Справа № 396/247/21
Провадження № 2/396/264/21
Іменем України
03.06.2021 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Русіна Алла Анатоліївна
за участю секретаря судового засідання Очеретньої М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу 396/247/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом, посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписала Заяву б/н від 14.05.2010 року та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, та “Тарифами Банку”, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити кредитний ліміт. Відповідно до умов договору сторони визначили відповідальність за порушення строків сплати платежів.
У зв'язку з порушеннями кредитних зобов'язань за відповідачем станом на 31.01.2021 року рахується заборгованість за кредитом в розмірі 38656,78 грн., тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.03.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у зв'язку з малозначністю.
Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі разом з додатками надсилалася відповідачу за адресою місця реєстації, що зареєстроване у встановленому законом порядку, які відповідач отримала 19.03.2021 року та 30.04.2021, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.
06.04.2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сергієнка Я.Г. через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому представник заперечив позовні вимоги, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку із пропуском позовної давності, оскільки термін дії картки закінчився в березні 2014 року, а позивач звернувся до суду лише 02.03.2021 року. Крім того, позивач заперечує щодо отримання кредитних коштів та погашення заборгованості.
У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом ватановлено, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку б/н від 14.05.2010 року (а.с. 15). Підписанням даної заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, " та “Тарифами Банку”, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві.
В анкеті заяві зазначено, що позичальник згоден з умовами, та Правилами надання банківських послуг, та згодна з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, на підставі ст. 634 ЦК України, та що позичальник ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг.
Згідно Умов та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до матеріалів справи (а.с.17-40), вбачається, що ними передбачено всі істотні умови, щодо зміни кредитного ліміту, визначено відсоткову ставку за користування кредитними коштами та визначено обов'язки позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками а також сплата штрафів і пені.
На виконання умов договору банком відповідачу була надана кредитна картка «Універсальна».
Згідно розрахунку позивача (а.с.5-8) та виписки по рахунку (а.с.9-12), станом на 31.01.20201 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в розмірі 38656,78 грн., з яких: 3125,65 грн. - заборгованість за тілом кредита; 32044,41 грн. - заборгованість за відсотками, 3486,72 грн. - заборгованість за пенею.
Однак, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 35326,36 грн., яка складається з наступного: 3125,65 грн. - заборгованість за тілом кредита; 32044,41 грн. - заборгованість за відсотками, 156,30 грн. - заборгованість за пенею.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За змістом норми початок перебігу позовної давності пов"язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності.
Заперечуючи проти позову представник відповідача просив суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається зі закінчення строку дії картки.
Така правова позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 04 листопада 2015 року №6-1926цс15, постанові Верховного Суду від 11.03.2015 року по справі №6-16цс15, а також постанові 19 березня 2014 року №6-14цс14.
Як вбачається із довідки позивача (а.с.14), термін дії картки, виданої відповідачу закінчується останнього дня березня 2014 року. Таким чином строк позовної давності закінчився 31.03.2017 року.
Враховуючи правову позицію зазначеної в постанові Верховного суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14, саме з даної дати починається перебіг строку позовної давності тривалістю у три роки. Відповідно строк позовної давності сплинув.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що після закінчення терміну дії платіжної картки, відповідачу була видана нова платіжна картка, яка є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки та про це також у своїй відповіді на відзив не зазначав представник позивача.
Згідно виписки за довогором б/н ОСОБА_1 станом на 05.02.2021 року вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 , а саме переказ коштів по договору було здійснено 17.05.2019 року, хоча термін картки закінчився останнього числа 03.2014 року, то яким чином відповідач поповнила картку, яка на той час була недійсна, суду не зрозуміло.
Як вбачається із п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.
При цьому, суд вважає, що умова укладеного кредитного договору, щодо автоматичної пролонгації дії кредитного договору на новий строк, якщо від позичальника не надійшла заява про закриття карткового рахунку, передусім має на меті лише те, щоб при видачі позичальнику кредитної картки із новим строком дії не було необхідності кожен раз укладати новий договір, а тому пролонгація умов кредитного договору на новий строк може мати лише у разі одночасного отримання позичальником кредитної картки із новим терміном дії, оскільки в протилежному випадку останній буде позбавлений можливості здійснювати свої права та обов'язки за цим кредитним договором.
Також судом невраховується те, що пунктом 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку сторони погодили збільшення позовної давності та визначили її строк у 50 років - оскільки долучені банком Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем ОСОБА_1 і позивачем не надано доказів, які б підтверджували ту обставину, що саме вони є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Правил та Умов надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» (згідно постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р.).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Будь-яких доказів, які б підтверджували про укладення Договору про збільшення тривалості позовної давності представником позивача не надано, тому застосуванню підлягають положення ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки (правова позиція ВСУ, висловлена в постанові від 19.03.2014 року).
Оскільки згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі, належних і допустимих доказів чого позивачем до суду надано не було - тому визначена в Умовах та Правилах надання банківських послуг збільшена позовна давність не може бути застосована до виниклих між сторонами правовідносин.
Отже, до спірних відносин перебіг трьохрічного строку позовної давності розпочався з останнього календарного дня строку дії картки, тобто з 31.03.2014 року. Таким чином строк позовної давності закінчився 31.03.2017 року, а позивач звернувся до суду лише 02.03.2021 року, тобто з пропуском, встановленого законом трирічного строку позовної давності.
Таким чином, судом встановлено, що позивач, подавши позовну заяву у березні 2021 року, звернувся в суд із пропуском трирічного строку позовної давності, який по даним правовідносинам сплив і який обчислюється з моменту закінчення строку дії платіжної картки.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що АТ КБ "ПриватБанк" пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом щодо усіх заявлених вимог, що згідно з ч. 4 ст.267 ЦК України є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові. У своїх заявах по суті справи АТ КБ "ПриватБанк" не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні даного позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити в повному обсязі за пропуском позивачем строку позовної давності.
Керуючись ст. ст. 253, 256-258, 266, 267, 512, 514, ЦК України, ст.ст.12-13,76,81,141,263-265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 14.05.2010 рокув розмірі 35326,36 грн - відмовити повністю за пропуском позивачем строку позовної давності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: А. А. Русіна