Справа №522/4823/21
Провадження №3/522/4345/21
02 червня 2021 року м.Одеса
Суддя Приморського районного суду м.Одеси Домусчі Л.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працює адміністратором НК «Трумен», проживає за адресою: АДРЕСА_1
- за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно адміністративних матеріалів наданих суду 22.03.2021 року, суддя отримала 23.03.2021 року, 06.03.2021 року о 02.00 год. у м.Одеса, вул.Пушкінська, 75, зафіксовано роботу після 00.00 год. суб'єкта господарювання НК «Трумен» з надання послуг громадського харчування та організацією дозвілля, а саме прийняття відвідувачів, чим порушила норми щодо карантину, а саме порушено пп.4 п.10 Постанови КМУ № 104 від 17.02.2021 року, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
За вказаним фактом співробітниками поліції відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії КИ №027652 від 06.03.2021 року за ч.1 ст.44-3 КпАП України.
У судове засідання призначене на 29.04.2021 року ОСОБА_1 не з'явилася, розгляд справи відкладено на 02.06.2021 року.
В судове засідання призначене на 02.06.2021 року ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Вивчивши матеріали даної адміністративної справи, суд приходить до висновку, що провадження по ній підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно диспозиції ст.44-3 КУпАП відповідальність настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Норма ст.44-3 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідальність за порушення вказаних норм покладається виключно на суб'єктів господарювання, а не на їх персонал, оскільки останні не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії суб'єкта господарювання.
Відповідно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, зазначено, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності порушила пп.10 п.4 постанову Кабінету Міністрів України №104 від 17.02.2021 року.
Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 р. №104 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Підпунктом 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. №104 викладено в редакції чинній на час складання протоколу про адміністративне правопорушення наступним чином: З 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється “жовтий” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється робота після 24-ї та до 7-ї години суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос.
Виконуючи вимоги ст.280 КУпАП в частині з'ясування питання, щодо встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 є адміністратором НК «Трумен».
На думку старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , який склав протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 є відповідальною особою, однак доказів цього суду не надано.
Поняття суб'єкта господарювання визначенні ст.55 ГК України, а саме суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Таким чином, відповідальність за порушення вказаних норм покладається виключно на суб'єктів господарювання, а не на їх персонал, оскільки останні не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії суб'єкта господарювання.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 є адміністратором НК «Трумен», тобто не є суб'єктом господарювання. Враховуючи це, ОСОБА_1 не несе відповідальності за контроль санітарно-гігієнічних норм.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дані про свідків вчиненого правопорушення. В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення осіб, які могли б підтвердити обставини вчинення ОСОБА_1 вказаного у протоколі правопорушення.
Об'єктивна та суб'єктивна сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, потребують чіткого визначення у протоколі та інших процесуальних документах.
Будь-які інші докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних та юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена за ст.44-3 КУпАП.
Згідно п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Таким чином, Конституційний Суд України встановив, що уряд, приймаючи відповідні постанови, діяв з порушенням Основного Закону, що є неприпустимим.
Згідно п.1 розділу I Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року №1376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 1 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі Інструкція) зазначена Інструкція встановлює порядок оформлення в органах Національної поліції України, утому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначає порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
В п.9 розділ II Інструкції закріплено вимоги при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.
В абзаці 2 п.9 розділ II Інструкції зазначено, що у графі протоколу про адміністративне правопорушення зазначається: «посада, найменування органу поліції (повністю, без скорочень)».
Згідно приписів ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, матеріали про адміністративне правопорушення містять лише протокол про адміністративне правопорушення, який не можна вважати належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки обставини нічим не підтверджені.
У відповідності до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В результаті аналізу досліджених доказів, суд змушений прийти до висновку про те, що зібраних органами поліції доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні інкримінованого їй правопорушення. Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об'єктивної сторони складу інкримінованого їй діяння.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, ст.62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
Таким чином, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи те, що в підтвердження правопорушення суду надано лише протокол про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення самої ОСОБА_1 , яка не є суб'єктом господарювання, відсутність інших доказів щодо її вини, аналізуючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні об'єктивні дані, які вказують на склад вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, на підставі чого справу про адміністративне правопорушення відносно неї за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7, 9, 10, 24, 33, 44-3, 221, 247, 252, 254, 256, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження по адміністративній справі №522/4823/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП - закрити за відсутністю складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Домусчі Л.В.