Справа № 361/2430/18 Головуючий у 1-й інст. - Радзівіл А.Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4799/2021 Доповідач - Рубан С.М.
25 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
при секретарі Загородній С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Радзівіл А.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та надвірних будівель в натурі,-
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить поділити спірний житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями, виділивши їй в натурі 1/6 його частину, що складає її частку в спільному майні.
Посилається на те, що відповідно до договору дарування від 28 грудня 2013 року їй на праві власності належить 1/16 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Інші 7/16 частин цього будинку належать на праві власності ОСОБА_3 , а 8/16 частин - ОСОБА_2 .
Спірне домоволодіння складається з житлового будинку, загальною площею 415,4 кв. м, житловою площею 147,4 кв. м та надвірних будівель: колодязь К, колодязь К-2, огорожа N.
ОСОБА_1 добудувала свою частину будинку, однак одержати будівельний паспорт не має можливості, оскільки він отримується за згодою всіх співвласників будинку. Відповідачі не бажають надавати таку згоду і між ними постійно виникають непорозуміння з приводу користування спірним будинком, тому виникла необхідність поділу спірного домоволодіння в натурі.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, поділити спірне домоволодіння відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-9105 від 20 січня 2019 року за варіантом № 2 та виділити їй частину житлового будинку відповідно до вказаного варіанту висновку експертизи.
Посилається на те, що на підставі ухвали суду першої інстанції у даній справі судовим експертом ТОВ «Експертна фірма «Еталон» Усенко І.В. було проведено судову будівельно-технічну експертизу № С-9105 від 20 січня 2019 року, відповідно до якої запропоновано два варіанти поділу спірного житлового будинку. Відповідно до висновку експерта, а саме другого варіанту відхилення від ідеальної частки в вартості у майні складає в сумі 26 143 грн 00 коп., що є меншим ніж у першому варіанті, а тому другий варіант більше підходить при проведенні поділу. Відповідно до висновку експерта поділ спірного будинку є технічно можливим, при проведенні такого поділу будуть витримані будівельні, архітектурні та інші норми. Також експертом зазначено, що подальші роботи, тобто після виділу часток, щодо забезпечення частин будинку автономними системами інженерного обладнання та встановлення необхідних приладів повинні проводитися кожним із співвласників за власні кошти. Тобто питання облаштування своїх часток інженерними мережами, у тому числі електро-, газо-, водопостачання та виготовлення технічних умов на перепланування вирішується власниками самостійно після поділу будинку та отримання правовстановлюючих документів на свої частки.
Суд першої інстанції повинен був, відповідно до заявлених вимог, запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а у необхідних випадках: висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції тощо, про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань: дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку, дані про характер робіт та їх вартість, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку. Однак в судовому засідання такі права сторонам судом першої інстанції не були роз'яснені. Суд не запитував сторін про надання доказів на підтвердження того, чи відповідають будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та іншим нормам приміщення, а також чи погоджені такі роботи з місцевими органами, які фактично залишаться в користуванні сторін після обрання першого чи другого варіантів. Під час ухвалення рішення суд першої інстанції помилково послався на норми Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них», оскільки вказаний документ втратив чинність 06 червня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 484.
Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна від 24 травня 2001 року № 127 (зі змінами від 08 січня 2013 року) переобладнання, які необхідно зробити у зв'язку з виділом чи поділом часток житлового будинку, не відносяться до самовільних, а тому дозволу органів місцевого самоврядування на переобладнання і перепланування житлового будинку, передбаченого ст. 152 ЖК УРСР не потрібно. До того ж з 05 січня 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1024 «Про внесення змін до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», якою скасовано вимоги щодо необхідності отримання дозволів на переобладнання та реконструкцію житлових приміщень та житлових будинків і гуртожитків, що узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 697/1512/16-ц та у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 640/18686/14-ц.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння, перебуває у власності трьох співвласників, вона поділена в натурі сторонами. ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,02 га та згідно визначених експертом двох варіантах поділу житлового будинку, частина будинку, яка належить позивачу, знаходиться на її земельній ділянці. Відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти поділу, однак відповідач ОСОБА_3 заперечує проти поділу будинку з тих підстав, що на даний час вона хоче змінити поділ земельної ділянки та одержати її фасадну частину.
Вказана апеляційна скарга вже була предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та надвірних будівель в натурі - задоволено.
