31 травня 2021 року м. Київ
Справа № 33/824/2553/2021
Унікальний № 760/2516/20
Категорія ст. 471 Митного кодексу України
Суддя Київського апеляційного Желепа О.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці Держмитслужби Захарова Андрія Олеговича на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Україна, м. Тернопіль, постійно проживає: АДРЕСА_1 , працює: власник ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Микулинецький Бровар», ТДВ «Микулинецьке», ТОВ «ФТ Микулин», ФГ «Микулин», паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 27 вересня 2018 р., орган, що видав: 6125, запис № 19890530-01950, за ознаками порушення митних правил, передбачених ст.471 Митного кодексу України, -
Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0611/12500/19 від 28.11.2019 вбачається, що 28.11.2019 р. о 10 год. 50 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю в залі «Відліт» терміналу «F» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_1 , що відлітав до Іспанії, м. Аліканте літаком авіакомпанії «SkyUp», рейсом PQ731, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор» тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення.
При перетині пасажиром «зеленої лінії» громадянину України ОСОБА_1 було задано запитання щодо наявності готівкових коштів, пасажир відповів, що у нього є 10000 доларів США. Після цього пасажиру було запропоновано пред'явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиром було видано готівку в розмірі 10200 доларів США, 6500 гривень та 7200 злотих, що знаходилась в одному з відділень особистої сумки громадянина (ручна поклажа). При здійсненні митног огляду речей громадянина, пасажиром було видано ще додатково 2033 долари США, що були в ручній поклажі - рюкзак. Загальна сума виявленої готівки 12233 долари США, 7200 злотих та 6500 гривень.
Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина України ОСОБА_1 , вищевказана валюта належить йому особисто.
Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачена наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує еквівалент 9999 євро.
З виявленої суми, пасажиру було пропущено 11003 долари США (що за курсом НБУ на 28.11.2019 становить 9995 євро). За протоколом про порушення митних правил вилучено 1230 доларів США, 7200 злотих та 6500 гривень.
На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз'яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався.
Митний орган вказує, що в діях громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проходження митного контролю в залі «Відліт» терміналу «F» ДП МА «Бориспіль» наявні ознаки порушення митних правил, передбачені ст. 471 МК України
Таким чином, митний орган вважає, що зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином України ОСОБА_1 , який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор» готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для фізичних осіб, відповідно до Постанови Правління НБУ №3 від 02.01.2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 рокувизнано громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у порушенні митних правил, відповідальність за які передбачена статтею 471 Митного кодексу України.
Накласдено на ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , працює: власник ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Микулинецький Бровар», ТДВ «Микулинецьке», ТОВ «ФТ Микулин», ФГ «Микулин», паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 27 вересня 2018 р., орган, що видав: 6125, запис № 19890530-01950) адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 27 вересня 2018 р., орган, що видав: 6125, запис № 19890530-01950) на користь держави судовий збір у розмірі 420.40 грн. на наступні реквізити: отримувач коштів: УК у Солом.р-ні/Соломян.р-н/22030101; код отримувача (код ЄДРПОУ 38050812), Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО 899998); р/р № UA568999980313040106005026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0611/12500/19 від 28.11.2019 грошові кошти в сумі 1230 доларів США, 7200 злотих та 6500 гривень повернуто ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 27 вересня 2018 р., орган, що видав: 6125, запис № 19890530-01950).
Не погодившись з постановою суду, представник Київської митниці Держмитслужби Захаров А.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення районним судом вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та положень ст. 471 Митного кодексу України, просить постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 рокускасувати та постановити нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України та застосувати до останнього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн та конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, грошових коштів у сумі 1230 доларів США, 7200 злотих, 6500 гривень (а.с.108 на звороті).
Отже, ураховуючи зміст апеляційної скарги, постанова судді районного суду оскаржується представником митного органу у частині висновку суду щодо відсутності підстав для застосування додаткового стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення - грошових коштів у сумах 1230 доларів США, 7200 злотих, 6500 гривень.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення за ст. 471 Митного кодексу України при вирішенні питання про конфіскацію слід надавати перевагу загальному «знеособленому» висновку ЄСПЛ, наведеному в п. 33 рішення Ісмайлов проти Російської Федерації про те, що декларування запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. Слід пам'ятати також, що санкція ст. 471 МК як у частині основного, так і додаткового стягнення, виконує не лише каральну функцію щодо власне порушника, а превентивну функцію, як до самого правопорушника, так і до невизначеного кола інших осіб.
