Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 червня 2021 р. Справа№200/2329/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного Управління МВС України в Донецькій області, відповідача-2 Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення відшкодування морально та матеріальної шкоди,-
03 березня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного Управління МВС України в Донецькій області, відповідача-2 Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Донецькій області, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління МВС України в Донецькій області та керівництва Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Донецькій області щодо неприйняття рішення за результатами підготовки матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків;
- зобов'язати Головне Управління МВС України в Донецькій області та керівництво ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецької області підготувати матеріали та висновок про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 08.10.2019 (200 х 2007 грн) = 401,400 грн. та направити їх до МВС України;
- стягнути з ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 18000,00 грн. відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої неправомірним рішеннями органу чи посадової особи при розгляді його заяви від 19.02.2020 року, судової справи та порушенням строку її розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19 лютого 2020 року він звернувся до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління національної поліції із заявою, в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, до якої та надав всі необхідні документи.
Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління національної поліції, розглянувши наданий позивачем пакет документів, відмовилось підготувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 жовтня 2015 року №850.
Листом від 26.02.2020 року №122лк керівники УФЗБО ГУ Національної поліції відправили відповідь на данаі позивачем документи на його адресу. Але документи були втрачені на переконання позивача у зв'язку з халатністю посадових осіб. Конкретних осіб та у чому полягає така халатність позивач не навів.
Листом №С-57 лк від 25 травня 2020 року ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Донецькій області повідомила позивача про повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги без погодження, а також зазначила причину неможливості надання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги: з дати первинного огляду МСЕК у 1998 році до повторного огляду у 2019 році пройшло більше двох років.
Через це виплата допомоги суперечить п.4 Порядку № 850, згідно з яким якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Позивач зазначає, що Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку №850 не позбавляє права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Також позивач зазначає, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і підстави, з якої виходив відповідач-1, вказана норма не містить.
Порядком №850 визначено, що саме МВС України приймає рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. Відповідачі ж виконують лише функцію із збирання та надіслання документів для цього разом з висновком щодо виплати грошової допомоги.
За твердженням позивача відповідач зобов'язаний прийняти за його зверненням рішення стосовно виплати одноразової допомоги, а не ухилятися від його розгляду, повертаючи документи. При цьому позивач посилається на практику застосування аналогічних норм Верховним Судом, апеляційними та окружними судами.
Окремо вказує на завдання йому матеріальної та моральної шкоди протиправними діями відповідача-2, розмір якої позивач оцінює 18 000 грн., у тому числі на придбання ліків і лікарських засобів - 5911,52 грн.
07 квітня 2021 року відповідачем-1 через відділ діловодства та документообігу суду засобами поштового зв'язку надано відзив на позов. У ньому він зазначає, що відповідачі є одним і тим самим органом державної влади, а тому незрозумілим є їх роз'єднання у складі відповідачів.
З посиланням на Закон України "Про міліцію" у редакції, що була чинною на момент нещасного випадку з позивачем, відповідач вказує, що у разі інвалідності, яка настала внаслідок цього, одноразова допомога складає від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності. Порядок її виплати передбачає надання копії акту розслідування нещасного випадку, на підставі якого застрахованому виплачуються страхові виплати. Відсутність такого акту свідчить про неодержання позивачем страхових виплат, що має передувати виплаті ОГД. Також, позивачем пропущений трьохрічний строк пред'явлення вимог до НАСК "Оранта" щодо страхових виплат, що виключає право на виплату одноразової грошової допомоги.
Окремо відповідач-1 зазначає про порушення позивачем п. 7 Порядку №850, а саме - недодання до заяви про виплату одноразової допомоги акту розслідування нещасного випадку.
Щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди відповідач-1 посилається на відсутність протиправних дій з його боку, необгрунтованість розміру такої шкоди. Також відповідач-1 вказує на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом та відсутність поважних причин для його поновлення.
07 квітня 2021 року відповідачем-2 через відділ діловодства та документообігу суду засобами поштового зв'язку надано відзив на позов. У ньому ліквідаційна комісія повністю підтримала заперечення, наведені відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву.
