27 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.04.2021 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях та в умовах збройного конфлікту управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування на 60 днів, до 12.06.2021 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі, та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначав, що слідчий суддя безпідставно не визначив розмір застави підозрюваному, оскільки ОСОБА_7 не вчиняв кримінальне правопорушення із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, унаслідок вчинення кримінального правопорушення не відбулося загибелі людини, та ОСОБА_7 не порушувалися інші запобіжні заходи.
Слідчий суддя не врахував те, що ОСОБА_7 утримується під вартою більше 7 місяців, та був затриманий через 5 років після нібито вчинення ним злочину.
Апелянт зазначав, що у матеріалах провадження відсутні жодні докази існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.
Вказаний слідчим у клопотанні ризик знищення певного майна та документів, може бути усунутий шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Слідчим у клопотанні не наведеного жодного конкретного мотиву та доказу необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Слідчим суддею при розгляді не враховано практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості посилання на тяжкість злочину та на ймовірне покарання при застосуванні запобіжного заходу.
Крім того, слідчим суддею не враховано те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце роботи та гарну репутацію, наявність у нього на утриманні дружини, чотирьох дітей та матері, а також те, що підозрюваний раніше не переховувався від органів досудового розслідування та не порушував запобіжні заходи.
На переконання апелянта, вищенаведені обставини, а також те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, свідчить про незначний ступінь небезпеки існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Апелянт зазначав, що сукупність доданих до клопотання матеріалів є недостатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а обґрунтованість підозри не переконує об'єктивного спостерігача про можливу причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурораОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22020000000000292, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.
Згідно даних протоколу затримання, 07.07.2020 о 18 год. 23 хв. ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України, та цього ж дня о 22 год. 56 хв. йому вручено повідомлення про підозру у створенні, керівництві та участі у терористичній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.08.2020 продовжено строк досудового розслідування № 22020000000000292 до 6 місяців, тобто до 07.01.2021.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.07.2020 застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 05.09.2020 включно.
Ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Києва від 01.09.2020, 28.10.2020, 24.12.2020 ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
18.12.2020 о 16 год. 10 хв. ОСОБА_7 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у фінансуванні тероризму, тобто діях, вчинених з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою фінансового забезпечення терористичної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 258-5 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2021 відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 21.12.2020 між прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 , та повернуто прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 для продовження досудового розслідування у загальному порядку.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.02.2021 ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 17.04.2021.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.04.2021 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22020000000000292 за підозрою ОСОБА_7 до одинадцяти місяців.
12.04.2021 старший слідчий в ОВС 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням від 08.04.2021, погодженим прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях та в умовах збройного конфлікту управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просив продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.04.2021 задоволено клопотання слідчого, та продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування на 60 днів, до 12.06.2021 включно.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із інкримінованими йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України, є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, зміст підозри та вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, та застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 перебуваючи на волі, незаконно впливати на свідків даного кримінального провадження, знищити, спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, його підвищену суспільну небезпеку, та дані про особу підозрюваного, який одружений, має на утриманні 4 малолітніх дітей, працевлаштований, має постійне місце проживання та реєстрації у м. Києві, раніше судимий, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.
Обставини, на які посилається захисник у апеляційній скарзі, зокрема те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, постійне місце роботи та гарну репутацію, наявність у нього на утриманні дружини, чотирьох дітей та матері, а також те, що підозрюваний раніше не переховувався від органів досудового розслідування та не порушував запобіжні заходи, були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання, проте не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу.
Та обставина, що ОСОБА_7 , утримується під вартою більше 7 місяців, та був затриманий через 5 років після нібито вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, не свідчить про зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не забезпечує впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_9 підозри, є безпідставними, оскільки слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, згідно якого, «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Крім цього, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності, належності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Посилання апелянта на те, що сукупність доданих до клопотання матеріалів є недостатньою для продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3