Справа №126/2778/16-к
Провадження №1-в/127/287/21
31 травня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у режимі відеоконференції з Державною установою "Вінницька виправна колонія (№86)" клопотання засудженого ОСОБА_3 про застосування стосовно нього Закону України від 26.11.2015 року № 838-VІІІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», -
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_3 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про застосування до нього Закону України від 26.11.2015 року № 838-VІІІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання».
Засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив клопотання задовольнити. Зазначив, що був затриманий 21.07.2016 року та з того часу перебував у слідчому ізоляторі по 09.06.2017 року. Просить зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з дня затримання - 21.07.2016 року по 09.06.2017 року, тобто по день постановлення ухвали суду, відповідно до якої запобіжний захід у виді тримання під вартою було змінено на запобіжний захід у виді домашнього арешту, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Прокурор ОСОБА_4 вважає, що клопотання засудженого підлягає задоволенню та слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з дня затримання 21.07.2016 року по 09.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки засуджений вчинив злочин 21.07.2016 року, тобто до втрати чинності Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого, суд дійшов таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 23.07.2016 року до засудженого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання під вартою ухвалено рахувати з моменту його затримання, тобто з 21.07.2016 року.
В подальшому, відповідно до ухвал Бершадського районного суду Вінницької області від 16.09.2016 року, від 13.10.2016 року, від 20.10.2016 року, від 09.11.2016 року, від 19.12.2016 року, від 15.02.2017 року та від 13.04.2017 року строк застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою неодноразово продовжувався.
Відповідно до ухвали Бершадського районного суду Вінницької області від 09.06.2017 року запобіжний захід у виді тримання під вартою було змінено на запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 07.02.2020 року ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 25.08.2020 року вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 07.02.2020 року - скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
З розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, від 07.09.2020 року вбачається, що вирок Вінницького апеляційного суду від 25.08.2020 року набрав законної сили 25.08.2020 року та був звернутий до виконання.
На даний час засуджений відбуває покарання в Державній установі "Вінницька виправна колонія (№86)".
Суд зазначає, що статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Зазначені положення Кримінального кодексу України щодо законів, які мають зворотну дію в часі, узгоджуються з міжнародно-правовими актами з цього питання. Так, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права визначено: якщо після вчинення злочину законом встановлюється більш м'яке покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця (пункт 1 статті 15).
Згідно зі статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року особі не може призначатися покарання, суворіше від того, яке застосовувалося на час вчинення кримінального правопорушення. Європейський суд з прав людини вважає, що стаття 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є важливою частиною принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, що в разі наявності відмінностей між діючим на час вчинення злочину кримінальним законом та кримінальним законом, що набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди повинні застосовувати той закон, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03).
Конституційний Суд України у рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 звернув, зокрема, увагу на те, що Конституцією України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58). Вказані положення Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як зазначив Конституційний Суд України, суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції згідно Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII (набрання чинності 24 грудня 2015 року, втрата чинності 21 червня 2017 року), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону, - цей закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.
Відповідно до вимог п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону, цей Закон застосовується за клопотанням засудженої особи, членів її сім'ї або захисника, суду, що виніс зазначений обвинувальний вирок, протягом двох тижнів з дня отримання відповідного клопотання судом або за власною ініціативою суду.
Слід зазначити, що вказаний закон не скасовував злочинність діяння та не пом'якшував відповідальність, однак покращував становище осіб, до яких застосовувалось попереднє ув'язнення. Предметом його регулювання було питання зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання.
Відповідно до принципу зворотної дії цей Закон застосовувався не лише до кримінальних правовідносин, які виникали з приводу зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання після набрання ним законної сили, але й до відповідних правовідносин, які мали місце до набрання ним законної сили.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до положень розділу І Закону України від 26.11.2015 року № 838-VІІІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» у строк попереднього ув'язнення включається строк:
а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;
в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;
г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;
ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 зробив правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), зокрема вказав, що положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України). Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
В судовому засіданні встановлено, що засудженого було затримано 21.07.2016 року.
Відповідно до ували слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 23.07.2016 року до засудженого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання під вартою ухвалено рахувати з моменту його затримання, тобто з 21.07.2016 року.
В подальшому, відповідно до ухвал Бершадського районного суду Вінницької області від 16.09.2016 року, від 13.10.2016 року, від 20.10.2016 року, від 09.11.2016 року, від 19.12.2016 року, від 15.02.2017 року та від 13.04.2017 року строк застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою неодноразово продовжувався.
Відповідно до ухвали Бершадського районного суду Вінницької області від 09.06.2017 року запобіжний захід у виді тримання під вартою було змінено на запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання засудженого є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому засудженому слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з дня затримання 21.07.2016 року по 09.06.2017 року, тобто по день постановлення ухвали суду, відповідно до якої запобіжний захід у виді тримання під вартою було змінено на запобіжний захід у виді домашнього арешту, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки засуджений вчинив злочин 21.07.2016 року, тобто до втрати чинності Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII.
Керуючись ст. ст. 5, 72 КК України, ст. ст. 8, 369-372, 376, 537, 539 КПК України, -
Клопотання засудженого ОСОБА_3 про застосування стосовно нього Закону України від 26.11.2015 року № 838-VІІІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» - задовольнити.
ОСОБА_3 , засудженому вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 07.02.2020 року, з урахуванням вироку Вінницького апеляційного суду від 25.08.2020 року, за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
- зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21.07.2016 року по 09.06.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя