справа № 399/252/20
провадження № 2/399/5/2021
27 травня 2021 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючої - судді Шуліка О.О.
за участю секретарів Маслової К.М., Бобрик І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Онуфріївка за правилами загального позовного провадження в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на земельну ділянку, -
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом згідно якого прохає суд визнати за ОСОБА_1 право власності - на 1/2 частину житлового будинку, загальна площа 82,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 частину земельних ділянок кадастровий номер 3524655400:50:016:0015 (площа 0,15 га) та номер 3524655400:50:0016 (0,1937 га); 1/2 частину легкового автомобіля ВАЗ 2107, 2004 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 .
Свої вимоги мотивувала тим, що 8 квітня 1989 року між нею та відповідачем було укладено шлюб у відділі ЗАГС Онуфріївського району Павлишської сільської ради Кіровоградської області. За час шлюбу ними було придбано майно, а саме: 08 серпня 1991 року на підставі договору купівлі-продажу №153 відповідачем за спільні кошти з позивачем було придбано житловий будинок, загальна площа 82,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в подальшому реконструювався та ремонтувався за рахунок позивача. 31 липня 2012 року в порядку приватизації відповідачу було видано державні акти на право власності на земельну ділянку №450098, № 450099, на підставі яких відповідач став власником земельних ділянок, кадастровий номер 3524655400:50:016:0015 (площа 0,15 га) та номер 3524655400:50:016:0016 (0,1937 га). 21.11.2017 року відповідачем за спільні кошти з позивачем було придбано легковий автомобіль - ВАЗ 2107, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Шлюбний договір між позивачем та відповідачем укладено не було, на підставі чого частки майна сторін відповідно до сімейного законодавства України є рівними. Враховуючи, що вищезазначене нерухоме та рухоме майно є об'єктом спільного сумісного майна подружжя, а також беручи до уваги відсутність факту укладення будь-яких договорів стосовно розпорядження таким майном, позивач має право на 1/2 вказаного майна. У добровільному порядку виділити 1/2 майна відповідач відмовляється, тому позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області 21.04.2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
22.06.2020 року на адресу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшла зустрічна позовна заява відповідача згідно якої прохає суд винести рішення яким, визнати за ним право особистої власності на земельну ділянку площею 0,1937 га із кадастровим номером 3524655400:50:016:0016 цільове призначення ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Зустрічну позовну заяву мотивував тим, що йому згідно державного акту від 31 липня 2012 року на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 450099, у матеріалах справи, належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0, 1937 га із кадастровим номером 3524655400:50:016:0016, цільове призначення ділянки - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Державний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, про що зроблено відповідну відмітку в самому державному акті (на його зворотній стороні). Право власності на вказану ділянку зареєстровано за ним також і в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: запис про право власності 34615938, дата державної реєстрації - 06 грудня 2019 року. Згідно відомостей із зазначеного реєстру - форма власності приватна, розмір частки - 1/1. Вказані відомості підтверджуються наявним у справі витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 грудня 2019 року № 192840248. Вказана вище земельна ділянка передана йому безоплатно в приватну власність за рахунок земель комунальної власності на підставі рішення за № 549 від 17 листопада 2009 року сесії Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області. За станом на юридично значимі дати в контексті спірних правовідносин (як на дату прийняття вказаного вище рішення сесії Павлиської селищної ради, так і на дату оформлення та реєстрації вказаного вище державного акту) за діючим на той час законодавством земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно набуте подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку земельного фонду. Як наслідок, земельна ділянка не підлягає поділу між подружжям, оскільки особа отримала її безкоштовно, використавши своє право громадянина на приватизацію. У свою чергу, ст. 61 Сімейного кодексу України положеннями ч, 5, за змістом якої «Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі 1 приватизації.», було доповнено законом України від 11 січня 2011 року «Про внесення зміни до статті 61. Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя». Тобто, навіть за станом на момент прийняття сесією Павлиської селищної ради вказаного вище рішення № 549 від 17 листопада 2009 року в законодавстві не існувало норми, яка б давала право ОСОБА_1 розраховувати на віднесення вказаного об'єкту до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, вказана вище земельна ділянка площею 0, 1937 га із кадастровим номером 3524655400:50:016:0016, цільове призначення ділянки - для ведення особистого селянського господарства, належить йому на праві особистої приватної власності. ОСОБА_1 це не визнає, про що свідчить зміст її первісної позовної заяви. На її думку, вказана ділянка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Вказана позиція відповідача на законі не ґрунтується, посягає на його майнові права, внаслідок чого я змушений звернутись до суду із позовом у порядку захисту своїх прав.
