Постанова від 02.06.2021 по справі 357/3381/21

Справа № 357/3381/21

3/357/2126/21

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2021 м. Біла Церква

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ларіна О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, колишнього слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області - Шлапацького О.В.,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно подав без поважних причин до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 показав, що повідомлення про виклик до Національного агентства з питань запобігання корупції він отримав 28.10.2020 об 11.00 год., однак не зміг прибути у визначений час, оскільки на той момент проживав в м. Чернівці Чернівецької області, та у зв'язку з запровадженням карантинних обмежень, пов'язаних з СОVІD-19, не мав можливості виїхати за межі міста. Після прибуття до м. Біла Церква Київської області відразу подав декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, за 2019 рік. Зазначив, що він не вчиняв жодних навмисних дій з метою неподання декларації. Також, посилаючись на ч. 3 ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 вважає, що вчасно подав декларацію за 2019 рік, оскільки повідомлення від Національного агентства з питань запобігання корупції про факт неподання декларації він отримав 09.06.2020, після чого впродовж 10 днів, а саме 11.06.2020 подав декларацію за 2019 рік. Крім того ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у зв'язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення.

Прокурор Шлапацький О.В. в судовому засіданні обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення підтримав, наполягав на притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, мотивуючи наявністю доказів відсутності поважності несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації, вважав можливим застосувати адміністративне стягнення щодо ОСОБА_1 у виді штрафу в мінімальному розмірі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи прокурора, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані матеріали, приходить наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.06.2017 №458 о/с ОСОБА_1 призначено слідчим слідчого відділення відділення поліції №2 Білоцерківського відділу поліції.

ОСОБА_1 12.09.2016 прийняв Присягу на вірність Українському народові.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.05.2019 № 226 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Білоцерківського відділу поліції, звільнено зі служби в поліції з 20.05.2019 відповідно до підпункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

ОСОБА_1 12.09.2016 прийняв Присягу на вірність Українському народові.

Згідно з приміткою до статті 56 Закону посада слідчого відноситься до службових осіб які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Таким чином, відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону, ОСОБА_1 є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону.

Тому, згідно з абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 1, абзацом другим частини другої статті 45 Закону, приміткою до статті 1726 КУпАП ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та суб'єктом адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Абзацом другим частини другої статті 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Частиною першою статті 45 Закону встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року № 168/19) зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2019 за № 1300/34271 (далі - Порядок), декларація суб'єкта декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби № 530-ІХ від 17.03.2020 року, внесені зміни до Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якими у 2020 році, було продовжено до 1 червня термін подання щорічних декларацій та декларацій після звільнення.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи суб'єктом, який припинив у 2019 році виконання функцій держави, зобов'язаний був подати декларацію, особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2019 рік, до 01.06.2020, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно з відомостями з Реєстру, декларацію після звільнення, за 2019 рік ОСОБА_1 подав 11.06.2020 о 14 год. 12 хв. (унікальний ідентифікатор декларації - 72а15сИЗ-4274-4638-Ье15-с80с5ес45747).

Згідно послідовності дій користувача Реєстру, які вчинив ОСОБА_1 дії по заповненню декларації за 2019 рік останній розпочав лише 11.06.220.

Таким чином, у період з 01.01.2020 по 01.06.2020 ОСОБА_1 жодних дій у Реєстрі щодо створення та заповнення декларації після звільнення за 2019 рік не вчиняв.

Відповідно до наданих письмових пояснень ОСОБА_1 надісланих на електронну адресу, останній не мав змоги вчасно подати декларацію, оскільки з січня по кінець травня 2020 року перебував на території Чернівецької області. Після послаблення карантинних обмежень, ОСОБА_1 вирушив до м. Біла Церква з метою подання декларації, однак 30.05.2020 сталася дорожньо- транспортна пригода. Після прибуття до м. Біла-Церква ОСОБА_1 виявив, що термін дії кваліфікованого цифрового підпису (КЕП) закінчився. Одразу після того як отримав та активізував КЕП заповнив та подав декларацію за 2019 рік.