09 квітня 2021 року позивачем через відділ діловодства та документообігу суду засобами поштового зв'язку надана відповідь на відзив. У ньому позивач вказує на відсутність необхідності надання страхового акту відповідно до норм Порядку №850.
Також зазначає про необхідність застосування до нього саме тієї редакції Закону України "Про міліцію" та Порядку №850, на які він посилається у позовній заяві. Підставою для цього вважає п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про національну поліцію".
Ухвалою суду від 09.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 02.06.2021 року у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи та клопотання відповідача-1 про витребування доказів - відмовлено.
З 30.04.2021 року по 17.05.2021 року включно та з 28.05.2021 року по 01.06.2021 року включно суддя Бєломєстнов О.Ю. перебував у відпустці. Справа розглядається у розумний строк після виходу судді з відпустки.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 01 лютого 1980 року до 21 квітня 1998 року. Остання посада - начальник відділення Андріївського СВМ Слов'янського РВ ГУ МВС України в Донецькій області.
У зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків, відповідно до довідок МСЕК:
від 18 серпня 1998 року №118479 позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності;
від 22 березня 2019 року серії 12ААБ №054412 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності.
05 лютого 2020 року позивач звернувся до ГУ МВС в Донецькій області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) в зв'язку зі зміною групи інвалідності з третьої на другу (а.с. 92). Згідно з переліком додатків до цієї заяви були додані в оригіналах та копіях 12 документів.
Листом ГУ МВС України в Донецькій області від 26 лютого 2020 року №122 лк позивачеві було повідомлено про відсутність підстав для складання висновку про призначення ОГД. Крім того, позивачеві повернуті надані ним для одержання ОГД документи, у тому числі їх оригінали (а.с. 101-102).
Відправлення цього листа через Укрпошту здійснено Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Донецькій області 28.02.2020 (а.с. 103).
Позивач не погодився з такими діями та звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, у якому між іншого просив:
- визнати протиправною бездіяльність керівництва ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецької області та управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління національної поліції щодо неприйняття рішення за результатами підготовки матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків ОГП в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати керівництво ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області та управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління національної поліції підготувати матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за заявою від 19 лютого 2020 року у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 22 березня 2019 року (200 х 1 921грн.) = 384 200 грн. та направити їх до МВС України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 р. по справі №200/6657/20-а у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відповідачами у справі виступали Міністерство внутрішніх справ України та Головне управління Національної поліції в Донецькій області. Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області приймала участь у справі у якості третьої особи.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 р. змінено в мотивувальній частині.
У цій постанові з посиланням на п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850, надалі - Порядок №850) судом зазначено наступне:
"висновок щодо виплати грошової допомоги позивачу зобов'язаний скласти орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу позивач, як працівник міліції, тобто ГУ МВС України в Донецькій області (ліквідаційна комісія)";
"належним органом, до компетенції якого належить вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги, є ГУ МВС України в Донецькій області, яке в даній справі не є відповідачем";
"суд першої інстанції повинен був залучити в якості належного відповідача ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Донецькій області".
З урахуванням наведених висновків суду апеляційної інстанції позивачем у даній справі пред'явлений позов до Головного управління МВС України в Донецькій області та ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області.
У даній справі з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції у справі №200/6657/20-а суд виходить з того, що відповідач-1 - Головне управління МВС України в Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який здійснює управлінські функції, передбачені Порядком №850.
Відповідач - 2 ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Донецькій області не є органом державної влади, не має самостійних публічних управлінських функцій у спірних правовідносинах, а відтак не відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень, які наведені у п.7 ч.1 ст. 4 КАС України. Ліквідаційна комісія у відповідності до ст. 111 Цивільного кодексу України здійснює повноваження, що пов'язані з припиненням юридичної особи, тобто у приватноправовій сфері - врегульовує питання заборгованостей, передає (реалізує) майно юридичної особи, складає ліквідаційний баланс, тощо. Тому вона не може бути окремим від відповідача-1 учасником публічно-правових відносин.
Судом встановлено, що після повернення позивачеві доданих до заяви про виплату ОГД оригіналів та копій документів на його звернення щодо неотримання відповіді на вказану заяву відповідач-1 листом від 25.05.2020 №С-57/лк повідомив про їх надіслання відповідно до вимог Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України за реєстром відправлення №33 від 28.02.2020.