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22.06.2020 року поновлено строк для пред'явлення зустрічного позову ОСОБА_2 та зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3
15.07.2020 року позивач - відповідач ОСОБА_3 ) надіслала на адресу суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме прохала суд винести рішення яким визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальна площа 82,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з житловий будинок - літ. «А», прибудова - літ. «а», ганок - літ. «кр»;, Літня кухня - літ. «Б», прибудова - літ «б», сарай - літ. «В», прибудова - літ. «в», літ. душ - літ. «З», вбиральня - літ. «Г», погріб- літ. «вх/пд», навіс - літ. «Д», навіс - літ. «Н», огорожа - літ. «№1», огорожа - літ. «№2», каналізація - літ. «кк», вимощення - літ. «І», 1/2 частину земельних ділянок, кадастровий номер 3524655400:50:016:0015 (площа 0,15 га) та номер 3524655400:50:016:0016 (0,1937 га); 1/2 частину легкового автомобіля - ВАЗ 2107, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; 1/2 частину мотоциклу ІЖ Планета 5, 1999-2000 року випуску.
Уточнені позовні вимоги позивач - відповідач мотивувала тим, що позивачем не було зазначеного повного опису об'єкту нерухомого майна - житлового будинку, що може ускладнити виконання рішення суду, а саме реєстрацію права власності. Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №193764993 від 18.12.2019, який було додано до позовної заяви, житловий будинок складається не лише с житлового приміщення, а і з господарчих будівель, які є складовими та також підлягають поділу. Зазначене також підтверджується Технічним паспортом від 03.12.2019 року, який надається разом з даною заявою.Таким чином, поділу підлягає житловий будинок, загальна площа 82,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку - літ. «А», прибудови - літ. «а», ганку- літ. «кр», Літньої кухні - літ. «Б», прибудови - літ «б», сараю - літ. «В», прибудови - літ. «в», літ. душу - літ. «З», вбиральні - літ. «Г», погрібу - літ. «вх/пд», навісу - літ. «Д», навісу - літ. «Н», огорожі - літ. «№1», огорожі - літ. «№2», каналізації - літ. «кк», вимощення - літ. «І». Крім зазначеного, позивачем в початкових позовних вимогах не було зазначеного ще одного рухомого майна, яке було придбано за час перебування подружжя в шлюбі та підлягає поділу. Рухоме мано, яке підлягає поділу - мотоцикл ІЖ Планета 5, 1999-2000 року випуску. Ринкова- вартість зазначеного майна складає-тисячу-доларів, тобто- близько 26 000,00 грн. Позивач не має правоустановчих документів на зазначену рухому річ, оскільки нею користується відповідач та, відповідно наразі, відмовляється надати позивачу копії таких документів.
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 3.08.2020 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 17.09.2020 року провадження у справі зупинено до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт житлової нерухомості.
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2020 року виправлено описки в ухвалі Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 17.09.2020 року.
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20.04.2021 року провадження у справі відновлено та справу призначено до розгляду.
