відзиву на позовну заяву надав копію Плану заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної і пожежної безпеки УДСНС України у Кіровоградській області стосовно об'єктів (будівель, споруд, території тощо), що перебувають у власності, володінні, користуванні центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та непідприємницьких товариств та установ, на II квартал 2021 року, затвердженого наказом Управління ДСНС України від 26.03.2021 року № 71, до якого внесено і перевірку Релігійної організації. Позивач бажає наголосити на тому, що включивши Релігійну організацію до зазначеного квартального плану та провівши на підставі вказаного плану планову перевірку Релігійної організації, за результатами якої було винесене оскаржуване рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України (як того вимагає ст. 19 Конституції України), оскільки жодним законом не передбачено повноважень відповідача проводити планові заходи державного нагляду (контролю): 1) щодо негосподарюючих суб'єктів та 2) на підставі квартальних (а не річних) планів. Так, статтею 66 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що "центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону". Єдиним законом, що встановлює порядок здійснення таких заходів державного нагляду (контролю) органами ДСНС є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». позивач детально обґрунтував у позовній заяві, що Релігійна організація не підпадає під сферу дію цього закону, оскільки вона не є суб'єктом господарювання та не здійснює господарської діяльності, зокрема, у культовій будівлі " АДРЕСА_1 " по АДРЕСА_1 , тобто є негосподарюючим суб'єктом. До того ж, відповідач не має передбачених законом повноважень проводити планові заходи державного нагляду (контролю) на підставі квартальних планів, адже це суперечить частині 1 статті 5 вказаного Закону, який імперативно встановлює, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, тощо затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Таким чином, складання квартальних планів перевірок законом взагалі не передбачено. Аналогічних висновків щодо незаконності проведення планової перевірки на підставі квартального (а не річного) плану доходять і суди апеляційної інстанції в різних областях України: "Таким чином, планові заходи здійснюються, виключно відповідно до річних планів, що затверджуються не пізніше 1 грудня року, що передує плановому, а не відповідно до квартальних планів... складання квартальних планів перевірок не передбачено... частиною першою ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»" (Постанова від 12.12.2018 по справі № 826/10617/17; Шостий апеляційний адміністративний суд. "Оскільки частина перша статті 5 цього Закону у такій редакції передбачає затвердження лише річних планів і забороняє внесення до них змін, то наказ..., яким затверджено квартальний план здійснення заходів органом державного нагляду (контролю), є таким, що прямо суперечить вказаній нормі Закону... Зважаючи на викладене... відповідний орган державного нагляду (контролю) діяв не у законодавчо встановлений спосіб" (Постанова від 19.03.2018 по справі № 817/1468/17; Житомирський апеляційний адміністративний суд). Відповідно до правових позицій Верховного суду, орган державної влади "не може розширювати контрольно-наглядові повноваження, визначені законом, чи встановлювати довільний спосіб їх здійснення, якщо він не передбачений законом" (Постанова від 26.09.2018 по справі № 826/853/17; Касаційний адміністративний суд Верховного Суду). З огляду на вищевикладене, Позивач вважає, що здійснивши планову перевірку Релігійної організації (за результатами якої і було винесено оскаржувану постанову про накладення на Позивача адміністративного стягнення) Відповідач: 1) протиправно розширив свої визначені законом контрольно-наглядові повноваження на суб'єкт, на якого, відповідно до закону, ці повноваження не поширювалися (на негосподарюючий суб'єкт, Релігійну організацію). 2) встановив довільний, не передбачений законом спосіб їх здійснення - на підставі квартального плану перевірок. Це саме по собі є окремою підставою для визнання протиправною оскаржуваної постанови.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Перекрьостов А.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, уточненій позовній заяві, та поясненнях надісланих на адресу суду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але завчасно надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, але за участю його представника, прохав повністю задовольнити його позовну заяву.
Представник відповідача ГУ ДСУкраїни з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області в судове засідання не з'явився, але у відзиві та запереченні на позовну заяву та уточнену позовну заяву прохав слухати справи без його участі, з урахуванням відзиву на позовну заяву та заперечення, та прохав у задоволенні позову відмовити.
Суд,вислухавши представника позивача ОСОБА_1 адвоката Перекрьостова А.В. вивчивши та проаналізувавши матеріали адміністративної справи, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що 16.04.2021 року уповноваженою особою Головним державним інспектором з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Онуфріївському районного сектору Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області Кохно Р.І. проведено планову перевірку, за результатами якої складено протокол серії КД №015709. Із змісту протоколу вбачається, що інспектор дійшов наступного висновку: порушено вимоги пожежної безпеки, встановлені НАПБ А.01.001-2014 «Правила пожежної безпеки в Україні», а саме: посадовими особами та працівникам пройти перевірку знань з питань пожежної безпеки» (НАПБ А.01.001-2014) розділ ІІ, пункт 16).
Постановою від 16.04.2021 року головного державного інспектора з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Онуфріївському районного сектору Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області Кохно Р.І., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 175 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За своєю суттю адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд виходить з того, що при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення адміністративний протокол розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновками експерта, речовими докази, фотоматеріали, тощо).
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Під час проведення перевірки інспектором не з'ясовано повно та всебічно фактичних обставин справи, не встановлено, які саме дії ОСОБА_1 містять ознаки адміністративного правопорушення.
Відповідальність передбачена ст.175 КУпАП у виді накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб та фізичних осіб-підприємців - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян настає за порушення встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, а також використання протипожежної, аварійно-рятувальної або іншої спеціальної техніки або засобів протипожежного захисту не за призначенням.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.175 КУпАП у зазначеному випадку полягає у порушенні посадовою особою встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.
