про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду
12 травня 2021 року справа № 580/1759/21 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Руденко А.В.,
за участю:
секретаря - Дубихвіст В.В.,
позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Кірси В.В. (за ордером),
представника відповідача - Желізняк Ю.В. (самопредставництво),
розглянувши у підготовчому засіданні у загальному позовному провадженні в приміщенні суду клопотання відповідача про закриття провадження у справі №580/1759/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування актів про нещасний випадок, зобов'язання провести розслідування нещасного випадку суд, -
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розслідування нещасних випадків, викладене в акті №13 про нещасний випадок невиробничого характеру, який затверджено начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.05.2020 (форма НТ*);
- визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 24.02.2016 близько 13 год. 10 хв. від 18.05.2020 (форма Н-5*);
- зобов'язати відповідача провести нове розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, який стався 24.02.2016 близько 13 год. 10 хв., з врахуванням додаткових суттєвих обставин події та правових висновків суду, викладених в даному рішенні.
Ухвалою суду від 05.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 09.00 год. 27.04.2021.
26.04.2021 відповідач подав письмове клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
Обгрунтовуючи клопотання, відповідач вказав, що спір пов'язаний з проходженням публічної служби, тому згідно ст. 122 КАС України для звернення до суду з позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідач вважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, оскільки оскаржувані акти розслідування нещасного випадку від 18.05.2020 отримав представник позивача адвокат Василенко О.В. 25.05.2020. Позивач як на підставу для поновлення строку звернення до суду послався на отримання належним чином завірених копій актів розслідування 30.03.2021, проте отримання копій актів не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивачем не обгрунтовано неможливості звернення до суду в місячний строк з моменту отримання оригіналів актів розслідування нещасного випадку від 18.05.2020. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Враховуючи вказане, просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
У підготовчому засіданні представник відповідача заяву про залишення позову без розгляду підтримала.
Позивач та представник позивача проти заяви заперечили. У письмових запереченнях, наданих до суду 12.05.2021, представник позивача вказав, що початок перебігу строку звернення до суду для особи починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, відповідачем не заперечується, що позивач отримав копії актів розслідування 30.03.2021 під час ознайомлення з матеріалами розслідування нещасного випадку. Позивач наголошує, що не знав до березня 2021 року про завершення результатів повторного (третього) розслідування нещасного випадку, який відбувся з ним 24.02.2016, та відповідач не повідомив його про завершення розслідування та необхідність отримати його результати. Доказів того, що відповідач повідомляв позивача (письмово, телеграмою, СМС сповіщеннями, тощо) про завершення розслідування та необхідність отримання актів як особисто або через довірену особу відповідач не надав.
Адвокат Василенко О.В. здійснював разове представництво інтересів позивача у судовому засіданні під час розгляду справи №580/1363/19 і не був уповноважений на здійснення представництва в органах Національної поліції (зокрема в ГУНП Черкаської області). Жодних доручень адвокату з приводу цього позивач не надавав, договір про надання правової допомоги припинився відповідно до пункту 3.1 внаслідок прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №580/1363/19. Про отримання актів розслідування адвокат Василенко О.В. не повідомив, позивач отримав акти розслідування від нього лише 15.03.2021, після чого 30.03.2021 звернувся до відповідача із заявою про ознайомлення з матеріалами розслідування та отримання копій актів розслідування.
Враховуючи вказане вважає, що строк звернення до суду не пропущений.
Вирішуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.
Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Згідно акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 24.02.2016 близько 13 год. 10 хв. форми Н-5* від 18.05.2020, комісія для розслідування нещасного випадку була створена наказом від 12.05.2020 №1182.
Згідно п. 4.14 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за N 83/7404, потерпілому або членам його сім'ї, довіреній особі надсилається затверджений акт за формою Н-1* (НТ*) разом з копією акта спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5*.
Копією журналу реєстрації потерпілих від нещасних випадків (у тому числі поранень) Головного управління Національної поліції в Черкаській області підтверджується, що копії актів розслідування були видані представнику позивача адвокату Василенку О.В. 25.05.2020, повноваження якого підтверджені ордером серії ЧК №158851 від 25.05.2020, виданим для представництва в Національній поліції, та копією договору про надання правової допомоги №472 від 10.10. 2018.
Отже копії актів розслідування були видані уповноваженій особі позивача.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що договір про надання правової допомоги №472 від 10.10. 2018 припинений, оскільки згідно з вказаним договором адвокату Василенку О.В. були надані повноваження лише щодо представництва у справі №580/1363/19, позаяк у пункті 2.1 договору зазначено про представництво прав і законних інтересів позивача зокрема в органах державної влади, органах місцевого самоврядування.
Водночас відповідач не надав доказів того, що позивач був повідомлений особисто про закінчення розслідування та складання відповідних актів.
Позивач у свою чергу зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з усними заявами щодо надання інформації про проведення повторного розслідування на виконання рішення суду, проте отримував відповіді, що комісія не створена.
Суд вважає вказані пояснення достовірними, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі була прийнята 19.09.2019, а комісія з розслідування нещасного випадку створена лише 12.05.2020.
Також позивач вказав, що звертався до посадової особи відповідача ОСОБА_2 , і представник відповідача підтвердив, що вказана особа була працівником і здійснювала повноваження, пов'язані з розслідуванням нещасних випадків.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що позивач дізнався про результати розслідування та отримав від адвоката Василенка О.В. Акти розслідування 15.03.2021 і звернувся до суду з позовом 31.03.2021. Отже позов подано з дотриманням місячного строку з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права.
Щодо тієї обставини, що представник позивача адвокат Василенко О.В. отримав акти розслідування 25.05.2020, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 1006 ЦК України що повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Як зазначає позивач, адвокат Василенко О.В. не повідомив його про отримання актів розслідування, на підтвердження чого надав лист адвоката Василенка О.В. від 11.05.2021, з якої вбачається, що останній повідомив позивача щодо результатів розслідування та передав акти лише 15.03.2021.
Суд виходить з того, що невиконання обов'язку повіреним, а саме адвокатом Василенком О.В., щодо повідомлення про завершення розслідування та передачу позивачу актів розслідування не може свідчити про обізнаність позивача з результатами розслідування та бути перешкодою у доступі позивача до суду.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Ч. 4 ст. 123 КАС України передбачає, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що позивачем дотримано місячний строк звернення до суду, який обчислюється з 15.03.2021, тобто з дати, коли позивач дізнався про порушення свого права, підстави для залишення позову без розгляду відсутні, у зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 122, 123, 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Черкаській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування актів про нещасний випадок, зобов'язання провести розслідування нещасного випадку відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути викладені у апеляційній скарзі на рішення суду.
Повний текст ухвали складений 31 травня 2021 року.
Головуючий А.В. Руденко