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 6.05.2021 року призначено проведення судових засідань дистанційно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
14.05.2021 року на адресу суду надійшли від представника позивача - відповідача ОСОБА_3 - адвоката Гергель К.О. додаткові пояснення згідно яких зазначила, що рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області Гришанова Антона Івановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2019 року за № 50312915 на підставі якого державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34729039 право власності ОСОБА_2 на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до змісту зазначено рішення спірний об'єкт нерухомості є об'єктом незавершеного будівництва. Але, вони його таким не вважають та земельних ділянок які є цілісними разом з будинком який на них розташований. Не будучи до моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державної реєстрації права власності житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використанні у процесі такого будівництва, тобто сукупності речей щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва , якщо враховуючи ступінь його готовності можна визначити окремі частини, що підлягають виділу і технічного можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Вказане дає підстави для висновку , що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу за визначених законом умов може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. Спірний будинок є завершеним на сто відсотків та придатний до його експлуатації в якості житлового будинку, підтвердженням чого є факт проживання як позивача так і відповідача в такому будинку. У разі заперечення відповідачем даного факту та необхідністю підтвердження висновком експерта позивач не заперечує проти проведення експертизи. Заявлені позивачем вимоги стосуються поділу ідеальних часток недобудованого будинку, а не поділу його в натурі. В частині вимог про визнання права власності на Ѕ частину земельних ділянок, слід зазначити, що якщо на таких земельних ділянках знаходиться будинок, будівля споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі споруди, між подружжям та виділу конкретної частину будинку, будівлі споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до ст. 120 ЗК України. Тому, будинок який було збудовано за час проживання однією родиною, навіть за умови не ведення його в експлуатацію та земельні ділянки, як невід'ємна частина від такого будинку, що робить її також об'єктом спільної сумісної власності подружжя, підлягає поділу між подружжям на рівні частки.
Відповідач - позивач ОСОБА_2 , у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав. Позивач - відповідач ОСОБА_3 , у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на зустрічну позовну заяву не надала. Будь яких інших клопотань від учасників справи не надходило. Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
В судовому засіданні представник позивача - відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, уточненій позовній заяві та додаткових поясненнях та прохала їх задовольнити. З приводу зустрічного позову прохала відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає дану земельну ділянку спільною сумісною власністю, також зазначила, що дана земельна ділянка на сьогоднішній день зареєстрована за ОСОБА_2 , тому дані вимоги є безпідставні.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляд справи була повідомлена належним чином про причини неявки суд не повідомила.
В судове засідання представник відповідача - позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не з'явився, завчасно надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, при винесенні рішення прохав врахувати позицію викладену в попередньому судовому засіданні. В попередньому судовому засіданні прохав задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_3 ), а саме визнати за нею 1/2 частину легкового автомобіля - ВАЗ 2107, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , в іншій частині позовних вимог відмовити за відсутністю доказів придбання майна у період шлюбу та з приводу будинку зазначив, що на час розгляду справи будинок не зданий в експлуатацію та є незавершеним будівництвом. Також зазначив, що земельна ділянка площею 0,1937 га не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вона видавалась в особисту власність ОСОБА_2 та є його особистою власністю у відповідності до СК України. Щодо земельної ділянки площа 0,15 га, то вона переходить у спільну сумісну власність автоматично разом з будинком, а оскільки будинок є незавершеним будівництвом та його поділ є неможливим прохав відмовити у задоволенні позовних вимог. З приводу зустрічної позовної заяви прохав її задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в зустрічній позовній заяві.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляд справи був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.
Вислухавши представника позивача - відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Частинами 1 і 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 8.04.1989 року по 9.11.2020 року , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 та рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 7.10.2020 року.
Зі світлокопії договору купівлі-продажу від 8.08.1991 року вбачається, що ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок недобудований з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_2 ,на присадибній ділянці Павлиської селищної Ради.
Згідно державного акту від 31.07.2012 року на право приватної власності на землю, виданого згідно з рішення сесії Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 17 листопада 2009 року № 549, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, що розташована АДРЕСА_2 , площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2021 року визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області Гришанова Антона Івановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2019 року за № 50312915 на підставі якого державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34729039 право власності ОСОБА_2 на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, у редакції, чинній на час придбання спірного будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.
Системне тлумачення категорій «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України ) та «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об'єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав у випадках та у порядку визначених цивільним законодавством.
Не будучи до моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державної реєстрації права власності житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі такого будівництва (частина третя статті 331 ЦК України), тобто сукупності речей щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Верховний суд (постанова від 14.04.2021 року справа № 381/1644/18) прийшов до висновку, що об'єкт незавершенного будівництва, зведений за час шлюбу за визначених законом умов може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-338цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц (провадження № 32375св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц (провадження № 61-12010св19), від 18 липня 2018 року у справі № 509/2669/15-ц (провадження № 61-14636св18).
