Київський апеляційний суд
Провадження № 11-кп/824/2833/2021 Головуючий в першій інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 760/10182/20 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія справи: ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 186 КК України
27 травня 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Уродженця с. Вербове Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованогоза адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше судимий:
- 27 травня 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 70 КК України на 7 років 3 місяці позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 186 КК України
за участі прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 15 липня 2021 року включно.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, судом першої інстанції було взято до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, перебування тривалий час в розшуку, а також те, що судове слідство не закінчено, не допитані свідки, не досліджені докази. Крім того, ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв'язків, а тому ризики, зазначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні і на даний час не відпали. Як зазначив суд першої інстанції, обставини кримінального провадження дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, негативно впливати на хід судового розгляду та встановлення об'єктивної істини у справі, у зв'язку з чим прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, вважаючи його таким, що не відповідає дійсним обставинам провадження, обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року змінити та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Просить суд апеляційної інстанції звернути увагу, що він ніколи не перебував у розшуку, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, має постійне місце мешкання в м. Києві, неофіційно працевлаштований та, в разі зміни йому виду запобіжного заходу, зобов'язується з'являтися в судові засідання за першою вимогою суду.
Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги та її задоволення, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувають об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100170000081 від 23 січня 2020 року та від 08 квітня 2020 року за № 12020100090002474 стосовно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 15 липня 2021 року включно.
Під час постановлення даного судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що існує доцільність подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з наданих матеріалів суду апеляційної інстанції, обвинуваченому ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 186 КК України.
При вирішенні питання про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом першої інстанції були враховані конкретні обставини провадження, тяжкість кримінальних правопорушень та покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, а також те, що судове слідство не закінчено, не допитані свідки, не досліджені докази, ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв'язків, а тому ризики, зазначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, як-то: можливість переховування від суду, негативно впливати на хід судового розгляду та встановлення об'єктивної істини у даному кримінальному провадженні, - наявні і на даний час не відпали.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, зважаючи, що судом були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в судовому рішенні наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що він має постійне місце мешкання в м. Києві, неофіційно працевлаштований та, в разі зміни йому виду запобіжного заходу, зобов'язується з'являтися в судові засідання за першою вимогою суду, самі по собі або в сукупності не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням і того, що свідки в даному провадженні не допитані, докази не досліджені і судове слідство наразі триває.
Доводи обвинуваченого про безпідставне посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що він перебував у розшуку - на увагу не заслуговують та спростовуються наявною в Єдиному реєстрі судових рішень ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року, відповідно до змісту якої ОСОБА_6 переховувався від органів слідства, у зв'язку з чим 16 вересня 2020 року кримінальне провадження № 12020100170000081 від 23 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, було зупинено, а ОСОБА_6 оголошений у розшук.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене згідно норм кримінального процесуального закону та постановлене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, а доводи та твердження обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне за наслідками апеляційного розгляду прийняти рішення, яким ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 15 липня 2021 року включно - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4