Однак, суддя на спростування доводів ОСОБА_1 вважає, що суб'єкт декларування має змогу подати декларацію через мережу інтернет з будь-якого місця, таким чином для заповнення та подання декларації не обов'язково знаходитись за адресою зареєстрованого місця проживання.

При цьому, відповідно до інформації розміщеної на сайті кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ЦСК "Україна", сертифікат кваліфікованого цифрового підпису ОСОБА_1 отримав 03.06.2020, а декларацію розпочав заповнювати лише 11.06.2020.

Крім того, обов'язок належної підготовки суб'єкта декларування для своєчасної подачі декларації покладається на самого суб'єкта декларування і для цього Законом відведено належний період з 01.01.2020 до 01.06.2020 (Закон № 530-ІХ від 17.03.2020).

Згідно зі службовою запискою керівника Управління інформаційно- аналітичних систем та захисту інформації Національного агентства від 06.08.2020 № 71-02/11891/20, технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом період не зафіксовано.

При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_1 ознайомлений з вимогами статті 45 Закону, а також з наслідками недотримання вимог антикорупційного законодавства.

Поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, судом не встановлено.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , враховуючи позицію прокурора та дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої з виконанням функцій держави, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Однак, згідно зі ст. 38 КУпАП передбачена можливість накладання стягнення по справам про адміністративні правопорушення, пов'язаного з корупцією, протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Суддя зазначає, що діючим законодавством чітко не визначено, який момент слід розуміти під виявленням правопорушення.

Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Вказане ЄСПЛ зокрема висловлює у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначає, що датою вчинення адміністративного правопорушення є дата фактичного подання електронної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 11.06.2020. Датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу, а саме 16.03.2021.

Натомість, суддя вважає, що дату складання протоколу неможливо вважати датою виявлення правопорушення, оскільки складання протоколу це остаточний, завершальний етап складання процесуального документу на підставі раніше виявлених фактів щодо встановлених порушень, які підпадають під встановлені заборони у сфері боротьби з корупцією. Таким чином, датою виявлення адміністративного правопорушення за несвоєчасне подання декларації за 2019 рік є 09.06.2020, а саме дата направлення ОСОБА_1 повідомлення про факт несвоєчасного подання декларації, а датою вчинення адміністративного правопорушення слід вважати наступний день після закінчення строку для подання декларації, а саме 01.06.2020, тобто з моменту виявлення адміністративного правопорушення минуло більше шести місяців, таким чином особу не може бути піддано адміністративному стягненню, а провадження в справі підлягає закриттю.

За таких обставин, враховуючи підставу для закриття провадження, яка є нереабілітуючою, вважаю за необхідне провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити, у зв'язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з пропущенням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 38, 221, 283, 284 КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суддя, При цьому, відповідно до інформації розміщеної на сайті кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ЦСК "Україна", сертифікат кваліфікованого цифрового підпису ОСОБА_1 отримав 03.06.2020, а декларацію розпочав заповнювати лише 11.06.2020.

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків для накладення адміністративного стягнення - закрити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяО. В. Ларіна

Попередній документ
97405861
Наступний документ
97405863
Інформація про рішення:
№ рішення: 97405862
№ справи: 357/3381/21
Дата рішення: 02.06.2021
Дата публікації: 07.06.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог фінансового контролю
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (02.06.2021)
Дата надходження: 29.03.2021
Предмет позову: 172-6 ч.1
Розклад засідань:
22.04.2021 08:40 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
02.06.2021 14:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЛАРІНА ОЛЬГА ВІТАЛІЇВНА
суддя-доповідач:
ЛАРІНА ОЛЬГА ВІТАЛІЇВНА
правопорушник:
Прудніков Ігор Юрійович