На звернення позивача до МВС України відповідач-1 надав відповідь - лист від 11.08.2020 №460лк. У цьому листі зазначено, що згідно відповіді дирекції філії "Укрпошта" листоноша, який обслуговує будинок позивача, вручає поштові відправлення йому особисто. Позивач стверджує про неотримання ним пакету документів, доданих до заяви про виплату ОГД, у зв'язку з чим відповідач-1 здійснює заходи з поновлення їх оригіналів, зокрема листа НАСК "Оранта" та довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках.
Про результати таких заходів позивача було повідомлено листом відповідача-1 від 06.10.2020 №119лк. Оригінал відповіді НАСК "Оранта" надісланий позивачу разом з цим листом. Щодо зазначеної вище довідки МСЕК повідомлено, що видача її дубліката неможлива. Для одержання довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках позивачеві запропоновано наново пройти обстеження у МСЕК, для чого звернутися до Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області для отримання відповідного направлення.
З аналізу заяв сторін по суті даної справи вбачається, що спірним у ній є питання правомірності бездіяльності відповідача-1 щодо нескладання висновку про призначення та виплату ОГД за заявою позивача, що надійшла 05.02.2020 р.
Похідною від цього є оцінка судом можливості зобов'язати відповідача-1 підготувати та направити до МВС України висновок про виплату ОГД та матеріали, які наразі відсутні у обох сторін по справі. Крім того, похідною вимогою є стягнення моральної та матеріальної шкоди на користь позивача.
При вирішенні перелічених питань суд виходить з наступного.
1.1 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».
У постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 по справі №200/6657/20-а, у якій приймали участь сторони справи, що розглядається, зазначено про застосування до спірних правовідносин абзацу 3 п. 15 розділу XI цього Закону.
Ним встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Такий порядок визначений у статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850.
Відповідно до п. 2 цього Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як вбачається з довідки МСЕК № 118479, втрата працездатності первинно встановлена позивачеві 18.08.1998 року. Відтак право на отримання ОГД у позивача виникло у серпні 1998 року.
1.2. Суд вважає за необхідне зазначити, що ОГД виплачується постраждалій особі одноразово, що прямо визначено статтею 23 Закону України "Про міліцію".
Інвалідність, що настала внаслідок нещасного випадку в період проходження служби в органах внутрішніх справ, є підставою для виплати однієї допомогиу розмірі залежно від групи такої інвалідності.
Виключенням з цього правила є зміна групи інвалідності за результатами повторного огляду МСЕК протягом 2 років після первинного її встановлення. У відповідності до п. 4 Порядку №850 у такому випадку розмір ОГД може збільшуватися, однак виплата допомоги у цьому разі проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З цього слідує, що у разі зміни у вказаний термін групи інвалідності, відбувається доплата до встановленого законом більшого розміру допомоги, а не виплата окремої (нової) ОГД.
У разі, якщо кожне встановлення інвалідності (незалежно від того, первинно вона встановлюється чи змінюється за результатами чергового огляду) складали б окрему підставу для виплати ОГД, у запровадженні норми п.4 Порядку № 850 не було б необхідності.
Виплата одноразової грошової два рази, законом та порядком її виплати прямо не передбачена.
На відміну від пенсії по інвалідності, виплата ОГД має разовий характер. Можливість зазначеного вище збільшення розміру ОГД (доплати) обумовлена уточнюючим характером повторного обстеження через порівняно незначний проміжок часу, який минає після первинного огляду (два роки).
Зважаючи на це, зміна групи інвалідності за межами строку, визначеного у п. 4 Порядку №850, не може вважатися окремою (новою) підставою для виникнення права на виплату ОГД.
Право на одержання ОГД виникає з встановленням інвалідності, може бути змінено у частині розміру впродовж двох років (може здійснюватися доплата за умов, наведених у п.4 Порядку №850). У разі, якщо воно не було реалізоване, після спливу строку визначеного у п. 13 Порядку №805 таке право припиняється.