Проведено поділ домоволодіння по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з урахуванням її частки у розмірі 1/16 виділено по житловому будинку житлову кімнату, площею 25,5 кв.м (1-4) та частину підвалу, площею 22,5 кв.м (1-І). Всього на загальну суму 66 197 (шістдесят шість тисяч сто дев'яносто сім) грн. 00 коп.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з урахуванням їх частки у загальному розмірі 15/16 виділено по жилому будинку та надвірних будівлях: частину підвалу, площею 48,6 кв.м (1-І); вітальню, площею 25 кв.м (1-1); кухню, площею 8,0 кв.м (1-2); сходову, площею 4,6 кв.м (1-3); туалет, площею 1,5 кв.м (1-5); ванну кімнату, площею 2,5 кв.м (1-6); веранду, площею 4,4 кв.м (І-ІІ); сходову, площею 9,2 кв.м (1-7); житлову кімнату, площею 25,5 кв.м (1-8).; туалет, площею 1,3 кв.м (1-9); ванну кімнату, площею 2,9 кв.м (1-10); кухню, площею 10,7 кв.м (1-11); житлову кімнату, площею 10,5 кв.м (1-12); житлову кімнату, площею 7,0 кв.м (1-13); підвал, площею 70,8 кв.м (2-І); коридор, площею 24,7 кв.м (2-1); кухню, площею 12,8 кв.м (2-2); санвузол, площею 4,8 кв.м (2-3); житлову кімнату, площею 25,7 кв.м (2-4); санвузол, площею 3,2 кв.м (2-5); сходову, площею 10,8 кв.м (2-6); житлову кімнату, площею 25,3 кв.м (2-7); житлову кімнату, площею 17,0 кв.м (2-8); житлову кімнату, площею 10,9 кв.м (2-9); колодязь К, колодязь К-2, огорожа N. Всього на загальну суму 574 662 грн 00 коп.
Зобов'язано ОСОБА_1 влаштувати індивідуальний вхід-вихід та встановити дверний блок в стіні приміщення (1-4), а також замурувати дверний проріз між приміщеннями (1-1) та (1-4).
Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштувати перегородку в приміщенні підвалу (1-І), відгородивши свою частину приміщення площею 48,6 кв.м.
Зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 влаштувати окремий облік споживання електроенергії (вартість робіт визначається спеціалізованими організаціями після складання проектно-кошторисної документації). При необхідності переобладнати систему опалення, влаштувати систему газопостачання своєї частини будинку (вартість робіт визначається спеціалізованими організаціями після складання проектно-кошторисної документації). Роботи з переобладнання будинку слід погодити з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за відступ від ідеальної частки вартості будинковолодіння у розмірі 13 071 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за відступ від ідеальної частки вартості будинковолодіння у розмірі 13 071 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 881 грн 00 коп., з кожного окремо.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний суд вказав, що апеляційний суд не з'ясував належним чином, чи передбачають вищевказані роботи втручання в інженерні системи загального користування та не перевірив, чи потрібні висновки відповідних органів про допустимість пов'язаних з поділом будинку переобладнань і перепланувань, а також дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування житлового будинку (у випадку втручання в несучі конструкції або інженерні системи загального користування).
В судовому засіданні представник позивача та представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Відповідач ОСОБА_3 заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що перепланування та переобладнання будинку з втручанням у несучі конструкції або інженерні конструкції потребують як і раніше отримання документів, що надають право на їх проведення. При цьому прорізання отвору в зовнішній стіні є втручанням у несучі конструкції та може нести загрозу життю людей.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2019 року запропоновано два варіанти поділу спірного житлового будинку. Як при першому, так і при другому варіанті, поділ будинку можливий лише при умові влаштування окремого обліку споживання електроенергії, переобладнання системи опалення, влаштування системи газопостачання, а також зазначено, що роботи з переобладнання будинку слід погодити з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями. Однак позивачем не надано доказів на підтвердження того, чи відповідають будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та іншим нормам житлові приміщення, а також чи погоджені такі роботи з місцевими органами, які фактично залишаться в користуванні сторін після обрання першого чи другого варіантів.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48-51 том 1).
ОСОБА_6 належить на праві власності 1/16 частина вказаного домоволодіння, 7/16 частин вказаного домоволодіння належить ОСОБА_3 , а інші 8/16 частин - ОСОБА_2 .
Згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану житлового будинку та поповерхового плану житлового будинку по АДРЕСА_1 спірний житловий будинок складається з приміщень: (1-І) підвал, площею 70,8 кв. м; (1-1) вітальня, площею 25 кв. м; (1-2) кухня, площею 8,0 кв. м; (1-3) сходова, площею 4,6 кв. м; (1-4) житлова кімната, площею 25,5 кв. м; (1-5) туалет, площею 1,5 кв. м; (1-6) ванна, площею 2,5 кв. м; II веранда, площею 4,4 кв. м; (1-7) сходова, площею 9,2 кв. м; (1-8) житлова кімната, площею 25,5 кв. м; (1-9) туалет, площею 1,3 кв. м; (1-10) ванна кімната, площею 2,9 кв. м; (1-11) кухня, площею 10,7 кв. м; (1-12) житлова кімната, площею 10,5 кв. м; (1-13) житлова кімната, площею 7,0 кв. м; (2-І) підвал, площею 70,8 кв. м; (2-1) коридор, площею 24,7 кв. м; (2-2) кухня, площею 12,8 кв. м; (2-3) санвузол, площею 4,8 кв. м; (2-4) житлова кімната, площею 25,7 кв. м; (2-5) санвузол, площею 3,2 кв. м; (2-6) сходова, площею 10,8 кв. м; (2-7) житлова кімната, площею 25,7 кв. м; (2-8) житлова кімната, площею 17,0 кв. м; (2-9) житлова кімната, площею 10,9 кв. м, загальною площею 415,4 кв. м, житловою площею 147,4 кв. м. Надвірні будівлі: колодязь К, колодязь К-2, огорожа N (а. с. 16-18, том 1).