Звільнення громадянина-порушника від конфіскації безпосередніх предметів правопорушення можливе лише в тому випадку, якщо конфіскація буде для конкретного порушника (або іншої особи - власника грошей) «індивідуальним і надмірним тягарем». Але таке звільнення повинне бути в судовій практиці швидше винятком, ніж правилом.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
Вислухавши пояснення представника Київської митниці Держмитслужби, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи із наступного.
28.11.2019 відповідальною особою органу доходів і зборів - головним державним інспектором відділу митного оформлення № 10 митного поста «Аеропорт Бориспіль» Київської митниці ДФС Ветощук Наталією Василівною було складено протокол про порушення митних правил №0611/12500/19 громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Україна, м. Тернопіль, постійно проживає: АДРЕСА_1 , працює: власник ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Микулинецький Бровар», ТДВ «Микулинецьке», ТОВ «ФТ Микулин», ФГ «Микулин», паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 27 вересня 2018 р., орган, що видав: 6125, запис № 19890530-01950, за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 471 Митного кодексу України.
Як вбачається з протоколу, 28.11.2019 р. о 10 год. 50 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «F» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відлітав до Іспанії, м. Аліканте літаком авіакомпанії «SkyUp», рейсом PQ731, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує в еквіваленті 9999 євро.
Зі змісту наявного в матеріалах справи протоколу опитування вбачається, що у громадянина України ОСОБА_1 при проходженні митного огляду, в одному з відділень особистої сумки та в рюкзаку громадянина (ручна поклажа), виявлено без ознак приховування готівкові кошти у розмірі 12233 долари США, 7200 злотих та 6500 гривень. Відповідно до вказаного протоколу ОСОБА_1 не знав, що мав більше, ніж 10000 євро.
Таким чином встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 митної декларації не заповнив, з приводу декларування готівкових коштів до інспекторів митниці не звертався, довідок з банку про зняття валютних коштів з власного рахунку не надавав, самостійно обрав форму проходження митного контролю - проходження через "зелений коридор" чим засвідчив про відсутність товарів, що підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, або таких, що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження. Будь-які документи на переміщення готівкових коштів через митний кордон України у пасажира при перетині зони митного контролю були відсутні.
Оскільки, ОСОБА_1 своїми діями обрав порядок проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», де не передбачено наявність у пасажира предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження, то, таким чином, остання, переміщуючи через зону спрощеного митного контролю суму, що перевищує 10000 Євро, вчинила дії, які мають ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачено ст. 471 МК України. З огляду на наведене, в діях громадянина України, ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 471 МК України.
На підставі указаних доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_1 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи апеляційної скарги про те, що у справах про адміністративні правопорушення за ст. 471 Митного кодексу України при вирішенні питання про конфіскацію слід надавати перевагу загальному «знеособленому» висновку ЄСПЛ, зокрема про те, що декларування запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як випливає зі змісту положень ст. 1 Першого протоколу, вони містять три правила:
- перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном;
- друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним;
- третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі по тексту - Суд) напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме:
- чи є втручання законним;
- чи переслідує воно «суспільний інтерес»;
- чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
При цьому, Суд констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).
Отже оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу» та дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п. п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідальність за ст. 471 МК України настає за порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
За вчинення зазначеного правопорушення передбачене стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосереднім предметом порушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України - також конфіскацію цих товарів.
За змістом п. 57 ч.1 ст.4 МК України, валютні цінності є товаром.
Національне законодавство не містить будь-якого нормативного документа, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон України.
Щодо визнання валютних цінностей у вигляді готівки товаром обмеженим до переміщення через митний кордон України, то суд при вирішенні даного питання звертає увагу на таке.
Обмеження, щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України визначені ст. 197 МК України. Відповідно до частини першої та другої цієї статті, обмеженими до переміщення через митний кордон України є товари, митне оформлення яких здійснюється на підставі документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органами доходів і зборів передбачено законами України. Перелік таких товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини третьої ст. 197 МК України, обмеження щодо ввезення на митну територію України чи вивезення за межі території України валютних цінностей можуть встановлюватись Національним банком України.
