Справа № 560/2778/21
іменем України
03 червня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом від 11.03.2021, в якому просить: 1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 15.05.2020 по 26.02.2021.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 26.02.2021, що підтверджується випискою по картковому рахунку. Вказує, що звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак відповідач відмовив у виплаті середнього заробітку. Вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
02.06.2021 до суду поступив відзив на позовну заяву №3536 від 27.05.2021, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Військова частина не є розпорядником коштів (розпорядником коштів є Міністерство оборони України) та фінансується з державного бюджету, то, відповідно, Відповідач не може передбачити на перед компенсаційні витрати, - для їх виплати необхідно відправляти заявки до відповідного органу. Дії зумовлені специфічним порядком фінансуванням всіх військових частин, які не є розпорядниками коштів. Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, отже передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового права.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та згідно наказу Командира військової частини НОМЕР_2 від 15.05.2020 №115 його виключено зі списків особового складу військової частини з 15.05.2020 (арк. спр. 10).
ОСОБА_1 звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою від 15.06.2020, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, однак листом від 03.07.2020 військова частина НОМЕР_1 вказала, що непроводить нарахування за військову частину НОМЕР_2 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2020 по справі №560/3943/20, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 32714 (тридцять дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 43 коп. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач виконав вищевказане рішення суду та виплатив позивачу: 1) індексацію грошового забезпечення в сумі 764,00 грн, що стверджено скріншотом транзакції від 23.11.2020 (арк. спр. 12); 2) компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 32223,71 грн, що стверджено скріншотом транзакції від 19.11.2020 (арк. спр. 13); 3) індексацію грошового забезпечення в сумі 30784,37 грн, що стверджено скріншотом транзакції від 26.02.2021 (арк. спр. 14).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, непроведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації та компенсації відпустки) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Верховним Судом сформовано ряд правових позицій щодо співмірності розміру виплат пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, зокрема у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, №806/2473/18, які суд враховує у цій справі, і наступне.
Оскільки, остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем тільки 26.02.2021, тому періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 15.05.2020 (з дати звільнення) по 26.02.2021, що складає - 288 днів.
З урахуванням згаданого рішення суду у справі №560/3943/20 розмір простроченої заборгованості перед позивачем на момент звільнення складав 63772,08 гривень.
Середньомісячний заробіток позивача, відповідно до довідки відповідача за №150 від 24.05.2021 складає 7454,80 гривень (арк. спр. 45).
Отже, середньоденний заробіток позивача - 244,42 гривень.
Розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні коштів, які слід було б виплатити позивачу складає 70392,96 грн (244,42 х 288).
При цьому, потрібно враховувати, що позивач до 15.06.2020 не пред'являв жодних вимог до роботодавця (військової частини) в частині виплати належних йому сум при звільненні, адже тільки 15.06.2020 позивач звернувся військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату належних сум індексації грошового забезпечення.
Відповідач листом від 03.07.2020 фактично відмовив позивачу у задоволенні його заяви від 15.06.2020 щодо виплати індексації грошового забезпечення.
Отже, відповідач з часу відмови позивачу - 03.07.2020 порушив його право і між сторонами виник спір щодо належних сум при звільненні.
Остаточний розрахунок з позивачем було проведено лише 26.02.2021 (арк. спр. 14), а тому, за період починаючи з 03.07.2020 у відповідача виникає обов'язок сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і він складає 58416,38 грн (239 днів х 244,42 гривень).
Такий підхід визначення суми компенсації цілком відповідає раніше викладеним позиціям Верховного Суду викладених у справах №821/1083/17, №806/2473/18, оскільки в даному випадку дотримуються принципи пропорційності, справедливості та враховуються всі важливі обставини, що впливають на визначення її розміру.
Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правових позицій Верховного Суду у справах №821/1083/17, №806/2473/18, які суд використовує саме у цій справі щодо співмірності, які є різними щодо методики розрахунку (наприкад №761/9584/15-ц), суд першої інстанції вважає, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2020 по 26.02.2021.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2020 по 26.02.2021 в сумі 58416,38 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста шістнадцять гривень тридцять вісім копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03 червня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя А.І. Петричкович