Справа № 127/7907/21
Провадження № 3/127/2419/21
"31" травня 2021 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шидловський О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №521729 від 01.03.2021 року, ОСОБА_1 , 01.03.2021 року о 00:40 год., в м. Вінниці, по вул. Пирогова, №128, керував транспортним засобом «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, проводився в лікаря-нарколога (м. Вінниця, вул. Пирогова, 109В) 1,38%0, висновок лікаря №0683 від 01.03.2021 року, чим порушив вимоги п. 2.9А правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав.
Вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Між тим, статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Статтею 256 КУпАП визначено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №521729 від 01.03.2021 року не відповідає вищевказаним вимогам та не може братися до уваги, як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.
Зокрема, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №521729 в ньому не вказана частина статті 130 КУпАП за якою притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , тобто не конкретизовано, яке саме правопорушення вчинив ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, оскільки це є недопустимим. А відтак, буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У практиці Європейського суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Разом з тим, інспектором взводу №1 роти №3 БУПП у Вінницькій області лейтенантом поліції Чорногуз А.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №521729 від 01.03.2021 року, який є предметом розгляду даної справи та пред'явлено ОСОБА_1 нечітке та неконкретне обвинувачення.
З викладених вище мотивів вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом вчинення правопорушення.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, вихід за вказані межі є недопустимим, та враховуючи, що при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 не були виконані вимоги, передбачені ст. 256 КУпАП, зокрема не вказана частина статті 130 КУпАП за якою потрібно кваліфікувати дії ОСОБА_1 , наведені обставини вказують на відсутність об'єктивної сторони складу правопорушення.
Враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 255, 256, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити, через відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: