01 червня 2021 року Справа № 160/3376/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГорбалінського В.В.
за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В.
за участі:
позивач представник відповідача ОСОБА_1 Люта О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) про визнання протиправним та нечинним регламенту в частині,-
09.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та нечинною статтю 4 Регламенту Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 17.12.2020 року №1 із змінами, внесеними рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 27.02.2021 року №358 «Про внесення змін до рішення міської ради від 17.12.2020 року №1 «Про затвердження Регламенту Криворізької міської ради».
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 17.12.2020 року №1 затверджений Регламент Криворізької міської ради. Рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 27.02.2021 року №358 внесено зміни до статті 4 означеного Регламенту. Даною статтею в новій редакції передбачено проведення закритих засідань ради та постійних комісій ради у зв'язку з необхідністю збереження конфіденційної інформації, інформації, що становить державну таємницю та в інших випадках. Позивач наголошує, що чинне законодавство України не передбачає можливості обмеження права доступу до пленарних засідань місцевих рад та засідань постійних комісій місцевих рад. Крім того позивач зазначив, що пунктом 1 «Загальні положення» Положення про постійні комісії Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 17.12.2020 року №2 засідання постійних комісій є відкрити та гласними. Окремо позивач зауважив, що визначення «з інших питань» не відповідає принципу правової визначеності та в подальшому може призвести до обмеження доступу громадян до публічної інформації. З огляду на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
11.03.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
31.03.2021 року Криворізька міська рада звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву. В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що думка окремих депутатів може відрізнятися від більшості під час голосування, але в цілому це ніяк не свідчить про незаконність прийнятих радою рішень, а відповідно не тягне визнання їх нечинними. Відповідач зауважив, що оскаржувана стаття регламенту повністю відповідає ч.1 та 17 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та право кожного бути присутнім на сесії ради не є безумовним. Окрім цього, відповідач зазначив, що позивачем не доведено як саме оскаржувана стаття порушує його права. У зв'язку із зазначеним, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
07.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзиві, в якій зазначив, що для оскарження нормативно правового-акту не є обов'язковим наявність конкретного факту застосування відповідними посадовими особами відповідача цього акту до позивача. В іншій частині, підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві.
14.04.2021 року Криворізька міська рада звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із запереченнями на відповідь на відзив, в яких зазначила, що позивач у відповіді на відзив фактично змінює підставу позову, а саме у позові позивач зазначає, що саме його оскаржуваною статтею порушені права на доступ до публічної інформації, а у відповіді на відзив, позивач наголошує, що порушенні права усіх громадян на доступ до вказаної інформації. Відповідач зауважив, що зміна підстави позову у такий спосіб не допускається.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.12.2020 року Криворізькою міською радою Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання прийнято рішення №1 «Про затвердження регламенту Криворізької міської ради».
Статтею 4 Регламенту Криворізької міської ради (в першій редакції) встановлено, що у зв'язку з необхідністю збереження конфіденційної інформації, інформації, що становить державну таємницю, за рішенням ради, яке приймається більшістю голосів від загального складу ради, може проводитися закрите пленарне засідання.
Закриті пленарні засідання проводяться в звичайному порядку за такими винятками:
- у залі засідань перебувають міський голова, депутати; можуть перебувати - запрошені особи;
- фіксація закритого засідання не здійснюється, крім службової фіксації, що не містить змісту обговорення.
Закритість засідання поширюється лише на процедуру обговорення та ухвалення рішень. Ухвалені на закритому пленарному засіданні рішення ради оприлюднюються в установленому чинним законодавством України порядку, крім даних, розголошення яких призведе до порушення законодавства у сфері інформації та відповідної таємниці.
24.02.2021 року Криворізькою міською радою Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання прийнято рішення №358 «Про внесення змін до рішення міської ради від 17.12.2020 №1 «Про затвердження регламенту Криворізької міської ради», яким внесено до рішення до рішення міської ради від 17.12.2020 №1«Про затвердження Регламенту Криворізької міської ради» такі зміни: у додатку:
1.1 викласти в новій редакції абзац перший статті 4:
«У зв'язку з необхідністю збереження конфіденційної інформації, інформації, що становить державну таємницю, та з інших питань за рішенням ради, постійної комісії ради, що приймається більшістю голосів від їх загального складу, може проводитися закрите засідання.»;
1.2 доповнити друге речення статті 16 фразою «за заявою депутата.».
Отже, предметом розгляду даної адміністративної справи виступає стаття 4 Регламенту Криворізької міської ради в наступній редакції:
«У зв'язку з необхідністю збереження конфіденційної інформації, інформації, що становить державну таємницю, та з інших питань за рішенням ради, постійної комісії ради, що приймається більшістю голосів від їх загального складу, може проводитися закрите засідання.
