01 червня 2021 року
м. Київ
справа №758/6754/16-ц
провадження № 22-ц/824/3778/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року у складі судді Васильченка О.В.
у цивільній справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», про визнання недійсним пункту договору, -
У травні 2016 року уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» - Стрюкова І.О. звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь банку заборгованість за договором №73/П/49/2008-840 від 27 березня 2008 року у розмірі 9 083,87 долари США та 82 836,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 27 березня 2008 року ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №73/П/49/2008-840, відповідно до якого остання отримала 17 615,84 долари США з відсотковою ставкою 14,80 % річних та зі строком повернення до 26 березня 2015 року.
15 жовтня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору, яким визначено порядок сплати неустойки.
Вказувала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зобов'язалися відповідати перед позивачем як солідарні боржники.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, станом на 06 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 12 381,12 доларів США, з яких: 7 486,66 дол. США - непогашений кредит; 1 597,21 дол. США - несплачені відсотки; 3 297,25 дол. США - несплачена пеня.
Зауважувала, що загальна сума заборгованості по кредиту, виданому у доларах США складає 9 083,87 долари США та 82 836,89 грн, які і просила стягнути солідарно з відповідачів.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним п. 5.1 ст. 5 «Відповідальність сторін» кредитного договору від 27 березня 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що розрахунок на нарахування позивачем пені в іноземній валюті є таким, що суперечить вимогам цивільного законодавства, у тому числі ст. 192, 533 ЦК України та положенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати правовідносини поруки за кредитним договором від 27 березня 2008 року припиненими.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року закрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа ОСОБА_1 про припинення поруки.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 486,66 доларів США, заборгованість по відсоткам у розмірі 267,58 доларів США та 4 665,76 грн судового збору.
У задоволенні зустрічних позовних вимог відповідача ОСОБА_1 до банку відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 06 січня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності та розміру заборгованості відповідача, а судом першої інстанції не надано правової оцінки такої відсутності та не з'ясовано дійсного розміру заборгованості.
Розрахунок заборгованості, створений працівником банку не є допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру, оскільки є лише результатом інтелектуальної діяльності співробітника банку, складеним в односторонньому порядку.
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року замінено позивача уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкову І.О. на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус».
Представник Латай Г.Г. у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про причини неявки суд не сповістили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року оскаржується лише в частині вирішення первісного позову, а тому в іншій частині апеляційним судом не перевіряється.
Задовольняючи позовні вимоги уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» про стягнення заборгованості частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та зважаючи на те, що позивачем не надано суду розрахунку заборгованості, уважав за можливе стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 137 642,80 грн, яка зазначена у додатку до акту приймання-передачі прав вимоги.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Судом установлено, що 27 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 був укладений кредитний договір «Автопакет» № 73/П/49/2008-840 (т. 1 а.с. 23-29).
Відповідно до умов Кредитного договору ВАТ КБ «Надра» надає відповідачу з метою придбання автотранспортного засобу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі: 17 615,84 доларів США з відсотковою ставкою 14,80 % річних строком з 27 березня 2008 року по 26 березня 2015 року.
Згідно п. 2.2.1 позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п. 1.1.3.1. цього договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 у порядку, передбаченому п. 2.2.3 цього договору, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 338 доларів США.
Правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «КБ «Надра» є ПАТ КБ «Надра».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, на підтвердження чого у справі міститься свідоцтво про смерть від 08 грудня 2016, актовий запис № 18745 (т. 1, а.с. 129).
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої істанції, що позивачем на виконання умов договору було надано кредитні ресурси в повному обсязі. Однак, на відміну від позивача, що виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, останній, отримавши та використавши кредитні ресурси, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків, не виконав. У зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною першою ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).
Частиною 1 ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, борг ОСОБА_1 станом на 06 травня 2015 року становить 12 381,12 доларів США, з яких: 7 486,66 дол. США - непогашений кредит; 1 597,21 дол. США - несплачені відсотки; 3 297,25 дол. США - несплачена пеня.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з наданим позивачем розрахунком, жодного свого розрахунку, квитанцій про погашення заборгованості не надала, обґрунтованих заперечень щодо розрахунку банку суду також не навела, обмежившись посиланням на відсутність оригіналів документів.
При цьому, під час розгляду справи ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення з ВАТ КБ «Надра» кредитного договору «Автопакет» № 73/П/49/2008-840, також як і не заперечувала факту отримання грошових коштів, відповідно до умов укладеного договору.
ОСОБА_1 не зверталась з вимогами про визнання недійсним кредитного договору, не заперечувала свій підпис у договорі, а отже погодилась з фактом його укладення та погодженими умовами.
Окрім того, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не заявляла клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень з боку ОСОБА_1 щодо укладення кредитного договору, відсутності іншого розрахунку заборгованості, аніж наданий позивачем, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав уважати, що ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у зв'язку з чим у останньої перед банком утворилася заборгованість, за якою основна сума боргу становить 7 486,66 доларів США.
За змістом ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно кредитного договору «Автопакет» №73/П/49/2008-840 кінцевий термін повернення кредиту - 26 березня 2015 року.
Таким чином, у даних правовідносинах у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості, нарахованої після 26 березня 2015 року, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом нараховано до 05 травня 2016 року, а пеню за прострочення сплати мінімального платежу за період з 06 травня 2015 року по 05 травня 2016 року, тобто поза межами строку кредитування.
Таким чином, суд першої інстанції, провівши математичний розрахунок у встановлених відповідно до закону межах строку кредитування (до 26 березня 2015 року) дійшов обґрунтованого висновку, що заборгованість по відсоткам складає 267,58 доларів США, а вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої після 26 березня 2015 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Зважаючи на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відсутні підстави і для перегляду витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції при вирішенні справи пропорційно до задоволених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Отже, аргументи апелянта висновків суду першої інстанцій не спростовують та на законність судового рішення не впливають.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним по справі доказам та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено «01» червня 2021 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик