25 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають лише ті заяви чи повідомлення, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, а подана заява про вчинення кримінального правопорушення за своїм змістом та суттю є лише висловленням незгоди із процесуальними рішеннями судді у конкретній адміністративній справі № 760/28584/20 та не є повідомленням про злочини, які підслідні ДБР, оскільки містить інформацію, пов'язану із здійсненням судового провадження, і не містить конкретних даних про вчинення вказаними особами корупційних кримінальних правопорушень. Проте виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством і оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів та суддів щодо вирішення справи поза процесуальним порядком не допускається, тому можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності, а відтак, вважаючи очевидним, що в заяві ОСОБА_5 відсутні відомості, які б свідчили або могли свідчити про _________________________________________
Справа №11-сс/824/3327/2021 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
вчинене кримінальне правопорушення суддею ОСОБА_7 , залишив без задоволення його скаргу.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати та зобов'язати Шевченківський районний суд м. Києва наново розглянути його скаргу на бездіяльність повноважного керівника СУ ДБР, яка виразилась у невнесенні відомостей його заяви за вих. № 4199/06 від 06.02.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення в порядку, визначеному ст.ст. 306-307 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у його заяві про вчинене кримінальне правопорушення містилися необхідні дані про вчинення злочину, проте слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні його скарги на бездіяльність повноважного керівника СУ ДБР, яка виразилась у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви про вчинення кримінальних правопорушень, своє рішення обґрунтувала лише тим, що не вбачає у діях судді ОСОБА_7 складу правопорушення, що суперечить вимогам ст. 26 КПК, яка не дозволяла судді розглядати по суті його заяву про вчинення кримінального правопорушення, тому дане рішення слідчого судді винесене з порушенням норм КПК України, висновків ВССУ і ЄСПЛ, а також Конституції України.
При цьому слідча суддя не витребувала і не досліджувала матеріали його особистого звернення до СУ ДБР та приймала рішення виключно не з підстав наявних у провадженні належних та припустимих доказів, а керувалася лише власними припущеннями, що є неприпустимим.
Отже, слідчий суддя, не в повній мірі з'ясувала всі обставини кримінального провадження, яке ним оскаржується, тому упустила той факт, що СУ ДБР не виконало вимоги ст. 214 КПК і наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, що є підставою для скасування даної ухвали.
Окрім цього, зазначає, що додатковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали є факт порушення слідчим суддею таємниці нарадчої кімнати, оскільки резолютивна частина оскаржуваної ухвали була оголошена 22.02.2021 року, а повний її текст був проголошений лише 05.05.2021 року, проте весь цей період слідча суддя, замість того щоб в нарадчій кімнаті готувати зміст оскаржуваної ухвали, розглядала інші судові справи, що доказується Реєстром судових рішень.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, він не був присутнім на проголошенні судового рішення, оскільки його не було повідомлено про розгляд скарги, а копію повного тексту оскаржуваної ухвали він отримав лише 13.05.2021 року шляхом надсилання її на його електронну адресу, тому апеляційну скаргу до суду подав 14.05.2021 року, що відповідає першому процесуальному дню.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 не був присутнім у судовому засіданні 22.02.2021 року, коли була постановлена оскаржувана ухвала, а її копію на його адресу було направлено лише 13.05.2021 року та отримано ним того ж дня, і вже 14 травня 2021 року ОСОБА_5 подав до суду апеляційну скаргу, то слід дійти висновку, що ОСОБА_5 строк на оскарження ухвали слідчого судді пропущено з поважних причин, у зв'язку з чимколегія суддів вважає можливим його поновити.
Будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_5 та прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суду не повідомили і ніяких клопотань про відкладення розгляду не подавали, а тому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний суд, враховуючи, що їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 06 лютого 2021року ОСОБА_5 подав до Державного бюро розслідувань заяву про вчинення суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України. Не отримавши будь-яких відповідей та інформації з приводу внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ОСОБА_5 подав до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва скаргу, за результатом розгляду якої 22 лютого 2021 року було прийнято рішення про залишення її без задоволення.
З даним рішенням слідчого судді погоджується і колегія суддів, оскільки визнає непереконливими доводи ОСОБА_5 про те, що висновки слідчого судді суперечать вимогам кримінального процесуального закону.
Так, положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, під час досудового розслідування може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
При цьому внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 року.
На підставі п. 2 Розділу ІІ вищевказаного Положення, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, на противагу твердженням апелянта, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Крім того, відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2011 від 12 липня 2011 року, в якому, поміж іншого, зазначено, що оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади", судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку, або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.
Отже, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством і оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів та суддів щодо розгляду та вирішення справи поза процесуальним порядком не допускається.
Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку.
Як слідує з матеріалів провадження, в заяві від 06 лютого 2021 року ОСОБА_5 стверджував про вчинення суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
Однак, на переконання колегії суддів, в ній не наведено наявності ознак таких кримінальних правопорушень, а лише викладено відомості, які стосуються процесуальної діяльності судді щодо розгляду питання про відвід судді ОСОБА_7 у справі №760/28584/20, а також допущені, на його думку, порушення нею вимог процесуального закону під час розгляду цього питання та прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації, яка не підтверджена доказами, та доводи заявника фактично зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням. Тому слідчий суддя в ухвалі від 22 лютого 2021 року дійшов вірного висновку, що заява ОСОБА_5 не містить фактів, які б вказували на вчинення кримінальних протиправних дій суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 . Отже, така заява не може вважатись заявою про вчинення злочину, а тому відсутні підстави для внесення відомостей із цієї заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними апеляційні доводи ОСОБА_5 про те, що в заяві ним наведені необхідні дані про вчиненнясуддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 злочинів, передбачених передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України, та ті твердження, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, визначених у ст. 26 КПК України, оскільки надав оцінку обґрунтованості заяви. Дійсно, кримінальний процесуальний закон не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових злочину, але це не означає, що будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву набуває статусу цього документа і її подання компетентному органу тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З урахуванням викладеного, колегія суддів визнає висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами судового провадження.
Безпідставними вважає колегія суддів і доводи апелянта про порушення слідчим суддею таємниці нарадчої кімнати.
Так, з матеріалів судового провадження слідує, що оскаржувана ухвала була постановлена слідчим суддею саме 22 лютого 2021 року, і твердження апелянта про оголошення слідчим суддею цього дня лише резолютивної її частини не відповідають дійсності, а його посилання на перебування слідчого судді в нарадчій кімнаті до 05.05.2021 року, оскільки лише цього дня було оприлюднено оскаржувану ухвалу в Єдиному реєстрі судових рішень, та неможливість розгляду ним інших судових справ в цей період, не грунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства, яким не визначено як час закінчення перебування судді в нарадчій кімнаті - час оприлюднення судового рішення, а таким є лише дата його ухвалення та проголошення після виходу з нарадчої кімнати.
Таким чином, ухвала від 22 лютого 2021 року слідчим суддею постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тому апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ ___________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3