Подальші зміни групи інвалідності не є підставою для виникнення права на отримання ОГД, оскільки така допомога є разовою.
За таких обставин суд не вважає довідку МСЕК від 22.03.2019 підставою для виникнення у позивача нового права на одержання ОГД. Таке право виникло у позивача 18.08.1998 року та на момент вирішення спору між сторонами припинилося.
1.3. У разі, якщо погодитися з твердженням позивача про виникнення окремого (нового) права на одержання ОГД у разі зміни групи інвалідності після спливу двох років з дня первинного її встановлення, виплаті підлягатимуть дві ОГД - за третю групу та окремо - за другу групу інвалідності.
При цьому розмір другої виплати буде визначатися без урахування виплаченої раніш ОГД за третю групу інвалідності (адже п. 4 Порядку №850 за межами двох років не може застосовуватися). В такому випадку позивач, як інвалід другої групи, набуде право на ОГД двічі - як за третю, так і за другу групу.
Помилковість цього підходу стає очевидною у разі співставлення з випадком первинного визначення інвалідності одразу другої групи.
У такому разі особа отримає ОГД тільки у розмірі, який відповідатиме такій другій групі інвалідності.
Таким чином ця особа буде поставлена в меньш вигідне становище, ніж позивач, у якого така саме друга група інвалідності.
Суд не вбачає розумного обгрунтування такій різниці у ставленні до осіб, рівність прав яких гарантована ст. 21 Конституції України.
Наведене ілюструє разовий характер виплати ОГД та додатково свідчить про помилковість доводів позивача щодо можливості виникнення права на її одержання два рази.
2.1 Як вже зазначалося, право на отримання ОГД виникло у позивача 18.08.1998 року.
Пунктом 2 Постанови КМ України від 21 жовтня 2015 р. № 850 установлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 р. № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707 (надалі - Порядок №707).
Ця норма Постанови КМ України №850 від 21 жовтня 2015 р. є чинною, має відсильний характер, та підлягає застосуванню до позивача через висновки суду у справі №200/6657/20-а.
Відповідно до п. 5 Порядку №707 для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції подає органу внутрішніх справ за місцем проходження служби пакет документів, який включає довідку про грошове забезпечення.
Пункт 7 Порядку №707 визначає етапи проходження заяви про виплату ОГД, які передбачають надання до МВС органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, висновку щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами. У свою чергу МВС приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, для проведення виплати.
Судом не встановлено надання позивачем до органу внутрішніх справ, у якому він проходив службу, переліченого вище пакету документів. Зокрема, ним не надано довідку про грошове забезпечення, яка має значення для визначення розміру ОГД.
2.2. Крім того, абзацем 5 пункту 7 Порядку №707 встановлено, що працівник міліції може пред'явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги. Аналогічні положення щодо строку звернення за виплатою ОГД містяться у п. 13 Порядку №805.
Як вже зазначалося, подія, яка надає позивачеві право на одержання ОГД, мала місце 18.08.1998, а тому звернутися за ОГД позивач був вправі до 18.08.2001 року.
Враховуючи ненадання позивачем усіх документів, необхідних для виплати ОГД, а також сплив терміну, впродовж якого він вправі був звернутися за такою виплатою, у відповідача-1 не виник обов'язок зі складання висновку та надіслання його з документами до МВС.
3.1.Також суд вважає за необхідне навести додаткову самостійну підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.
Так, за змістом позовної заяви позивач просить зобов'язати відповідача-1 підготувати та направити до МВС матеріали та висновок про виплату ОГД у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленому для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Станом на 08.10.2019 за розрахунком позивача ОГД складає 401 400 грн.
В обгрунтування такого розміру ОГД позивач посилається на ст. 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII, яка була чинною з 12.03.2015 по 07.11.2015.
В той самий час, довідки МСЕК позивача датовані 18.08.1998 року (ІІІ група) та 22.03.2019 (ІІ група), тобто у період часу, у який наведений закон ще не був чинним, або вже втратив чинність.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999 вказано, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відтак до події, яка мала місце навіть 22.03.2019 (зміна групи інвалідності позивача), не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який втратив чинність.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на п. 15 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", яким визнано, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Для застосування цієї норми необхідним є виникнення права на отримання ОГД до 07 листопада 2015 року (дня втрати чинності Законом України "Про міліцію"). Тільки у такому разі можливе "збереження" права, що передбачено цим Законом. Після вказаної дати право на отримання ОГД на підставі закону, що втратив чинність, не виникає, та відповідно не може бути збережене.