Закриті пленарні засідання проводяться в звичайному порядку за такими винятками:
- у залі засідань перебувають міський голова, депутати; можуть перебувати - запрошені особи;
- фіксація закритого засідання не здійснюється, крім службової фіксації, що не містить змісту обговорення.
Закритість засідання поширюється лише на процедуру обговорення та ухвалення рішень. Ухвалені на закритому пленарному засіданні рішення ради оприлюднюються в установленому чинним законодавством України порядку, крім даних, розголошення яких призведе до порушення законодавства у сфері інформації та відповідної таємниці.»
Не погоджуючись із статтю 4 Регламенту Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 17.12.2020 року №1 із змінами, внесеними рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 27.02.2021 року №358 «Про внесення змін до рішення міської ради від 17.12.2020 року №1 «Про затвердження Регламенту Криворізької міської ради», позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що утворились, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 4 Закону № №280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.
Згідно ч.3 ст.24 Закону № №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 25 Закону № №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону № №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження регламенту ради.
Згідно ч.1 ст.45 Закону № №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону № №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Згідно ч.14 ст.46 Закону № №280/97-ВР не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.
Відповідно до ч.17 ст.46 Закону № №280/97-ВР сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно ч.1,2,3,4,5,9,10 ст.47 Закону № №280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.
До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.
Засідання постійної комісії скликається в міру необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії.
За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
З огляду на те, що в даних правовідносинах, принцип гласності реалізується в праві громадянина на інформацію, суд вважає за необхідне розглянути дані правовідносини через призму Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно ст.2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 6 Закону України «Про інформацію» встановлено, що право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно статті 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:
1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;
3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
4) про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов'язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;
5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
5-1) щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов'язковому оприлюдненню відповідно до закону;
6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно ст.8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Згідно до ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що той виняток, який зазначений у частині 17 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в п.4 ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» полягає в обмеженні доступу до засідання місцевої ради, у випадку розгляду даною радою інформації з обмеженим доступом.
Оскільки формою діяльності місцевої ради є проведення пленарних засідань та засідань постійних комісій, суд дійшов висновку, що обраний відповідачем спосіб захисту інформації з обмеженим доступом відповідає загальним засадам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про доступ до публічної інформації».
В свою чергу, оскаржувана стаття Регламенту Криворізької міської ради не містить чітко встановлених випадків, настання яких обумовлює проведення даною радою закритого засідання.
Зазначення в оскаржуваній статті Регламенту вислову «та з інших питань» у переліку підстав, які обумовлюють проведення закритого пленарного засідання або засідання постійної комісії не відповідає принципу правової визначеності.
У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування.
Велика Палата Верховного Суду робить акцент, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля (постанови від 28.02.2018 року у справі №800/284/17; від 22.05.2018 року у справі №800/474/16; від 07.11.2018 року у справі №214/2435/17; від 12.12.2018 року у справі №703/1181/16-ц; від 03.07.2019 року у справі №127/2209/18).
З огляду на той факт, що законодавством встановлено чіткий перелік інформації, яка є з обмеженим доступом, а саме: конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація, та розгляд якої відповідною радою обумовлює настання причин для обмеження доступу до засідання відповідної ради, суд доходить висновку, що Криворізькою міською радою при затвердженні статті 4 Регламенту Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 17.12.2020 року №1 із змінами, внесеними рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 27.02.2021 року №358 «Про внесення змін до рішення міської ради від 17.12.2020 року №1 «Про затвердження Регламенту Криворізької міської ради», порушено принцип правової визначеності, що обумовлює неоднозначне трактування даної статті Регламенту, що, в свою чергу, може призвести до свавілля з боку суб'єкту владних повноважень.
У зв'язку з вищевикладеним, суд доходить висновку про визнання протиправною та скасування статтю 4 Регламенту Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 17.12.2020 року №1, в частині визначення підстав, а саме «та з інших питань», для проведення закритого засідання.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не наведено підстав для скасування абзацу 2 та 3 статті 4 Регламенту Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 17.12.2020 року №1.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання протиправним та нечинним регламенту в частині.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на часткове задоволення позовної заяви, судовий збір у розмірі 454,00 грн. підлягає стягненню Криворізької міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) про визнання протиправним та нечинним регламенту в частині - задовольнити частково.
Визнати протиправною та нечинною статтю 4 Регламенту Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання від 17.12.2020 року №1 зі змінами від 24.02.2021 року, в частині визначення підстав, а саме "та з інших питань", для проведення закритого засідання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 03 червня 2021 року.
Суддя В.В. Горбалінський