Справа № 758/4163/21
14 травня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Хоменка Дмитра Григоровича, Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Хоменка Дмитра Григоровича, Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 07.11.2020 відносно позивача поліцейським 4-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві інспектором рядовим поліції Хоменко Д.Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАМ № 3396243, відповідно до якої позивача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн, зокрема за те, що він, керуючи транспортним засобом «MINI COOPER», державний номерний знак НОМЕР_1 , 07.11.2020 о 11:35 по вулиці Петропавлівська, 19 у місті Києві здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 17.1 Правил дорожнього руху.
Вважає, що обставини, викладені у постанові, не відповідають дійсності, а постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Зазначає, що 07.11.2020 приблизно об 11:35-11:40 позивач рухався на транспортному засобі «MINI COOPER» (д.н.з. НОМЕР_1 ) вулицею Олени Теліги у напрямку до вулиці Новокостянтинівська у потоці машин у правій смузі для транспортних засобів. Потік машин в обох смугах для транспортних засобів, крім смуги для маршрутних транспортних засобів, у напрямку вулиці Новокостянтинівська був щільний, що унеможливлювало швидкого перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу. Раптом, задні двері транспортного засобу, що рухався попереду позивача (марки транспортного засобу не пам'ятає; тип кузову: фургон), з невідомої йому причини відчинилися та з відсіку для перевезення вантажу на проїжджу частину впало колесо та почало котитися назустріч транспортному засобу, на якому він рухався. Зважаючи на те, що потік транспортних засобів був щільний, перестроїтися з правої смуги, в якій він рухався, в ліву до зіткнення з колесом позивач не встигав. Різке гальмування також не було правильним вирішенням ситуації, так як, він міг створити аварійну ситуацію, а тому для уникнення аварійної ситуації та зіткнення з колесом, позивачем було вирішено здійснити маневр праворуч - виїхати на смугу для маршрутних транспортних засобів, так як у цей час така смуга була вільна і ніщо не заважало йому тимчасово, зважаючи на крайню необхідність, на неї виїхати. Оминувши колесо та автомобіль, з якого воно впало, позивач знову перестроївся в смугу для транспортних засобів.
Таким чином, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому вважає, що провадження в цій справі про адміністративне правопорушення за вказаним фактом відносно нього підлягає закриттю.
Крім того, позивач вважає, що у спірній постанові зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення, яке не відповідає фактичним обставинам справи, чим порушено ч. 3 ст. 283 КУпАП, а також те, що спірна постанова винесена без будь-якої підготовки до розгляду, без оголошення посадової особи, без вирішення клопотань, дослідження доказів тощо, що порушує вимоги ст. 278, 279 КУпАП.
Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Запропоновано відповідачам протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов, а також роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Станом на день розгляду справи, а саме 14.05.2021 відзив відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У позовній заяві позивачем також ставиться питання про поновлення йому строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3396234 від 07.11.2020, оскільки раніше він вже звертався до суду з аналогічним позовом про оскарження цієї ж постанови в десятиденний строк, але з об'єктивних причин відкриття провадження у справі не відбулось. Позов було залишено без руху ухвалою суду від 23.11.2020, однак позивач дізнався про цю ухвалу тільки 11.03.2021 з відомостей ЄДРСУ. 12.03.2021 суддя Подільського районного суду м.Києва Гребенюк В.В. постановив ухвалу про повернення позовної заяви. Вважає причину пропуску строку на оскарження поважною.
Розглянувши заяву про поновлення строку на оскарження, позовну заяву та додані до неї матеріали, суд вважає причину пропуску строку на оскарження постанови поважною, у зв'язку з чим строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3396243 від 07.11.2020 підлягає поновленню.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3396243 від 07.11.2020, складену інспектором роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві рядовим поліції Хоменком Д.Г., незаконною, у зв'язку з тим, що: оскаржувана постанова не відповідає дійсності, не ґрунтується на жодному доказі.
З матеріалів справи вбачається, що інспектор роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві рядовий поліції Хоменко Д.Г. 07.11.2020 виніс відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3396243, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 17.1. ПДР України, яким на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8. або 5.11 забороняються рух і зупинка ТЗ на цій смузі. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, з накладенням штрафу у розмірі 510 гривень.
Відповідно до вказаної постанови, 07.11.2020 об 11 год 35 хв. за адресою: м.Київ, вул. Петропавлівська, буд. 19, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MINI COOPER», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП.
В графі 7 постанови «до постанови додаються» нічого не зазначено.
Відповідачем суду відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції від 07.11.2020 не наданий.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які могли б спростувати пояснення позивача, який стверджував, що його дії не містять ознак скоєння адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим суд доходить висновку про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності необґрунтовано.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 17.1 Правил дорожнього руху на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Таким чином, з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п. 17.1 Правил дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів (ст. 280 КУпАП).
За змістом норм ч. 1, ч. 2 ст. 7, ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Отже, відповідач правомірність свого рішення та обставини, які б спростовували доводи позивача не довів.
Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 07.11.2020 серії ЕАМ № 3396243 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3396243 від 07.11.2020.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Хоменка Дмитра Григоровича, Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАМ № 3396243 від 07.11.2020, винесену інспектором 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Хоменком Д.Г. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: інспектор 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві рядовий поліції Хоменко Дмитро Григорович, місцезнаходження: 03051, м. Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 9;
- відповідач: Управління патрульної поліції в м. Києві, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 9;
- відповідач: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3.
Суддя Д. В. Петров