Таким чином, судом було встановлено, що будинок АДРЕСА_2 , придбаний у період шлюбу сторонами та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. В судовому засіданні встановлено, що в період шлюбу було здійснено його будівництво і на даний час будинок знаходиться в стані незавершеного будівництва, що не заперечується сторонами у справі, але позивач відповідач ОСОБА_1 вимог про визнання за нею право власності на частину незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями не заявляла, а у відповідності до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а тому в цій частині слід відмовити.
Крім того, в період шлюбу 21.11.2017 року відповідачем придбано автомобіль марки «ВАЗ 2107», 2004 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу
Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно з частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Згідно з пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об1єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч.1 ст. 65 СК України.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначену позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 року в справі № 372/504/17.Тобто, ВС відновив абсолютну презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України та абзацом 1 частини другої статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.
За приписами ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними, співвласників жилого будинку, співвласників багатоквартирного будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що зазначений будинок,який розташований на земельній ділянці придбаний в період шлюбу, але хоча земельна ділянка і належала в період придбання будинку Павлиській сільській раді, але у відповідності до рішення Павлиської селищної ради та державного акту, дану земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування придбаного сторонами будинку, який був придбаний у період шлюбу, тому суд вважає, що дана земельна ділянка підлягає поділу на рівні частки. Крім того, автомобіль придбаний в період шлюбу, що також не оспорюється сторонами, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання права власності на Ѕ частину автомобіля необхідно задовольнити.
Згідно державного акту від 31.07.2012 року на право приватної власності на землю, виданого згідно з рішення сесії Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 17 листопада 2009 року № 549, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, що розташована АДРЕСА_2 , площею 0,1937 га, для ведення особистого селянського господарства.
Як визначено ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.
Із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 1311/832/12 (провадження № 61-6409св18), від 12 листопада 2018 року в справі № 753/6139/14-ц (провадження № 61-27342св18) і від 12 червня 2019 року в справі № 409/1959/15-ц (провадження № 61-14257св18).
Тому, враховуючи вищевикладене позовні вимоги в частині визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки що розташована АДРЕСА_2 , площею 0,1937 га за позивачем - відповідачем ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, а оскільки дану земельну ділянку передано ОСОБА_2 на підставі рішення Павлиської селищної ради 17.11.2009 році та державного акту виданого 31.07.2012 року, тобто рішення винесено до 08 лютого 2011 року та державний акт видано після 12 червня 2012 року, тому це є особистою власністю ОСОБА_2 , а тому, зустрічні позовні вимоги необхідно задовольнити.
Усупереч наведеним законодавчим приписами позивачем - відповідачем ОСОБА_3 не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б засвідчували, що мотоцикл, поділ якого просить здійснити позивач - відповідач ОСОБА_1 , дійсно придбавався сторонами за час шлюбу, не вказано джерело та час його придбання, зокрема, що спірне майно придбане за спільні кошти подружжя або набуті спільною працею подружжя.
З огляду на наведене у суду відсутні підстави вважати, що майно, а саме: мотоцикл є об'єктом спільного майна подружжя та що останній знаходиться у відповідача позивача ОСОБА_2 , тому суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що взагалі таке майно фактично існує, а до доказів, які додані до позовної заяви суд відноситься критично.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 61, 76-81, 83, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибної ділянки) кадастровий номер 3524655400:50:016:0015 по АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частку легкового автомобіля ВАЗ 2107,2004 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_3 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.
Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання права особистої приватної власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на земельну ділянку площею 0,1937 га із кадастровим номером 3524655400:50:016:0016 цільове призначення ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 1124 грн. 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи:
Позивач- відповідач: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Представник позивача - відповідача адвокат: Маслій Віктор Миколайович, юридична адреса: АДРЕСА_4 .
Представник позивача - відповідача адвокат: Гергель Катерина Олександрівна, юридична адреса: 51900, Дніпропетровська область, с.Кам'янське, район Дніпровський, провулок Алчевського, буд. 125.
Відповідач - позивач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Представник відповідач позивача адвокат Білокінь Олег Олександрович, юридична адреса: 39631, Полтавська область, м.Кременчук, вул.. Київська, 65/2 оф.28
Повний текст рішення виготовлено 4.06.2021 року.
Суддя Шуліка О.О.