Відповідно до ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення - пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Відповідно до довіреності виданою Релігійною організацією «Одеської місцевої релігійної громади Свідків Єгови» в особі підписанта ОСОБА_5 , що діє на підставі статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 24.10.2018 року, керуючись ч.2 ст. 244 та ст.. 246 ЦК України уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси Релігійної організації «Одеської місцевої релігійної громади Свідків Єгови» в усіх без виключення установах в тому числі в органах та підрозділах МНС. (далі довіреність), але даною довіреністю не підтверджено факту того, що саме на ОСОБА_1 покладено обов'язок щодо пожежної безпеки Релігійної організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться АДРЕСА_1 , та не надано відповідачем доказів, що саме ОСОБА_1 є посадовою особою, є суб'єктом господарювання, керівником або власником даної установи.
Частина 1 статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Статтею 9 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлено, що Релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Тому, суд не може погодитися з твердженнями відповідача, а також з тим, що під час здійснення перевірки інспектором не перевірено факту того, що Релігійна організація «Одеської місцевої релігійної громади Свідків Єгови» є суб'єктом господарської діяльності та є суб'єктом некомерційної господарської діяльності,оскільки не надав суду докази, що останні зареєстровані як суб'єкт господарської діяльності або суб'єкт некомерційного господарювання, та не надав суду статуту релігійної організації щодо здійснення ними господарської діяльності або некомерційної господарської діяльності.
Відповідно до наказу Головного управління ДСНС України у Кіровоградській області від 26.03.2021 № 21 "Про затвердження плану перевірок на ІІ квартал 2021 року" наказано затвердити план заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки у ДСНС України у Кіровоградській області стосовно об'єктів (будівель, споруд, територій тощо), що перебувають у власності, володінні, користуванні центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та непідприємницьких товариств та установ на ІІ квартал 2021 року.
Відповідно до плану заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки у ДСНС України у Кіровоградській області стосовно об'єктів (будівель, споруд, територій тощо), що перебувають у власності, володінні, користуванні центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та непідприємницьких товариств та установ на ІІ квартал 2021 року затвердженого 26.03.2021 року встановлено, проведення перевірки Релігійна організація «Одеської місцевої релігійної громади Свідків Єгови».
Згідно з п.1-4, ч.1, ст.5 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року. Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення. Протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст.5 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб'єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення відомостей про таких суб'єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для автоматичного виявлення нею суб'єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю).
Частиною 4 ст.5 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Згідно із ч.1 ст.6 Закону « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;
Частиною 2 ст.6 Закону « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається (ч.4 ст.6 Закону Закону « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ).
Згідно з ч.1 ст.7 Закону Закону « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Частиною 2 ст.7 Закону Закону « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Відповідно до ч.4 ст.7 Закону « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею (ч.5 ст.7 Закону №Закону « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дана перевірка проводилась з порушенням Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки план заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки у ДСНС України у Кіровоградській області стосовно об'єктів (будівель, споруд, територій тощо), що перебувають у власності, володінні, користуванні центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та непідприємницьких товариств та установ на ІІ квартал 2021 року, затверджено 26.03.2021 року, що не відповідає даному Закону. Також суд звертає увагу відповідача, що оскільки ним при вирішення даної справи відбувалась перевірка, як некомерційної господарської діяльності та законодавчо не врегульовано проведення таких перевірок, тому відповідач повинен був діяти за аналогією, тобто у відповідності до Закону«Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Крім того, відповідач не надав суду підтвердження, щодо належного повідомлення посадової особи Релігійної організації «Одеської місцевої релігійної громади Свідків Єгови» про проведення планового заходу зі здійсненням державного нагляду конторолю.
З приводу розгляду справи в день складання протоколу, то суд не погоджується з твердженням позивача та вважає, що розгляд справи відбувся в день складання протоколу у відповідності до КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, оскільки ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи належним чином, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення, щодо посилання представника позивача на ст.. 277-2 КУпАП, суд не приймає до уваги, оскільки дана стаття передбачає розгляд правопорушень, які підлягають розгляду в суді.
Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положеньст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до ч.2ст.77 КпАП України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від15.05.2008року відзначив,що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" (п.33) Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи зокрема прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Також, на думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було дотримано принципу пропорційності, що в свою чергу є підставою для визнання рішення протиправним і його скасування.
Відповідач не довів правомірність свого рішення, а з урахуванням наведеного вбачається, що постанову серії КД № 015709 головногодержавного інспектора з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Онуфріївському районного сектору Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області Кохно Р.І. від 16.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 175 КУпАП, винесена без урахування усіх обставин справи, без дотримання балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване вказане рішення суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови підлягає задоволенню, а провадження по справі підлягає закриттю .
Оскільки відповідач не довів правомірності рішення про застосування адміністративного стягнення. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Керуючись ст. 6-11, 12, 14, 20, 22, 25, 72-77, 79, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 271, 286, п. 3 Розділу VІ КАС України, суд -
Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Перекрьостова Антона Валерійовича до Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову головного державного інспектора з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Онуфріївського районного сектору Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області Кохно Ростислава Ігоровича серії КД №015709 від 16.04.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 (три тисячі чотириста) грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 175 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Кіровоградській області (юридична адреса: 25015, м.Кропивницький, вул. Пашутніська, буд.1) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 908,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 04.06.2021 року.
Суддя О.О. Шуліка