Аналіз частини першої ст. 197 МК України у поєднанні із положеннями Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «;Про карантин рослин» та «;Про ветеринарну медицину», дає підстави стверджувати те, що для визначення товару таким, який обмежений до переміщення через митний кордон України необхідна наявність двох ознак:
1. пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється на підставі відповідних дозволів уповноважених органів державної влади, які виконують відповідні контролюючі функції;
2. порядок видачі таких дозволів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Як зазначалося вище, обмеження щодо переміщення через митний кордон України валютних цінностей можуть встановлюватися Національним банком України. Поєднання положень наведених нормативних документів, дає підстави стверджувати те, що для визнання валютних цінностей у вигляді готівкових коштів, в тому числі і у іноземній валюті товаром, обмеженим до переміщення через митний кордон України, необхідна наявність будь-якого документа, виданого Кабінетом Міністрів України чи Національним банком України, яким би встановлювалось те, що переміщення валютних цінностей через митний кордон України фізичними особами повинен здійснюватись на підставі відповідного дозволу.
Між тим, будь-якого нормативного документа, яким би встановлювалася необхідність отримання/видачі зазначеного вище дозволу, національне законодавство не містить.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про валюту і валютні операції», транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Поряд із цим, відповідно до ч. 3 цієї статті, порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.
Як убачається із постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3, якою було затверджене Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, будь-яких обмежень щодо переміщення готівкової валюти через митний кордон України фізичними особами, тобто необхідності і обов'язковості отримання будь-яких дозволів для переміщення готівкової валюти через митний кордон України, дане положення не містить.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 197 МК України, до повноважень Національного банку України у сфері, яка охоплює переміщення валютних цінностей через митний кордон України відноситься:
- встановлення обмежень щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі України валютних цінностей;
- визначення порядку переміщення валютних цінностей через митний кордон України, у тому числі особливостей декларування валютних цінностей (зокрема визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню).
Аналіз указаної правової норми у поєднанні із положеннями ч. 1 ст. 197 МК України, указує на те, що обмеження щодо переміщення валютних цінностей через митний кордон України та порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України у тому числі особливості декларування валютних цінностей та визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню, не є тотожними поняттями.
Вивчення Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затверджене постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3 дає підстави стверджувати те, що цим Положенням встановлюється саме порядок переміщення готівкової валюти через митний кордон України та гранична сума переміщення готівкової валюти за умови її усного декларування. Встановлення зазначеної граничної суми переміщення валюти через митний кордон України за умови її усного декларування, на думку суду, не є тотожним встановленню обмежень щодо переміщення іноземної валюти через митний кордон України, оскільки при цьому, не вимагається надання будь-яких дозволів на таке переміщення, що є однією із ознак, якими характеризуються товари, обмежені до переміщення через митний кордон України.
Наведене у своїй сукупності указує на те, що валютні цінності у вигляді готівки не є товаром обмеженим до переміщення фізичними особами через митний кордон України, тому, у випадку вчинення особою порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, якщо безпосереднім предметом порушення митних правил були валютні цінності у вигляді готівки, ці готівкові кошти не підлягають конфіскації, як товар, який не обмежений до переміщення через митний кордон України.
Поряд із цим, стягнення у виді конфіскації готівки за наведених обставин, з огляду на критерії Європейського суду з прав людини щодо оцінки відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірності втручання, які викладені вище, безумовно матиме своїм наслідком порушення права особи на мирне володіння своїм майном, за ознакою відсутності законності такого втручання.
Із матеріалів справи вбачається, що грошові кошти є власністю ОСОБА_1 , приховувати їх наявність він намір не мав, від сплати податків не ухилявся, що підтверджується наданими суду Копіями відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2019 рік, роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ТОВ «ФТ Микулин», ТДВ «Микулинецьке», ТОВ «Микульнецький бровар».
Апеляційний суд вважає, що конфіскація товару, буде сприяти лише погіршенню матеріального становища правопорушника, оскільки позбавить правопорушника можливості використати цей товар за призначенням і ніяк не сприятиме вихованню ОСОБА_1 та попередженню вчиненню ним нових порушень.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ні уповноваженою особою Київської митниці, що складала протокол про порушення митних правил, ні суддею місцевого суду не було встановлено факт переміщення ОСОБА_1 товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено чи обмежено законодавством України.
За таких обставин застосування суддею місцевого суду адміністративного стягнення у вигляді штрафу без застосування додаткового стягнення у виді конфіскації товарів є обґрунтованим та достатнім для виправлення та належної поведінки ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає що підстав для скасування чи зміни постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року немає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, ст. ст. 462, 487 МК України, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Захарова Андрія Олеговичазалишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київськогоапеляційного суду Желепа О.В.