справа № 753/22049/16-ц
головуючий у суді І інстанції Кириченко Н.О.
провадження № 22-ц/824/1872/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
12 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Сержанюка А.С., Сушко Л.П.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка Миколи Сергійовича на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , у якому просило стягнути солідарно заборгованість за відсотками у сумі 3 282 680 грн 08 коп. Окрім того, позивач просить стягнути на його користь з відповідачів судові витрати по оплаті судового збору у сумі 49 240 грн 21 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк») та факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу.
Одночасно, 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 вказаного договору ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило фактору ТОВ «Кредитні Ініціативи», свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками.
Отже, внаслідок укладених договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні Ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 02 жовтня 2008 року № 2706/1008/71-605, що укладено з позичальником ОСОБА_2 та за договором поруки від 02 жовтня 2008 року № 2706/1008/71-605-Р-І, який укладено з ОСОБА_1 .
Відповідно до умов зазначеного кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у сумі 156 000 доларів США, а відповідач зобов'язувався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування у сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, тоді як відповідач ОСОБА_2 не належно виконує взяті на себе зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Рішенням Дарницького районного суду від 07 вересня 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 1 938 548 грн 82 коп. та судові витрати.
Однак, позивач наполягає, що судове рішення про задоволення вимог кредитора станом на жовтень 2011 року, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору і не звільняє боржників від подальшого виконання передбачених договором зобов'язань, тому позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по відсоткам у сумі 3 282 680 грн 08 коп. та судові витрати.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року задоволено позов ТОВ «Кредитні ініціативи».
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість по відсоткам у сумі 3 282 680 грн 08 коп.
Стягнуто на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судовий збір у сумі по 24 620 грн 10 коп. з кожного відповідача.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, а обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені, між сторонами існують не припинені кредитні правовідносини, та оскільки відповідачі не виконали умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту (відсотків за користування кредитом), позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кругленко М.С. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи».
Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позов про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості по відсоткам, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки розрахунку заборгованості за кредитом, у якому зазначена заборгованість за кредитним договором, яка складається з відсотків, нарахованих поза межами строку дії кредитного договору, в той час, як нарахування відсотків після закінчення строку дії кредитного договору, ані договором, ані законом не передбачено.
Після направлення первісним кредитором ПАТ «Сведбанк» повідомлення №3329 від 20 травня 2010 року «Про зміну умов кредитного договору №2706/1008/71-605 від 02 жовтня 2008 року», право кредитора на нарахування відсотків припинилося з наступного дня після зазначеної в такому повідомленні дати, а саме, з 01 червня 2010 року, а тому, позивач ТОВ «Кредитні ініціативи», який є правонаступником ПАТ «Сведбанк», не мало права нараховувати відсотки за кредитним договором після 31 травня 2010 року.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2706/1008/71-605 від 02 жовтня 2008 року.
Відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримав в банку кредит у сумі 156 000 доларів США з метою придбання нерухомого майна, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом на строк з 02 жовтня 2008 року по 02 жовтня 2034 року включно.
З метою забезпечення виконання кредитного договору 02 жовтня 2008 року з ОСОБА_1 укладено договір поруки № 2706/1008/71-605-Р-І.
Згідно з умов якого, ОСОБА_1 , як поручитель, зобов'язалась солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Заочним рішенням Дарницького районного суду у справі №2-5537/12 від 07 вересня 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 18 жовтня 2011 року у сумі 1 938 548 грн 82 коп. та судові витрати на підставі статті 1050 ЦК України.
Рішення Дарницького районного суду у справі №2-5537/12 від 07 вересня 2012 року набрало законної сили 16 жовтня 2012 року (а.с. 4-7 т. 1).
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України відступлення права вимоги, яке має наслідком заміну кредитора у зобов'язанні, передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15.
28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) укладено договір факторингу.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20 травня 2014 року у справі № 757/20544/13 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги (факторингу) апеляційні скарги задоволено.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги (факторингу) відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/38842690).
Вказаним судовим рішенням встановлено, що оскільки судовим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року вирішено питання про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором станом на 18 жовтня 2011 року у розмірі 1 938 548 грн 82 коп., то за договором факторингу від 28 листопада 2012 року до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та договором відступлення прав за іпотечними договорами перейшло саме право вимоги з ОСОБА_2 як боржника за кредитним договором зазначеної суми боргу станом на вказаний період та у разі неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором після 18 жовтня 2011 року - відповідно до умов кредитного договору.
Встановлено, що ТОВ «Кредитні ініціативи» надіслало до відповідачів вимогу про досудове врегулювання спору від 09 вересня 2016 року, з якої вбачається, що позивач вимагав від відповідачів протягом 30 днів з моменту надіслання вимоги сплатити всю наявну заборгованість, у томі числі заборгованість по відсоткам у сумі 3 282 680 грн 08 коп.
Звертаючись з цим позовом, ТОВ «Кредитні ініціативи» надав розрахунок заборгованості за відсоткам позичальника ОСОБА_2 , яка за період з 28 листопада 2012 року по 01 серпня 2016 року за кредитним договором від 02 жовтня 2008 року № 2706/1008/71?605 становить - 3 282 680 грн 08 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, то колегія апеляційного суду враховує таке.
Згідно із частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України .
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Дарницького районного суду у справі №2-5537/12 від 07 вересня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що позичальник не виконував свої зобов'язання з оплати чергових платежів з повернення кредиту за кредитним договором у строки, погоджені сторонами, тому кредитодавець у 2012 році на підставі статей 1050, 1054 ЦК України звернувся з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги позивача про стягнення відсотків у розмірі 3 282 680 грн 08 коп., нарахованих після пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України та ухвалення судового рішення про дострокове стягнення заборгованості, тобто з 28 листопада 2012 року по 01 серпня 2016 року, - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12).
Разом з тим, апеляційну скаргу на заочне рішення подано лише поручителем ОСОБА_1 , а позичальником ОСОБА_2 рішення суду про стягнення з нього заборгованості за відсотками не оскаржується.
Приписами частин 1-4 статті 12, частин 1, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року скасувати в частині задоволення позову до ОСОБА_1 та в частині стягнення з неї судового збору, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині залишити без змін.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 цієї статті).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка Миколи Сергійовича задовольнити частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 та в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» у сумі 24 620 грн 10 коп. з ухваленням нового рішення.
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам у сумі 3 282 680 грн 08 коп.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 та стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» у сумі 24 620 грн 10 коп. залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в дохід державного бюджету судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 73 860 грн 32 коп.
Інформація про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ: 35326253, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення тексту повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 03 червня 2021 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді А.С. Сержанюк
Л.П. Сушко