Пунктом 15 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" врегульований випадок, коли первинно інвалідність визначена під час дії Закону України "Про міліцію", але ОГД не була виплачена на момент втрати ним чинності. Саме у цьому випадку право виникає під час дії Закону України "Про міліцію" та зберігається після набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Реалізовується таке право у відповідності до Порядку №850.
Натомість право позивача не виникло під час дії редакції Закону України "Про міліцію", на яку він посилається в обґрунтування заявлених вимог та яка визначає ОГД у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.
Тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1, які ґрунтуються на порушенні ним ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку №850, задоволенню не підлягають.
4.1. Крім того, суд приймає до увагу ту обставину, що позивачем заявлена вимога про зобов'язання відповідачів разом з висновком про призначення ОГД підготувати матеріали, які направити до МВС України.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 також наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Завданням адміністративного судочинства у відповідності до ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного слідує, що рішення адміністративного суду має ефективно поновлювати порушені права особи як за законом, так і на практиці.
Судом встановлено, що на момент вирішення спору жодна із сторін не має у своєму розпорядженні документів, що підлягають направленню до МВС України разом з висновком про виплату ОГД. Зокрема, відсутні у оригіналі довідка МСЕК від 23.03.2019, а також заява позивача.
Отримання дубліката довідки визнається обома сторонами неможливим.
За таких обставин фактично неможливо підготувати матеріали для призначення ОГД позивачеві, навіть якщо суд погодився б з обгрунтованістю його вимог до відповідача-1 та зобов'язав останнього надіслати документи до МВС України.
Ухвалення судового рішення, яке завідомо буде непридатним до виконання, не відповідає завданню адміністративного судочинства. У відповідності до ч.2 ст. 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд мав право вийти за межі позовних вимог. Але таке є можливим виключно у разі визнання судом порушення права позивача та задоволення позовних вимог.
У справі, що розглядається, судом не встановлена наявність у позивача права на одержання ОГД, яке було б порушене відповідачем-1. Тому підстав для його захисту у інший спосіб суд не вбачає.
5.1.Позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 матеріальної та моральної шкоди у сумі 18 000 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги є похідними від позовних вимог, у задоволенні яких суд відмовив.
Крім того, що стосується матеріальної шкоди у сумі 5 911, 52 грн., яка за твердженням позивача витрачена ним на придбання ліків, суд зауважує, що до позовної заяви всупереч вимогам ст. 77, ч. 4 ст. 161 КАС України не додані докази фактичного понесення відповідних витрат.
Наведені позивачем посилання на постанови Верховного Суду, апеляційних та окружних адміністративних судів не приймаються до уваги через те, що вони ухвалені за фактичних обставин, які відрізняються від встановлених у даній справі.
Судом у даній справі наведені доводи, аналогічні яким не оцінювалися Верховним Судом. Зазначені позивачем приклади правозастосування стосуються інших аргументів, покладених судами в обгрунтування ухвалених рішень.
За таких обставин позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, задоволенню не підлягають.
Судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України стягненню з відповідача-1 не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 78, 90, 139, 205, 244-246, 287, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного Управління МВС України в Донецькій області, відповідача-2 Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності Головного Управління МВС України в Донецькій області та керівництва Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Донецькій області щодо неприйняття рішення за результатами підготовки матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків; зобов'язання Головне Управління МВС України в Донецькій області та керівництво ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецької області підготувати матеріали та висновок про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 08.10.2019 (200 х 2007 грн) = 401,400 грн. та направити їх до МВС України; стягнення з ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 18000,00 грн. відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої неправомірним рішеннями органу чи посадової особи при розгляді його заяви від 19.02.2020 року, судової справи та порушенням строку її розгляду, - відмовити.
Повний текст судового рішення складено та підписано 02 червня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Бєломєстнов О.Ю.