Постанова
Іменем України
01 червня 2021 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/8909/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О.В., Кравець В.А.
за участю секретаря Ратушного А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області про відмову в забезпечення позову
від 15 квітня 2021 року
в складі судді Янченка А.В.
у справі №369/3108/21 Києво-Святошинського районного суду Київської області
за заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1
до Крюківщинської сільської ради Київської області, правонаступником якої є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування права власності на земельні ділянки,
10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Крюківщинської сільської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Крюківщинської сільської ради від 07.09.2017 №13/18 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2101 га, для ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати право власності на земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 , а саме на 17 земельних ділянок; витребувати на користь територіальної громади с. Крюківщина Бучанського району Київської області з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 вказані земельні ділянки.
14 квітня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 , та заборонити ОСОБА_3 і будь-яким іншим особам проводити будівельні роботи та роботи по вирубці зелених насаджень, вчиняти будь-які дії з даними земельними ділянками, в тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цих земельних ділянок.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_4 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є необґрунтованою та незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції не звернув уваги, що у разі відчуження ОСОБА_3 земельних ділянок, передачі в оренду, капітального будівництва на цих земельних ділянках або вирубка зелених насаджень на них може призвести до неможливості виконання рішення суду про задоволення позову.
Також зазначила, що вчинення будь-яких інших дій із земельними ділянками до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності вирішення спорів з іншими особами, яким ця земельна ділянка буде передана.
Вважала, що без встановлення обмежень на час розгляду справи власник земельної ділянки може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд.
Суд дійшов помилкового висновку про не надання позивачем доказів наявності наміру відповідача ОСОБА_3 ухилитися від виконання можливого рішення про задоволення позову, оскільки намір це не обставина, яку можливо довести доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України.
За вказаних обставин просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.04.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник Крюківщинської сільської ради Київської області, правонаступником якої є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, - Прохоренко Н.С. в судовому засіданні просила вирішити справу за наявними в ній доказами.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Крюківщинської сільської ради від 07.09.2017 затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 0,2101 га, для ведення особистого селянського господарства в с. Крюківщина Києво-Святошиснького району Київської області. Копію даного рішення сільради отримано на запит ГО "Військово-патріотичне об'єднання УБД "Сармат" від 09.04.2019. ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В подальшому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_3 , яким земельну ділянку поділено на 17 окремих земельних ділянок і зареєстровано право власності на них 16.10.2020.
Також зазначила, що вона звернулася до суду з позовом, оскільки Крюківщинською сільською радою рішенням від 07.09.2017 всупереч вимогам Земельного кодексу України, Водного кодексу України, передано у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку водного фонду в межах 50-метрової прибережної захисної смуги водного об'єкту загальнодержавного значення - р. Сіверка та озеро Сахравське (озеро Крючок) в селі Крюківщина, орієнтовною площею 17 га.
На думку позивачки, на момент подання заяви про забезпечення позову, новий власник ОСОБА_3 за допомогою найманих осіб зводить паркан для виконання будівельних робіт та намагається спиляти дерева (в тому числі багатолітні дуби), що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, оскільки якщо власник даних земельних ділянок побудує капітальну споруду на даних земельних ділянках, то це може утруднити повернення земельних ділянок до територіальної громади с. Крюківщина.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вона проживає в с. Крюківщина і її земельна ділянка не є суміжною із земельною ділянкою, що належить на праві власності ОСОБА_3 . Додала, що мешканців села багато і всі не в змозі звернутися позовом, а тому вона як представник громади звернулася до суду з даним позовом.
Аналіз вказаних обставин приводить до висновку, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову з вимогами про накладення арешту на 17 земельних ділянок та заборони власнику земельних ділянок та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок, заявник жодним чином не мотивувала яким чином вжиття заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або її інтересів щодо вказаних земельних ділянок, які вона просила витребувати на користь відповідача територіальної громади с. Крюківщина Бучанського району Київської області.
Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявником не доведено наявності для вжиття заходів забезпечення позову, як і не доведено про порушення прав позивачки у разі невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб.
До того ж, суд роз'яснив ОСОБА_1 про те, що відмова в задоволенні цієї заяви не позбавляє її права повторне звернення із заявою про забезпечення позову, з урахуванням мотивів викладених в ухвалі.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують висновок суду про недоведеність наявності дійсного спору між сторонами.
Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявником однієї з важливих умов для забезпечення позову (наявність дійсного спору між сторонами) інші доводи апеляційної скарги на увагу судової колегії не заслговують.
Зважаючи на викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову вирішено з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області про відмову в забезпеченні позову від 15 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 червня 2021 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді О.В. Желепа
В.А. Кравець