Судом установлено та не заперечується сторонами, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння, перебуває у власності сторін та поділена між ними в натурі у позасудовому порядку.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2019 року № С-9105, проведеної експертною фірмою «Еталон», вартість спірного домоволодіння становить 640 859 грн, поділ якого є технічно можливим та сторонам запропоновано два варіанти його поділу (а.с. 62-86 том 1).
Відповідно до першого варіанту власнику 1/16 частини домоволодіння запропоновано житлову кімнату (1-4) площею 25,5 кв.м, частину підвалу, площею 22, 2 кв. м та 1/2 частину колодязя К, а всього вартістю 72444 грн, що більше ідеальної 1/16 частини на 32392 грн та складає 11/100 часток від вартості домоволодіння.
Згідно з другим варіантом власнику 1/16 частини домоволодіння запропоновано житлову кімнату (1-4) площею 25,5 кв. м, частину підвалу площею 22, 2 кв. м, а всього вартістю 66 197 грн, що більше ідеальної 1/16 частини на 26 143 грн та складає 10/100 часток від вартості домоволодіння.
Роботи з переобладнання будинку слід погодити з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями.
Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частиною першою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно з ч.2 ст.364 ЦК України якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Статтями 364, 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.
За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом.
Відповідно до статей 183, 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави вважати, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до ст.364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі такої частки власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні ст.181 ЦК України.
Статтею 152 ЖК УРСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Перепланування (переобладнання) квартир та нежитлових приміщень повинно відповідати проектній документації, будівельним нормам і правилам, Державним будівельним нормам України «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» та виконуватися згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.
Згідно з цими Правилами до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання - улаштування в окремих жилих будинках, квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Водночас, при поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування, до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки.
Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.
Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку необхідне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17-ц (провадження № 61-3792св19).
Як вбачається із висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2019 року, роботи з переобладнання будинку слід погодити з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями, тобто до ухвалення рішення суду.
Проте матеріали справи не містять доказів того, що позивачем отримано погодження з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями про проведення робіт з переобладнання спірного будинку.
Зокрема позивачем не надано технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, правилам пожежної безпеки; залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, та водопостачання.
Позивачем апеляційному суду надано договір про стандартне приєднання до електричних мереж від 05.03.2021 року. (а. с. 144-145, т.2) та акт приймання - передачі наданої послуги по приєднанню до електричних мереж. (а.с. 149-150, т. 2).
Інших технічних висновків необхідних для розгляду даних позовних вимог позивачем апеляційному суду не надано.
Крім того, експертом фактично підтверджена необхідність влаштування співвласниками автономних інженерних мереж та системи опалення, однак не вказано, чи потребує таке переобладнання втручання в інженерні системи загального користування.
Апеляційний суд позбавлений можливості самостійно встановити та з'ясувати, чи вказані роботи передбачають втручання в інженерні системи загального користування та чи потрібні висновки відповідних органів про допустимість пов'язаних з поділом будинку переобладнань і перепланувань, а також дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування житлового будинку (у випадку втручання в несучі конструкції або інженерні системи загального користування).
Доводи апеляційної скарги про те, що облаштування своїх часток інженерними мережами, у тому числі електро-, газо-, водопостачання та виготовлення технічних умов на перепланування вирішується власниками самостійно після поділу будинку та отримання правовстановлюючих документів на свої частки є помилковими з огляду на вищевикладене.
При поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування, до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки.
Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.
Посилання скаржника щодо того, що суд першої інстанції повинен був відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема докази, що стосуються предмету розгляду справи , колегія суддів не приймає до уваги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Таким чином, законодавець не зобов'язує суд роз'яснювати учасникам справи про необхідність подачі певних доказів, які можуть бути підставою для задоволення вимог. Також з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції виконано вимоги закону та роз'яснено учасникам справи їх права та обов'язки передбачені ст.43 ЦПК України.
Посилання апеляційної скарги на те, що відповідач ОСОБА_3 заперечує проти поділу будинку з тих підстав, що остання бажає змінити поділ земельної ділянки, одержавши її фасадну частину, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 червня 2021 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Заришняк Г.М.
Кулікова С.В.